Ухвала суду № 53971826, 04.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2015 року м. Київ К/9991/33380/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012

у справі № 2а-15014/11/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Публічного акціонерного товариства «Південкабель» (далі - ПАТ «Південкабель»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі - СДПІ)

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення СДПІ від 26.09.2011 № 0001350840 та № 0001360840, якими ПАТ «Південкабель» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за червень 2011 року на 3118,00 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції - 1,00 грн. та зменшено розмірі від'ємного значення суми ПДВ за червень 2011 року на 5343,00 грн. відповідно.

У касаційній скарзі СДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить відмовити у задоволенні скарги через її необґрунтованість.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою прийняття податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені у акті від 16.09.2011 № 1995/40-028/00214534 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Південкабель» з питань законності та достовірності декларування від'ємного значення з ПДВ у червні 2011 року та суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника податку у банку за червень 2011 року у розмірі 3574312,00 грн., яке виникло за рахунок від'ємного значення, що декларувалось у період з 01.05.2011 по 31.05.2011. Згідно з цими висновками позивач порушив пункт 198.3 статті 198, пункти 200.1, 200.3, 200.4 статті 200, пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що полягало у завищенні суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за червень 2011 року на 5343,00 грн. та завищенні суми бюджетного відшкодування за червень 2011 року на 3118,00 грн. Такий висновок податкового органу вмотивований тим, що у платника податку відсутнє право на податковий кредит та сформоване з урахуванням відповідних сум від'ємне значення ПДВ та бюджетне відшкодування за операціями з придбання товару у ТОВ «Трубопласт Україна», ТОВ «Канцоп і Компанія» та ПП «Істсервіс» внаслідок відсутності результатів зустрічних звірок вказаних контрагентів через їх відсутність за місцезнаходженням, про що складені відповідні акти. Також як на підставу висновків про необґрунтованість сформованої ПАТ «Південкабель» суми від'ємного значення та заявленої до відшкодування суми ПДВ, викладених у акті перевірки від 16.09.2011 № 1995/40-028/00214534, СДПІ посилається на розбіжність задекларованих даних контрагентами та ПАТ «Південкабель» та відсутність у ТОВ «Трубопласт Україна», ТОВ «Канцоп і Компанія» та ПП «Істсервіс» необхідних матеріально-технічних та трудових ресурсів для досягнення відповідної підприємницької діяльності, що встановлено за допомогою Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА.

У судовому процесі встановлено, що ПАТ «Південкабель» на договірних засадах придбав товар у ТОВ «Трубопласт Україна», ТОВ «Канцоп і Компанія» та ПП «Істсервіс». Останніми на адресу ПАТ «Південкабель» виписані видаткові та податкові накладні на операції з поставки товарів (миючі засоби, клей силікатний, клеюча стрічка, тощо), а підприємством придбані товари оплачено шляхом безготівкових розрахунків та оприбутковано. Усі первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні, ордери на оприбуткування товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортні накладні, ордери на оприбуткування, платіжні документи) оформлені відповідно до правил бухгалтерського обліку.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом положень пункту 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пункт 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Вищенаведені норми не ставлять у залежність право платника податку на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками товарів (послуг), якщо цей платник (покупець) сплатив податок в ціні придбання товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем правових норм, якими встановлені правила декларування суми податкового кредиту. Платник податку (покупець) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу поставок, якщо судом не встановлено обставин, що свідчать про його (покупця) обізнаність стосовно неправомірної податкової поведінки контрагента або про злагодженість його дій з цими контрагентами з метою незаконної податкової мінімізації. Не виконання податкових обов'язків контрагентом платника податків не може бути безумовним свідченням недостовірності даних податкового обліку платника податків, якщо не встановлені обставини, які свідчать про сприяння останнім у такому невиконанні.

Згідно з пунктом 73.5 статті 73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право з метою отримання податкової інформації проводити зустрічні звірки суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Відповідно до пункту 4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 22.04.2011 № 236, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України. При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу ДПС забезпечує проведення такої звірки.

Процес співставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Висновок щодо правильності відображення платником податків в податковому обліку господарських операцій є результатом податкової перевірки платника податків з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків.

Суди попередніх інстанцій, зробивши з дотриманням норм статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінку документів первинного бухгалтерського обліку та податкового обліку, наданих позивачем на підтвердження права на формування податкового кредиту за наслідками господарських операцій з придбання товарів у ТОВ «Трубопласт Україна», ТОВ «Канцоп і Компанія» та ПП «Істсервіс», та відсутність відповідних доказів з боку податкового органу на спростування достовірності інформації, яка зафіксована в цих документах, дійшли обґрунтованого висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильність цих висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев