Постанова № 53963957, 07.09.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2015 року м.Житомир справа № 806/1333/15

категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шимоновича Р.М.,

секретар судового засідання Коваль О.В., Бойко Т.О.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування вимог і податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - Коростенська ОДПІ) про сплату боргу (недоїмки) від 13.03.2015 № Ф-0002631702;

- визнати протиправною та скасувати вимогу Коростенської ОДПІ про сплату боргу (недоїмки) від 13.03.2015 № Ф-0002641702 в частині нарахування єдиного внеску в сумі 32001,58 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Коростенської ОДПІ від 23.03.2015 №0002931702 в частині збільшення суми грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб розміром 8274,72 грн, у тому числі: 6211,80 грн - за основним платежем та 2062,92 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- визнати протиправним та скасувати рішення Коростенської ОДПІ про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23.03.2015 № НОМЕР_1;

- визнати протиправним та скасувати рішення Коростенської ОДПІ про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23.03.2015 № НОМЕР_2 в частині суми застосованих штрафних санкцій розміром 14844,41 грн;

- зобовязати Коростенську ОДПІ вилучити із АІС "Податковий блок" та картки особового рахунку платника інформацію про суму недоїмки зі сплати єдиного внесу в розмірі 57836,22 грн, інформацію про суму недоїмки по нарахуванню єдиного внеску з найманих працівників 29150,08 грн, інформацію про суму недоїмки по утриманню єдиного внеску з найманих працівників 2851,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що висновки акту перевірки про порушення ФОП ОСОБА_3 пункту 1 частини 2 статті 6, пункту 2 частини 1 статті 7, частини 2 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування", підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1, підпункту 168.1.2, підпункту 168.1.4, підпункту 168.1.5 статті168, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, є безпідставними та спростовуються належним чином оформленими первинними документами.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову з підстав, викладених у письмових запереченнях. Пояснив, що виявлені у ході перевірки порушення належним чином відображені в акті і є достатньою підставою для прийняття оскаржуваних податкових вимог, податкових повідомлень-рішень про збільшення суми грошового зобов'язання із податку на доходи фізичних осіб, а також стягнення штрафних санкцій.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Встановлено, що у період з 20.02.2015 по 05.03.2015 посадовими особами Коростенської ОДПІ було проведено документальну планову виїзну перевірку діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт № 34/238/17-02/НОМЕР_3 від 13.03.2015 (а.с. 19-49).

Актом перевірки з питань, що оскаржуються позивачем, зафіксовані наступні порушення:

- пункту 1 частини 2 статті 6, пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено показники чистого доходу, на який нараховується чистий внесок;

- частини 2 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого, платником занижено нарахування єдиного внеску з СГД в сумі 57836,22 грн;

- частини 2 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого:

- платником занижено нарахування єдиного внеску з найманих працівників в сумі 37412,40 грн;

- платником занижено утримання єдиного внеску з найманих працівників в сумі 3659,76 грн;

- підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1. підпункту 168.1.2, підпункту 168.1.4, підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого визначено суму податкового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб при виплаті платникам податків доходів за 2013-2014 роки в сумі 8769,60 грн.

За результатами розгляду акту перевірки, Коростенською ОДПІ прийнято наступні рішення:

- вимогу про сплату боргу № Ф-0002631702 від 13.03.2015 про сплату суми недоїмки з єдиного внеску розміром 57836,22 грн (а.с. 50);

- вимогу про сплату боргу №Ф-0002641702 від 13.03.2015 про сплату суми недоїмки з єдиного внеску розміром 41072,16 грн (а.с. 51);

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_4 від 23.03.2015, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 11472,00 грн, у тому числі: за основним платежем - 8769,60 грн та 2702,40 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 52);

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0002941702 від 23.03.2015, яким застосовано штраф розміром 8653,85 грн (а.с. 53);

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0002951702 від 23.03.2015, яким застосовано штраф розміром 18764,63 грн (а.с. 54).

Не погодившись із рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Перевіряючи оспорювані рішення на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено наступне.

У акті перевірки контролюючий орган стверджує про те, що ФОП ОСОБА_3 використовувалась наймана праця двох незареєстрованих найманих працівників, а саме: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Наведені обставини стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 23.03.2015 №0002931702, вимоги від 13.03.2015 № Ф-0002641702, рішення від 23.03.2015 № НОМЕР_2. Позивач указані рішення оскаржує частково.

У відповідності до пунктів 1 - 3 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску, зокрема, є:

- роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

- працівники - громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, зазначених в абзацах другому та восьмому пункту 1 цієї частин;

- фізичні особи, які виконують роботи (надають послуги) на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, зазначених в абзаці другому пункту 1 цієї частини, чи у фізичних осіб - підприємців або осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, за цивільно-правовими договорами (крім фізичних осіб - підприємців, якщо виконувані ними роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 1 частини першої цієї статті, є страхувальниками для платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 2, 3, 6 - 14 частини першої цієї статті (частина 3 статті 4 цього Закону).

За вимогами норм частини 2 статті 6 цього Закону, платник єдиного внеску зобов'язаний, в тому числі: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Згідно абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Нарахування такого єдиного внеску за платників, зазначених у пунктах 2, 3, 6, 7, 8, 9 та 11 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється платниками, зазначеними у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, за рахунок сум, на які єдиний внесок нарахований (частина 6 статті 7 Закону № 2464-VI).

Розмір єдиного внеску для кожної категорії платників визначається статтею 8 цього Закону. Зокрема, безпосередньо роботодавець сплачує до Пенсійного фонду суму єдиного соціального внеску в розмірі 34,7% від винагороди, нарахованої фізичній особі за цивільно-правовим договором, а фізична особа за наслідками укладення цивільно-правового договору із підприємством сплачує за себе 2,6% винагороди за таким договором. В даному випадку утримує та перераховує до бюджету цю суму сам роботодавець.

В іншому випадку - роботодавці нараховують єдиний внесок на суми нарахованої заробітної плати (доходу) найманим працівникам відповідно класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності, у розмірах від 36,76 до 49,7 відсотків та утримують із зазначених сум єдиний внесок у розмірі 3,6 відсотка. При цьому, якщо розмір заробітної плати найманого працівника не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, то нарахування єдиного внеску роботодавцем здійснюється із суми мінімальної заробітної плати, утримання єдиного внеску - із суми фактично нарахованої заробітної плати такому працівнику.

Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску (частина 3 статті 7 Закону № 2464-VI, п. 3.16 розд. ІІІ Інструкції).

В силу положень абзаців 1 і 2 частини 1 статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Обчислення і сплата єдиного внеску за платників, зазначених у пунктах 2, 3, 6, 7, 8, 9 та 11 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюються платниками, зазначеними у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, за рахунок сум, на які внесок нарахований (частина 9 статті 9 Закону № 2464-VI).

В силу вимог частини 2 статті 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску зазначеною категорією платників здійснюється щомісячно на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.

При цьому, згідно частини 3 статті 9 цього ж Закону (в редакції чинній на момент проведення перевірки позивача та складання акта такої перевірки) обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Як вбачається з наявних матеріалів справи (а саме - з тексту акта перевірки позивача) та не заперечується обома сторонами, ФОП ОСОБА_3, будучи зареєстрованим платником єдиного соціального внеску, протягом 2013 - 2014 років мав правовідносини з фізичними особами на підставі цивільно-правових угод.

На підтвердження зазначеного позивач надав до матеріалів справи копії цивільно-правових угод, що були укладені ФОП ОСОБА_3 (як Замовником) з фізичними особами (без статусу фізичних осіб-підприємців, Виконавцями) - ОСОБА_4 ОСОБА_5 щодо виконання послуг з перевезення вантажів (а.с. 55-74).

Зі змісту договорів вбачається, що Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання надавати послуги з перевезення вантажів в місячний строк транспортними засобами Замовника. Сторони дійшли згоди про те, що Виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням. Умовами договору передбачено, пунктом 2.1, що за виконану роботу Замовник сплачує Виконавцеві винагороду.

На підтвердження факту виконання умов договорів, позивачем долучено до матеріалів справи товарно-транспортні накладні та подорожні листи за січень, лютий, липень, жовтень, грудень 2013 року та лютий, квітень, серпень, вересень, грудень 2014 року (а.с. 75-157).

Представники позивача зазначили, що виконання указаних робіт не мало постійного характеру на протязі року, а договори укладались строком на один місяць.

За результатами дослідження та аналізу наведених вище документів позивача (зокрема, змісту цивільно-правових угод), суд дійшов висновку про наявність певних відмінностей між наявними у справі цивільно-правовими угодами, та трудовим договором, правовий режим якого визначений нормами Кодексу законів про працю.

Так, цивільно-правовий договір - це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи, предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором - процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Наступною особливістю є те, що підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Ще одна відмінність між зазначеними договорами полягає в тому, що за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації, тощо.

Водночас, за підрядним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату.

Крім того, у трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

Зважаючи на викладене судом вбачається, що в даному випадку мало місце укладення між сторонами (позивачем і фізичними особами) по суті договорів підряду, а не трудових договорів (аналогічна позиція наведена в ухвалі Вищого спеціалізованого з розгляду цивільних та кримінальних справ від 05.02.2014 року за № 6-48920св13).

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

З огляду на встановлені обставини справи та законодавче врегулювання спірних правовідносин, висновки відповідача про заниження позивачем розміру єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податку на доходи фізичних осіб, не ґрунтується на будь-яких документах бухгалтерського обліку та суперечать положенням Податкового кодексу України та Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Перевіряючи вимогу про сплату недоїмки №Ф-002631702 від 13.03.2015, рішення про застосування штрафних санкцій № НОМЕР_1 від 23.03.2015 грн на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено наступне.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що в порушення пункту 1 частини 2 статті 6, пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов' язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464- VI (зі змінами та доповненнями) ФОП ОСОБА_3 занижено показники чистого доходу, на який нараховується єдиний внесок в сумі 166675,04 грн, в результаті допущених порушень, щодо визначення суми чистого оподатковуваного доходу, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб в розрізі кожного місяця.

Представники позивача пояснили, що у вказаному періоді визначали суму єдиного внеску на загальнообовязкове соціальне страхування виходячи з розміру фактично отриманого доходу за відповідний період діяльності (місяць) на підставі первинних бухгалтерських документів із дотриманням порядку що передбачений Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", та наказом Міністерства доходів і зборів України, від 09.09.2013 № 455 "Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Проте, відповідачем без відповідного аналізу первинних бухгалтерських документів, щодо розміру одержаного доходу за відповідний період діяльності (місяць) пропорційно рівними частинами розраховано помісячно загальну суму одержаного доходу за рік.

Представник відповідача підтвердив застосування такого механізму визначення сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, при цьому обґрунтувати нормативно та із посиланням на первинні бухгалтерські документи правомірність застосування такого механізму не зміг.

Судом встановлено, що застосовуючи зазначений механізм пропорційного визначення сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, отримані як результат суми до сплати не відповідають даним бухгалтерського обліку та первинним бухгалтерським документам.

Що стосується посилань відповідача на порушення позивачем пункту 1 частини 2 статті 6, пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування", що призвело до заниження ним показників чистого доходу, на який нараховується єдиний внесок в сумі 166675,04 грн, судом зазначається наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування", платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 7 зазначеного Закону, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

В акті перевірки (аркуш акту 12), п.2.1.2 зазначено, що перевіркою правильності визначення загального оподаткованого доходу, отриманого від провадження діяльності за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, відображеного в розділі ІІІ податкової декларації та додатку 5 до декларації не встановлено заниження загального оподаткованого доходу.

Також, у актом (аркуш акту 13), зафіксовано, що перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, повязаних із здійсненням діяльності, відображених у додатку 5 до податкової декларації, не встановлено завищення суми документально підтверджених витрат.

Крім того, контролюючий орган зазначає, що в порушення частини 2 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" позивачем занижено нарахування єдиного внеску в сумі 57836,22 грн.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України, від 09.09.2013, № 455 "Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідно до положень якої фізичні особи - підприємці, що застосовують загальну систему оподаткування та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, сплачують єдиний внесок у розмірі 34,7 відсотка суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

З огляду на встановлені обставини справи та законодавче врегулювання спірних правовідносин, висновки відповідача про заниження позивачем розміру єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не ґрунтується на будь яких документах бухгалтерського обліку та суперечать положенням Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"

Щодо вимог щодо зобов'язання відповідача вилучити із АІС "Податковий блок" і картки особового рахунку платника інформацію про наявну суму недоїмки, суд вважає їх необґрунтованими, оскільки скасування оспорюваних рішень в судовому порядку є підставою для вилучення контролюючим органом відповідної інформації з АІС "Податковий блок" і картки особового рахунку платника.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 94, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.03.2015 № Ф-0002631702.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.03.2015 № Ф-0002641702 в частині нарахування єдиного внеску в сумі 32001,58 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 23.03.2015 №0002931702 в частині збільшення суми грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб розміром 8274,72 грн, у тому числі: 6211,80 грн - за основним платежем та 2062,92 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати протиправним та скасувати рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23.03.2015 № НОМЕР_1.

Визнати протиправним та скасувати рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23.03.2015 № НОМЕР_2 в частині суми застосованих штрафних санкцій розміром 14844,41 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 913,50 грн сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Р.М.Шимонович

Повний текст постанови виготовлено: 14 вересня 2015 р.