Постанова № 53963890, 17.11.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2015 р. Справа № 805/4592/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Галатіна О.О., розглянувши в порядку письмового провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Крамміськбуд»» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 17.09.2015року за №0000102202/2408 та №0000112202/2409, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Крамміськбуд» звернувся з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 17.09.2015року за №0000102202/2408 та №0000112202/2409.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що податковим органом неправомірно було зроблено висновок про відсутність факту реального здійснення господарських операцій платника податків протягом 2014року з ТОВ «Логан Груп» на суму 91812,50грн., , з ТОВ «Будівельна компанія «Сітібуд» на суму 335941,80грн., з ТОВ «ОСОБА_1 Груп» на суму 903412,80грн., з ТОВ «ЗКХР» на суму 126118,98грн.

Зазначив, що реальність господарських операцій по виконанню зобовязань за договорами, укладеними між платником податків та ТОВ «Логан Груп», ТОВ «Будівельна компанія «Сітібуд», з ТОВ «ОСОБА_1 Груп», з ТОВ «ЗКХР» підтверджується первинними документами, зокрема, виписками з банківських рахунків, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, локальні кошториси на будівельні роботи, актами приймання-передавання, рахунки на оплату, податковими накладними, тощо.

Представник позивача в судовому засіданні на позовних вимогах наполягав на підставі доводів, що викладені в позовній заяві та додаткових поясненнях до неї.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову (т.9 арк.с.152-156), в яких зазначив, що під час перевірки позивача було встановлено, порушення приписів п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, ст.22, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, ст.185, п.188.1 ст.188, п. 198.1, п.198.3, п.198.4 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, в результаті чого, платником податків завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2014року, серпень 2014року, вересень 2014року, жовтень 2014року, грудень 2014року на загальну суму 1 457 286грн., завищено суму витрат, що враховується при визначенні обєкту оподаткування, що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік на суму 1 736 499грн.

Зазначив, про те, що контрагентом позивача ТОВ «ЗКХР» були виписані податкові накладні в сумі ПДВ до 10000грн., які не зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних. Також, зауважив, що згідно податкової інформації по контрагенту позивача ТОВ «ОСОБА_1 Груп» встановлено факти реєстрації податкових накладних без реального здійснення господарських операцій, що свідчить про можливі порушення податкового законодавства та залучення субєкта до схеми формування штучного податкового кредиту.

Крім того, стосовно контрагента позивача ТОВ «Логан Груп» контролюючим органом було отримано акт ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 16.09.2014року за №2134/26-59-22-08/39171636 про неможливість проведення зустрічної звірки субєкта господарювання ТОВ «Логан Груп», згідно якої документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин.

Також, відповідач зазначив, що згідно даних АС «Податковий блок» встановлено розбіжність між сумами податкового кредиту позивача та податкового зобовязання ТОВ «БК «Сітібуд» за серпень 2014року у розмірі 335 941,84грн., які виникли внаслідок не подання підприємством ТОВ «БК «Сітібуд» податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2014року. Разом з тим, контролюючим органом отримано акт ДПІ у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 12.09.2014року за №485/26-56-22-01-03/38933175 про неможливість проведення зустрічної звірки субєкта господарювання ТОВ «БК «Сітібуд», згідно якої документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «БК «Сітібуд» з контрагентами покупцями/постачальниками за період з 01.07.2014року по 31.08.2014року.

В позовних вимогах просив відмовити.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Крамміськбуд» зареєстровано в якості юридичної особи 17.10.2006року, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1 арк.с.19-26).

Відповідачем було проведено документальну планову перевірку ТОВ «Будівельна компанія «Крамміськбуд» (ЄДРПОУ - 34546602) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014року по 31.12.2014року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014року по 31.12.2014року, з питань дотримання вимог законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014року по 31.12.2014року.

За результатами перевірки податковим органом було складено Акт документальної перевірки від 14.08.2015 року за №18/05-15-22-02-34546602.

За висновками акту перевірки встановлені порушення п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, ст.22, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, ст.185, п.188.1 ст.188, п. 198.1, п.198.3, п.198.4 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, в результаті чого, платником податків завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2014року, серпень 2014року, вересень 2014року, жовтень 2014року, грудень 2014року на загальну суму 1 457 286грн., завищено суму витрат, що враховується при визначенні обєкту оподаткування, що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік на суму 1 736 499грн.

Згідно результатів проведення перевірки податковим органом не встановлено факту реального здійснення господарських операцій платника податків протягом 2014року з ТОВ «Логан Груп» на суму 91812,50грн., , з ТОВ «Будівельна компанія «Сітібуд» на суму 335941,80грн., з ТОВ «ОСОБА_1 Груп» на суму 903412,80грн., з ТОВ «ЗКХР» на суму 126118,98грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення рішення від 17.09.2015р. за №0000102202/2408, яким позивачу донараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 1 457 286грн., та за штрафними санкціями у сумі 728 643грн., від 17.09.2015року за №0000112202/2409, яким позивачу донараховано податкове зобовязання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 1 736 499грн., та за штрафними санкціями у сумі 434 124, 75грн.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Логан Груп» були укладені договори субпідряду від 21.07.2014р. №14/2107-4 (т.1 арк.с.145-152), від 01.08.2014р. №14/0108-1 (т.1 арк.с.175-183), від 21.07.2014року за №14/2107-3 (т.2 арк.с.73-80), від 01.08.2014року за №14/0108-2 (т.2 арк.с.120-127), від 19.08.2014року за №14/1908-3 (т.2 арк.с.155-160), від 07.08.2014року за №14/0708-4 (т.2 арк.с.179-186), від 12.08.2014року за №14/1208-1 (т.2 арк.с.219-226), від 14.08.2014року за 14/1408-1 (т.2 арк.с.245-257), від 11.08.2014року за №14/1108-2 (т.3 арк.с.22-30), від 01.08.2014року за №14/0108-3 (т.3 арк.с.99-107), від 21.07.2014року за №14/2107-2 (т.3 арк.с.158-162), від 22.07.2014року за №14/2207-1 (т.4 арк.с.46-54), від 22.07.2014року за №14/2207-3 (т.4 арк.с.96-104), від 22.07.2014року за №14/2207-4 (т.4 арк.с. 192-199), від 14.08.2014року за №14/1408-2 (т.4 арк.с. 220-227), за умовами яких субпідрядник (ТОВ «Логан Груп») був зобовязаний надати послуги по ремонту обєктів генпідрядника (позивач) у строки та за, узгодженими сторонами в договорі та додаткових угодах до них, що є невідємними частинами договору.

Реальність вищезазначених господарських операцій з контрагентом постачальником ТОВ «Логан Груп» позивачем підтверджена Договірними цінами на будівництво, локальними кошторисами на будівельні роботи, підсумковими відомостями ресурсів до локального кошторису, рахунками на оплату, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних робіт, підсумковими відомостями ресурсів, актами приймання-передавання, податковими накладними, виписками банку.

Судом встановлено, що між позивачм та ТОВ «БК «Сітібуд» було укладено договір субпідряду від 12.05.2014р. №14/1205-5, за умовами якого субпідрядник (ТОВ «БК «Сітібуд») був зобовязаний надати послуги по ремонту обєктів генпідрядника (позивач) у строки та за, узгодженими сторонами в договорі та додаткових угодах до нього, що є невідємними частинами договору (т.5 арк.с.16-23).

Реальність вищезазначених господарських операцій з контрагентом постачальником ТОВ «БК «Сітібуд» позивачем підтверджена Договірними цінами на будівництво, локальними кошторисами на будівельні роботи, підсумковими відомостями ресурсів до локального кошторису, рахунками на оплату, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних робіт, підсумковими відомостями ресурсів, актами приймання-передавання, податковими накладними, виписками банку.

Також, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «ОСОБА_1 Груп» були укладені договори субпідряду від 16.10.2014р. за №14/1610-6 (т.5 арк.с.86-92), від 06.11.2014року за №14/0611-2 (т.5 арк.с.112-121), від 16.10.2014року за №14/1610-5 (т.5 арк.с. 143 - 149), від 10.10.2014року за №14/1010-6 (т.5 арк.с.173-179), від 24.10.2014року за №14/2410-2 (т.5 арк.с.206-214), від 15.09.2014року за №14/1509-1 (т.5 арк.с.234-245), від 17.11.2014року за №14/1711-1 (т. 6 арк.с.181-188), від 10.10.2014року за №14/1010-5 (т.6 арк.с. 203-209), від 20.10.2014року за №14/2010-1 (т.6 арк.с.237- 243), від 06.11.2014року за №14/0611-1 (т.7 арк.с.8-18), ), за умовами яких субпідрядник (ТОВ «ОСОБА_1 Груп») був зобовязаний надати послуги по ремонту обєктів генпідрядника (позивач) у строки та за, узгодженими сторонами в договорі та додаткових угодах до них, що є невідємними частинами договору.

Реальність вищезазначених господарських операцій з контрагентом постачальником ТОВ «ОСОБА_1 Груп» позивачем підтверджена Договірними цінами на будівництво, локальними кошторисами на будівельні роботи, підсумковими відомостями ресурсів до локального кошторису, рахунками на оплату, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних робіт, підсумковими відомостями ресурсів, актами приймання-передавання, податковими накладними, виписками банку.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Запоріжський коксохімремонт» (ТОВ «ЗКХР») були укладені договори субпідряду від 19.02.2013р. за №2/3-1 (т.7 арк.с.167-178), від 15.08.2013року за №2/32-2 (т.7 арк.с. 227-239), від 03.10.2013року за №2/43-1 (т.8 арк.с. 76-86), від 18.10.2013року за №2/70 (т.8 арк.с. 148-157), від 18.12.2013року за №2/69 (т.8 арк.с.205-215), за умовами яких субпідрядник (ТОВ «ЗКХР») був зобовязаний надати послуги по ремонту обєктів генпідрядника (позивач) у строки та за, узгодженими сторонами в договорі та додаткових угодах до них, що є невідємними частинами договору.

До зазначених договорів додані Договори про уступку права вимоги, згідно яких первісний кредитор ТОВ «ЗКХР» уступає, а новий кредитор ТОВ «ОСОБА_2 Груп» приймає на себе право вимагати виконання боржником (позивач) зобовязань по оплаті виконаних робіт за вищезазначеними договорами.

Разом з тим, судом встановлено, що позивачем вищезазначені угоди з ТОВ «ЗКХР», ТОВ «ОСОБА_1 Груп», ТОВ «БК «Сітібуд», ТОВ «Логан Груп» були укладені на виконання Договорів підряду, укладених між позивачем (підрядник) та ПАТ «Енергомашспецсталь» (Замовник), між позивачем (підрядник) та Управлінням освіти Краматорської міської ради (Замовник), між позивачем (підрядник) та Красноторською посілковою радою, між позивачем (підрядник) та ТОВ «Костянтинівський завод металургійного обладнання», між позивачем (підрядник) та Міською організацією ветеранів України, між позивачем (підрядник) та ВЕО «Вітроенергопром», між позивачем (підрядник) та Благодійним фондом «Мисто», між позивачем (підрядник) та Шабельковською посілковою радою, між позивачем (підрядник) та ПАТ «Краматорський завод важкого верстатобудування», між позивачем (підрядник) та ТОВ «Вітряний пар Новоазовський», між позивачем (підрядник) та ПП «Астон», між позивачем (підрядник) та ТОВ «Вітряний парк Лутугінський», між позивачем (підрядник) та ТОВ «Вітряний парк Краснодонський», що в свою чергу також підтверджує реальність здійснення вищезазначених угод.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобовязаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вимоги до податкової накладної встановлені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

Разом з тим, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють Платника податків про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в редакції, що була чинна на момент здійснення спірних правовідносин).

Проте, суд звертає увагу на те, що п.11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить:

понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року;

понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року;

понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року;

понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.

З 1 лютого 2015 року реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягають всі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, виписані за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

З аналізу наведеної норми вбаається, що обовязковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягають податкові накладні, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить менш ніж 10 000грн. з 1 лютого 2015 року.

Таким чином, контрагенти постачальники позивача були звільнені від обовязку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних за період 2014рік податкових накладних, в яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить менш ніж 10 000грн.

Згідно п.п.134.1 ст.134 Податкового кодексу україни обєктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Разом з тим, суд зазначає, що обов'язковість заповнення товарно-транспортної накладної та/або подорожнього листа обумовлена не положеннями Податкового кодексу України, а нормами ст. 48 Закону України від 05.04.2001 №2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт».

Крім того, в розумінні приписів ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні товарно-транспортна накладна з урахуванням наявності інших документів, що підтверджує здійснення господарських операцій та зазначає відомості про них, не є первинним документом, та не відображається в бухгалтерському обліку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Суд вказує, на те, що відповідачем не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагентів позивача. Під час перевірки позивача відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами - постачальниками.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат позивача не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 № К/9991/37637/12, від 17.02.2014 № К/800/50945/13, від 19.02.2014 № К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 № К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13, від 20.05.2014 №К/800/53111/13, від 05.06.2014 №К/800/1816/13, від 11.11.2014 №К/800/1336/14.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Висновки щодо отримання платником податків податкових накладних без мети реального настання наслідків та з метою заниження обєкту оподаткування з податку на додану вартість по договорам укладеним з з контрагентами-постачальниками, які грунтуються на даних інформаційних податкових баз (податкових інформацій), суд не бере до уваги на підставі наступного.

Інформаційні бази даних податкового органу не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Бази даних ДПІ не є належними доказами у справі, чинним законодавством також не передбачена належність таких баз до засобів доказування.

Дана правова позиція підтверджується доводами, що викладені в Постановах ВАСУ від 20.09.2012 року № К9991/574/12; № К 9991/5991/11 та № 9991/24891/11: «Програмне забезпечення (інформаційні бази ДПІ) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься. Крім того, абсолютно справедливо підкреслюється, що такі дані не є також належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності».

Відповідно до Листа ВАСУ від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Суд погоджується з даними висновками Вищого адміністративного суду України та підкреслює, що письмові докази у вигляді первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій позивача з контрагентами постачальниками спростовують висновки податкового органу, які грунтуються на даних інформаційних податкових баз.

Частиною 4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судом також спростовуються доводи податкового органу щодо не знаходження за юридичною адресою контрагентів позивача на підставі наступного.

За приписами ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган).

Відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України (ч.1 ст.17).

За приписами ч.5 ст.17 Закону в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу (ч.11 ст.19 Закону).

У разі ненадходження в установлений частиною одинадцятою цієї статті строк реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору зазначеної реєстраційної картки.

У разі надходження державному реєстратору від органу доходів і зборів повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

У разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Якщо державному реєстратору повернуто поштове відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням (ч.12,14 ст.19 Закону).

Так, з інформаційно - ресурсного центру Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців вбачається, що стосовно контрагентів постачальників ТОВ «ЗКХР», ТОВ «ОСОБА_1 Груп», ТОВ «БК «Сітібуд», ТОВ «Логан Груп» реєстратором не були внесені записи щодо відсутності юридичних осіб за місцезнаходженням або відсутність підтвердження відомостей про юридичних осіб.

Суд зазначає, що згідно п.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача стосовно того, що у разі не відображення даних податкової накладної в податкових зобовязання продавця, така податкова накладна не є податковим документом, що дає покупцю право на податковий кредит на підставі наступного.

Згідно п.п.201.9 ст.201 Податкового кодексу України не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

При цьому, підприємства постачальникі є платниками податку на додану вартість та не звільнені від сплати податку за рішенням суду.

Іншої норми, стосовно не надання покупцю товарів/послуг права на віднесення сум податку до податкового кредиту за наявності первинних бухгалтерських документів, які свідчать про фактичне здійснення господарських операцій, у тому числі податкові накладні, Податковий кодекс України не містить.

Оскільки, на підтвердження виконання вищезазначених договорів позивачем суду надані первинні бухгалтерські документи, які свідчать про фактичне здійснення даних господарських операцій, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновку податкового органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість за січень 2014року, серпень 2014року, вересень 2014року, жовтень 2014року, грудень 2014року на загальну суму 1 457 286грн., заниження позивачем податку на прибуток за 2014 рік на суму 1 736 499грн. по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «ЗКХР», ТОВ «ОСОБА_1 Груп», ТОВ «БК «Сітібуд», ТОВ «Логан Груп».

Стосовно посилання відповідача на висновки, викладені в податковій інформації та актах про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів-постачальників позивача, суд зазначає наступне.

Правовідносини з приводу проведення податковими органами зустрічних звірок платників податків деталізовані нормами Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1232 (далі - Порядок № 1232) та нормами Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України № 236 від 22 квітня 2011 року (далі - Наказ № 236). Пунктом 2 Порядку № 1232 передбачено, що зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Додатком № 3 Наказу № 236 затверджено зразок форми акта про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, де чітко встановлений зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, та яким взагалі не передбачено необхідність робити будь-які висновки щодо реальності (нереальності) вчинення господарських операцій платником податків.

Так, в Актах про неможливість проведення зустрічних звірок суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення будь-яких висновків стосовно документального підтвердження та реальності господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Частиною 4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зі змісту ч.1 ст.11 КАС України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 ст. 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Крім того, суд зазначає, що в вищевказаній податковій інформації та актах про неможливість проведення зустрічних звірок відсутня інформація, яка може бути достатньою для формування доказової бази у ході проведення перевірок по ланцюгу постачання ТОВ «ЗКХР», ТОВ «ОСОБА_1 Груп», ТОВ «БК «Сітібуд», ТОВ «Логан Груп».

Так, встановлення ознак «нереальності» правочинів внаслідок відсутності платника за місцезнаходженням, відсутності адміністративно-технічних можливостей для здійснення діяльності є початковим етапом при відпрацюванні таких платників.

Основні вимоги до змісту доказової бази для встановлення правочинів такими, що мають нереальний характер - це визначення товарного, грошового потоків, аналізу документального оформлення проведених операцій, виконання робіт, транспортування, фактичне використання товарів у господарській діяльності, тощо.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод між позивачем та ТОВ «ЗКХР», ТОВ «ОСОБА_1 Груп», ТОВ «БК «Сітібуд», ТОВ «Логан Груп» з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «нереальності» здійснених контрагентом позивача господарських операцій.

Також, податковим органом не надано жодного доказу щодо наявності обвинувального вироку суду відносно посадових осіб ТОВ «ЗКХР», ТОВ «ОСОБА_1 Груп», ТОВ «БК «Сітібуд», ТОВ «Логан Груп» або інших винних осіб.

Відповідно до ст.86 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З аналізу наведеного, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Крамміськбуд»» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 17.09.2015року за №0000102202/2408 та №0000112202/2409, у звязку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до положень ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Крамміськбуд»» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 17.09.2015року за №0000102202/2408 та №0000112202/2409 задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 17.09.2015року за №0000102202/2408, яким донараховано грошове зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 1 457 286грн., та за штрафними санкціями у сумі 728 643грн..

Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 17.09.2015року за №0000112202/2409, яким донараховано грошове зобовязання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 1 736 499грн., та за штрафними санкціями у сумі 434 124, 75грн.

Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області (84300, м. Краматорськ, Донецька область, бул. Машинобудівників, буд.22, ЄДРПОУ 39900454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Крамміськбуд»» (84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Щербакова, буд.14, код ЄДРПОУ 34546602) судовий збір в сумі 65 348 (шістдесят пять тисяч триста сорок вісім) грн.30коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня отримання постанови апеляційної скарги з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Галатіна О.О.