Ухвала суду № 53970059, 13.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

13 жовтня 2015 року

справа № 2а-0870/2379/11 (СН/808/18/15)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Дурасової Ю.В. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24.06.2015р. у справі №2а-0870/2379/11 (СН/808/18/15)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками у м.Запоріжжі Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” (далі по тексту – позивач, ПАТ “ЗАЛК”) звернулося до адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС (далі по тексту – відповідач, СДПІ, податковий орган) від 20.10.2010 року №0000770808/0, №0000780808/0, від 11.11.2010 року №0000770808/1 та №0000780808/1.

На обґрунтування позовних вимог зазначалось про безпідставність висновків податкового органу щодо порушення з боку позивача пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п.5.7 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №250/2054, а саме стосовно: завищення заявленої в червні 2010 року суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (ПДВ) у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів на загальну суму 687946грн.; завищення заявленої в липні 2010 року суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів на загальну суму 1705946грн.; зниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками липня 2010 року на загальну суму 3766287грн.; завищення від’ємного значення різниці між сумою податкових зобов’язань та податкового кредиту за червень 2010 року на суму 2243473грн. Позивач зазначив, що законодавчо визначений порядок формування податкового кредиту з ПДВ не ставиться в залежність від реалізації продукції позивача за цінами нижче собівартості такої продукції, крім того, реалізація товару за цінами нижчими собівартості було викликано світовою кризою на міжнародному ринку алюмінію та зростанням вартості за електроносії.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08.06.2011 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Вказане рішення суду першої інстанції скасовано постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013р. за результатом розгляду апеляційної скарги позивача; позов задоволено в повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.02.2015р. рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовані; справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому Вищий адміністративний суд України зазначив, що судам слід ретельно перевірити наявність у позивача ділової мети, спрямованої на досягнення економічного ефекту, у виконанні розглядуваних операцій з продажу металопродукції за нерентабельними цінами, відокремивши фактичну результативність цих операцій від запланованих очікувань платника. Вищий адміністративний суд України зауважив, що судам необхідно було встановити, чи були зазначені операції (за умови досягнення поставлених завдань) спрямовані на одержання прибутку; чи було досягнуто платником заплановану мету господарських операцій та у разі її недосягнення встановити, які фактори перешкодили цьому; чи були у платника об'єктивні економічні підстави, не пов'язані з отриманням податкових переваг, для виконання цих операцій з точки зору господарської розумності, відповідності дій суб'єкта господарювання звичаям ділового обороту; чи було визначено платником ринкові ризики, супутні цим операціям; чи відповідала ціна продажу, застосована платником, об'єктивним ринковим факторам ціноутворення, встановивши причини зниження такої ціни; при визначенні податкових наслідків розглядуваних операцій необхідно враховувати, що ділова мета господарської операції є недобросовісною у разі домінування податкової мети (зниження податкового навантаження, одержання податкових пільг та переваг тощо) над комерційною метою.

За результатом нового розгляду справи Запорізький окружний адміністративний суд своєю постановою від 24.06.2015року задовольнив позовні вимоги в повному обсязі. При цьому суд зазначив, що доводи позивача повністю підтверджується матеріалами справи та не спростованні відповідачем.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт стверджує, що перевірка позивача проведена у відповідності до норм чинного законодавства України, податкові повідомлення-рішення є правомірними та законними.

Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, судове рішення вважає законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

За клопотанням відповідача під час апеляційного розгляду справи у зв'язку з реорганізацією в органах податкової служби, на підставі ст.55 КАС України здійснено процесуальне правонаступництво, заміну Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками у м.Запоріжжі Державної податкової служби її правонаступником - Спеціалізованою Державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, СДПІ проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування від'ємного значення ПДВ за червень 2010 року, суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2010 року у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в травні 2010 р. та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2010 р. у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у червні 2010 року.

За результатами перевірки складено акт №327/08-08/00194122 від 08.10.2010р., в якому зазначено про порушення позивачем:

- пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4, пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” (далі – Закон №168), п.п.5.7, 5.9 розділу 5 Порядку заповнення і подачі податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №166, (далі – Порядок №166), у зв’язку з чим позивачем завищено заявлену в червні 2010 року суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (ПДВ) у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів на загальну суму 687964 грн.;

- пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4, пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168, Порядку №166, в результаті чого позивачем завищено заявлену в липні 2010 року суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів на загальну суму 1705946 грн.;

- пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4, пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168, Порядку №166, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за липень 2010 року на загальну суму 3766287 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000770808/0 від 20.10.2010, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 489673,10грн., в тому числі: за основним платежем - 3766287,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1129886,10 грн.;

- №0000780808/0 від 20.10.2010, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 2393910грн., а саме: за декларацією за червень 2010 року - на 687 964,00 грн., за декларацією за липень 2010 року - на 1705946грн.

З матеріалів справи вбачається, що 29.10.2010 позивач звернувся до відповідача із скаргами на податкові повідомлення-рішення від 20.10.2010 №0000770808/0 та №0000780808/0.

11.11.2010 відповідач відмовив у задоволенні первинних скарг позивача, а податкові повідомлення-рішення залишив без змін.

11.11.2010 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000770808/1 та №0000780808/1.

24.11.2010 позивач звернувся до СДПІ із скаргами на податкові повідомлення-рішення від 20.10.2010 №0000770808/0 й №0000780808/0 та від 11.11.2010 №0000770808/1, №0000780808/1.

21.01.2011 СДПІ прийнято рішення про результати розгляду повторних скарг позивача, яким оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, скарги позивача без задоволення.

02.02.2011 позивач звернувся до ДПА України із скаргами на податкові повідомлення-рішення від 20.10.2010 №0000770808/0, №0000780808/0 та від 11.11.2010 №0000770808/1, №0000780808/1, а також на рішення СДПІ про результати розгляду повторних скарг.

Рішенням ДПА України від 01.04.2011 у задоволенні скарг позивача відмовлено, оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

За визначенням п.5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 (далі по тексту - Закон №334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1. пункту 5.2 статті 5 Закону №334/94-ВР до валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Отже, валовими можуть визнаватися лише витрати, які пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 "Про податок на додану вартість" (далі по тексту - Закон №168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість у зв'язку з придбанням матеріалів (сировини) на підставі належно оформлених податкових накладних.

Матеріали справи також свідчать, що сировина, товари (послуги), придбані позивачем, використовувались ним у межах господарської діяльності для виготовлення власної продукції, яка в подальшому реалізована різним суб'єктам підприємницької діяльності.

Таким чином, позивачем сформовано податковий кредит у відповідності до вимог діючого законодавства.

Суд обґрунтовано не прийняв до уваги посилання відповідача на той факт, що продаж продукції власного виробництва за цінами нижче собівартості, тобто здійснення збиткових операцій, виключає можливість віднесення сум податку на додану вартість, сплачених у вартості матеріалів (сировини), які використовувались у виготовленні вказаної продукції.

Так, статтею 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996-ХІV (далі по тексту - Закон № 996-ХІV) встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

За визначенням ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність – це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з визначенням, наведеним у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до Закону №334/94-ВР прибутковість діяльності платника податків визначається за певні звітні податкові періоди, а не за окремими господарськими операціями. Аналіз господарської діяльності такого платника податків та отримана ним сума валових доходів в тому чи іншому звітному податковому періоді має обраховуватись за сукупністю усіх господарських операцій, здійснених таким платником податку у цьому періоді. Звідси випливає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг.

Діяльність по придбанню товарів, матеріалів та виробництву продукції цих товарів, матеріалів супроводжується витратами підприємства. На окремих стадіях, при здійсненні окремих господарських операцій придбання товарів, матеріалів платник податку може не отримати доходів, а понести витрати.

Матеріали справи підтверджують, що у позивача була відсутня можливість реалізувати власну продукцію за цінами вищими від собівартості, оскільки протягом 2008-2010 року ціни на алюміній на світовому ринку суттєво знизились, та для подальшого здійснення господарської діяльності позивачу необхідні були грошові кошти, що було підставою для реалізації продукції позивачем за цінами нижчими собівартості, тому формування податкового кредиту правомірне. При цьому, наявність зв’язку витрат позивача з його господарською діяльністю встановлена матеріалами справи, оскільки позивачем сплачено суми податку на додану вартість під час придбання сировини для виготовлення та подальшої реалізації готової продукції.

За встановлених обставин податковим органом не доведено порушення з боку позивача норм податкового законодавства.

Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції, підстав для скасування судового рішення не вбачається. Суд об'єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають значення для справи та прийняв рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24.06.2015р. у справі № 2а-0870/2379/11 (СН/808/18/15) залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24.06.2015р. у справі № 2а-0870/2379/11 (СН/808/18/15) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна