Ухвала суду № 53973902, 23.11.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний № 320/2666/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Пономаренко Л.Е.

№ провадження 22-ц778/3897/15 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2015 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізькій області у складі:

головуючого Гончар М. С.,

суддів Стрелець Л.Г.,

ОСОБА_2

при секретарі: Бурак А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 квітня 2015 року та додаткове рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 09 квітня 2015 року у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення та виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання договору частково недійсним, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ZМ0GІ0000003835 від 05.03.2008 року, в розмірі 134202.77 грн.: звернути стягнення на квартиру загальною площею 46.40 кв.м., житловою площею 27.50 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № ZМ0GІ0000003835 від 05.03.2008 р.) Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені Відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки; виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі (предметі іпотеки), розташованій за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до повноважень якого входять питання громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири; стягнути з відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до укладеного договору № ZМ0GІ0000003835 від 05.03.2008 року ОСОБА_3 (даті - Відповідач) 05.03.2008 року отримав кредит у розмірі 70000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 05.03.2023року.

Згідно умов зазначеного договору погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати.

У порушення зазначених норм закону та умов договору Відповідач зобовязання з вказаним договором належним чином не виконав.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договорові Відповідач станом на 21.12.2012 року має заборгованість - 134202,77 грн., яка складається з наступного:

- 64420,21 грн. - заборгованість за кредитом;

- 34144,02 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 23438,29 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи відповідно до договору;

- 12200,25 грн. - штраф (процентна складова).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «Приватбанк» і Відповідач 05.03.2008 року уклали договір іпотеки № ZМ0GІ0000003835 (надалі - договір іпотеки). Згідно з договором іпотеки Відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 46.40 кв.м., житловою площею 27.50 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2. Майно належить Відповідачу на праві власності на підставі свідоцтва при право на спадщину. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 135 000 грн. 00 коп.

Відповідачем по справі ОСОБА_3 було подано зустрічний позов до ПАТ КБ «Приватбанк», в якому він просив визнати п.6.4 ст.6 договору № ZМ0GІ0000003835 від 05.03.2008 не відповідаючим нормам Закону України від 22.11.1996 №543/96-ВР ст.ст. 3,4 та змінити його, виклавши в наступній редакції: «При непогашенні Кредиту і строки, передбачені пп. 2.4, 6.2 даного договору. Кредитор має право нараховувати а Позичальник зобов'язується сплатити Кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривни за кожний день прострочки. Сплата пені здійснюється в гривнах. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, однак в порушення положень цього Закону в договорі в п. 6.4 ст. 6 незаконно розмір пені визначений в більшому розмірі.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 квітня 2015 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Звернуто стягнення на квартиру загальною площею 46,40 кв.м, житловою площею 27,50 кв.м, яка розташована за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Воровського, буя, 18 кв.18, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підстав, договору іпотеки № ZМ0GІ0000003835 від 05.03.2008) Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» з укладанням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем. з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дії, необхідних для продажу предмету іпотеки.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1456,73 гривень.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - залишено без задоволення.

09 квітня 2015 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області постановлено додаткове рішення по даній справі.

В якому, вказано першим абзацом у резолютивній частині рішення (вступна та резолютивна частини) та повного тексту рішення №320/2666/2013-ц від 02.04.2015 року в рахунок якої заборгованості та якого кредиту необхідно звернути стягнення, а саме: «В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ZМ0GІ0000003835 від 05.03.2008 року, в розмірі 134202,77 грн., яка складається з заборгованості за кредитом -

64420,21 гривень; заборгованості по процентам за користування кредитом -

34144,02 гривень, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором

23438,29 гривень; штрафу відповідно до договору - 12200,25 гривень (процентна складова)».

Не погоджуючись з рішенням суду від 02 квітня 2015 року та додатковим рішенням від 09 квітня 2015 року, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що рішення суду першої інстанції та додаткове рішення, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить судове рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» на суму 134202,77 грн., зустрічний позов задовольнити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_3 неналежно виконував своє зобов'язання за кредитним договором, є підстави для задоволення вимог позивача за цим зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, що не порушує положення співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними.

Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що 05.03.2008 року між сторонами був укладений кредитний договір № ZPM0GI0000003835, відповідно до умов якого банк зобов"язався надати ОСОБА_3 кредитні кошти у розмірі 70000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 05.03.2023 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_3 05.03.2008 року був укладений договір іпотеки № ZPM0GI0000003835, згідно з яким банк прийняв в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 46,40 кв. м., житловою площею 27,50 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_3, яка належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 135 000 грн. 00 коп.

Через невиконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором, станом на 21.12.2012р. утворилася заборгованість у розмірі 134202,77 грн., яка складається з 64420,21 грн. - заборгованості за кредитом, 34144,02 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом; 23 438,29 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до договору 12200,25 грн. штраф ( процентна складова).

Відповідно до статей 526 і 527 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу ч.1 та ч. 3 ст.33 Закону України „Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Також право банку задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язання за кредитним договором передбачено п. 3.3 договору іпотеки, укладеного між сторонами.

Таким чином, враховуючи те, що боржник ОСОБА_3 неналежно виконував своє зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим має місце заборгованість, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення вимог банку про звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому суд дав оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна.

Обґрунтовуючи зустрічний позов ОСОБА_3 посилався на те, що п. 6.4 Договору про іптечний кредит від 05.03.2008 року не відповідає положенням Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, відповідно до якого розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог, заявлених ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що Закон, на який посилається останній в обґрунтування своїх позовних вимог не регулює правовідносини, які виникли між ОСОБА_3 та ПАТ „ПриватБанк. Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань. Субєктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи субєкти підприємницької діяльності.

Таким чином, зазначений Закон не регулює кредитні правовідносини, які виникли між Банком та ОСОБА_3, який при укладанні Договору про іпотечний кредит діяв як фізична особа, а не як субєкт підприємницької діяльності.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів визнає законними й обґрунтованими. Вони повністю узгоджуються з сукупністю зібраних у справі й належно оцінених у рішенні доказів.

Частиною 1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підписуючи договір, ОСОБА_3 повністю погоджувався з його умовами, не заперечував проти змісту. Згідно п. 9.2 Договору про іпотечний кредит, підписавши договір ОСОБА_3 Підтвердив, що у повному обсязі розуміє всі умови договору, свої права та обовязки за цим договором і погоджується з ними.

Також обґрунтовані висновки зробив суд першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення зустрічних позовних вимог про визнання частково недійсними кредитний договір та договір іпотеки.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що-за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язаний надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах. встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.1046 ЦК України, договір є укладеним з моменту передачі грошей, або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця, або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов цього договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

ПАТ КБ "Приватбанк" виконав зобов'язання перед позивачем за зустрічним позовом у повному обсязі, а саме надав позичальнику кредитні кошти, що підтверджується заявою на видачу готівки. Жодних застережень щодо ненадання повної суми за кредитним договором, ОСОБА_3 з часу видачі не заявляв, а виконував умови кредитного договору.

Укладаючи договір, сторони за власним волевиявленням досягли істотних умов по договору і власноручно його підписали, чим взяли на себе зобов'язання виконувати його належним чином.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ст.ст. 525,526,530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.651 ЦК України зміна договору допускається тільки за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.215 та 217 ЦК України підставою недійсності окремої частини правочину стороною (сторонами) є вимоги, які встановлені частиною 1, 3, 5 та 6 ст.203 цього кодексу, однак при укладанні та підписанні договору вимоги законодавства було додержано та виконано.

Зупинивши свій вибір на ПАТ КБ "ПриватБанк" позивач за зустрічним позовом погодився на умови надання кредиту як такі що його влаштовували. Банк не примушував, не нав'язував своїх послуг позивачеві та не вимагав укладення договору. Це була ініціатива позичальника.

Доводи представника апелянта про пропуск Банком строків позовної давності не заслуговують на увагу. За змістом ст.267 ч.3 ЦПК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

З відповідною заявою до ухвалення судового рішення відповідач ОСОБА_3 до суду не звертався.

Відповідно до ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Інші докази та обставини, на які посилається ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 220 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно яке підлягає передачі, або які дії треба виконати.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції за власною ініціативою ухвалив додаткове рішення, який

Відповідно до п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України „Про іпотеку, так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

З урахуванням викладени положень п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" суд ухвалив додаткове рішення по справі в якому вказав у резолютивній частині рішення (вступна та резолютивна частини) та повному тексті рішення №320/ 2666/2013-ц від 02.04.2015року в рахунок якої заборгованості та якого кредиту необхідно звернути стягнення, а саме: "В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ZPM0GІ0000003835 від 05.03.2008 року, в розмірі 134202,77грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 64420,21гривень; заборгованості по процентам за користування кредитом - 34144,02гривень, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 23438,29гривень; штрафу відповідно до договору - 12200, 25гривень (процентна складова

Доводи апеляційної скарги щодо незаконності додаткового рішення місцевого суду є необґрунтованими і не спростовують висновки суду першої інстанції про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення .

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції та додаткове рішення відповідають обставинам справи, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права і не можуть бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст.303, 307,308,313,317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 квітня 2015 року та додаткове рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 09 квітня 2015 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: