Ухвала суду № 53974322, 25.11.2015, Франківський районний суд м. Львова

465/7637/15-ц

2-з/465/191/15

У Х В А Л А

Іменем України

"25" листопада 2015 р. м. Львів

Суддя Франківського районного суду м. Львова Масендич В.В. розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" до ОСОБА_2, про стягнення боргу за договором кредиту,-

в с т а н о в и в:

Позивач ПАТ "ВіЕс банк" звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, про стягнення боргу за договором кредиту.

В порядку забезпечення позову представник позивача подав заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 та обмежити право виїзду ОСОБА_2 за межі України, шляхом тимчасової відмови йому у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, тимчасового затримання або вилучення паспорта, якщо він був виданий раніше. свою заяву мотивує тим, що відповідач навмисно не здійснює виконання зобовязання за кредитним договором щодо погашення суми боргу, процентів за його користування, є недобросовісним боржником, оскільки у будь-який спосіб ухиляється від виконання обовязків, покладених на нього кредитним договором, в тому числі не відповідає на телефоннф дзвінки дзвінки працівників Банку, вимикає мобільний телефон, не реагує у встановлений чинним законодавством та умовами кредитного договору термін на письмові звернення Банку, користується даним майном та не дає можливості перевірити стан в якому перебуває заставлене майно, має намір здійснити відчуження належного йому майна та, з метою уникнення виконання своїх зобовязань перед позивачем, планує покинути територію України. Просить заяву задоволити.

Вивчивши подані матеріали позову, матеріали заяви про забезпечення позову, вважаю, що в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити з наступних підстав.

У відповідності до ст.ст.122, 151 ЦПК України та п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку ч.4 ст.151 ЦПК України), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим кодексом, заходи забезпечення позову.

Згідно вимог ч. 2 ст. 151 ЦПК України в заяві про забезпечення позову, повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, необхідні для забезпечення позову.

Згідно з ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вважаю, що мотиви заяви не дають підстави суду вирішити таке питання, оскільки представником позивача не зазначено, на яке саме майно (частку) слід накласти арешт, інформації про вартість майна, де це майно знаходиться, не наведено жодних причин і відсутнє обґрунтування необхідності накладення арешту на все майно відповідача. А відтак, накладення арешту на невизначене коло майна відповідача та обмеження в праві виїзду відповідача за межі України може спричинити шкоду його інтересам, що з огляду на обставини справи є необґрунтованим, недоцільним та може порушити права відповідача.

Крім того, суд позбавлений можливості оцінити співмірність заявлених вимог та заходів забезпечення позову, які просить вжити позивач.

Враховуючи вищенаведене, вважаю, що у задоволені заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 151, 152, 153 ЦПК України, п.п.1, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»,

у х в а л и в:

В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги через Франківський районний суд м. Львова протягом п'яти днів з дня отримання її копії.

Суддя Масендич В.В.