Вирок № 53974306, 27.11.2015, Турківський районний суд Львівської області

Справа № 458/1147/15-к

1-кп/458/141/2015

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2015 року Турківський районний суд Львівської області в складі: головуючої, судді Строни Т.Г., за участю секретаря Сисан С.І., прокурора Кричківського В.М., потерпілої ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Турці кримінальну справу (матеріали кримінального провадження) про обвинувачення

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, який має неповну середню освіту, є неодруженим, дітей не має, раніше судимий: 1) 24.11.2009 року Залізничним районним судом м.Львова за ч. 4 ст. 296 КК України на 5 років позбавлення волі із наданням випробовувального терміну на 2 роки; 2) 29.12.2010 року Пустомитівським районним судом Львівської області за ст.ст. 15 ч.3, 185 ч. 3 КК України із застосуванням ст. 71 КК України на 5 років один місяць позбавлення волі; звільнений із місць позбавлення волі за відбуттям строку покарання 20.05.2015 року,

за ч. 3 ст. 186 КК України,

встановив:

24.09.2015 року о 02 год. 50 хв. обвинувачений ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, повторно, умисно з метою викрадення чужого майна шляхом зламу навісного замка проник в магазин ПП Кузан Домінії Андріївни, що розташований в с.Ісаї Турківського району Львівської області, де знайшов гроші в сумі 550 гривень, які забрав.

Після цього його побачила власниця магазину, потерпіла ОСОБА_1, яка стала припиняти дії обвинуваченого ОСОБА_3, нанісши йому удар палицею. Проте ОСОБА_3, усвідомлюючи протиправність своїх дій, відштовхнувши потерпілу, відкрито втік, викравши гроші потерпілої в сумі 550 гривень.

В судовому засіданні обвинувачений свою вину не визнав і пояснив, що із 22.00 год. 23 вересня 2015 року перебував у сусідів, дивився телевізор, випив спиртного, а потім спав удома. Більше нічого не памятає. Вважає, що потерпіла його обмовляє, чому - пояснити не може.

Хоча обвинувачений свою вину не визнав, його вина стверджується такими доказами:

-показаннями потерпілої ОСОБА_1 яка під час досудового розслідування та в судовому засіданні показала, що 24.09.2015 року о 02 год.30 хв. вона спала на веранді свого будинку в с.Ісаї. Поблизу на віддалі 10-15 метрів - розташований її магазин. Пробудилася від стуку металу, встала і побачила світло в дверях свого магазину, двері були привідчинені. Взявши свою палицю, вона пішла до магазину. Коли зайшла в магазин, то побачила, що ОСОБА_3 світить ліхтариком по верхніх полках. Потерпіла зрозуміла, що з її магазину обвинувачений скоює крадіжку. Припиняючи злочин, та зі страху вона палкою вдарила ОСОБА_3 по голові. Обвинувачений закричав і, повернувшись до неї, став утікати, в процесі чого відштовхнув її і втік. Після його втечі вона виявила, що у неї з магазину вкрадено гроші в сумі 550 гривень. Про скоєний щоло неї ОСОБА_3 злочин повідомила в сільську раду і міліцію.

На даний час їй гроші повернуто і претензій до обвинуваченого вона не має, просить його суворо не карати;

-показаннями в судовому засіданні тітки обвинуваченого, ОСОБА_4, про те, що обвинувачений є її племінником. Після звільнення із місць позбавлення волі він деякий час проживав у неї в м.Львові, весь цей час обвинувачений поводився дуже добре, допомагав їй, не вживав спиртне, вона вважає його доброю людиною. У вересні 2015 року вони вдвох із обвинуваченим приїхали в с.Ісаї, де вона також має житло. Ввечері 23.09.2015 року племінник пішов до сусідів подивитись телевізор, а прийшов 24.09.2015 року близько 03:00 години і ліг спати. Про скоєне вона нічого не знала;

-повідомленням про скоєння злочину від 24.09.2015 року. В якому помилково вказано, що гроші викрадені із ларка ОСОБА_5, сільського голови. З приводу цього потерпіла пояснила, що вона теж дзвонила в міліцію, але на її виклик ніхто не приїхав, і тоді голова мусів дзвонити повторно (а.с. 6);

-заявою потерпілої ОСОБА_1 від 24.09.2015 року про скоєний злочин шляхом злому навісного замка та проникнення до приміщення магазину (а.с.7);

Протоколом огляду місця події від 24.09.2015 року та фототаблицями до нього, із яких вбачається, що на час огляду магазину о 08:30 год. Двері магазину ОСОБА_1 були відчинені, а замок лежав на землі, був зламаний; із місця події також вилучено разом із замком клейкі стрічки із слідами пальців рук. Додатково потерпіла пояснила, що це слідча знімала відбитки пальців рук в її магазині (а.с. 8-13);

-постановою визнання та прилучення до справи речових доказів від 24.09.2015 року та протоколом огляду речових доказів від 24.09.2015 року. Додатково потерпіла пояснила, що замок їй повернуто, він зламаний і непридатний до використання (а.с. 14,15);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 25.09.2015 року за участю потерпілої ОСОБА_1 та фототаблицями до нього, із яких вбачається, що потерпіла на місці події показала і розказала про обставини вчинення злочину. В судовому засіданні потерпіла підтвердила цей протокол частково, пояснивши, що коли ОСОБА_3 втікав із магазину, то він у руках грошей не мав, вона цього не бачила. Суд звертає увагу, що в цьому протоколі відсутні вказані години проведення слідчого експерименту та помилково вказана дата вчинення злочину 24 серпня 2015 року, однак приймає його до уваги, так як потерпіла в судовому засіданні уточнила, що дійсно цього дня проводився слідчий експеримент, в якому вона приймала участь (а.с. 20-24);

Наведені вище докази по суті співпадають; в частині, викладеній вище у вироку, не суперечать один одному, є належними, допустимими, взаємоповязаними та достатніми для прийняття рішення.

Ними вину обвинуваченого суд вважає доведеною.

Даними доказами, яким не довіряти у суду підстав немає, спростовуються твердження обвинуваченого про його невинуватість.

Висновок експерта НДЕКЦ при ГУ МВС України у Львівській області № 15 від 06.09.2015 року (а.с. 60) суд не може прийняти в якості доказу по даній справі, оскільки він датований до вчинення злочину ОСОБА_3 24.09.2015 року. Суд визнає даний доказ неналежним та недопустимим.

Враховуючи докази, наведені вище у вироку, яким не довіряти у суду підстав немає, суд визнає показання обвинуваченого ОСОБА_3 про його невинуватість у скоєнні інкримінованого йому злочину неправдивими, такими, що направлені на уникнення відповідальності за його вчинення.

Дії обвинуваченого вірно кваліфіковано за ч. 3 ст. 186 КК України, оскільки судом встановлено, що обвинувачений повторно вчинив відкрите викрадення чужого майна, поєднане із проникненням у приміщення.

При цьому суд враховує, що злочин розпочатий як таємне викрадення чужого майна, в подальшому переріс у пограбування, оскільки як потерпіла, так і обвинувачений в процесі вчинення злочину усвідомлювали обєктивну сторону злочину як викрадення майна, про що свідчать їх дії: потерпілої те, що вона почала припиняти злочин, вдаривши потерпілого палкою, та обвинуваченого - те, що при виявленні його на місці вчинення злочину потерпілою він встав утікати разом із викраденими грошима. При цьому суд враховує ту обставину, що потерпіла, заставши обвинуваченого на місці злочину, ще не знала, що саме у неї викрадено, але те, що у неї в магазині вчиняється крадіжка, вона чітко зрозуміла, про що свідчать її жорсткі дії по відношенню до злочинця.

Обираючи міру покарання обвинуваченому, суд враховує, що ним вчинено тяжкий злочин.

В якості даних, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд враховує те, що він вчинив злочин у стані алкогольного спяніння, до якого довів себе сам.

В якості даних, що помякшують покарання обвинуваченого, суд враховує те, що він є молодою людиною, за місцем проживання характеризується частково позитивно, злочином тяжких наслідків не заподіяно, спричинена потерпілій шкода повністю відшкодована, і потерпіла не має претензій до обвинуваченого, просить помякшити йому міру покарання.

В якості даних щодо особи обвинуваченого суд враховує те, що обвинувачений є особою, яка за місцем проживання характеризується частково позитивно і частково негативно, є раніше неодноразово судимим, у вчиненому не покаявся, намагається уникнути кримінальної відповідальності за допомогою неправди.

Враховуючи наведені вище обставини у їх сукупності, суд вважає необхідним обрати обвинуваченому покарання у межах санкції частини третьої статті 186 Кримінального кодексу України із врахуванням думки потерпілої про помякшення міри покарання обвинуваченому.

В силу ст.ст. 118,124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтвердженні витрати на залучення експерта.

Суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду.

Враховуючи наведені вище вимоги Кримінального процесуального кодексу України щодо процесуальних витрат: те, що згідно з постановою слідчого від 25.09.2015 року призначалася дактилоскопічна експертиза, залучався експерт, витрати на проведення експертизи становлять 491 грвн. 04 коп., дана сума згідно із довідкою про витрати (а.с. 59) підлягає стягненню із обвинуваченого.

На підставі наведеного вище та керуючись ст.ст. 370, 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винним за ч. 3 ст. 186 Кримінального кодексу України та засудити на пять років позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі закритого типу.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати із часу його фактичного затримання - із 25.09.2015 року.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 залишити без змін у виді тримання під вартою у Львівському слідчому ізоляторі УДДУзПВП у Львівській області до набуття вироком законної сили.

Щодо речового доказу - замка, вилученого із місця вчинення злочину - дозволити потерпілій ОСОБА_1 вирішити його долю на власний розсуд.

Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_3 в користь держави 491 грвн. 04 коп. процесуальних витрат за провадження експертизи № 15 від 06.09.2015 року.

На вирок суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Львівської області через Турківський районний суд Львівської області протягом 30 днів із дня його проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_3 із дня отримання його копії.

Головуюча-