Ухвала суду № 53973026, 22.11.2015, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/19108/15-к

Провадження № 1-кс/234/5115/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2015 року слідчій суддя Краматорського міського суду Донецької області Юрєва К.С., з участю секретаря судового засідання Романенко К.П., слідчого Ніжніка С.І., прокурора Регана Ю.А., захисника ОСОБА_1, підозрюваного ОСОБА_2, розглянувши у судовому засіданні у м. Краматорську Донецької області клопотання старшого слідчого третього слідчого відділу прокуратури Донецької області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, що має двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого та мешкаючого у буд. 6 по вул. Курортній у с. Губник Гайсинського району Вінницької області, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015050500001018 від 17.05.2015 року, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся старший слідчий третього слідчого відділу прокуратури Донецької області ОСОБА_3 з клопотанням про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою, в якому він прохає обрати ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

В обґрунтування своїх доводів слідчий зазначає, що третім слідчим відділом слідчого управління прокуратури Донецької області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015050500001018 за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом №419о\с від 22.10.14 начальника ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 призначено на посаду міліціонера взводу №3 роти №4 ППСМОП «Дніпро-1» ГУМВС України в Дніпропетровській області та він є працівником правоохоронного органу.

У відповідності до займаної посади та посадової інструкції ОСОБА_2 зобовязаний точно виконувати вимоги Закону України «Про міліцію» та інші нормативні акти.

З 15.01.15 р. по 31.03.15 р. ОСОБА_2 перебував у зоні проведення АТО, повернувшись до місця постійної дислокації підрозділу, 02.04.15 р. здав табельну вогнепальну зброю АКМ МР6569 та набої до нього, після чого з 17.04.15 р. по 29.04.15 р. перебував на лікуванні в Гайсинській ЦРЛ.

Приблизно на початку травня, більш точна дата слідством не встановлена, ОСОБА_2 спільно зі своїм братом ОСОБА_4, самовільно, не маючи наказу командування прибув до зони проведення АТО, а саме до с. Піски Ясинуватського району Донецької області, у порушення Постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 р., «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992 р. та «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення і використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, а також боєприпасів до зброї і вибухових речовин», затвердженої Наказом Міністерства Внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998, які забороняють знаходження у власності громадян вогнепальної зброї, боєприпасів і вибухових речовин, без відповідного дозволу, діючи умисно, не маючи відповідного дозволу, за невстановлених слідством обставинах придбав для особистого користування: 1335 патронів калібру 5,45х39, які є штатними боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї калібру 5,45 мм та придатні до стрільби; 5 одиниць 40 мм. пострілів до гранатомету ВОГ-25П з підривачем ВМГ-П виготовлених промисловим способом, які відносяться до категорії бойових припасів, споряджених вибуховою речовиною групи бризантних, придатних до здійснення вибуху; 40 одиниць 40 мм. пострілів до гранатомету ВОГ-25 з підривачем ВМГ-К виготовлених промисловим способом, які відносяться до категорії бойових припасів, споряджених вибуховою речовиною групи бризантних, придатних до здійснення вибуху; 40 мм. гранатомет ГП-25, який є індивідуальною зброєю та застосовується в комплексі з 7,62 мм. та 5,45 мм. автоматами Калашнікова, які до 16.05.15 р. незаконно зберігав при собі та перевозив у автомобілі Volkswagen Т-4 д.н.з RO 4618.

16.05.15 по вул. Червоноармійській в м. Селидове Донецької області автомобіль Volkswagen Т-4 д.н.з RO 4618 під керуванням ОСОБА_2 був затриманий співробітниками ДАЇ та військової комендатури, а вказані бойові припаси вилучені.

Під час розслідування, 17.09.2015 відповідно до ст. ст. 276, 277 КПК України слідчим складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Предявлена ОСОБА_2 підозра обґрунтовується матеріалами досудового розслідування: протоколом огляду місця події, висновками експертиз та іншими.

10.09.15 р. та 14.09.15 р. з метою виклику ОСОБА_2, у відповідності до ст. 135 КПК України слідчим здійснено телефонні виклики на мобільні телефони ОСОБА_2 та встановлено, що телефони відімкнені.

10.09.15 р. за адресою мешкання ОСОБА_2 поштою направлено повістку про виклик на 18.09.15, проте ОСОБА_2 за викликом не зявився причини неявки не повідомив.

18.09.15 р. слідчим суддею Краматорського міського суду винесено ухвалу про надання дозволу на затримання ОСОБА_2 з метою приводу.

20.11.15 р. ОСОБА_2 затримано відповідно до ст. 208 КПК України.

22.11.15 р. ОСОБА_2 оголошено підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_2 переховувався від слідства, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого, та за яке передбачено покарання у вигляді позбавленні волі на строк від трьох до семи років, його необхідно ізолювати від суспільства на час проведення досудового розслідування, шляхом обрання стовного нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки менш суворі запобіжні заходи не будуть здатні запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, зокрема, переховуватися від правоохоронних органів з метою уникнення покарання за вчинені ним кримінальні правопорушення.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити, обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із визначенням розміру застави 60 мінімальних заробітних плат.

Підозрюваний та захисник заперечували проти задоволення клопотання, мотивувавши це тим, що не наведено обставин, які б свідчили про існування ризиків, та не вказано доказів, які обґрунтовують ці обставини. Підозрюваний зазначив, що він не переховувався від слідства, виклик до слідчого отримав 18.09.2015 р., тобто у той же день, в який необхідно було зявитись. Пізніше не прибув до слідчого, оскільки не було грошей. Просили відмовити у задоволенні клопотання.

Заслухавши прокурора, слідчого, захисника, підозрюваного, дослідивши матеріали клопотання, якими обґрунтовується необхідність застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з досліджених судом матеріалів клопотання, ОСОБА_2 органом досудового розслідування підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ст. 263 ч. 1 КК України.

Відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів і відомостей, на підставі яких обєктивний спостерігач зробив би висновок про те, що дана особа могла вчинити злочин.

Надані слідчим докази, а саме протокол огляду місця події від 16.05.2015 р. з фото таблицею; висновок експерта від 26.05.2015 р. № 910; висновок експерта від 03.07.2015 р. № 911, свідчать про наявність обґрунтованої підозри за вказаним кримінальним правопорушенням.

Санкція ст. 263 ч. 1 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, що відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину.

20.11.2015 р. о 17.30 год. ОСОБА_2 затримано за підозрою у вчиненні вказаного злочину в порядку ст.208 КПК України.

17.09.2015 р. ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Суд також вважає, що слідчим у клопотанні обґрунтовано наведений перелік ризиків, передбачений ч. 1 ст. 177 КПК України, є ризики того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки він будучи належним чином повідомленим про виклик до слідчого на 18.09.2015 р., до слідчого у цей день не зявився, про причини своєї неявки не повідомив, свої контактні телефонні номери, що були ним надані, вимкнув, що підтверджується рапортами старшого слідчого третього слідчого відділу ОСОБА_3 та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з розписом ОСОБА_2

Також мають під собою підгрунття і ризики того, що підозрюваний ОСОБА_2 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадження іншим чином, оскільки ОСОБА_2 колишній працівник міліції, який обізнаний про методи ведення досудового розслідування.

Що стосується доводів захисника та підозрюваного щодо відсутності ризиків, що прокурором не доведено наявність ризиків, то суд вважає їх необґрунтованими та такими, що нічим не підтверджуються. Доводи підозрюваного та захисника не спростовується доказами, наданими слідчим на доведеність обґрунтованості підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та ризиків, які може вчинити підозрюваний.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Феррарі Браво проти Італії», затримання і тримання особи під вартою допустимі не лише у випадку доведеності факту скоєння злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою попереднього розслідування, досягненню мети якого і є тримання під вартою. Факти, що викликали підозру, не обовязково повинні бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження, або навіть предявлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.

Як видно, ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років, раніше не судимий, а тому відповідно до п. 4 ч.2 ст. 183 КПК України до нього може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, враховуючи ту обставину, що сторонами кримінального провадження не надані інші докази, які б свідчили про достатність застосування до ОСОБА_2 більш мякого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, для запобігання зазначеним вище ризикам, суд дійшов висновку, що до ОСОБА_2 необхідно застосувати винятковий запобіжний захід тримання під вартою.

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує також обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме те, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти громадської безпеки, не працює, не одружений, з його слів має двох неповнолітніх дітей, що не може свідчити про міцні соціальні звязки підозрюваного в місці його постійного проживання; раніше не судимий, наявні вагомі докази про вчинення ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, у вчиненні якого він підозрюється.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобовязаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обовязків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбаченихчастиною четвертоюцієї статті.

Як видно, ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, вчиненого без застосування насильства або погрозою його застосування; злочину, що не спричинив загибель людей; стосовно ОСОБА_2 у цьому кримінальному провадженні не обиралась застава, та не порушувалась ним.

Санкція ч. 1 ст. 263 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, що відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати.

З урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд визначає ОСОБА_2 розмір застави в 60 (шістдесят) розмірів мінімальної заробітної плати, що складає 60*1378 = 82680 грн., з покладенням на нього обовязків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що буде достатнім для забезпечення виконання ОСОБА_2 обовязків, передбачених КПК України.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що до ОСОБА_2 необхідно застосувати винятковий запобіжний захід тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись вимогами статей 40, 131, 132, 176-178, 182, 183, 184, 194, 196, 309, 395 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого третього слідчого відділу прокуратури Донецької області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 - задовольнити.

Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, строком на 60 (шістдесят) днів, тобто з 20 листопада 2015 року з 17-30 год. до 18 січня 2016 року до 17-30 год. в Артемівській установі виконання покарань управління ДПтС України в Донецькій області.

Термін початку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для ОСОБА_2 відраховувати з часу його затримання, а саме з 20 листопада 2015 року з 17-30 год.

На підставі ч. 4 ст. 182 КПК України визначити ОСОБА_2 заставу у розмірі 60 (шістдесят) мінімальних заробітних плат, що складає 82680 (вісімдесят дві тисячі шістсот вісімдесят) грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області: отримувач Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, код ЄДРПОУ 26288796, код банку 834016, рахунок 37317004001000, відкритий в ГУ ДКСУ в Донецькій області.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

В разі внесення застави ОСОБА_2 або заставодавцем зазначеного розміру, покласти на підозрюваного ОСОБА_2 наступні обовязки:

1)не відлучатись із с. Губник Гайсинського району Вінницької області, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу слідчого, прокурора, суду;

2)повідомляти слідчого, прокурора, чи суд про зміну свого місця проживання та місце роботи;

3)утримуватися від спілкування із свідками даного кримінального провадження;

4)здати на зберігання до органу досудового розслідування свій паспорт для виїзду за кордон;

5)носити електронний засіб контролю.

Розяснити ОСОБА_2 наслідки невиконання покладених зобовязань. У разі невиконання обовязків заставодавцем, а також, якщо ОСОБА_2, будучи належним чином повідомленим, не зявиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обовязки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд, вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, у розмірі, визначеному в даній ухвалі, підозрюваний ОСОБА_2 та заставодавець повинні виконувати покладені на них обовязки, повязані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з під-варти у звязку із внесенням застави, ОСОБА_2, вважається таким, що до нього застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі Артемівської установи виконання покарань управління ДПтС України в Донецькій області.

Вручити копію цієї ухвали слідчому, прокурору, підозрюваному негайно після її оголошення.

Копію ухвали направити в Артемівську установу виконання покарань управління ДПтС України в Донецькій області.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора та слідчого.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Донецької області протягом пяти днів з дня її оголошення. А особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Слідчий суддя Краматорського міського

суду Донецької області ОСОБА_5