Ухвала суду № 53971882, 26.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" листопада 2015 р. м. Київ К/800/26597/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

при секретарі судового засідання - Вишняку О.М.

з участю представника позивача - Швець О.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу комунального підприємства «Малиновський ринок» на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду у справі

за позовом Комунального підприємства «Малиновський ринок»

до відповідача Державної фінансової інспекції в Одеській області

про визнання протиправними та скасування пунктів 2-8 вимоги, визнання дій неправомірними, -

В С Т А Н О В И В :

22.10.2013р. до суду надійшов позов комунального підприємства «Малиновський ринок» (далі Підприємство) про визнання протиправними і скасування пунктів 2-8 вимоги Державної фінансової інспекції в Одеській області (далі Фінінспекція) та про визнання дій посадових осіб відповідача з проведення ревізії неправомірними. Свій позов Підприємство обґрунтувало тим, що за наслідками проведеної ревізії Фінінспекція направила позивачу вимогу із зобов'язанням вчинити дії по усуненню порушень вимог законодавства. Вважаючи що ревізію було проведено з порушенням вимог чинного законодавства, а висновки про наявність порушень в діяльності Підприємства є помилковими, позивач просив задовольнити позов.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 9.12.2013р. позов задоволено частково : визнано неправомірними дії посадових осіб відповідача з проведення ревізії без належного повідомлення Підприємства про дату початку та закінчення ревізії; визнано протиправними та скасовано пункти 2-5,7,8 та пункт 6 вимоги Фінінспекції в частині відрахування з директора коштів в сумі, що перевищує 2429,1гр. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2014р. постанову суду першої інстанції скасовано та частково задоволено адміністративний позов : визнано неправомірними дії посадових осіб відповідача з проведення ревізії без належного повідомлення підприємства про дату початку та закінчення ревізії; визнано протиправними та скасовано пункти 3-5,8 та пункт 6 вимоги Фінінспекції в частині відрахування з директора коштів в сумі, що перевищує 2429,1гр. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з постановою апеляційного суду, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив її скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції. При цьому скаржник зазначив, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог щодо скасування пункту 2 вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за наслідками проведеної Фінінспекцією ревізії складено акт від 2.09.2013р. та направлено в адресу позивача вимогу №810-27/2026 від 7.10.2013р., в якій позивачу запропоновано здійснити дії по усуненню виявлених під час перевірки порушень. Зокрема, в пунктах 2-8 Підприємство зобов'язано здійснити дії з відшкодування збитків, що виникла внаслідок господарської діяльності, протиправного розпорядження грошовими коштами, тощо.

При вирішенні даної категорії спорів суттєве правове значення має з'ясування судами характеру оскаржуваних вимог, що пред'явлені підконтрольній установі.

У постановах від 15 квітня 2014 року (справа № 21-40а14), від 13 травня 2014 року (21-89а14), від 20 січня 2015 року (справа №21-603а14) Верховний Суд України, аналізуючи повноваження фінансової інспекції, закріплені у статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» зазначив, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів. Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

У зв'язку з цим Верховний Суд України дійшов правового висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки. У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

Водночас у справі, що розглядається, судами при вирішенні спору не було досліджено характер пред'явлених товариству вимог, що полягає, виходячи з їх змісту, в обов'язковості їх виконання як підстави для оскарження.

Наведене дає підстави для висновку про прийняття судових рішень за неповно встановлених обставин та їх невідповідність вимогам статті 159 КАС України.

Оскільки за змістом статті 220 КАС України суд касаційної інстанції позбавлений можливості досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, судові рішення підлягають скасуванню відповідно до статті 227 КАС України, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 221,223,227,230,231,254 КАС України, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу комунального підприємства «Малиновський ринок» задовольнити частково.

Постанови Одеського окружного адміністративного суду від 9.12.2013р. та Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2014р. скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді А.О. Логвиненко

О.Є. Донець

В.Ф. Мороз