Ухвала суду № 53971146, 17.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2015 року м. Київ К/800/36136/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Заїки М.М., Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28 травня 2015 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2015 року

у справі № 816/1435/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фундамент Буд- 3»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

ТОВ «Фундамент Буд- 3» звернулось до суду з позовом до ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області, в якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області від 27 листопада 2014 року № 0001242301, №0001252301.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2015 року, позов ТОВ «Фундамент Буд-3» задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області від 27 листопада 2014 року № 0001242301 та №0001252301.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на підставі акту від 14 листопада 2014 року №6549/16-01-22-01-09/33714725, ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області прийняті податкові повідомлення-рішення: -

- № 0001242301, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 793 451 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 198 362,75 грн.;

- № 0001252301, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 65 001 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 16 250,25 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в тому числі з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльні платника податку з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 цього Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на підтвердження реальності господарських операції між ТОВ «Фундамент Буд- 3» та ФОП ОСОБА_1 надано: договори поставки від 06 лютого 2013 року №1, від 01 серпня 2013 року №1, від 01 листопада 2013 року №2/ФБ, від 03 березня 2014 року №1, видаткові накладні, накладні, довіреності, податкові накладні, угоди про науково - технічне співробітництво та співпрацю, патент на корисну модель, виписки з банківської установи на підтвердження оплати за придбані товари та обладнання.

Також, судами першої та апеляційної інстанції досліджено, що придбані матеріальні ресурси використовувались для виконання будівельно-монтажних робіт згідно проектно-кошторисної документації у межах отриманої ліцензії.

Крім того, за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 за період з 01 січня 2013 року по 06 червня 2014 року, порушень податкового законодавства не встановлено, та встановлено реальність господарських операцій між ТОВ «ГПЛ», ТОВ «МГ Автоматів» та ФОП ОСОБА_1

Враховуючи відсутність будь-яких інших доводів та доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), та виключали право позивача на формування валових витрат та податкового кредиту, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції щодо протиправності дій ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області в частині прийняття оспорюваних податкових повідомлень - рішень від 27 листопада 2014 року № 0001242301, №0001252301.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28 травня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2015 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді М.М. Заїка

С.С. Пасічник