Ухвала суду № 53972319, 01.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2015 року м. Київ К/800/43963/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаряТитенко М.П.та представників сторін: від позивача не з'явився від відповідачаКісь Д.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуВінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій областіна постановуВінницького окружного адміністративного суду від 30.05.2014та ухвалуВінницького апеляційного адміністративного суду від 15.07.2014у справі № 2а/0270/5210/12за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ритон»доВінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій областіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ритон» звернулось до суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001502310, №0001512310, №0001522310 від 28.09.2012.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 30.05.2014, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.07.2014, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні суду касаційної інстанції представником відповідача заявлено клопотання про заміну відповідача (Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області) його правонаступником - Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Вінницькій області.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його обґрунтованість та необхідність його задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 30.06.2012,

за результатами якої складено акт № 2121/22-02/31325336 від 13.09.2012;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем було занижено податок на прибуток на суму 1 539 589 грн., п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 1 417 978 грн.;

- на підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення №0001502310 від 28.09.2012, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1 539 589 грн. за основним платежем та на суму 12 858 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

2) податкове повідомлення-рішення №0001512310 від 28.09.2012, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1 417 978 грн. за основним платежем та на суму 290 463 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

3) податкове повідомлення-рішення №0001522310 від 28.09.2012, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 183 045 грн.

Позиція відповідача полягає в тому, що взаємовідносини позивача з його контрагентами по спірних господарських операціях є безтоварними.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій за встановлених обставин справи не погодилися з висновками відповідача щодо наявності порушень позивачем вимог податкового законодавства, встановлених актом перевірки.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Оскільки згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За змістом п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суди попередніх інстанцій встановили, що між позивачем та ТОВ «Універсалопторг-Х» укладено договори поставки м`ясопродуктів та продуктів харчування №26/08 від 26.08.2011 та № 04/01/12 від 04.01.2012, договір поставки м`ясопродуктів №01/07 від 01.07.2011. Також, між позивачем та ТОВ «Хароптторг Ексім-ЛТД» укладено договір поставки м`ясопродуктів №01/03/11 від 01.03.2011, договір поставки м`ясопродуктів та продуктів харчування №14/06/11 від 14.06.2011.

Досліджуючи спірні господарські операцій позивача з його контрагентами, судами попередніх інстанцій встановлено, що надані позивачем видаткові та податкові накладні складені у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995.

Суди попередніх інстанцій, дослідивши надані позивачем докази на підтвердження правомірності формування спірних сум податкового кредиту та валових витрат, дійшли обґрунтованого висновку про те, що ними підтверджено факт оплати товару, факт зберігання товару та його використання в господарській діяльності платника податків, факт транспортування товару, придбаного у ТОВ «Універсалопторг-Х».

Колегія суддів касаційної інстанції вважає вірним висновок судів попередніх інстанцій про те, що відсутність товарно-транспортних накладних по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Хароптторг Ексім-ЛТД» за наявності інших доказів, якими підтверджено рух активів в процесі господарської операції, не спростовує факт придбання позивачем товару у вказаного контрагента та реальність спірної операції.

Також, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхили доводи відповідача про те, що директор ТОВ «Хароптторг Ексім-ЛТД» ОСОБА_6 не мав права укладати договори та підписувати податкові накладні від імені ТОВ «Хароптторг Ексім-ЛТД» у період, який підлягав перевірці, оскільки був засуджений до позбавлення волі, з огляду на встановлені судами фактичні обставини, що 27.10.2009 ОСОБА_6 був звільнений від відбування основного покарання шляхом заміни його на виправні роботи строком на 1 рік 11 місяців, що не позбавляло його права здійснювати господарські операції від імені ТОВ «Хароптторг Ексім-ЛТД» у період, який підлягав перевірці.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним, не спростованим доводами касаційної скарги, висновок судів попередніх інстанцій, які, встановивши обставини фактичного здійснення господарських операцій та факт взаєморозрахунків між позивачем та його контрагентами, не знайшли підстав вважати неправомірним формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат на підставі розрахунків, проведених за наслідками реально здійснених господарських операцій.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За встановлених обставин даної справи та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 160, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Допустити заміну відповідача (Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області) його правонаступником - Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Вінницькій області.

2. Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області залишити без задоволення.

3. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30.05.2014 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.07.2014 залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний