Ухвала суду № 53975360, 25.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2015 року К/800/50273/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.,

Рецебуринського Ю.Й., Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 1 вересня 2014 року по справі № 806/890/14

за позовом ОСОБА_4

до Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції (далі - ВДВС)

третя особа ОСОБА_5

про скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ВДВС, третя особа ОСОБА_5, в якому просила скасувати постанову головного державного виконавця ВДВС Товкача Р.В. від 7 лютого 2014 року про передачу предмета іпотеки стягувачу в рахунок погашення боргу та зобов'язати відповідача вжити заходи щодо повторного проведення торгів з реалізації предмета іпотеки.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 1 вересня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_4 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 2 липня 2010 року було укладено договір позики. Згідно умов договору ОСОБА_5 позичила ОСОБА_4 гроші в сумі 294000 грн., що становить 37000 доларів США з терміном повернення до 2 серпня 2010 року. (а.с.137).

Пунктом 3 вказаного договору обумовлено, що якщо позивач до зазначено терміну не поверне кошти ОСОБА_5, то остання має право подати цей договір про стягнення шляхом вчинення виконавчого напису, або в судовому порядку на свій вибір.

2 липня 2010 року між ОСОБА_5 (Іпотекодержатель) та ОСОБА_4 (Іпотекодавець) було укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Слюсар В.В. (а.с.135-136).

Згідно пункту 1 вказаного Договору Іпотекодавець передає, а Іпотекодержатель приймає в забезпечення позики, наданої за договорами позики посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Слюсар В.В. 2 липня 2010 року, реєстровий № 2268, укладеного між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем, майно, належне Іпотекодавцю зазначене в підпункті 2.2.

Підпунктом 2.2 пункту 2 визначено, що в забезпечення своєчасного повернення позики, а також неустойки, штрафних санкцій Іпотекодавець передає в іпотеку належну йому квартиру АДРЕСА_1.

24 квітня 2013 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Слюсар В.В. вчинений виконавчий напис № 1361, яким запропоновано звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_4 Вказана квартира була передана в іпотеку ОСОБА_4 - ОСОБА_5 за договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Слюсар В.В. 2 липня 2010 року за реєстром №2269, строк платежу за яким наступив 2 серпня 2010 року та на день вчинення виконавчого напису не був виконаний (а.с.121).

Судом встановлено, що вказаний виконавчий напис відповідає вимогам статті 18 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХІV).

29 квітня 2013 року головним державним виконавцем ВДВС Товкачем Р.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису № 1361, виданого 24 квітня 2013 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Слюсар В.В. про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, що належить позивачу та за рахунок коштів виручених від реалізації у встановленому порядку заставленого майна задовольнити вимоги ОСОБА_5 в розмірі 294000 грн. Вказану постанову 29 квітня 2013 року було направлено на адресу ОСОБА_4 та надано строк для добровільного її виконання до 5 травня 2013 року.

15 липня 2013 року головним державним виконавцем ВДВС Товкачем Р.В. було складено Акт опису та арешту майна (а.с.59-60).

Відповідно до постанови про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 20 серпня 2013 року головним державним виконавцем ВДВС призначено ТОВ «Оціночну компанію «Вега» в особі Мамули І.В. (а.с.66).

Згідно висновку звіту №АЖ-01-20-09/2013 про оцінку - вартість об'єкта оцінки (арештованого майна) склала 295942 грн. (а.с.69).

Експертна оцінка майна сторонами не оскаржувалась.

31 грудня 2013 року між ВДВС та ПП «Нива-В.Ш.» було укладено договір про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки).

Листом від 8 січня 2014 року ПП «Нива-В.Ш.» повідомило учасників виконавчого провадження про те, що прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 відбудуться 31 січня 2014 року о 11 год. 30 хв. за місцем знаходження майна (а.с.101).

Оголошення відносно прилюдних торгів опубліковано у виданнях «Авізо» 13 січня 2014 року та « 20 хвилин» 15 січня 2014 року (а.с.106).

Листом від 31 січня 2014 року ПП «Нива-В.Ш.» повідомило учасників виконавчого провадження про те, що прилюдні торги з реалізації арештованого майна, яке належить ОСОБА_4, визнані такими, що не відбулись, у зв'язку з відсутністю попиту (а.с.107).

5 лютого 2014 до ВДВС надійшла заява від стягувача - ОСОБА_5 про намір придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна (а.с.108).

7 лютого 2014 року ВДВС винесено постанову про передачу ОСОБА_5 предмета іпотеки квартири АДРЕСА_1 та належить позивачу в рахунок погашення боргу при примусовому виконанні виконавчого напису № 1361, виданого 24 квітня 2013 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Слюсар В.В. про звернення стягнення на майно (а.с.110) та складено акт про визнання прилюдних торгів (аукціону) такими, що не відбулися (а.с.111).

13 березня 2014 року ВДВС відповідно до вимог пункту 8 частини 1 статті 47 Закон № 606-ХІV винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступного.

Відповідно до частини 8 статті 54 Закону № 606-ХІV примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

У разі не реалізації майна боржника з прилюдних торгів, права та обов'язки іпотекодержателя регулюються статтею 49 Закону України «Про іпотеку».

Частиною 1 статті 49 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку придбання предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися.

Згідно частини 2 вказаної статті якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами перших прилюдних торгів, призначається проведення на тих же умовах других прилюдних торгів, які мають відбутися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах може бути зменшеною не більше ніж на 25 відсотків. Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами других прилюдних торгів призначається проведення у тому самому порядку третіх прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах може бути зменшена не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна.

Реалізація іпотечного майна боржника проводиться згідно вимог статті 62 Закону № 606-ХІV з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Частиною 1 статті 62 Закону № 606-ХІV передбачено, що реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Відповідно до частини 9 цієї ж статті майно передається стягувачу за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державний виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно.

Статтею 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Судами встановлено, що ОСОБА_5 скористалась своїм правом, передбаченим частиною 1 статті 49 Закону України «Про іпотеку» на придбання предмету іпотеки за початковою ціною саме після проведення перших прилюдних торгів які не відбулися.

Відповідно до вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ВДВС доведено правомірність винесення постанови від 7 лютого 2014 року про передачу майна стягувачеві.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про скасування постанови ВДВС передачу предмета іпотеки стягувачу в рахунок погашення боргу.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 1 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ємельянова В.І.

Судді Рецебуринський Ю.Й.

Стародуб О.П.