Постанова № 53963992, 10.11.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2015 року м.Житомир справа № 806/4835/15

категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шимоновича Р.М.,

секретар судового засідання Талько А.М., Бойко Т.О.,

за участю: позивача та її представника,

представників відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції (Попільнянське відділення) Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги та рішення,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1Б.) звернулась до суду з позовом, у якому просить визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення Попільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби (далі - Попільнянська МДПІ) № НОМЕР_1 від 18.02.2013 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб розміром 2039,00 грн;

- вимогу Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції (Попільнянське відділення) Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - Андрушівська ОДПІ) № Ф-0000721700 від 10.04.2015 про сплату недоїмки з єдиного внеску в сумі 4716,91 грн;

- рішення Андрушівської ОДПІ про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0001741700 від 14.08.2015 про застосування штрафних санкцій в сумі 707,55 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що висновки акту перевірки №112/1701/НОМЕР_2 від 14.02.2013 про завищення нею витрат на суму 13593,35 грн є помилковими та суперечать первинним документам підприємця. Крім того, зазначила, що порушення податкового законодавства в частині заниження нею оподаткованого доходу за 2012 рік у вказаному акті не конкретизовано, тобто за яких підстав контролюючий орган дійшов такого висновку - невідомо. Зважаючи на наведене, вважає, що у відповідача не було правових підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення. Підставою для прийняття відповідачем оспорюваних вимоги № Ф-0000721700 від 10.04.2015 та рішення №0001741700 від 14.08.2015 став акт перевірки №112/1701/НОМЕР_2 від 14.02.2013. Оскільки висновки указаного акту не відповідають дійсності, вважає, що відповідач протиправно донарахував єдиний внесок та штрафні санкції.

Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти позову та просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с. 189-190). На переконання відповідача, сплата позивачем донарахованого контролюючим органом податку на доходи фізичних податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1 від 18.02.2013, свідчить про те, що указане грошове зобовязання є узгодженим. Відповідно, і сума єдиного внеску та штраф підлягають сплаті до бюджету.

Вислухавши пояснення позивача та її представника, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Встановлено, що у період з 05.02.2013 по 11.02.2013 посадовими особами Попільнянської МДПІ (правонаступником якої є Андрушівська ОДПІ), проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2011 по 21.01.2013, за результатами якої складено акт № 112/1701/НОМЕР_2 від 14.02.2013 (а.с. 16-31, далі - ОСОБА_2 від 14.02.2013).

Актом від 14.02.2013, з питання, що оскаржуються позивачем, зафіксовано порушення п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 164.1 ст. 164, п. 177.1, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-IV, зі змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, в сумі 2039,00 грн, у тому числі за 2012 рік.

За результатами розгляду ОСОБА_2 від 14.02.2013, Попільнянською МДПІ прийнято податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 18.02.2013, яким ФОП ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб розміром 2039,00 грн (а.с. 7).

ОСОБА_2 матеріалів справи слідує, що Андрушівською ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт № 69/17-36/НОМЕР_2 від 10.04.2015 (а.с. 32-54, далі - ОСОБА_2 від 10.04.2015).

Згідно висновкової частини ОСОБА_2 від 10.04.2015, ФОП ОСОБА_1 порушено п. 1 ч. 2 ст. 6, ч. 3 ст. 7, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування", а саме: при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 21.01.2013 актом від 14.02.2013 № 112/1701/НОМЕР_2 встановлено заниження оподатковуваного доходу в сумі 13593,35 грн, в результаті чого донараховано єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в розмірі 34,7% на суму 4716,91 грн.

На підставі ОСОБА_2 від 10.04.2015 відповідачем прийнято вимогу № Ф-0000721700 від 10.04.2015 про сплату недоїмки з єдиного внеску в сумі 4716,91 грн (а.с. 8) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № НОМЕР_3 від 10.04.2015 про застосування штрафних санкцій в сумі 471,69 грн (а.с. 207) та № НОМЕР_4 від 19.05.2015 про застосування штрафних санкцій в сумі 235,86 грн (а.с. 205).

Не погодившись із вимогою та рішеннями контролюючого органу, позивач розпочав процедуру їх адміністративного оскарження.

Так, рішенням Головного управління ДФС у Житомирській області № 440/14/06-30-10-07-07 від 15.07.2015, скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено частково, вимогу Андрушівської ОДПІ про сплату боргу (недоїмки) від 10.04.2015 № Ф-0000721700 в сумі 4716,91 грн - залишено без змін, рішення Андрушівської ОДПІ про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 10.04.2015 № НОМЕР_3 в сумі 471,69 грн, від 19.05.2015 № НОМЕР_4 в сумі 235,86 грн - скасовано. Указаним рішенням також зобовязано Андрушівську ОДПІ винести та направити платнику рішення про застосування штрафних санкцій, у відповідності до чинного законодавства (а.с. 199-203).

14.08.2015 Андрушівською ОДПІ прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0001741700, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції в сумі 707,55 грн (а.с. 9).

Не погодившись із вище переліченими рішеннями контролюючого органу, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Перевіряючи податкове повідомлення-рішення Попільнянської МДПІ № НОМЕР_1 від 18.02.2013 на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено наступне.

У розділі 2.3.2 ОСОБА_2 від 14.02.2013 контролюючий орган зазначив про завищення ФОП ОСОБА_1 валових витрат за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 на суму 13593,35 грн, внаслідок включення до їх складу вартості товарно-матеріальних цінностей, які не підтверджені розрахунковими платіжними документами. Указане порушення стало наслідком заниження останньою оподаткованого доходу на суму 13593,35 грн (розділ 2.3.3 ОСОБА_2 від 14.02.2013). Встановлені перевіркою обставини слугували підставою для донарахування контролюючим органом позивачеві податку на доходи фізичних осіб в сумі 2039,00 грн, і, відповідно, мало наслідком прийняття спірного рішення.

Проте, висновки ОСОБА_2 від 14.02.2013 не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовані наступним.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом пунктів 177.1, 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (пункт 177.4 статті 177 Податкового кодексу України).

Згідно зі частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.4 розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 Податкового кодексу України.

З огляду на законодавче врегулювання спірних правовідносин, суд зазначає, що для підтвердження/спростування правомірності формування платником витрат, контролюючий орган під час здійснення перевірки зобов'язаний перевірити правильність формування підприємством даних податкового обліку за період перевірки на підставі відповідних первинних документів.

У пункті 86.1 статті 86 Податкового кодексу України закріплено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника (пункт 86.10.статті 86 Податкового кодексу України).

Підпунктом 2.3.2.2 пункту 2.3.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 395 від 14.03.2013 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2013 за № 607/23139, встановлено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

У свою чергу, ОСОБА_2 від 14.02.2013 не містить конкретного змісту порушень із посиланням на недоліки чи відсутність у позивача первинних документів, що слугували підставами для донарахування податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб. У ОСОБА_2 від 14.02.2013 перевіряючими констатовано відсутність розрахункових платіжних документів, проте по яким товарно-матеріальним цінностям - встановити не можливо.

Суд наголошує на тому, що доводи контролюючого органу про заниження позивачем суми оподаткованого доходу мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування витрат, або свідчать про не повне відображення доходів у податковому обліку. Однак, у справі, що розглядається, контролюючим органом не доведено існування таких обставин.

Натомість, позивачем на підтвердження правомірності формування витрат за 2012 рік надано до матеріалів всі необхідні первинні документи на придбання, отримання та оплату товарно-матеріальних цінностей, зокрема видаткові накладні, квитанції, товарно-транспортні накладні (а.с. 55-177).

Акт перевірки свідчить на користь висновку, що у відповідача відсутні будь-які зауваження щодо форми та змісту вказаних документів, контролюючий орган не ставив під сумнів достовірність даних, які містять первинні бухгалтерські документи з обліку витрат, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства.

Представник відповідача під час розгляду справи дійсність даних документів не заперечувала, як і виконання позивачем господарських операцій, підтверджених вищезазначеними документами.

У ході розгляду справи судом не встановлено невідповідності даних первинних бухгалтерських документів фактичним обставинам.

Зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що висновки ОСОБА_2 від 14.02.2013 про завищення ФОП ОСОБА_1 валових витрат за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 та заниження останньою оподаткованого доходу на суму 13593,35 грн, є необґрунтованими та сформовані на припущеннях перевіряючих, з огляду на що, податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 18.02.2013 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо оспорюваних вимоги № Ф-0000721700 від 10.04.2015 про сплату недоїмки з єдиного внеску в сумі 4716,91 грн та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0001741700 від 14.08.2015 про застосування штрафних санкцій в сумі 707,55 грн, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частиною 4 статті 5 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що обов'язки платників єдиного внеску виникають у осіб, зазначених в абзацах четвертому, шостому та сьомому пункту 1, пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - з початку провадження відповідної діяльності.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Частини 2, 3 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (частина 11 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у редакціях Закону станом на 2012 рік).

В силу положень пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

ОСОБА_2 від 10.04.2015 слідує, що єдиною підставою для донарахування єдиного внеску та застосування штрафних санкцій став висновок ОСОБА_2 від 14.02.2013 про заниження ФОП ОСОБА_1 оподатковуваного доходу в сумі 13593,35 грн.

Зважаючи на те, що судом спростовані висновку ОСОБА_2 від 14.02.2013 про завищення ФОП ОСОБА_1 валових витрат за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 та заниження останньою оподаткованого доходу на суму 13593,35 грн, суд вважає, що оспорювані вимога № Ф-0000721700 від 10.04.2015 та рішення № НОМЕР_5 від 14.08.2015 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, суду не надав.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 86, 94, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Попільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Жтомирської області Державної податкової служби № НОМЕР_1 від 18.02.2013.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0000721700 від 10.04.2015.

Визнати протиправним та скасувати рішення Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про застосування штрафнх санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № НОМЕР_5 від 14.08.2015.

Відшкодувати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 487,20 грн сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Р.М.Шимонович

Повний текст постанови виготовлено: 17 листопада 2015 р.