Ухвала суду № 53963942, 18.11.2015, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

про закриття провадження у справі

18 листопада 2015 рокум. Ужгород№ 807/1583/15

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилка С.Є.

з участю секретаря судового засідання Штефанюк Н.І.

за участі сторін:

позивача не зявився;

відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Мукачівського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового Державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення коштів у розмірі 5515,15 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 18 листопада 2015 року було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Ухвалу у повному обсязі було складено 19 листопада 2015 року.

18 серпня 2015 року Мукачівський міський центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового Державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до ОСОБА_1, якою просив суд: стягнути з відповідача ОСОБА_1 5515,15 грн., виплачені як допомога по безробіттю в період перебування на обліку в Мукачівському міському центрі зайнятості на р/р 37170974900003, ГУДКСУ в Закарпатській області, код 22110717, МФО 812016, код платежу 50040400.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем відповідно до положень Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" з 27 лютого 5015 року по 01 липня 2015 року було виплачено допомогу по безробіттю у розмірі 5515,15 грн.. Однак така допомога відповідачем була отримана безпідставно, оскільки на час отримання статусу безробітного ОСОБА_1 був зайнятий перебував в цивільно-правових відносинах з ТОВ "Астеліт".

13 листопада 2015 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача, відповідно до якої останній просить розглянути дану справу без участі представника позивача.

Відповідач у судовому засіданні 18 листопада 2015 року вказав, що в його діях не має протиправності. Також відповідач вказав, що останній дохід від ТОВ "Астеліт" йому було нараховано у лютому 2015 року і більше ніяких доходів не отримував. Договір із ТОВ "Астеліт" було розірвано.

Закарпатським окружним адміністративним судом встановлено, що 27 лютого 2015 року відповідач звернувся до позивача із заявою про надання йому статусу безробітного (а.с. 12).

Актом № 43 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 01 липня 2015 року, зафіксовано, що відповідач в період з 01 квітня 2013 року по 20 червня 2015 року працював по цивільно-правовій угоді № АВ-2354712819 від 01 квітня 2013 року. Згідно акту виконаних робіт йому за період з 01 квітня 2015 року по 31 травня 2015 року підприємство нарахувало винагороду у розмірі 4445 грн. (а.с. 11).

Відповідно до довідки про розрахунок від 12 серпня 2015 року № 1893, відповідач під час перебування на обліку в Мукачівському міському центрі зайнятості як безробітний, за період з 27 лютого 2015 року по 01 липня 2015 року неправомірно отримав допомогу по безробіттю у розмірі 5515,15 грн. (а.с. 14).

Відповідно до статті 2 частини 1 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно зі статтею 2 частиною 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування в сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема, обовязку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто, однією із визначальних особливостей КАС України є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем ? орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

Відповідно до статті 50 КАС України, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх обєднання, юридичні особи, які не є субєктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом субєкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності обєднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) обєднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Правовий аналіз статті 50 частини 4 пунктів 1-4 КАС України свідчить, що всі наведені підстави, коли громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх обєднання, юридичні особи, які не є субєктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом субєкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.

Однак і в цих випадках, водночас із перевіркою дій чи бездіяльності згаданих осіб, обставин, що стали підставою для втручання субєктів владних повноважень, суд має перевірити на відповідність чинному законодавству рішення, дії чи бездіяльність самих субєктів владних повноважень.

Логічний спосіб тлумачення статті 50 частини 4 КАС України дозволяє суду дійти висновку, що і пункт 5 частини четвертої статті 50 КАС, який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків "превентивного" судового контролю і має розумітися та застосовуватися судами саме в такому значенні, а не як норма, що давала би право для розширеного тлумачення права субєкта владних повноважень на адміністративний позов. Такий безпідставний підхід до розуміння змісту пункту 5 частини четвертої статті 50 КАС по суті призводить до відмови органів влади від виконання своїх функціональних обовязків та можливої дискреційної поведінки.

Відповідно до статті 50 частини 4 пункту 5 КАС України, субєкт владних повноважень може звертатися до суду з адміністративним позовом до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, їх обєднань, юридичних осіб, які не є субєктами владних повноважень, для превентивного судового контролю своєї ж діяльності і у випадках, визначених законом.

В випадку, що розглядається, позов заявлений про стягнення грошових коштів, що стали власністю громадянина ОСОБА_1 і, на думку суду, не підпадають під дію статті 50 частини 4 пункту 5 КАС України.

Разом з цим позивач не вказав закон, у якому зазначено про можливість звернення субєкта владних повноважень з таким адміністративним позовом до фізичної особи, а перераховані у пунктах 1-4 цієї норми випадки, коли особа може бути відповідачем у адміністративній справі за позовом субєкта владних повноважень, до предмета спору у справі, що розглядається, не відносяться.

Відповідно до статті 36 частин 2 та 3 Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобовязані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Водночас за змістом статті 177 Цивільного кодексу України гроші є обєктами цивільних прав.

Отримавши допомогу по безробіттю, ОСОБА_1 набув право власності на неї, та йому як власникові цих грошових коштів належать правомочності щодо володіння, користування та розпорядження ними.

Отже, оскільки у справі, що розглядається, спір виник щодо правомірності набуття ОСОБА_1 права власності на виплачену допомогу по безробіттю позивачем у розмірі 5515,15 грн. та стягнення цієї суми з нього, як з недобросовісного набувача, то цей спір має приватно-правовий, а не публічний характер. А відтак, його вирішення не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Аналогічна правова позиція щодо юрисдикції спору висловлена Верховним Судом України у постановах: від 22 вересня 2015 року, що ухвалені у справах № 21-2209а15 та № 21-1884а15. Відповідно до статті 161 частини 2 та статті 2442 частини 1 абзацу 2 КАС України, при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Таким чином, спірні правовідносини не є адміністративно-правовими, оскільки такі відносини за своєю правовою природою відносяться до цивільно-правових відносин.

Відповідно до статті 157 частини 1 пункту 1 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у даній справі.

Керуючись статтями 157, 160 частинами 3 та 7, 165 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження в адміністративній справі за позовною заявою Мукачівського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового Державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення коштів 5515,15 грн..

Ухвала суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом пяти днів з дня проголошення ухвали, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також постановлення ухвали в письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених статтею 167 частиною 4 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то пятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

СуддяОСОБА_2