Рішення № 53968085, 27.11.2015, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/13186/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Ластовки Н.Д.,

при секретарі Фузік Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту будівництва та житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, Публічного акціонерного товариства «Київенерго», Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Державного реєстратора Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Рябоконь Олени Ікарівни про визнання недійсним наказу, свідоцтва про право власності та скасування рішення та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод в володінні та розпорядженні власністю, виселення та зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_1, звертаючись з позовом до суду, просить визнати недійсним наказ Головного управління житлового забезпечення міста Києва від 19.09.2005 року № 1754-с; визнати недійсним свідоцтво про право власності від 22.09.2005 року серія НОМЕР_1 на квартиру АДРЕСА_1; скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Рябоконь О.І. за індексним номером 16178298 від 01.10.2014 року про державну реєстрацію права власності ПАТ «Київенерго» (код ЄДРПОУ 00131305), на квартиру, об'єкт житлової нерухомості загальною площею 89,5 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 466461280000), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності: 7185329).

Позивачка мотивує свої вимоги тим, що на підставі Розпорядження Старокіївської районної державної адміністрації м. Києва від 14.12.1999 року № 846 про надання з державного житлового фонду житлової площі працівникам підприємств, організацій та установ 08.02.2000 року на її ім'я видано ордер на жиле приміщення № 20865 серія Б, на підставі якого позивачка разом із членами своєї сім'ї набули право на зайняття жилого приміщення, житловою площею 53,43 кв.м., яке складається із чотирьох кімнат в ізольованій квартирі за адресою: АДРЕСА_1. Передумовою для видачі вищезазначеного Розпорядження та ордеру на жиле приміщення було звернення АЕК «Київенерго» до Старокіївської районної державної адміністрації м. Києва із листом від 15.11.1999 року № 017/7765 щодо затвердження списку та надання ордеру на заселення квартири за адресою: АДРЕСА_1. На підставі ордеру на жиле приміщення позивачка разом із сім'єю у 2000 році переїхала до спірної квартири та оформила реєстрацію за місцем проживання. У вересні 2014 року позивачці стало відомо, що на підставі Наказу від 19.09.2005 року № 1754-с, виданого Головним управлінням житлового забезпечення, правонаступником якого є Департамент будівництва та житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, відповідачем ПАТ «Київенерго» оформлено право власності на спірну квартиру. 25.09.2014 року право власності відповідача ПАТ «Київенерго» на спірну квартиру було зареєстровано, про що внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Разом з тим, у зв'язку з існуванням чинного та дійсного ордеру на жиле приміщення, який дає право родині позивачки на проживання та приватизацію квартири АДРЕСА_1, позивачка вважає, що видача Головним управлінням житлового забезпечення наказу від 19.09.2005 року № 1754-с, на підставі якого відповідач ПАТ «Київенерго» набув право власності на спірну квартиру, є незаконною та такою, що порушує житлові права позивачки, які підлягають захисту на підставі звернення позиваки з даним позовом до суду.

01.10.2015 року в судовому засіданні протокольно ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва на підставі клопотання представника відповідача ПАТ «Київенерго» Халимона С.В. зустрічний позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до ОСОБА_1 про усунення перешкод шляхом виселення із житлового приміщення об'єднано в одне провадження із первісним позовом ОСОБА_1 до Департаменту будівництва та житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, Публічного акціонерного товариства «Київенерго», Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Державного реєстратора Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Рябоконь Олени Ікарівни про визнання недійсним наказу, свідоцтва про право власності та про скасування рішення. (а.с. 67-69; 80)

ПАТ «Київенерго», звертаючись до суду із зустрічною позовною заявою, просить усунути перешкоди у вільному володінні, розпорядженні ПАТ «Київенерго» житловим приміщенням шляхом виселення відповідачки ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 та просить зобов'язати відповідачку ОСОБА_1 передати на схоронність спірну квартиру уповноваженим представникам ПАТ «Київенерго», мотивуючи свої вимоги тим, що на балансі ПАТ «Київенерго» обліковується квартира приватної форми власності, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить позивачу ПАТ «Київенерго» на підставі Свідоцтва про право власності від 22.09.2005 року серія НОМЕР_1, виданого відповідно до Наказу Головного управління житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) № 1754-с від 19.09.2005 року. Разом з тим, позивачем зауважено, що відповідачкою ОСОБА_1 не надано жодних доказів наявності у неї прав на користування спірною квартирою, а надану копію ордеру на користування спірним житловим приміщенням позивач вважає неналежним доказом у розумінні статей 58, 59 ЦПК України, оскільки надана копія не завірена належним чином, та в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження достовірності даних, що містить копія ордеру від 08.02.2000 року. Таким чином, позивач ПАТ «Київенерго» вважає, що він є правомірним набувачем права власності у відповідності до діючого законодавства, та відповідачка ОСОБА_1 є недобросовісним володільцем належного позивачу майна, не має правових підстав для користування зазначеним житловим приміщенням попри волі позивача, як власника спірної квартири, що є підставою звернення позивача із зустрічною позовною заявою про виселення ОСОБА_1 з квартири, що підлягає до судового розгляду в межах розгляду первісного позову.

22.10.2015 року в судовому засіданні протокольною ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва за клопотанням представника позивача за зустрічним позовом ПАТ «Київенерго» - Халимона С.В. залучено до участі у розгляді справи в якості співвідповідачів за зустрічним позовом - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (а.с. 130)

22.10.2015 року в судовому засіданні представником позивача за зустрічним позовом ПАТ «Київенерго» - Халимоном С.В. подано уточнену зустрічну позовну заяву, відповідно до якої позивач просить суд усунути перешкоди у вільному володінні, розпорядженні ПАТ «Київенерго» житловим приміщенням шляхом виселення ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1, а також просить зобов'язати відповідачку ОСОБА_1 передати спірну квартиру на схоронність уповноваженим представникам ПАТ «Київенерго», та позивачем залишено без змін підстави звернення із зустрічним позовом до суду. (а.с. 107; 108-110)

Представник позивачки за первісним позовом та відповідачки за зустрічним позовом ОСОБА_1 - ОСОБА_7 в судовому засіданні первісний позов підтримав в повному обсязі, з підстав, що містить зміст первісної позовної заяви, проти зустрічного позову заперечував, з у рахуванням внесених змін, вважає його вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що порушують права та законні інтереси ОСОБА_1 в межах реалізації нею належних речових прав щодо спірної квартири.

Представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ПАТ «Київенерго» - Халимон С.В. в судовому засіданні проти первісного позову заперечував в повному обсязі, з підстав, що містять письмові заперечення, долучені до матеріалів справи (а.с. 111-112), вважає вимоги позивачки такими, що порушують права ПАТ «Київенерго», як єдиного власника спірного житлового приміщення, зустрічний позов підтримав в повному обсязі, з урахуванням поданих уточнень, з підстав, що містить зміст зустрічної позовної заяви та зміст письмових пояснень, долучених до матеріалів справи (а.с. 108-110; 152-153)

Представник відповідача за первісним позовом Департаменту будівництва та житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації - Титаренко О.Є. в судовому засіданні проти первісного позов заперечував в повному обсязі, з підстав, що містить зміст письмових заперечень, долучених до матеріалів справи. (а.с. 122-125)

Представник відповідача за первісним позовом Головного територіального управління юстиції у м. Києві Управління державної реєстрації - Новаковська Г.Л. в судове засідання не з'явилась, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлена належним чином, про поважні причини неявки суд не повідомила, однак надала до суду письмові заперечення проти первісного позову, відповідно до яких представник заперечує проти вимог позивачки в частині скасування рішення № 16178298 від 01.10.2014 року державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Рябоконь О.І. , в іншій частині позовних вимог просить суд прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства. (а.с. 116-120)

Представник відповідачів за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_7 в судовому засіданні проти зустрічного позову заперечував в повному обсязі, з урахуванням внесених змін, з аналогічних підстав, що містять заперечення, надані представником під час захисту прав та законних інтересів відповідачки за зустрічним позовом ОСОБА_1

Вислухавши пояснення представника позивачки за первісним позовом та відповідачки за зустрічним позовом ОСОБА_1, який є представником відповідачів за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_7, представника відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ПАТ «Київенерго» - Халимона С.В., представника відповідача за первісним позовом Департаменту будівництва та житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації - Титаренка О.Є., дослідивши матеріли справи, оцінивши наявні у справі докази, наведені сторонами доводи та заперечення, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Судом встановлено, що Державна акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго», яка згідно Статуту, що діяв починаючи з 20.04.1998 року, перейменована на Акціонерну енергопостачальну компанію, заснована відповідно до наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 31.08.1995 року № 177, шляхом перетворення виробничого енергетичного об'єднання «Київенерго» в акціонерну компанію, згідно Указу президента України від 04.04.1995 року № 282/95 «Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України».

Відповідно до положень Статуту Компанії, основною метою діяльності компанії є одержання прибутку для розвитку Компанії, задоволення інтересів акціонерів та споживачів, економічних і соціальних потреб її працівників, в умовах функціонування єдиної енергосистеми України. До складу Компанії входять виконавча дирекція та філіали, в тому числі «Енергоспецремонт Київенерго». Філіали не є юридичними особами і діють на підставі Положень. Компанія є власником, серед іншого, майна, яке створене або придбане Компанією за рахунок своїх доходів, а також майна, яке прийняте нею у власність і яке відображене в балансі; іншого майна, яке придбане на підставах, що не суперечать чинному законодавству. (а.с. 98-101; 102-106)

Згідно п. 1.1. Контракту, укладеного між ПЕО «Київенерго» та Дарницькою ТЕЦ від 18.07.1994 року, сторони уклали даний контракт на сумісну участь у будівництві об'єктів житла, соцкультбуту та комунального господарства жилого мікрорайону по АДРЕСА_1. (а.с. 149)

12.03.1996 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва надано Дарницькій ТЕЦ та «Київенергоспецремонт» АК «Київенерго» Дозвіл на виконання будівельних робіт з будівництва житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с. 73)

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 2125 від 26.12.1997 року оформлено ДАЕК «Київенерго» право тимчасового довгострокового користування строком на 3 роки земельними ділянками для завершення будівництва жилих будинків на АДРЕСА_1. (а.с. 150)

Актом про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, затвердженого наказом АК «Київенерго» № 247 від 02.10.1998 року, прийнято в експлуатацію шістнадцятиповерховий житловий будинок АДРЕСА_1, адреса розміщення - АДРЕСА_1. (а.с. 74-77)

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Житлового кодексу України, громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду.

Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством. (с. 31 Житлового кодексу України)

Загальна декларація прав людини встановлює, що кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та необхідне соціальне обслуговування, який є необхідним для підтримання здоров'я і добробуту її самої та її сім'ї (ст. 25). Відповідно до Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права 1966 р. держави, які беруть участь у цьому пакті, визнають право кожного на достатній життєвий рівень для нього і його сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг і житло, і на неухильне поліпшення умов життя.

Згідно Витягу із протоколу № 6 від 29.06.1999 року спільного засідання адміністрації та профкому виконавчої дирекції «Київенерго», ухвалено рішення про надання чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 - начальнику організаційного відділу, з сім'єю із чотирьох осіб (вона, син, син, бабуся), яка працює в Київенерго з 1981 року, перебуває на квартобліку з 24.10.1994 року, із зняттям з квартобліку. (а.с. 171)

Згідно Запиту від 14.10.1999 року № 017/349 Головою житлово-побутової комісії профкому «Київенерго» Фролова В.П. витребувано у начальника відділу обліку та розподілу житлової площі Дніпровського району м. Києва квартирну справу № 17418 ОСОБА_1, у зв'язку з наданням її сім'ї чотирьохкімнатної квартири за місцем роботи. Квартира надається із зняттям з квартобліку. (а.с. 172)

На підставі розпорядження Генерального директора АЕК «Київенерго» від 15.10.1999 року № 017/7108 Актом № 1/682 від 02.11.1999 року в.о. директора філіалу «Енергоспецремонт Київенерго» передано Генеральному директору АК «Київенерго» чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1. (а.с. 78; 79)

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Житлового кодексу України, на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

На підставі листа керівництва АЕК «Київенерго» № 017/7765 від 15.11.1999 року з проханням про затвердження списку та видачу ордеру для заселення житлової площі по АДРЕСА_1, статті 43 ЖК України та Наказу державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01.06.1995 року № 24, Розпорядженням Старокиївської районної державної адміністрації м. Києва від 14.12.1999 року № 846 переведено до державного житлового фонду двокімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_10; затверджено список та видано ордер ОСОБА_1 на родину з чотирьох осіб після укладення договору дарування квартири АДРЕСА_10 знято осіб з кварт обліку; доручено Органу приватизації Дніпровської РДА виконати необхідні дії згідно п. 3 Наказу від 01.06.1995 року. (а.с. 6)

На підставі Розпорядження Старокиївської районної державної адміністрації м. Києва від 14.12.1999 року № 846 ОСОБА_1 з сім'єю з чотирьох осіб (ОСОБА_1, ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_16) видано Ордер на жиле приміщення № 20865 серії Б від 08.02.2000 року на право зайняття жилого приміщення жилою площею 53,43 кв.м., яке складається з чотирьох кімнат в ізольованій квартирі за адресою: АДРЕСА_1. (а.с. 7, 173)

За даними Довідки Форми № 3 від 24.06.2015 року № 246, виданої Житловою ремонтно-експлуатаційною організацією № 402, в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, - з 14.11.2000 року; ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, - з 14.11.2000 року; ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, - з ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, - з 14.03.2009 року; ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_5, - з 24.03.2009 року. (а.с. 8)

19.09.2005 року на підставі заяви; листа АЕК «Київенерго»; контракту про сумісну діяльність; акту прийому-передачі квартири; розподілу квартир в буд. по вул. І.Дубового; довідки про джерела фінансування; гарантійного листа; статуту; доручення; акту про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; технічної документації БТІ - Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) видано Наказ № 1754-С «Про видачу свідоцтв про право власності», яким оформлено та видано свідоцтво про право власності інвестору АЕК «Київенерго» за адресою: АДРЕСА_1. (а.с. 147)

Згідно Свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 22.09.2005 року, посвідчено, що квартира АДРЕСА_1, складається з 4-х кімнат, жилою площею 54,00 кв.м., загальною площею 89,50 кв.м., дійсно належить Акціонерній енергопостачальній компанії «Київенерго»" на праві приватної власності. Реєстраційний напис на правовстановлюючому документі занесений у реєстрову книгу № 274-33 за реєстровим № 41327 від 29.09.2005 року. (а.с. 10; 11; 12)

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.10.2014 року на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 16178298 від 01.10.2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Рябоконь О.І. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про об'єкт нерухомого майна, а саме: квартиру АДРЕСА_1, жилою площею 54,00 кв.м., загальною площею 89,50 кв.м., яка належить на праві приватної власності ПАТ «Київенерго» на підставі Свідоцтва про право власності, серія та номер НОМЕР_1, виданого 22.09.2005 року Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (Наказ № 1754-С від 19.09.2005 року). Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 466461280000. (а.с. 13)

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право на спадщину від 15.01.2010 року, за ОСОБА_1 24.10.2010 року зареєстровано на праві приватної власності 1/4 частину квартири АДРЕСА_10, номер запису: 4059 в книзі: д.2023-164 (реєстраційний номер: 31855506). (а.с. 177-178)

Листом ПАТ «Київенерго» від 23.09.2014 року №42АУ/61ВВ/5828 ОСОБА_1 повідомлено, що на балансі Апарату управління обліковується квартира за адресою: АДРЕСА_1, що належить ПАТ «Київенерго» на праві приватної власності. Протоколом від 29.06.1999 року № 6 спільного засідання Виконавчої дирекції «Київенерго» для поліпшення житлових умов працівника було ухвалено рішення про надання зазначеної квартири ОСОБА_1 із сім'єю з чотирьох осіб із подальшим зняттям працівника з квартирного обліку, а протоколом від 11.11.1999 року № 11 ухвалено рішення про доповнення Протоколу від 29.06.1999 року № 6 умовою, за якою приватна квартира АДРЕСА_10, що приватизована ОСОБА_1 та членами її сімї, мала бути передана за договором дарування у власність АК «Київенерго». За зверненням «Київенерго» до Старокиївської РДА від 15.11.1999 року № 017/7765 ОСОБА_1 із сім'єю з чотирьох осіб 08.02.2000 року було видано Ордер на заселення до квартири за адресою: АДРЕСА_1, де мешкає ОСОБА_1 разом із членами своєї сімї та одночасно є власником квартири АДРЕСА_10. Правлінням АК «Київенерго» (п. 3 протоколу № 28/2005) ухвалено рішення про надання дозволу на укладення договору міни, за яким квартира АДРЕСА_1 перейти у власність ОСОБА_1 (за ціною не менше балансової вартості), а квартира АДРЕСА_10, яка є значно дешевшою, - у власність Компанії, при цьому «Київенерго» не порушувало питання про сплату різниці у вартості цих квартир. Спостережною радою АК «Київенерго» від 29.11.2010 року повторно надано дозвіл на укладення договору. Проте вищезазначений договір міни на час складання даного Листа - не укладено, у зв'язку з чим задля узаконення володіння та користування ОСОБА_1 квартирою за адресою: АДРЕСА_1, АК «Київенерго» запропоновано офіційно повідомити про згоду на укладення договору міни або укласти з ПАТ «Київенерго» договір оренди (найму) вищезазначеної квартири. (а.с. 9)

21.08.2015 року ПАТ «Київенерго» на адресу ОСОБА_1 надіслано письмову вимогу припинити користування житловим приміщенням, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_16 звільнити зазначене приміщення в строк 14 календарних днів від дня надіслання цієї вимоги. (а.с. 96; 97)

За даними Листів від 17.11.2015 року № 42АУ/92ПЗ/10864, від 27.11.2015 року № 40, ПАТ «Київенерго» та Первинною профспілковою організацією ПАТ «Київенерго» повідомлено, що в архіві ПАТ «Київенерго» відсутнє рішення профспілкового комітету АК «Київенерго» про затвердження списку та видачу ордеру на заселення квартири АДРЕСА_1, в тому числі за період з 1998 по 2000 роки. (а.с. 179, 180)

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР (далі - Конвенція), зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За приписами ст. 3, 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності зазначеного Закону, визнаються державою. Права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Об'єктами права власності є будь-які речі (майно). Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (ст. 179 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

За змістом ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

До об'єктів нерухомого майна Цивільним кодексом України віднесено житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно (статті 331, 376). Згідно із Законом України «Про оренду державного та комунального майна» нерухоме майно поділяється на будівлі, споруди, приміщення (ст. 4). Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» об'єктами нерухомого майна є житлові будинки; квартири; будівлі, споруди, житлові та нежитлові приміщення (ст. 5). Визначення «житловий будинок», «квартира», «садиба» містяться у главі 28 Цивільного кодексу України, поняття «об'єкти житлової нерухомості» - у Податковому кодексі України. Об'єкти житлової нерухомості поділяються на такі типи: житловий будинок, житловий будинок садибного типу, прибудова до житлового будинку, квартира, котедж, кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах, садовий і дачний будинки (ст. 14.1.129.).

Суб'єктами права власності є фізичні та юридичні особи. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженим. (ч. 1, 3 ст. 325 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені Законом. Щодо новостворених об'єктів, частини 2, 3, 4 ст. 331 Цивільного кодексу України передбачають, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна) та у разі потреби необхідності державної реєстрації майна і прийняття його в експлуатацію.

Згідно з ч. 5 ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність», інвестор має право володіти, користуватися і поширюватися об'єктами та результатами інвестицій, враховуючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України. Тобто право власності інвестора на об'єкт його інвестування є чітко встановленим чинним законодавством України та не потребує додаткового його визнання судом.

Відповідно до Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна в м. Києві, затвердженого Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.08.2001 року № 1820 (далі - Положення), яке діяло на час винесення спірного Наказу № 1754-С від 19.09.2005 року та видачі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 22.09.2005 року на квартиру АДРЕСА_1, - Головне управління житлового забезпечення м. Києва, правонаступником якого є Департамент будівництва та житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, було наділено повноваженнями щодо оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна з видачею свідоцтв про право власності фізичним та юридичним особам, серед іншого, на новозбудовані, перебудовані та реконструйовані житлові будинки; на об'єкти житлового фонду (в т. ч. частини житлових будинків або квартири), що побудовані за кошти суб'єктів інвестиційної діяльності та передані їм у власність в установленому порядку. (п. 6 Положення)

Для оформлення права власності та видачі свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна (групу об'єктів) до відповідного органу подається заява по кожній адресі за зразком згідно з додатком 4 до цього Положення, а також матеріали поточної технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, оформлені БТІ. (п. 9 Положення)

Крім того, до заяви та матеріалів технічної інвентаризації юридичними особами додаються документи, вичерпний перелік, яких містять пункти 10,11, 12 Положення.

Згідно пункту 19 Положення, за результатами розгляду наданих замовником документів орган, який здійснює оформлення права власності, видає наказ (розпорядження) про оформлення права власності та видачу свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна або надсилає обґрунтоване письмове повідомлення заявнику про відмову в оформленні права власності.

Згідно положення статті 286 Цивільного кодексу України, власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Як убачається з матеріалів справи, предмет спору за первісним позовом ОСОБА_1 становлять вимоги про визнання недійсним наказу Головного управління житлового забезпечення міста Києва від 19.09.2005 року № 1754-с; визнання недійсним свідоцтва про право власності від 22.09.2005 року серія НОМЕР_1 на квартиру АДРЕСА_1 та скасування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Рябоконь О.І. за індексним номером 16178298 від 01.10.2014 року про державну реєстрацію права власності ПАТ «Київенерго» (код ЄДРПОУ 00131305), на квартиру, об'єкт житлової нерухомості загальною площею 89,5 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 466461280000), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності: 7185329), у зв'язку з існуванням на час видачі оспорюваних актів та рішень чинного та дійсного ордеру на жиле приміщення, який дає право родині позивачки ОСОБА_1 на проживання та приватизацію квартири АДРЕСА_1, тому позивачка вважає, що видача Головним управлінням житлового забезпечення наказу від 19.092005 року № 1754-с, на підставі якого відповідач ПАТ «Київенерго» набув право власності на спірну квартиру, є незаконною та такою, що порушує житлові права позивачки, які підлягають захисту на підставі звернення останньою з даним позовом до суду.

Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 57 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, приймаючи до уваги пояснення сторони позивачки та заперечення сторони відповідачів, керуючись законодавством України, чинним на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивачки за первісним позовом ОСОБА_1 в частині визнання недійсним Наказу Головного управління житлового забезпечення міста Києва від 19.09.2005 року № 1754-с та визнання недійсним Свідоцтва про право власності від 22.09.2005 року серія НОМЕР_1 на квартиру АДРЕСА_1, - з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що спірна квартира була побудована на замовлення та за рахунок коштів Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго», правонаступником якої є відповідач ПАТ «Київенерго», що відповідало положенням Статуту Компанії станом на час отримання відповідних дозволів та розпоряджень органів державної влади на виконання будівельних робіт з будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1, прийнятого в експлуатацію Актом № 247 від 02.10.1998 року, ураховуючи передачу за Актом № 1/682 від 02.11.1999 року відповідальним замовником будівництва «Київенергоспецремонт» АК «Київенерго», спірної квартири на баланс АК «Київенерго», - що свідчить про виконання Компанією умов інвестування, будівництва та введення в експлуатацію житлового будинку, складовою якого є спірне нерухоме майно, прийняте на баланс Компанії.

Таким чином, приймаючи до уваги факт завершення будівництва по АДРЕСА_1, введення будинку в експлуатацію, за наявності факту інвестування зазначеного будівництва та спірної квартири, переданої на баланс, АЕК «Київенерго» мав достатні правові підстави для державної реєстрації права власності на спірну квартиру, як на об'єкт інвестування, яке було здійснено Головним управлінням житлового забезпечення м. Києва, правонаступником якого є Департамент будівництва та житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, уповноваженим органом на оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна з видачею свідоцтв про право власності в тому числі юридичним особам, серед іншого, на новозбудовані житлові будинки; на об'єкти житлового фонду (в т. ч. частини житлових будинків або квартири), що побудовані за кошти суб'єктів інвестиційної діяльності, та яким за наявності вичерпного переліку документів, передбаченого Положенням від 31.08.2001 року № 1820, видано Наказ від 19.09.2005 року № 1754-с «Про видачу свідоцтв про право власності», та оформлено Свідоцтво про право власності від 22.09.2005 року інвестору АЕК «Київенерго» за адресою: АДРЕСА_1, - що свідчить про дотримання Головним управлінням житлового забезпечення м. Києва законодавства щодо реєстрації права власності на новостворене майно, яке є об'єктом інвестування АЕК «Київенерго», ураховуючи чітке встановлення чинним законодавством України право власності інвестора на об'єкт його інвестування, що не потребує додаткового його визнання судом.

Відповідно до положення статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», обов'язковій державній реєстрації підлягають, зокрема право власності на нерухоме майно.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» при здійсненні реєстрації права власності новозбудованих об'єктів нерухомості державним реєстратором видається свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності на нерухоме майно.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам. Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлює Кабінет Міністрів України. Остання редакція Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень ( надалі - Порядок) затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868, до якого внесені зміни згідно з постановою Кабінету Міністрів від 13 серпня 2014 року №337.

Згідно положення п. 36 Порядку, для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Для проведення державної реєстрації речового права на нерухоме майно, що є похідним від права власності, одночасно з проведенням державної реєстрації права власності на таке майно заявником подаються документи, необхідні для проведення державної реєстрації права власності на таке майно та державної реєстрації речового права, що є похідним від нього.

Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є, зокрема, свідоцтво про право власності на нерухоме майно чи його дублікат, видані до 1 січня 2013 р. органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією.

Для проведення державної реєстрації речових прав заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає копію документа, що посвідчує його особу. (п. 37, 38 Порядку)

Разом з тим, надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам, встановивши дійсність Наказу від 19.09.2005 року № 1754-с «Про видачу свідоцтв про право власності», та Свідоцтва про право власності від 22.09.2005 року за адресою: АДРЕСА_1, виданих Головним управлінням житлового забезпечення м. Києва, правонаступником якого є Департамент будівництва та житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування та про правомірність прийняття державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Рябоконь О.І. рішення за індексним номером 16178298 від 01.10.2014 року про державну реєстрацію права власності ПАТ «Київенерго» (код ЄДРПОУ 00131305), на квартиру, об'єкт житлової нерухомості загальною площею 89,5 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 466461280000), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності: 7185329), - оскільки оспорюване Рішення за індексним номером 16178298 від 01.10.2014 року прийнято Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, тобто органом, уповноваженим на проведення державної реєстрації речових прав, які підлягають реєстрації, на підставі наданих відповідачем ПАТ «Київенерго» документів, вичерпний перелік яких визначено пунктами 37, 38 Порядку від 17 жовтня 2013 року №868, а саме: на підставі Свідоцтва про право власності на спірне нерухоме майно від 22.09.2005 року, виданого Головним управлінням житлового забезпечення м. Києва, що є документом на підтвердження виникнення у ПАТ «Київенерго» речових прав на спірну нерухомість, дійсність якого встановлена даним рішенням суду.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, первісний позов ОСОБА_1 до Департаменту будівництва та житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, Публічного акціонерного товариства «Київенерго», Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Державного реєстратора Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Рябоконь Олени Ікарівни про визнання недійсним наказу, свідоцтва про право власності та скасування рішення суд визнає безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення в повному обсязі.

Конституція України у ст. 47 закріплює, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України)

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Правомочність володіння розуміють як передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно (фактично панувати над ним, зараховувати на свій баланс і под.).

Правовомочність користування означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання.

Правомочність розпорядження означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження за договором, передача у спадщину, знищення, переробка і т. ін.).

У сукупності ці правомочності вичерпують усі надані власнику можливості. Причому інколи всі разом або деякі з них можуть належати і не власнику, а іншому володільцю майна, наприклад, орендатору тощо. На відміну від прав власника, правомочності іншого законного володільця, навіть зі схожими правомочностями власника, не тільки не виключають прав самого власника на це майно, а й зазвичай виникають із його волі і в передбачених ним межах.

Згідно з нормою ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства.

Закріплений у п. 1 ч. 2 ст. 319 Цивільного кодексу України принцип, відповідно до якого дії власника щодо його майна не повинні суперечити закону, є загальним універсальним обмеженням прав власника. Відсутність прямої заборони в законі надає власнику широке коло можливостей для здійснення права власності, в той час як заборона на здійснення певних дій є механізмом стримання власника.

За нормою частини другої ст. 386 статті 387 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутись до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Захист права власності - це сукупність передбачених законом цивільно-правових засобів, які, по-перше, гарантують нормальне господарське використання майна (тобто вони забезпечують захист відносин власності в їх непорушеному стані), а по-друге - застосовуються для поновлення порушених правовідносин власності, для усунення перешкод, що заважають їх нормальному функціонуванню, для відшкодування збитків, які заподіяні власнику.

Захист у сфері житла необхідно розглядати як передбачені законодавством заходи, що здійснюються державними органами, з визнання порушення та поновлення цих прав і законних інтересів як наймачів державного житлового фонду, так і власників житла. Захист також включає заходи, спрямовані на припинення правопорушень і застосування до правопорушників передбачених законом заходів відповідальності.

У ст. 6 Цивільного кодексу України визначено, що захист цивільних прав здійснюється шляхом визнання цих прав; відновлення становища, яке існувало до порушення права, і припинення дій, які порушують право; присудження до виконання обов'язку в натурі; компенсації моральної шкоди; припинення або зміни правовідношення; стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках, передбачених законом чи договором, неустойки (штрафу, пені), а також іншими засобами, передбаченими законом.

Тому правовий захист являє собою передбачені законом заходи відносно правопорушників, спрямовані на встановлення державними органами юридичних фактів, що порушують законні права та інтереси громадян.

Захист права власності на житло здійснюється в передбаченому законом порядку, тобто шляхом застосування належної форми, засобів і способів захисту. Для захисту застосовується юрисдикційна форма захисту, тобто діяльність уповноважених державних органів, які здійснюють комплекс організаційних заходів для захисту порушених прав.

Важливим є не тільки теоретичне, а й практичне значення визначення моменту виникнення права на захист. Цей момент пов'язаний з моментом виникнення права власності, оскільки тільки власник у повній мірі може використати належні йому права на захист.

Як убачається з матеріалів справи, предметом спору за зустрічним позовом є вимоги позивача ПАТ «Київенерго» про усунення перешкод у вільному володінні, розпорядженні ПАТ «Київенерго» житловим приміщенням шляхом виселення відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1, та позивач просить зобов'язати відповідачку ОСОБА_1 передати спірну квартиру на схоронність уповноваженим представникам ПАТ «Київенерго», вказуючи на порушення відповідачами як недобросовісними володільцями права власності позивача на належну йому спірну квартиру, не маючи правових підстав для користування зазначеним житловим приміщенням попри волі позивача, як власника спірної квартири, заперечуючи при цьому наявність у відповідачів юридичних підстав на отримання ордеру на зайняття спірного житлового приміщення та користування останнім.

За нормою статті 391 Цивільного кодексу України, власник, майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 7 ст. 319 Цивільного кодексу України, діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, що обґрунтовують підстави звернення позивача за захистом порушеного права в межах заявлених вимог за зустрічним позовом, приймаючи до уваги пояснення та заперечення сторони позивача та сторони відповідачів за зустрічним позовом, керуючись нормами цивільного та житлового законодавства України, діючого на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про відсутність підстав в усуненні перешкод позивачу ПАТ «Київенерго» у вільному володінні, розпорядженні квартирою № 17, в будинку 37 по АДРЕСА_1 шляхом виселення відповідачів із спірного житлового приміщення, як недобросовісних володільців зазначеного нерухомого майна, та зобов'язання останніх передати на схоронність спірну квартиру уповноваженим представникам позивача, - з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що відповідачами ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 набуто право на користування спірним житловим приміщенням в будинку державного житлового фонду, як особами, які потребують поліпшення житлових умов, а відповідачем ОСОБА_5 - як членом сім'ї наймачів зазначеної квартири, ураховуючи отримання ОСОБА_1 із сім'єю з чотирьох осіб Ордеру на жиле приміщення № 20865 серії Б від 08.02.2000 року, яким надано право відповідачам на зайняття жилого приміщення, а саме: чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_1, що виданий на підставі Розпорядження Старокиївської районної державної адміністрації від 14.12.1999 року № 846 згідно звернення АЕК «Київенерго» від 15.11.1999 року (а.с. 6, 173), та дані акти органу державної влади в установленому порядку недійними не визнано, не є скасованими, а, відповідно, останні є чинними на день судового розгляду справи, що не спростовано сторонами належними та допустимими доказами по справі.

Разом з тим, суд критично оцінює твердження представника позивача ПАТ «Київенерго» щодо оцінки копії Ордера на жиле приміщення № 20865 серії Б від 08.02.2000 року, як неналежного доказу по справі, з підстав наявності в останньому інформації, яка не відповідає дійсності, за відсутності в архівах ПАТ «Київенерго» відповідних рішень профспілкового комітету про затвердження списку та видачі ордеру на заселення спірної квартири, - оскільки за змістом наявного в матеріалах справи Листа ПАТ «Київенерго» від 23.09.2014 року, адресованого відповідачці ОСОБА_1, позивачем зазначено, що спірна квартира АДРЕСА_1 дійсно була передана відповідачам відповідно до Ордеру на жиле приміщення № 20865 серії Б від 08.02.2000 року, виданого на підставі Протоколу від 29.06.1999 року № 6 спільного засідання Виконавчої дирекції «Київенерго» для поліпшення житлових умов ОСОБА_1 та ухваленого рішення про надання зазначеної квартири ОСОБА_1 із сім'єю з чотирьох осіб із подальшим зняттям працівника з квартирного обліку (ас. 9), що, відповідно, свідчить про визнання позивачем ПАТ «Київенерго» факту набуття відповідачами права на користування спірною квартирою саме згідно Ордеру на жиле приміщення № 20865 серії Б від 08.02.2000 року, виданого на підставах, досліджуваних під час судового розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Житлового кодексу України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Таким чином, встановивши правомірність набуття відповідачами права на користування спірним нерухомим майном в порядку норм закону, визначених Главою 1 Розділу ІІІ Житлового кодексу України, як особами, які потребують поліпшення житлових умов, відсутні підстави у визнанні останніх недобросовісними володільцями такого майна у розумінні положень статті 400 Цивільного кодексу України, в межах якої позивачем заявлено вимоги задля захисту та відновлення порушеного права в розрізі даного спору, а також відсутні підстави для виселення відповідачів із спірної квартири з передачею на схоронність квартири представнику ПАТ «Київенерго», за відсутності факту недобросовісного володіння останньою відповідачами.

Відповідно до частини третьої ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що зустрічний позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод в володінні та розпорядженні власністю, виселення та зобов'язання вчинити дії є безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення в повному обсязі.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 9, 31, 34, 36, 40, 58, 61 Житлового кодексу України, ст.ст. 6, 181,190, 286, 317, 319, 321, 325, 328, 331,386, 387, 391 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 15, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність», Положенням про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна в м. Києві, затвердженим Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.08.2001 року № 1820, Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868, ст.ст. 3, 11,15, 10, 57, 58, 60, 208, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту будівництва та житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, Публічного акціонерного товариства «Київенерго», Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Державного реєстратора Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Рябоконь Олени Ікарівни про визнання недійсним наказу, свідоцтва про право власності та скасування рішення - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод в володінні та розпорядженні власністю, виселення та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва, шляхом подання апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

С у д д я: