Ухвала суду № 53971766, 25.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" листопада 2015 р. м. Київ К/800/51652/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів: головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Зайцева М.П., Маринчак Н.Є., секретар судового засідання Корецький І.О., за участю: представника відповідача: Шкодича Ю.В., розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Синтра Трейдінг»на постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2014 рокута ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 рокуу справі№ 826/10294/14 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Синтра Трейдінг»доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Синтра Трейдінг» (далі - ТОВ «Синтра Трейдінг») звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 квітня 2014 року № 52426552206 та № 52526552206.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року, позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11 квітня 2014 року № 52526552206, у решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ «Синтра Трейдінг» подало касаційну скаргу, в якій просило їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами позивача не погодився, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Синтра Трейдінг» з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічними експортними контрактами від 15 жовтня 2012 року № 151012 з компанією «Behgamen Karaj Co. LTD» (Іран), від 09 вересня 2013 року № 090913 з компанією «Emil Servis LLC» (Азербайджан), від 13 червня 2013 року № 130613 з компанією «ММС «Azar Turk LTD» (Азербайджан) згідно листів ПАТ «Фідобанк» від 09 січня 2014 року №1-1-3/28-Ф (вх. ДПІ від 13 січня 2013 року №1145/10) та КФ ПАТ «КБ «Промекономбанк» від 30 грудня 2013 року №12/1031 (вх. ДПІ від 09 січня 2014 року №117/10), за результатами якої складно акт перевірки від 31 березня 2014 року № 282/26-55-22-06/32070571, яким встановлено порушення вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» № 15-93.

Підставою для висновків, викладених в акті перевірки, про наявність порушень податкового законодавства позивачем, був встановлений в ході перевірки факт несвоєчасного надходження на рахунки суб'єкта господарювання валютної виручки за вищезазначеними контрактами, а також існування станом на 01 січня 2014 року простроченої дебіторської заборгованості по перевіреним контрактам.

На підставі вищевказаного акта відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 11 квітня 2014 року:

№ 52426552206, яким нараховано суму грошового зобов'язання за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 507 881,27 грн.;

№ 52526552206, яким нараховано штрафні санкції за порушення валютного законодавства у розмірі 170,00 грн.

В частині задоволеної позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 квітня 2014 року № 52526552206 рішення судів першої та апеляційної інстанції не оскаржуються, правильність висновків в цій частині сторонами не оспорюється.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 квітня 2014 року № 52426552206, суди попередніх інстанцій погодилися з висновками податкового органу та зазначили про правомірне донарахування позивачем пені на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки в розумінні Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валют» до спірних правовідносин слід застосовувати ту норму, яка діє на момент обрахунку пені за виявлене порушення.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій частині відмовленої позовної вимоги помилковими, зробленими з порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, а відтак оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з частиною 4 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України у мотивувальній частині судового рішення зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, якими він керувався. В мотивувальній частині рішення наводяться дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінка всіх доказів, з яких виходив суд при вирішенні спору; визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд повинен це обґрунтувати.

В світлі висновку, викладеному у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення «Бендерський проти України», відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Разом з тим, наведених вимог суди попередніх інстанцій не дотримались.

Стаття 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» визначає, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Відповідно до частини 3 наведеної статті Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

На виконання вимог вказаної статті Національним банком України прийнято постанову від 14 травня 2013 року № 163 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» (далі - Постанова №163).

Пунктом 1 наведеної постанови встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

За пунктом 9 названої вище Постанови, вона набрала чинності з 20 травня 2013 року і діє до 19 листопада 2013 року.

14 листопада 2013 року Постановою правління Національного банку України від № 453 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» (далі - Постанова № 453) пунктом 1 визначено такий же як і в попередній Постанові № 163 строк розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів - 90 днів.

Зважаючи на положення пункту 8 Постанови № 453, вона набрала чинності з 20 листопада 2013 року та діяла до 17 травня 2014 року.

Статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

З аналізу наведених норм слідує, що, вирішуючи питання щодо наявності підстав для донарахування пені на підставі положень статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», контролюючий орган зобов'язаний перевірити чи допустив резидент порушення строків розрахунків в іноземній валюті.

З'ясування вказаної обставини входить до предмету доказування для цілей вирішення вказаної справи.

Таким чином, з метою дотримання вимог законності та обґрунтованості при прийнятті судових рішень, суди при вирішенні спору мали встановити коли вчинені порушення резидентом, кількість днів прострочення сплати коштів та норму чинного законодавства, яка підлягала застосуванню при вирішенні питання про допущення резидентом порушення строку здійснення розрахунків в іноземній валюті (чи стаття 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», чи стаття 1 Постанови № 163, чи стаття 1 Постанови № 453).

Окремо суд акцентує увагу на тому, що частиною 1 статті 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Зі змісту наведеної норми слідує, що до події, факту застосовується той закон (нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце. За тлумаченням, наведеним Конституційним Судом України у рішенні від 9 лютого 1999 року по справі № 1-7/99, положення частини 1 статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Оскільки судами попередніх інстанцій наведеному оцінки не надано і необхідних для правильного вирішення спору обставин не встановлено, а у суду касаційної інстанції відсутні повноваження щодо дослідження доказів, встановлення та визнання доведеними обставин, що не були встановлені в судовому рішенні, оскаржені судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд в частині відмови в задоволенні позовних вимог.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Дотримання цього принципу вимагає від суду, який розглядає адміністративну справу, встановлення фактичних обставин справи, навіть якщо на них немає посилання сторін в їх доводах чи запереченнях, з витребуванням відповідних доказів в тому числі, як вказано вище, із власної ініціативи, що обумовлюється публічним характером спору в адміністративній справі.

Названі вище обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в частині вирішення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 квітня 2014 року № 52426552206.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та(або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню в частині відмови в задоволенні позову з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції в цій частині.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Синтра Трейдінг» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва 20 серпня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2014 року скасувати в частині відмови в задоволенні позову і направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді О.А. Веденяпін М.П. Зайцев Н.Є.Маринчак