Ухвала суду № 53975315, 24.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" листопада 2015 р. м. Київ К/800/60554/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря: Іванова Д.О.

представників:

позивача: Спирчака Р.В.

відповідача 1 : Богатова Ю.М.

відповідача 2 : не з'явився

прокуратури: Чубенка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптторгсервіс плюс»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2014 року

у справі № 810/2559/14

за позовом Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптторгсервіс плюс»,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Реверс ЛТД»,

за участю Прокуратури Київської області,

про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином

ВСТАНОВИВ:

Вишгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Київській області (далі по тексту - позивач, ОДПІ) звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптторгсервіс плюс» (далі по тексту - відповідач 1, ТОВ «Оптторгсервіс плюс»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Реверс ЛТД» (далі по тексту - відповідач 1, ТОВ «Реверс ЛТД»), за участю Прокуратури Київської області, про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01.12.2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2012 року скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.12.2011 року Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 15.04.2014 року скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2012 року та постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.12.2011 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2014 року у задоволені позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2014 року скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2014 року Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено.

Відповідач 1, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників позивача, відповідача 1 та прокуратури, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ проведено документальну невиїзну позапланову перевірку TOB «Оптторгсервіс плюс» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків TOB «Ріверс - ЛТД» за листопад - грудень 2009 року, січень - березень 2010 року за результатами якої складено акт від 09.09.2010 року № 1257/23/33130353.

Також, податковим органом проведено виїзну позапланову перевірку TOB «Ріверс - ЛТД» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків TOB «Бізнес Алвінет ЛТД» за листопад, грудень 2009 року, за результатами якої складено акт від 10.06.2010 року № 802/23-33011056.

В актах перевірки зазначено порушення частини 1, 5 статті 203, пункту 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо нікчемності здійснених правочинів укладених з контрагентами, які порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Судом апеляційної інстанції стягнуто кошти за нікчемним правочином з ТОВ «Ріверс-ЛТД» на користь ТОВ «Оптторгсервіс плюс» за договором купівлі-продажу від 01.07.2009 року № 01/07 в сумі 480 369 157, 20 грн. та стягнуто з ТОВ «Оптторгсервіс плюс» на користь державного бюджету вартість отриманих коштів за вказаним договором в сумі 480 369 157, 20 грн.

Колегія суду не може погодитись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи їх передчасними та таким, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною 1 статті 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, підставою для застосування зазначених санкцій є недійсність господарського зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий орган та суд першої інстанції посилався на порушення позивачем статті 228 ЦК України з огляду нікчемність здійснених правочинів укладених з контрагентами, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Згідно зі статтею 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Законом України від 02.12.2010 року № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набрав чинності з 01.01.2011 року, редакцію статті 228 ЦК доповнено частиною третьою наступного змісту: «У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.

Таким чином, до вчинених у зазначений період правопорушень має застосовуватися той закон, під час дії якого вони здійснені.

Зазначена позиція міститься також в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 року.

Таким чином, правочини, які мали місце у 2009 - 2010 році, частина третя статті 228 ЦК застосована бути не могла, оскільки чинності у зазначений період ще не набрала.

Слід зазначити, що судом апеляційної інстанції, в свою чергу, не проаналізовано по суті господарські операції між ТОВ «Оптторгсервіс плюс» та ТОВ «Реверс ЛТД», а лише зроблено посилання на статтю 72 КАС України, що не може бути єдиним доказом безтоварності операцій, укладених між відповідачем 1 та відповідачем 2.

Крім того, санкції, передбачені статтею 208 ГК України є адміністративно-господарськими, відтак можуть бути застосовані лише протягом строку, передбаченого статті 250 ГК України, а саме протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 09.02.2010 року.

Вищевикладені висновки та мотиви зазначені в ухвалі Вищого адміністративного суду від 15.04.2014 року, однак в порушенні частини 5 статті 227 КАС України судами не взяті до уваги.

Отже, колегія суду приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій не розглянули належним чином докази, що містяться в матеріалах справи, не надали належну оцінку обставинам справи, порушили та невірно застосували норми матеріального права.

Викладене свідчить про порушення судами вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною 2 статті 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до вищевикладеного, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптторгсервіс плюс» підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптторгсервіс плюс» задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2014 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак Ю.І. Цвіркун