Постанова № 53963932, 24.11.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2015 р. Справа №805/4767/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 11год.15хв.

ухвалено у нарадчій кімнаті

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючої судді Троянової О.В. , при секретарі Кудрі В.Г.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представник відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.06.2015 №23/12905,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.06.2015 №23/12905.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем на підставі п.п. 54.3.3 п.54.3 ст.54, п.п. 267.6.2 п.276.6 ст.267 Податкового кодексу України було визначено суму податкового зобовязання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000,00 та винесене податкове-повідомлення рішення від . 05.06.2015 №23/12905 форми «Ф». ОСОБА_3 09 квітня 2014 року придбано у власність та зареєстровано легковий автомобіль NISSAN 370Z 2010 р. випуску з обємом двигуна 3696 см. куб. З 28.12.2014 року до ст.267 Податкового кодексу України внесено зміни щодо яких, власники автомобілів з обємом бензинового або дизельного двигуна понад 3 тис. куб. см і не старше 5 років будуть зобовязані сплачувати річний податок у розмірі 25 тис. грн. Вказаний автомобіль старше пяти років. Враховуючи наведене, просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 05 червня 2015 року №23/12905 яким ОСОБА_3 визначено податкове зобовязання з транспортного податку з фізичних осіб у сумі 25 000грн./а.с.4-5/.

В запереченнях на позовну заяву, викладеним письмово, представник відповідача вказав на її безпідставність та зазначив, що податкове повідомлення - рішення, яке оскаржується, винесене податковим органом в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування. Вказує на те, що податковим органом відповідно до вимог податкового законодавства, а саме п.п. 267.6.3 п.267.6 ст.267 ПК України отримані списки зареєстрованих легкових автомобілів з обємом двигуна більш 2999 куб. см.,для вчинення відповідних дій з нарахування транспортного податку. В даному списку зазначено транспортний засіб позивача, придбаний в 2014 році. Керуючись нормами податкового законодавства обчислення суми податку здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення сформовано 05.06.2015 р. на суму 25000 грн. та надіслане рекомендованим листом позивачу. Зазначав, що оскільки дата першої реєстрації в Україні даного автомобіля 08.11.2011р. то на позивача розповсюджуються вимоги п.п. 267.6.3 п.267.6 ст.267 ПК України . Просив в задоволені позову відмовити /а.с.20-21/.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлений позов, надав пояснення аналогічні викладеним у позові. Просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 05 червня 2015 року №23/12905 яким ОСОБА_3 визначено податкове зобовязання з транспортного податку з фізичних осіб у сумі 25 000грн.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надали пояснення аналогічні викладеним у письмових запереченнях. Просили суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач фізична особа ОСОБА_3, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1, підтверджено паспортом громадянина України серія НС 142907/а.с.31-35/

Відповідач - Державна податкова інспекція у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області діє на підставі Положення та керуючись Податковим кодексом України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серії САТ760716 ОСОБА_3 є власником транспортного засобу NISSAN з обємом двигуна 3696 см. куб. зареєстрованого 09.04.2015р, 2010 року випуску /а.с.6/.

05.06.2015 року ДПІ у м. Краматорську Головногого управління Міндоходів у Донецькій області прийнято податкове повідомлення рішення року №23/12905 про визначення суми податкового зобовязання з транспортного податку з фізичних осіб в сумі 25000 грн./а.с. 8/.

Підставою визначення суми зобовязання з транспортного податку з фізичних осіб позивачу стала інформація від 25.03.2015 року за вих.9-12/11к-6313, отримана податковим органом з Центру НППВАЗ з обслуговування міст Краматорська та Дружківки при УДАЇ ГУМВС України в Донецькій області, згідно якої надано список легкових автомобілів 2010-2013р.р. випуску, обєм двигуна яких більше 2999 см.куб. В додатку, під №99 зазначено позивача ОСОБА_3, транспортний засіб NISSAN 370Z 2010 р. випуску з обємом двигуна 3696 см. куб., дата постановки на облік 09.04.2014р. Лист с зазначеною інформацією зареєстрований у відповідача 25.03.2015р. за вхідним номером № 6120/10/а.с.24-26/.

Листом від 14 вересня 2015року позивач звернувся на адресу відповідача з питанням про правомірність нарахування податкового зобовязання/а.с.10/.

Листом від 08.10.2015р за вих№4122/10/05-15-17-05 відповідач надав відповідь щодо нарахування податкового зобовязання зі сплати транспортного податку з фізичних осіб у сумі 25000грн./а.с.11/.

Згідно довідки від 11.09.2015р. за вих. № 9-12/11к-7080 Центру НППВАЗ з обслуговування міст Краматорська та Дружківки при УДАЇ ГУМВС України в Донецькій області повідомлено, що транспортний засіб марка NISSAN 370Z 2010 р. випуску з обємом двигуна 3696 см. куб. виготовлено у 2010 році, ввезено на митну територію України та вперше зареєстровано 08.11.2011р /а.с.9/.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач вважає неправомірним висновок податкового органу про порушення ним вимог Податкового кодексу України, тому просить касувати податкове повідомлення рішення.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби, є органи державної податкової служби.

Таким чином, відповідач у справі - субєкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 15.1. Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно пп. 53.3.3 п 53.3 ст. 53 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

З 01 січня 2015 року набрала чинності стаття 267 Податкового кодексу України "Транспортний податок", відповідно до якої введено в дію новий місцевий податок.

Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Згідно пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Відповідно до 267.3 ст. 267 Податкового кодексу України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Згідно п. 267.4. ст. 267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.

Згідно з п.п. 267.5.1 п. 267.5 ст. 267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Календарний рік - це проміжок часу з 1 січня по 31 грудня, який триває 365 або 366 (у високосному році) календарних днів.

Тобто, Податковим кодексом України визначено обєкти оподаткування транспортним податком: 1) легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років; 2) мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Відповідно до п.п.14.1.251 пункту 14.1 ст.14 Податкового кодексу України, транспортні засоби, що використовувалися, це транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби.

Відповідно до п.1.3 глави 1 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом Міністерством внутрішніх справ України 11.08.2010 за № 379, перша реєстрація транспортного засобу - реєстрація транспортного засобу, яка здійснюється уповноваженими державними органами України щодо цього транспортного засобу в Україні вперше. Згідно з п.п.5.7.2. зазначеної інструкції -про скасування державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транпортного засобу до автоматизованої бази даних АІС "Автомобіль" та Єдиного державного реєстру Державтоінспекції вноситься запис: "Скасування реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку ТЗ", а також вноситься запис про підстави такого скасування.

Відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення рішення, керувався інформацією від 25.03.2015 року за вих.9-12/11к-6313 Центру НППВАЗ з обслуговування міст Краматорська та Дружківки при УДАЇ ГУМВС України в Донецькій області, згідно якої позивач ОСОБА_3 є власником транспортного засобу NISSAN 370Z 2010 р. випуску з обємом двигуна 3696 см. куб., дата постановки на облік 09.04.2014р.

Проте станом на 05.06.2015 року даний автомобіль був старше пяти років, враховуючи його дату випуску.

Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 ПК України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Разом з тим, як було зазначено судом, вказана норма ПК України введена в дію з 01 січня 2015 року.

Річний обсяг повинен обчислюватися за календарний рік, а не за будь-які 12 місяців за вибором податкового органу. Вказана позиція викладена у Постанові Верховного Суду України №21-94а13 від 16.04.2013 року.

Згідно ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до п.п.4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України податкове законодавство ґрунтується, зокрема, на принципі стабільності - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Зазначений принцип визнано законодавцем однією з основних засад податкового законодавства. Закріплений у нормах права, а саме - у положеннях Податкового кодексу України, визначений принцип є елементом правового регулювання, тобто, він визначає обсяг прав та обовязків учасників правовідносин у сфері оподаткування. Будь-який платник податків в Україні, опираючись на принцип стабільності, має право на незмінність режиму оподаткування, елементів податків, які ним сплачуються, протягом бюджетного року, як результат - на визначеність умов здійснення ним тієї чи іншої оподатковуваної діяльності чи діяльності, повязаної з виникненням обєкта оподаткування. У випадку ж зміни елементів податків протягом такого року законодавцем, такий платник має право та обовязок з урахуванням способу та змісту здійснених змін, враховуючи наявний у платника обовязок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України та законами з питань митної справи, виконувати свої зобовязання відповідно до закону із тими межами свободи, які допускаються.

Статтею 5 ПК України визначено порядок співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами, а саме, що для регулювання відносин у сфері справлення податків і зборів, застосовуються поняття, правила та положення, які встановлено Податковим кодексом України.

Порядок формування доходної частини бюджетів, визначено у частині 3 статті 27 Бюджетного кодексу України, а саме: закони України, які впливають на показники бюджету і приймаються після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

З урахуванням вимог чинного законодавства зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що оскільки Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", згідно з яким з 01 січня 2015 року введено в дію "Транспортний податок", прийнятий 28 грудня 2014 року, тобто після 15 липня 2014 року, то застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

В іншому випадку, застосування контролюючим органом положень вказаного Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" у 2015 році при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення, не відповідає положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 акцентується увага на тому, що вищевказана конституційна норма допускає зворотну дію в часі лише нормативно-правових актів, які стосуються скасування чи пом'якшення відповідальності за правопорушення фізичних осіб.

Враховуючи значний об'єм законодавчої бази, яка регулює питання встановлення розміру, порядку адміністрування та сплати транспортного податку, зважаючи на суперечність, непослідовність та неузгодженість зазначених вище норм нормативно-правових актів, суд дійшов висновку про наявність неоднозначного (множинного) трактування прав та обов'язків платників податків.

Положеннями п.п.4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України передбачено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до п. 56.21. ст. 56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Остаточними рішенням від 7 жовтня 2011 року у справі "Серков проти України" (заява №39766/05) Європейським судом з прав людини порушення встановлено у зв'язку з тим, що, по-перше, відповідне національне законодавство не було чітким та узгодженим та, відповідно, не відповідало вимозі "якості" закону, що мало наслідком його суперечливе тлумачення Верховним Судом України, та, по-друге, незастосування судами, всупереч національному законодавству, підходу, який був би сприятливішим для заявника, коли у його справі законодавство припускало неоднозначне тлумачення.

В рішенні від 14 січня 2011 року у справі "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06) Європейський суд з прав людини встановив порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати прибуткового податку.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державно влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи всі обставини справи, надані суду докази, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За правилами частин 1, 6 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в разі якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обовязків такого платника, а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини як джерела права в Україні, у суду при розгляді даної справи відсутні підстави для обмежувального тлумачення п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 та п. 56.21 ст. 56 ПК України, а навпаки існують достатні передумови для прийняття рішення на користь платника.

Відповідно до вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд застосовує верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 звернулася до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.06.2015 №23/12905 - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 05 червня 2015 року №23/12905 яким ОСОБА_3 визначено податкове зобовязання з транспортного податку з фізичних осіб у сумі 25 000грн.

Стягнути на користь ОСОБА_3 судові витрати у сумі 487,20(чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок)грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 24 листопада 2015 року.

Постанова у повному обсязі виготовлена та підписана 30 листопада 2015 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Троянова О.В.