Постанова № 53968164, 30.11.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 листопада 2015 р. № 818/2362/15

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Мар'єнко Л.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 особи - підприємця ОСОБА_1, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах заборгованість в сумі 1389, 60 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку позивача як фізична особа - підприємець платник страхового збору на обов'язкове пенсійне страхування до Пенсійного фонду України та повинен був сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у 2010 році. Відповідно до розрахунку УПФУ розмір нарахованих страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік становить 1389, 60 грн. У зв'язку з тим, що відповідач заборгованість зі сплати страхових внесків не сплатив, Управління Пенсійного фонду звернулось до суду та просить стягнути заборгованість з відповідача.

Відповідач надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що відсутні підстави для стягнення заявленої суми заборгованості, оскільки з 10.07.2013 року він припинив підприємницьку діяльність, а тому не може бути відповідачем у справі.

Ухвалою від 30.11.2015 року суд допустив процесуальне правонаступництво, замінив відповідача ОСОБА_2 особу - підприємця ОСОБА_1 його правонаступником фізичною особою ОСОБА_1 .

Представник позивача у судове засідання не прибув, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується матеріалами справи. Від начальника Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах ОСОБА_3 через канцелярію суду надійшли письмові пояснення, в яких зазначено про розгляду справи без участі представника управління.

Відповідач в судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлені належним чином, причини неприбуття суду не повідомив, заяви про розгляд справи без участі не надав.

Враховуючи те, що відповідач повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду, керуючись ч.4 ст. 128 КАС України, суд вирішив розглядати справу за його відсутності .

Суд розглядає справу у письмовому провадженні у відповідності до ч.6 ст.128 КАС України, оскільки відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, і прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, та відсутні потреби заслухати свідка чи експерта.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.41 КАС України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Сумах як фізична особа-підприємець - платник страхового збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 15.07.2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність за власним рішенням, про що внесено запис 10.07.2013 року в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 10-11).

Законодавством передбачено, що у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем.

Згідно ч. 1. ст. 52 Цивільного кодексу України, фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Відповідно до положень ст. ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, ст. ст. 47-49 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом від 14.05.1992 року №2343-ХІІ, однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи - підприємця є те, що у разі припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ОСОБА_2 особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 04.12.2013 року по справі №6-125цс13 .

Згідно ч. 2 ст. 161 КАС України, при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010. № 2464- VI стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється. На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом. Зазначений закон набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п. 8.1. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України 19 грудня 2003 року №21-1, стягнення заборгованості із сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосування штрафних санкцій.

Суд зазначає, що відповідач як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати страхові внески в установлені строки та в повному обсязі, як то передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІУ від 09.07.2003 року та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19 грудня 2003 року №21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року № 64/8663.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та п.п.2.1.3 п.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 01.12.2003 року, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663 страхувальниками є фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок).

Статтею 1 Закону України №1058-ІУ (в редакції, що діяла до 01 січня 2011 року) страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до Закону України Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", внесено зміни до підпункту 4 пункту 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та встановлено, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску, та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Згідно п. 6 ч. 2 ст.17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Відповідно до ч.12 ст.20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач відносився до категорії фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - єдиний податок. Розмір нарахованого внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідачем в 2010 році складав: за січень - 16,80 грн., за лютий - 16,80 грн., за березень - 16,80 грн., за квітень 16,80 грн., за травень - 16,80 грн., за червень - 16,80 грн., а з липня 2010 р. враховуючи розмір мінімальної заробітної плати у 2010 році, мінімальний страховий внесок для відповідача становив у: липні - 294,82 грн.; серпні - 294,82 грн., вересні - 294,82 грн., жовтні - 301,12 грн., листопаді - 301,12 грн., грудні - 306,10 грн. на загальну суму 1389,60 грн. Відповідачем вказана сума заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування непогашена.

Таким чином, відповідач, відповідно до Закону України "Про внесення змін до Законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 01.07.2010 р. по 31.12.2010 р. не проводив доплату до мінімального страхового внеску, в результаті чого утворилась заборгованість зі сплати страхових внесків на загальну суму 1389,60 грн.

Відповідно до п. 8.2 Інструкції №21-1 та ч. 3 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страхувальнику, який на кінець звітного періоду має недоїмку зі сплати страхових внесків, органи Пенсійного фонду надсилають вимогу про сплату недоїмки.

Судом встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сумах було виставлено вимогу про сплату боргу від 13.05.2013 р. № Ф3770 на суму 1389,60 грн. , яка була надіслана відповідачу, проте на теперішній час заборгованість залишається непогашеною.

Доказів оскарження вказаної вимоги до суду сторонами не подано.

Законом встановлено право на звернення відповідного органу Пенсійного фонду з вимогою про сплату недоїмки або до відповідного підрозділу державної виконавчої служби, або до суду. В даному випадку позивач правомірно скористався наданим йому правом звернення до суду, у нього наявне право на підтримання позовних вимог як у відповідного суб'єкта владних повноважень.

Факт наявності у відповідача заборгованості перед Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сумах у сумі 1389,60 грн. підтверджується матеріалами справи.

Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачають будь-яких правил щодо звільнення від сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ч. 15 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги те, що підприємницька діяльність ФОП ОСОБА_1 припинена з 10.07.2013 року за власним рішенням, але ним не було погашено заборгованість по сплаті страхових внесків на загальну суму 1389,60 грн., суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги той факт, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона належними і достатніми доказами повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а відповідач належними доказами не довів факту погашення заборгованості у розмірі 1389,60 грн., суд вбачає достатньо підстав для задоволення позову.

Відповідно ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 8-14, 71, 94, ч.3 ст. 112, 160-163, 167, 186 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 (62702, Харківська область, Дворічанський район, смт. Дворічна, вул. Набережна, буд. 84, код НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах (40035, м. Суми, вул. Харківська, буд. 35, р/р 25602318277, філія СОУ АТ Ощадбанк, МФО 337568, код 37429970) заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1389.60 грн. (одна тисяча триста вісімдесят дев'ять гривень 60 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Мар'єнко Л.М.