Ухвала суду № 53971946, 09.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2015 року м. Київ К/800/49419/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01.08.2013

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.09.2013

у справі № 812/1788/13-а

за позовом Приватного підприємства «Факт»

до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01.08.2013, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.09.2013, позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення Ленінської ОДПІ у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області від 14.02.2012 № 0000242310.

Ленінська ОДПІ у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: п.п. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Факт» від 10.03.2006 № 13821200000008024 скасовано актом Ленінської ОДПІ у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області від 20.03.2006 № 37.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30.07.2008 у справі № 2а-11013/08 позов Ленінської МДПІ у м. Луганську про припинення ПП «Факт» задоволено.

До Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 26.09.2008 внесено запис про перебування підприємства в стані припинення.

На підставі наказу від 17.01.2012 № 66 та повідомлення від 17.01.2012 № 7 Ленінською ОДПІ у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП «Факт» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість щодо взаємовідносин з ТОВ «П.А.В. Оптторг» за період з 01.01.2011 по 31.01.2011, за результатами якої складено акт від 07.02.2012 № 128/23/30507617, яким зафіксовано порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України.

Порушення вказаних вимог Податкового кодексу України податковий орган пов'язує з відсутністю факту декларування ПП «Факт» у січні 2011 року податкових зобов'язань з податку на додану вартість за операціями з ТОВ «П.А.В. Оптторг».

Викладені в акті від 07.02.2012 № 128/23/30507617 висновки слугували підставою для визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 528306 грн., в т.ч.: 528305 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з недоведеності податковим органом обставин щодо вчинення позивачем викладених в акті порушень.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до абз. 2 п. 180.1 ст. 180 Податкового кодексу України платником податку на додану вартість є будь-яка особа, що, зокрема підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку.

Підстави, за якими особа підлягає реєстрації як платник податку на додану вартість, визначені у п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

У відповідності до п. 183.10 ст. 183 Податкового кодексу України будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Таким чином, обов'язок зареєструватися платником податку на додану вартість, нараховувати та сплачувати такий податок виникає, починаючи з періоду, в якому сукупний обсяг оподатковуваних операцій такої особи за останні 12 місяців перевищив 300000 грн. (без урахування податку на додану вартість.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період, за який проводилася перевірка (з 01.01.2011 по 31.01.2011) позивач не був платником податку на додану вартість.

Відповідачем не надано судам попередніх інстанцій доказів здійснення позивачем протягом останніх 12 календарних місяців (з 01.01.2010 по 31.12.2010) операцій, зокрема з ТОВ «П.А.В. - Оптторг», щодо постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, в сумі більшій, ніж 300000 грн.

Натомість, судами попередніх інстанцій на підставі декларації з податку на додану вартість ТОВ «П.А.В. - Оптторг» встановлено відсутність задекларованих показників щодо операцій з позивачем.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність податковим органом обставин щодо виникнення у позивача обов'язку зареєструватися платником податку на додану вартість, нараховувати та сплачувати податкові зобов'язання з такого податку.

Підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01.08.2013 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.09.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун