Ухвала суду № 53971821, 25.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" листопада 2015 р. м. Київ К/800/51387/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів: головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Зайцева М.П., Маринчак Н.Є., секретар судового засідання Корецький І.О., розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській областіна постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2013 рокута ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2014 рокуу справі№ 804/967/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТГ Полімерконсалтінг»доДержавної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТГ Полімерконсалтінг» (далі - ТОВ «ТГ Полімерконсалтінг») звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 грудня 2012 року № 0000302201 та № 0000312201.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року, адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 29 грудня 2012 року № 0000302201 та № 0000312201.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

На адресу Вищого адміністративного суду України надійшло клопотання представника ТОВ «ТГ Полімерконсалтінг» про закриття провадження по справі на підставі положень статей 157, 228 Кодексу адміністративного судочинства України, посилаючись на те, що державну реєстрацію позивача припинено у зв'язку з визнанням банкрутом.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання осіб, які беруть участь у справі належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, справа розглядається відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Розглянувши клопотання представника позивача про закриття провадження по справі, перевіривши матеріали адміністративної справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 11 червня 2014 року до нього внесено запис про припинення юридичної особи ТОВ «ТГ Полімерконсалтінг» у зв'язку з визнанням його банкрутом.

За змістом статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна процесуальна правоздатність визнається за підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Відповідно до частини 2 статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємств» юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі у разі ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Відповідно до частини 2 статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.

Наведені законодавчі норми передбачають надання правової оцінки висновкам судів, покладеним в основу прийняття судових рішень з даного спору для застосування належних процесуальних наслідків ліквідації позивача у справі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ТГ Полімерконсалтінг» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «БЕСТ-ТОРГ-КОМПАНІ» за період з 01 травня 2012 року по 31 травня 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 06 грудня 2012 року № 3050/22-1/36641330, згідно з яким позивачем порушено вимоги:

- частини 1 статті 203, статей 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені по правочинах, здійснених ТОВ «ТГ Полімерконсалтінг» з ТОВ «БЕСТ-ТОРГ-КОМПАНІ»;

- статей 185, 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у зв'язку із чим завищено податковий кредит за травень 2012 року у розмірі 256 919 грн., внаслідок чого завищено значення рядка 19 «Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17 - рядок 9) (від'ємне значення)» податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року на 16 973 грн. та занижено податок на додану вартість на суму 239 949 грн.;

- пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 144.1 статті 144, пункту 146.12 статті 146 ПК України, в результаті чого знижено податок на прибуток на суму 593 483 грн.

Свої висновки податковий орган обґрунтував тим, що підприємством безпідставно включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість та віднесено до складу витрат суму по операціям з придбання товарно-матеріальних цінностей, які отримані від ТОВ «БЕСТ-ТОРГ-КОМПАНІ». За висновками відповідача, єдиним постачальником ТОВ «БЕСТ-ТОРГ-КОМПАНІ» є ТОВ «Елемент-08», що має стан 14 «визнано банкрутом» і знятий з обліку 27 серпня 2012 року, а відтак операції між позивачем та його безпосереднім контрагентом не були реальними. В обгрунтування фактичного нездійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом податковий орган посилався також на відсутність у ТОВ «БЕСТ-ТОРГ-КОМПАНІ» адміністративно-господарських можливостей, що необхідні для здійснення господарської діяльності.

На підставі вищевказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 29 грудня 2012 року:

- №0000302201, яким збільшено уму грошового зобов'язання за податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 890 224,5 грн.

- № 0000312201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 359 919, 00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-Х11 (далі - Закон № 996) визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оскільки, згідно зі статтею 1 Закону № 996 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами ПК України.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентами порушеннями вимог законодавства. Якщо вказані контрагенти допустили такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них, адже законом іншого не передбачено.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що надані позивачем первинні документи підтверджують реальність господарських операцій позивача з його безпосереднім контрагентом, тому на підставі отриманих податкових накладних та інших первинних документів підприємство обґрунтовано віднесло суми до податкового кредиту та до складу витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Як підтверджується встановленими судами попередніх інстанціями обставинами, отримані від ТОВ «БЕСТ-ТОРГ-КОМПАНІ» товари використані позивачем у власній господарській діяльності.

Відповідачем не наведено будь-яких доводів та не надано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.

Як на підставу для висновків про відсутність реального виконання передбачених договорами господарських зобов'язань, податковий орган посилається на те, що єдиним постачальником контрагента позивача є ТОВ «Елемент-08», що має стан 14 «визнано банкрутом» і зняте з обліку 27 серпня 2012 року. Проте, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Водночас, слід зазначити і те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «БЕСТ-ТОРГ-КОМПАНІ» мали місце у травні 2012 року, а ТОВ «Елемент-08» зняте з обліку у серпні 2012 року, а відтак висновки відповідача про неможливість поставки товарів вказаним суб'єктом господарювання ТОВ «БЕСТ-ТОРГ-КОМПАНІ» не підтверджені належними доказами.

Доводи відповідача про відсутність у ТОВ «БЕСТ-ТОРГ-КОМПАНІ» адміністративно-господарських можливостей, що необхідні для здійснення господарської діяльності, не підтверджені належними доказами та самі по собі не є доказом безтоварності господарських операцій за участю цього постачальника; ці доводи є оцінкою контрагента, за дії та поведінку якого позивач не може нести відповідальність.

Крім того, у комерційній діяльності виконання поставок товарів, робіт, послуг не завжди вимагає наявності власних основних та транспортних засобів, значної кількості персоналу; звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах (як-от - на умовах оренди, найму за цивільними договорами тощо); до того ж податковою інспекцією не доведено неможливості виконання спірним постачальником наявними у нього силами та засобами з урахуванням видів та обсягів поставлених товарів.

Слід зазначити, що податковим органам згідно покладених на них функцій та повноважень не надано право щодо встановлення нікчемності правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності; разом з тим податкові органи не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину при умові його укладання контрагентами з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами відповідно до вимог частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Враховуючи викладене, ліквідація ТОВ «ТГ Полімерконсалтінг», який був позивачем у справі, є підставою для закриття провадження у справі та визнання, у зв'язку з цим, законних постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року такими, що втратили законну силу.

Керуючись статтями 48, 157, 220, 222, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року визнати такими, що втратили законну силу.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТГ Полімерконсалтінг» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень закрити.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.А. Веденяпін М.П. Зайцев Н.Є.Маринчак