Постанова № 53964008, 11.11.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 року Справа № 808/4125/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді А.В. Сіпаки

при секретарі судового засідання І.С. Горбовій,

за участю представників сторін :

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліон»

до Київської митниці Державної фіскальної служби

про скасування рішення та картки відмови

ВСТАНОВИВ:

27.07.2015 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліон» (далі позивач) до Київської митниці Державної фіскальної служби (далі відповідач), в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №125110008/2015/010070/2 від 03.06.2015 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125110008/2015/00027 від 03.06.2015.

Позивач вважає протиправним рішення щодо коригування митної вартості товарів за резервним методом, та, відповідно, картку відмови у митному оформленні товару, оскільки вважає, що ним були подані всі необхідні документи для визначення митної вартості за першим методом, у звязку з чим вважає прийняті відповідачем рішення протиправними, просить їх скасувати.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, викладених у письмових запереченнях та просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до заперечень, відповідач позов не визнає та зазначає, що оскільки позивачем не були подані всі документи, необхідні для підтвердження митної вартості товару, відповідач дійшов висновку про неможливість визначення митної вартості за основним методом, у звязку з чим було прийняте рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом. Крім того, зазначив, що в наданих позивачем документах були виявлені суттєві розбіжності. Відмовляючи у митному оформленні товарів, митниця діяла в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи судом встановлено, що між позивачем та Пелагос П/Ф, Фарерські острови (Постачальник) укладено Контракт № 188F/2015Р від 30.04.2015 на поставку свіжозамороженої або охолодженої риби різних видів та морепродуктів (за асортиментом, кількістю, вартістю та на умовах визначених сторонами і зазначених в інвойсах на кожну партію товару).

Згідно даного Контракту позивачем на митну територію України був ввезений вантаж морожена скумбрія ціла (далі - товар).

Згідно Інвойсу постачальника від 22.05.2015 № SDA140306 товар постачався за ціною 1,125 доларів США за кг, на умовах FСА м. Клайпеда, Литва.

Для здійснення митного оформлення товару 16.06.2015 позивачем до М/п «Східний термінал» Київської митниці ДФС було надіслано митну декларацію по формі МД-2 (реєстраційний номер митниці 125110008.2015.108851) довідковий № 2592 (згідно графи 7 МД), відповідно до якої була заявлена митна вартість товарів у розмірі 471241, 07 гривень (тобто 24, 17 грн. або 1,15 доларів США за 1 кг).

Визначення митної вартості товару було здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Заявлена позивачем митна вартість згідно ч. 10 ст. 58 МК України включає вартість товару згідно рахунків 462241, 07 грн. (21937, 50 доларів США х 21,070818 курс), та вартість витрат на транспортування товарів до місця ввезення в на митну територію України - 9000,00 грн., інших витрат, які підлягають включенню в митну вартість товару у позивача не було.

Разом з вантажно-митною декларацією позивачем для оформлення товару надано пакет документів, а саме:

- контракт №188F/2015P від 30.04.2015;

- інвойс від 22.05.2015 № SDA140306;

- калькуляція постачальника від 22.05.2015;

- прайс-лист від 20.05.2015;

- міжнародна товарно-транспортна накладна № 400219 від 27.05.2015;

- довідка про транспортні витрати б/н від 27.05.2015;

- договір доручення № 30-10/14 від 30.10.2014;

- дублікат ветеринарного свідоцтва від 02.06.2015 серія ЄРД-00 №203016;

- ветеринарний (санітарний) сертифікат від 27.05.2015 № LT0176294/L2-5411;

- сертифікат походження №ВС 29041 від 22.05.2015;

- сертифікат якості №42-2015 від 22.05.2015;

- експортна декларація № LTLUB000EK00С906 від 27.05.2015.

У відповідності до ст. 53 МК України, декларанту була пред'явлена письмова вимога щодо необхідності подання (за наявності) додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення, а саме: 1) платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару, 2) копію митної декларації країни виробника; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Так, судом встановлено, що митний орган, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, мав право затребувати додаткові документи лише у разі виявлення розбіжностей у поданих документах, передбачених ч. 2 ст. 53 МК України, однак таких розбіжностей при витребуванні додаткових документів митний орган не зазначив.

03.06.2015 декларантом додатково надано:

- експертний висновок Запорізької торгово-промислової палати № ОИ-238 від 14.05.2015;

- лист позивача № 06/02-470 від 03.06.2015 з повідомленням про неможливість надати додаткові документи у 10-ти денний термін та про їх надання на протязі 80 днів з моменту митного оформлення.

Митну вартість товару, що імпортується, митним органом визначено із застосуванням другорядного методу 2г (резервного методу) з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Відповідач використав наявну у нього інформацію щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за методом 2г) з розрахунку 1,84 доларів США за кг товару.

У звязку із вказаним, відповідачем прийнято рішення від 03.06.2015 №125110008/2015/010070/2 про коригування митної вартості товарів. Відповідач також оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125110008/2015/00027.

03.06.2015 на підставі рішення митного органу декларант оформив нову ВМД по формі МД-2 №125110008/2015/108876, сплативши митні платежі згідно із заявленою митною вартістю товарів та надавши гарантію в розмірі різниці між заявленою митною вартістю та митною вартістю визначеною відповідачем, шляхом грошової застави у розмірі 91129,56 грн. (гр. 47 ВМД).

Таким чином, товар випущено у вільний обіг за МД №125110008/2015/108877 від 03.06.2015.

У своєму рішенні від 03.06.2015 №125110008/2015/010069/2 відповідач зазначив перелік документів за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом.

Так, судом встановлено, що вказаний перелік не відповідає переліку витребуваних додаткових документів зазначених відповідачем у повідомленні позивачу від 03.06.2015 та містить нові вимоги, а саме: 1) договір (угода, контракт) з третіми особами та рахунки про сплату платежів третім особам на користь продавця; 2) висновок експертної організації, інформація біржових організацій про вартість товарів та/або сировини, 3) відповідна бухгалтерська документація (видаткові накладні за наявності).

18.06.2015 позивач, керуючись ст.55 МК України, додатково надав Київській митниці додаткові документи зазначені в рішенні, а саме:

- експертний висновок Запорізької ТПП № ОИ-287 від 08.06.2015;

- лист позивача № 06/02-550 від 18.06.2015 про договори укладені з третіми особами;

- договір міжнародного транспортного експедирування № 2015МЄ/3М від 02.01.2015;

- рахунок № VIS 126 від 02.06.2015;

- Акт виконаних робіт № 126 від 02.06.2015;

- лист постачальника від 17.06.2015 з даними бухгалтерського обліку та договори з третіми особами.

Однак, Київська митниця не скасувала рішення №125110008/2015/010070/2 від 03.06.2015, про що повідомлено позивача листом № 5401/5/10-70-25-47 від 01.07.2015.

Листом № 5401/5/10-70-25-47 від 01.07.2015 Київська митниця повідомила позивача, що при перевірці правильності визначення митної вартості товару, Київська митниця дійшла висновку, що документи, які надані для оформлення товару, містять розбіжності та невідповідності, а саме:

1) пунктом 1.5. зовнішньоекономічного контракту № 188F/2015P від 30.04.2015 передбачений перелік товаросупровідних документів, що надаються відправником (документи які зазначені в п.1.5.6, 1.5.8 контракту - відсутні);

Пунктом 1.6. зовнішньоекономічного контракту № 188F/2015P від 30.04.2015 передбачається страхування товару з оформленням страхового полісу (відсутній також у документах наданих до митного оформлення).

Дані документи під час митного оформлення надані не були, хоча згідно п. 1.5. контракту на момент митного оформлення були в наявності.

2) відповідно до п.2.1 договору на перевезення від 02.01.2015 № 2015МЭ/ЗМ існує заявка на перевезення із зазначеними даними щодо перевезення, вартістю перевезення. Однак, дана заявка відсутня.

3) відповідно до п. 41 договору на перевезення від 02.01.2015 № 2015МЭ/ЗМ оплата за перевезення проводиться не пізніше 14-денного терміну з моменту перевезення. Дане підтверджуюче платіжне доручення відсутнє.

4) рахунок на перевезення від 02.06.2015 № VIS 106 містить не логічну інформацію щодо вартості перевезення. Відстань між Клайпеда (Литва) до кордону України (Ягодин) - 741 км, вартість перевезення складає 8143 грн., а відстань від Ягодин до м. Київ близько 500 км, але перевезення коштує 27 000 грн.

5) стосовно експертного висновку ТПП від 14.05.2015 № ОИ-238 слід відмітити, що експертом визначена ринкова вартість товарів на умовах FСА- Клайпеда (Литва), без врахування транспортних витрат до кордону України.

Також, митним органом у письмових запереченнях зазначено, відомості у наданих до митного оформлення документах викликають сумніви щодо їх достовірності та не дають можливості підтвердити числові значення складових митної вартості, цілому - не дають змоги підтвердити відомості щодо ціни товару. Так, враховуючи розбіжності в наданих декларантом документах для підтвердження митної вартості товару та не підтвердження числових значень складових митної вартості товару, митницею прийняте рішення про неможливість застосування обраного декларантом методу визначення митної вартості товару.

Не погодившись із рішенням по коригування митної вартості, карткою відмови ТОВ «Кліон» звернулось до суду із вимогами про їх скасування.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012.

Відповідно до статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів статті 318 МК України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (стаття 257 МК України).

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з ч.2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 МК України).

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Суд вважає, що відповідач мав можливість та був зобовязаний визначити митну вартість за першим основним методом за ціною контракту і відповідно не мав права застосовувати другорядний метод визначення митної вартості, з огляду на наступне.

Так, при перевірці правильності визначення митної вартості товару, Київською митницею встановлено, що документи, які надані до митного оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності.

Київською митницею встановлені такі розбіжності:

1) пунктом 1.5. зовнішньоекономічного контракту № 188F/2015P від 30.04.2015 передбачений перелік товаросупровідних документів, що надаються відправником (документи які зазначені в п.1.5.6, 1.5.8 контракту - відсутні);

Пунктом 1.6. зовнішньоекономічного контракту № 188F/2015P від 30.04.2015 передбачається страхування товару з оформленням страхового полісу (відсутній також у документах наданих до митного оформлення).

Дані документи під час митного оформлення надані не були, хоча згідно п. 1.5. контракту на момент митного оформлення були в наявності.

2) відповідно до п.2.1 договору на перевезення від 02.01.2015 № 2015МЭ/ЗМ існує заявка на перевезення із зазначеними даними щодо перевезення, вартістю перевезення. Однак, дана заявка відсутня.

3) відповідно до п. 41 договору на перевезення від 02.01.2015 № 2015МЭ/ЗМ оплата за перевезення проводиться не пізніше 14-денного терміну з моменту перевезення. Дане підтверджуюче платіжне доручення відсутнє.

4) рахунок на перевезення від 02.06.2015 № VIS 106 містить не логічну інформацію щодо вартості перевезення. Відстань між Клайпеда (Литва) до кордону України (Ягодин) - 741 км, вартість перевезення складає 8143 грн., а відстань від Ягодин до м. Київ близько 500 км, але перевезення коштує 27 000 грн.

5) стосовно експертного висновку ТПП від 14.05.2015 № ОИ-238 слід відмітити, що експертом визначена ринкова вартість товарів на умовах FСА- Клайпеда (Литва), без врахування транспортних витрат до кордону України.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 МК України право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно ч. 2 ст. 53 МК України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Позивач направив митному органу додатково витребувані документи. Так, позивачем направлено на вимогу митного органу експертний висновок Запорізької ТПП № ОИ-287 від 08.06.2015; лист позивача № 06/02-550 від 18.06.2015 про договори укладені з третіми особами; договір міжнародного транспортного експедирування № 2015МЄ/3М від 02.01.2015; рахунок № VIS 126 від 02.06.2015; Акт виконаних робіт № 126 від 02.06.2015; лист постачальника від 17.06.2015 з даними бухгалтерського обліку та договори з третіми особами.

Щодо зауважень відповідача про те, що пунктом 1.5. контракту передбачено перелік товаросупровідних документів, але не всі документи з даного переліку надані (не надано декларація виробника, страховий поліс та інші документи на вимогу покупця (пакувальний лист, прайс-лист, калькуляція)) та в пункті 1.6. контракту передбачено страхування товару, але страховий поліс не надано.

З цього приводу представником позивача надані пояснення, що по-перше пункт 1.5 контракту містить перелік товаросупровідних документів, а не документів необхідних для митного оформлення. Згідно ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта документи не зазначені в ст. 53 МК України, а саме такі документи як декларація виробника, пакувальний лист, прайс-лист, калькуляція відсутні в переліку ч.2 ст.53 МК України в якості обов'язкових документів. Крім того, прайс-лист та калькуляція були надані декларантом в якості додаткових документів на власний розсуд. По-друге в пункті 1.6 контракту вказано, що товар має бути застраховано в разі застосування відповідних умов Інкотермс, а дана партія товару постачалась на умовах FСА, що не передбачає здійснення страхування. Тому страховий поліс і не подавався.

Разом з тим, суд зазначає, що пакувальний лист та декларація виробника не може розцінюватись як додаток до контракту, так як за загальновизнаними правилами, додатки до договору оформлюються за взаємною згодою сторін та є його невідємними частинами. Умовами контракту, за яким відбувалася поставка товару, не встановлено, що пакувальний лист та декларація виробника є додатками до контракту чи його невідємною частиною.

Суд також вважає за необхідно зазначити, що ненадання митниці пакувального листа та декларації виробника не є розбіжністю в розумінні ч. 3 ст. 53 МК України, так як розбіжністю є протиріччя між певними елементами документів чи між різними документами.

Отже, жодних розбіжностей в поданих документах відповідачем встановлено не було і його вимога надання додаткових документів була здійснена без достатніх правових підстав, адже лише наявність розбіжностей в поданих документах є підставою для витребування додаткових документів, згідно ч.3 ст.53 МК України.

Крім того, після розгляду додатково наданих документів відповідач зазначив, що ці документи не можуть взятися до уваги оскільки містять розбіжності та невідповідності. По-перше, позивачем надано договір на перевезення, але не надано заявку до договору. По-друге, позивачем не надано платіжне доручення про оплату перевезення. По-третє, згідно рахунків вартість перевезення за межами України вища ніж по території України, хоча відстань менша. По-четверте, експертний висновок ТПП складено на умовах FСА Клайпеда, без врахування транспортних витрат до кордону України.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Митний орган затребував надання, в якості додаткових документів, договір із третіми особами і позивач надав на вимогу договір міжнародного транспортного експедирування. Надання заявок не передбачена ані вимогою відповідача, а ні приписами МК України. Теж саме стосується і платіжного документа про сплату транспортних послуг.

Вартість перевезення за межами території України підтверджена довідкою перевізника та Актами виконаних робіт наданими декларантом як додаткові документи на власний розсуд. Крім того, партія товару поставлялась на умовах FСА Клайпеда, отже і ринкову вартість товару експерт визначав на даних умовах, що не є невідповідністю.

Таким чином, суд приходить до висновку про протиправність зроблених митницею висновків про наявність вказаних розбіжностей та про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом за ціною контракту.

Суд також зазначає, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2012 року (реєстраційний №26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Згідно частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування, що встановлено частинами першою, другою статті 55 МК України.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що митну вартість визначено із застосуванням методу 2г резервного, на підставі наявної у митного органу інформації, згідно рішень про коригування митної вартості від 14.05.2015 № 1120500000/2015/000090/1 та від 27.05.2015 № 504050002/2015/000007/2.

Частина перша статті 64 МК України встановлює, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Частина друга статті 64 МК України встановлює, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті (при застосуванні резервного методу), повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Відповідно до частини першої статті 33 МК України інформаційні ресурси митних органів складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах. Їх використання для здійснення митного контролю обумовлене МК України.

Проте, за загальним правилом формально інший рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, сам по собі не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості Київською митницею у графі 33 спірного рішення, крім номера та дати рішень про коригування митної вартості, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсягів партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Крім того, суд зауважує, що у вказаній графі оскаржуваного рішення не міститься також переліку документів, які витребовувались митним органом для підтвердження заявленої митної вартості та вказано позивачу на розбіжності, які необхідно усунути.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що митним органом неправомірно прийняті Рішення про коригування митної вартості товарів №125110008/2015/010070/2 від 03.06.2015 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №125110008/2015/00027 від 03.06.2015.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 72, 158-163, 186 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати Рішення Київської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів №125110008/2015/010070/2 від 03.06.2015.

3. Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125110008/2015/00027 від 03.06.2015 Київської митниці Державної фіскальної служби.

4. Стягнути з Київської митниці Державної фіскальної служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліон» витрати на сплату судового збору у сумі 255 (двісті пятдесят пять) грн. 78 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сіпака