Ухвала суду № 53972231, 05.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" листопада 2015 р. м. Київ К/800/14977/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Ліпського Д.В.,

суддів: Головчук С.В.,

Черпака Ю.К.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31 січня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2013 року у справі за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до відділу державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції, третя особа Державне підприємство «Хімічний завод «Південний» про скасування постанови ,-

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2013 року позивачем подано позов про скасування постанови відділу державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції від 25 грудня 2012 року про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 31 січня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2013 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31 січня 2013 року - без змін.

У касаційній скарзі позивач не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 12 грудня 2012 року постановою відповідача відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа №2а-148/10/1270, виданого Луганським окружним адміністративним судом 06 червня 2011 року про стягнення з Державного підприємства «Хімічний завод «Південний» на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів несплачені адміністративно-господарські санкції за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 695717,93 та пені за порушення терміну сплати санкції в розмірі 56771,84, а всього 752489,77 грн.

25 грудня 2012 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 та статті 50 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, державним виконавцем встановлено, що відповідно до статті 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» введено мораторій на застосування реалізації майна державних підприємств. Кошти на розрахункових рахунках боржника відсутні. Інше майно, на яке можливо звернути стягнення у боржника відсутнє.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, зробив висновок про законність оскаржуваної постанови відповідача, оскільки прийнята вона з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 2 частини 1 статті 47 зазначеного Закону виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Підставою застосування відповідачем вказаної норми та прийняття постанови про повернення виконавчого документа, стало встановлення державним виконавцем відсутність коштів на розрахункових рахунках боржника у банках, у зв'язку з чим постанови про арешт коштів боржника повернуто без виконання. Крім того, Державним концерном «Укроборонпром», який є розпорядником майна боржника, на адресу відповідача направлено лист №218-540 від 30 січня 2013 року, яким повідомлено, що на застосування примусової реалізації майна державних підприємств встановлено мораторій відповідно до Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна».

Перевіряючи законність оскаржуваної постанови відповідача судами не враховано наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» встановити мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Статтею 2 даного Закону передбачено, що для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; продажу майна в процесі провадження справи про банкрутство, визначеного статтями 22, 23, 24, 25, 26, 30, частиною одинадцятою статті 42, абзацом другим частини шостої статті 43 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і продажу майна підприємства.

Конституційний Суд України у п. 3.3 Рішення від 10.06.2003 р. у справі N 1-11/2003 за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" (справа про мораторій на примусову реалізацію майна) роз'яснив, що за змістом ст. 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" мораторій не поширюється на відчуження рухомого та іншого майна підприємств, що не забезпечує ведення їх виробничої діяльності, а також на продаж об'єктів нерухомого майна та інших засобів виробництва, що забезпечують виробничу діяльність підприємства-боржника у процедурі його санації (ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Отже, за наведених обставин судам слід було виходити із того, що згідно з ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

У визначенні основних засобів судам належало керуватися положенням (стандартом) бухгалтерського обліку N 7 "Основні засоби" затвердженим наказом Міністерством фінансів України від 27.04.2000 р. N 92, яким визначено засади формування в бухгалтерському обліку підприємства інформації про основні засоби, необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції.

Фактичне використання чи невикористання цього майна у господарській діяльності підприємства в силу Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" не має визначального значення.

Таким чином, дія мораторію не поширюється тільки на оборотні активи, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу або протягом дванадцяти місяців із дати складення балансу.

Отже, судами зроблено передчасний висновок про те, що відповідачем вжиті всі заходи щодо встановлення наявності майна на яке може бути звернуто стягнення, так як в матеріалах справи відсутні докази перевірки наявності майна на яке не поширюється дія Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна».

Допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд.

Керуючись ст. 160, 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31 січня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2013 року скасувати, а справу за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до відділу державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції, третя особа Державне підприємство «Хімічний завод «Південний» про скасування постанови направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.В. Ліпський

судді: С. В. Головчук

Ю.К. Черпак