Постанова № 53968686, 27.07.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 липня 2011 року № 2а-6518/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Каракашьяна С.К. при секретарі судового засідання Шкребтій І.П., за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1, представника

від відповідача: ОСОБА_2., представника

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техкомресурс»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень - рішень

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Техкомресурс»з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, в якому просить скасувати податкові повідомлення - рішення від 11.01.2011р. №0000032304/0 та №0000022304/0.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що зазначене рішення винесене на підставі помилкового висновку акту перевірки про відсутність у позивача права на віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого контрагентам, до податкового кредиту.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на правомірність прийнятих рішень.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Техкомресурс»(код ЄДРПОУ 30857773) з питань правовідносин з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»за період з 01.10.2007р. по 30.09.2010р., за результатами якої складено акт перевірки № 1042/1-2340-30857773 від 20.12.2010р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 7656грн. та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та виявлено заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 9571 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, ДПІ у Голосіївському районі м.Києва прийняті податкові повідомлення рішення від 11.01.11р.:

- №0000022304/0, яким визначено суму податкового зобовязання ( з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку на додану вартість в розмірі 9 570,00 грн., в т.ч. 7656,0 грн. - основний платіж, 1914,0 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- №0000032304/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 11 964,00 грн., в т.ч. 9571,0 грн. основного платежу, 2393,0грн. штрафні (фінансові) санкцій.

ТОВ «Техкомресурс», як платник податків та зборів взяте на облік в ДПІ у Голосіївському районі м.Києва та в періоді, що перевірявся, був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено актом перевірки, між ТОВ «Техкомресурс»та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»укладено договір №02/08 від 22.09.2008р.

На виконання даного договору ТОВ «С. ОСОБА_3»надано товари на адресу ТОВ «Техкомресурс», на що були виписані податкові накладні. Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включені ТОВ «Техкомресурс»до складу податкового кредиту у вересні 2008р. на суму 7656,53 грн., а вартість отриманих від ТОВ «С. ОСОБА_3»товарів була віднесена позивачем до складу валових витрат за ІІІ квартал 2008р. на суму 38283 грн.

Згідно акту перевірки, відповідачем зроблений висновок, що вищезазначений договір є недійсним в силу закону, оскільки правочин не відповідає загальним умовам дійсності правочину. Зокрема зазначено, що за результатами перевірки ТОВ «С.Дж.Р.Груп»(акт №823/23-10/34981754 від 14.10.2010р.) товариство не має складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, устаткування для здійснення підприємницької діяльності, у товариства відсутні засоби, трудові ресурси, що доводить відсутність у ТОВ «С.ОСОБА_3»адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобовязань та умислу на створення правових наслідків.

Крім того, даний висновок зроблений податковим органом посилаючись на те, що в провадженні СУ ПМ ДПА України знаходиться кримінальна справа №69-107 за ч.2 ст.205 КК України, яка порушена відносно директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп»ОСОБА_4 Зокрема, в ході досудового слідства встановлено, що громадянин ОСОБА_4 є формально засновником та директором ТОВ «С.Дж.Р.Груп»та ніяких документів фінансово господарської діяльності підприємства від імені даного товариства не підписував.

На підставі викладеного, актом перевірки сформульовано висновок, що податкові накладні, виписані ТОВ «С.Дж.Р.Груп», не можуть бути підставою для віднесення сум податку, сплаченого вказаному підприємству, до податкового кредиту.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності вищезазначеного договору з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім повязаних з його недійсністю.

Зокрема, позивачем в ході судового розгляду справи було надано постанову від 27.04.2011р. по кримінальній справі №69-107, якою кримінальну справу, порушену відносно ОСОБА_4 та невстановлених осіб за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп», за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України,- закрито за відсутністю складу злочину.

Отже, виходячи з вищенаведеного, на час розгляду справи не було встановлено наявність умислу у директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп»на укладення угоди, спрямованої на ухилення від сплати податків.

Також, Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоду, здійснену позивачем, нікчемним правочином, в чому саме, на думку відповідача, дана угода порушує публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобовязань, винесення вироків посадовим особам підприємств або будь які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобовязані складати фінансову звітність.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпункт 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає, що валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарський діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Підпунктом 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно акту перевірки, розрахунки між субєктами господарювання згідно договору поставки від 22.09.2008р. №02/08 за перевіряємий період проведені в повному обсязі. Фактичне виконання робіт підтверджується прибутково-видатковою накладною та податковою накладною. Заборгованості за даними бухгалтерського обліку ТОВ «Техкомресурс»по розрахункам з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»не значиться.

Актом перевірки підтверджено, що віднесення сум до валових витрат та до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам ТОВ «Техкомресурс»з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»зроблено на підставі первинних документів, а саме: прибутково-видаткової накладної, податкової накладної, суми ПДВ, по яким були включені до реєстру отриманих податкових накладних, податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди, що підтверджується актом перевірки.

Оскільки здійснення позивачем господарських операцій та понесені ним валові витрати підтверджуються відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, як того вимагає пп.5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо неправомірності формування позивачем валових витрат.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність донарахування позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 11 964,00 грн. та винесення податкового повідомлення рішення №0000032304/0 від 11.01.2011р., яке підлягає скасуванню.

Відносно правомірності визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 9570,00 грн. за порушення вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.2.1. пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Оскільки матеріали справи містять податкові накладні, надані позивачу його контрагентом, відповідачем в акті перевірки та відзиві на позов не зазначено жодних посилань щодо анулювання свідоцтва платника ПДВ контрагента позивача або несплати ним податку на додану вартість до бюджету, судом вбачаються неправомірними посилання відповідача, викладені в акті перевірки.

З огляду на викладене, а також те, що судом встановлено здійснення позивачем господарських операцій, підтвердження податкового кредиту та витрат відповідними документами, як того вимагає пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та враховуючи наявність законних підстав для здійснення даних господарських операцій, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень ДПІ у Голосіївському районі м.Києва щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту.

Виходячи із приписів пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", тільки відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

А тому, суд вважає висновки акту перевірки від 20.12.2010р. щодо порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, пп.7.4.5, п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»такими, що не відповідають дійсності, отже, податкове повідомлення - рішення від 11.01.2011р. №0000022304/0 підлягає скасуванню.

Зокрема, позивачем на вимогу суду надані документи, які підтверджують використання придбаного товару згідно договору від 22.09.2008р. №02/08 в своїй господарській діяльності, а саме договір №01/08 від 17.09.2008р. , податкова накладна від 19.09.2008р., прибуткова-видаткова накладна № 1/08 від 26.09.2008р. та банківські виписки.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомресурс" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва від 11 січня 2011 року № 0000022304/0 та № 0000032304/0.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян