Ухвала суду № 53972238, 01.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2015 року м. Київ К/800/32997/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Чумаченко Т.А., Смоковича М.І., Сороки М.О.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України в Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Каховський завод електрозварювального устаткування» до Головного управління Державної фіскальної служби України в Херсонській області про визнання протиправними дій, скасування наказу, податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, -в с т а н о в и л а:Публічне акціонерне товариство «Каховський завод електрозварювального устаткування» звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України в Херсонській області про визнання протиправними дій, скасування наказу, податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення

від 02 жовтня 2014 року № 000022222206 та №0000232206.

Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу від 07 листопада 2014 року №1-23.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Каховський завод електрозварювального устаткування» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 255, 78 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року залишено без змін.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Державної фіскальної служби України в Херсонській області звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до положень статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги.

У зв'язку з відсутністю клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд касаційної скарги проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Судами встановлено, що на підставі наказу Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 30 липня 2014 року №252 відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання у період з 11 серпня 2014 року по 19 вересня 2014 року посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку стану дотримання вимог законодавства України з питань митної справи публічним акціонерним товариством «Каховський завод електрозварювального устаткування» за період

з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт перевірки

від 24 вересня 2014 року №0012/4/21-22-22-06-26/0000213993.

У висновках акту перевірки зазначено про порушення позивачем ст. 49, ч. 1 ст. 52, ст. 58,

ст. 74, ч. 3 ст. 75, ст. 257, ч. 1 ст. 266, ст. 270, ст. 286, ст. 293 Митного кодексу України, ч. 2 розділу ІІ Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №651, Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України

від 24 травня 2012 року №599, п. 2.6 розділу 2, п. 5.1 розділу 5, п. 6.1, п. 6.4 розділу 6, п. 7.4

розділу 7 Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20 листопада 2009 року, п. 36.1 ст. 36, п.п. 3 п. 180.1 ст.180, п.п. «в» п. 185.1 ст. 185,

п. 187.8 ст. 187, п. 190.1 ст.190 Податкового кодексу України, що призвело до заниження митної вартості, бази оподаткування податком на додану вартість та заниження податкових зобов'язань з ввізного мита та податку на додану вартість всього на загальну суму 35484, 96 грн. (по ввізному миту 13108, 88 грн., по податку на додану вартість 22376, 08 грн.).

В акті перевірки, зокрема, зафіксовано безпідставність застосування публічним акціонерним товариством «Каховський завод електрозварювального устаткування» пільгової ставки ввізного мита (0%) при оформленні товару (трансформаторів) відповідно до митної декларації

від 23 липня 2013 року №508010000/2013/003564 та від 01 жовтня 2013 року №508010000/2013/004615, повна ставка ввізного мита якого складає 5%, в результаті чого не сплачено до бюджету податкове зобов'язання на суму 7523, 14 грн. (ввізного мита 6269, 28 грн., податку на додану вартість 1253, 86 грн.).

Відповідачем зазначено, що при митному оформленні за деклараціями від 23 липня 2013 року №508010000/2013/003564 та від 01 жовтня 2013 року №508010000/2013/004615 не надано висновки про походження товару або акти експертизи уповноваженого органу, у сертифікаті про походження товару СТ-1 №BYUA 101539601 не зазначено всю партію імпортованого відповідно до специфікації товару, оскільки в описі зазначаються трансформатори, а відповідно до митної декларації імпортувались трансформатори та кришки пластмасові.

Крім того, відповідачем проведено перевірку фактичного розміру витрат на доставку імпортованих товарів та зазначено про невідповідність задекларованих транспортних витрат фактично понесеним витратам позивача для перевезення на умовах поставки FCA, EXW автомобільним транспортом товарів, оформлених по митних деклараціях від 07 червня 2013 року №508010000/2013/002878, від 23 липня 2013 року №508010000/2013/003564,

від 01 жовтня 2013 року №508010000/2013/004615, від 27 вересня 2013 року №508010000/2013/004548, від 13 листопада 2013 року №508010000/2013/005197,

від 25 грудня 2013 року №508010000/2013/005903 та від 27 грудня 2013 року №508010000/2013/005945, оскільки перевезення вантажу здійснювалось автотранспортом перевізників відповідно до укладених угод, при цьому з актів виконаних робіт, наданих позивачем під час перевірки, вбачається, що суми транспортних витрат значно перевищують суми, задекларовані в митних деклараціях в складі митної вартості.

Позивачем акт перевірки підписано 25 вересня 2014 року, та разом із запереченнями і додатковими документами 01 жовтня 2014 року поштовим зв'язком направлено відповідачу.

02 жовтня 2014 року на підставі акту перевірки від 24 вересня 2014 року №0012/4/21-22-22-06-26/0000213993 Головним управлінням Міндоходів у Херсонській області винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000222206 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання» на 16386, 10 грн. (за основним платежем - 13108, 88 грн., за штрафними санкціями - 3277, 22 грн.);

- №0000232206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання» в розмірі 27970, 10 грн. (за основним платежем 22376, 08 грн., за штрафними санкціями

5594, 02 грн.).

Також 07 листопада 2014 року у зв'язку із несплатою позивачем грошових зобов'язань, нарахованих вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, відповідачем винесено податкову вимогу №1-23.

Не погоджуючись із діями відповідача щодо проведення перевірки, а також із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями та податковою вимогою, публічне акціонерне товариство «Каховський завод електрозварювального устаткування» звернулось до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення та податкова вимога прийняті відповідачем протиправно та всупереч вимогам чинного законодавства, оскільки висновки відповідача, що стали підставою для донарахування податкового зобов'язання та митних платежів, спростовуються документально.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару.

Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

У разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Згідно зі статтею 44 Митного кодексу України для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару.

У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, подається обов'язково лише у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров'я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

У разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов'язково, зокрема, на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Відповідно до статті 45 Митного кодексу України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Запит про проведення перевірки повинен містити виклад обставин, що дали підстави для сумнівів з приводу достовірності задекларованої країни походження товару, посилання на правила визначення походження товарів, що застосовуються в Україні, а також іншу необхідну інформацію.

До запиту додається документ, що підлягає перевірці, або його копія, а також у разі необхідності інші відомості, що можуть сприяти проведенню перевірки.

Так, судами встановлено, що публічним акціонерним товариством «Каховський завод електрозварювального устаткування» укладено договір від 19 лютого 2013 року №023 з товариством з обмеженою відповідальністю «Объединенные энергетические технологии-Самара» на придбання трансформаторів, відповідно до умов якого позивач проводить закупівлю трансформаторів, виготовлених відкритим акціонерним товариством «Самарський трансформатор» згідно з умовами контракту, затвердженими сторонами, відповідно до специфікацій, які є частиною договору. Товар поставляється на умовах FCA RU Самара, ціни на товар визначаються в російських рублях і вказуються в специфікаціях.

При отриманні партії товару відповідно до митної декларації від 23 липня 2013 року №508010000/2013/003564 до митного оформлення надано сертифікат про проходження товару форми СТ-1 №RUUA 3007001784, виданий Торгово-промисловою палатою Самарської області.

Також публічним акціонерним товариством «Каховський завод електрозварювального устаткування» укладено договір від 21 березня 2013 року №2/15/1874 з УП «МЄТЗ

им. В.И. Козлова» (Мінськ, Білорусія) на придбання трансформаторів, відповідно до умов якого позивач проводить закупівлю трансформаторів, виготовлених згідно з умовами контракту, затвердженими сторонами у відповідності до специфікацій, які є частиною договору, товар поставляється на умовах FCA BY Мінськ, ціни на товар визначаються в російських рублях і вказуються в специфікаціях.

При отриманні партії товару, оформленої відповідно до митної декларації

від 01 жовтня 2013 року №508010000/2013/004615, до митного оформлення надано сертифікат про походження товару форми СТ-1 №BYUA 101539601, виданий унітарним підприємством по наданню послуг «Мінське відділення Білоруської торгово-промислової палати».

Так, судами встановлено, що позивачем при декларуванні товару для підтвердження країни походження товарів надавались сертифікати про походження товарів, видані уповноваженими органами країни експорту.

При цьому контролюючим органом дій щодо перевірки достовірності зазначених у сертифікатах відомостей, передбачених статтею 45 Митного кодексу України, а ні під час митного оформлення товарів, а ні під час проведення перевірки, не вчинялось, що свідчить про відсутність сумнівів у їх достовірності.

Отже, суди дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність донарахування митних платежів і податку на додану вартість внаслідок незастосування пільгової ставки ввізного мита.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Згідно з положеннями статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню: зокрема, витрати на транспортування після ввезення.

Судами встановлено, що при декларуванні ввезених товарів позивачем до митної вартості включалась вартість транспортних послуг за перевезення до митної території України, що вбачається з наданих митних декларацій.

При цьому разом із запереченнями на акт перевірки відповідачу надано рахунки-фактури, акти надання послуг та акти виконаних робіт перевізників з розмежуванням вартості перевезення до перетину пункту пропуску кордону України та після перетину пункту пропуску.

Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для донарахування контролюючим органом митних платежів та податку на додану вартість у зв'язку з нерозмежуванням транспортних витрат до перетину кордону та після перетину кордону.

З огляду на відсутність порушень при визначенні митної вартості, викладених в акті перевірки, та документальне спростування тверджень відповідача, суди дійшли обґрунтованого висновку про необхідність скасування винесених Головним управлінням Державної фіскальної служби України в Херсонській області податкових повідомлень-рішень від 02 жовтня 2014 року № 000022222206, №0000232206 та, як наслідок, податкової вимоги від 07 листопада 2014 року №1-23.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій.

Постановлені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, а тому підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України в Херсонській області залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Каховський завод електрозварювального устаткування» до Головного управління Державної фіскальної служби України в Херсонській області про визнання протиправними дій, скасування наказу, податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги - залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом

України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: