Ухвала суду № 53962348, 24.11.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 664/3349/14-ц Головуючий в суді І інстанції ОСОБА_1

Номер провадження 22ц/791/2664/15 Доповідач Чиркова К.Г.

Категорія: 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого Чиркової К.Г.,

Суддів: Ігнатенко П.Я.,

ОСОБА_2,

за участю секретаря Гурова Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 18 серпня 2015 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Кредобанк» про розірвання кредитного договору,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2014 року публічне акціонерне товариство «Кредобанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 09.04.2008 року між відкритим акціонерним товариством «Кредобанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Кредобанк» та ОСОБА_3 укладено договір кредиту за № А16011, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 191900 грн., зі сплатою 17,6% річних за користування коштами, строком повернення до 01.04.2035 року.

Пунктом 4.9 кредитного договору передбачено право банку вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів у разі несвоєчасної сплати процентів та/або повернення кредиту (частини кредиту).

З огляду на те, що ОСОБА_3 порушив умови кредитного договору і станом на 24.03.2014 року має заборгованість в розмірі 163019,33 грн., що складається із заборгованості за кредитом в сумі 154538,55 грн.; заборгованості за процентами в сумі 6541,43 грн.; пені за прострочення погашення кредиту в сумі 1939,35 грн., позивач просив суд стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитом у розмірі 163019,33 грн. та судові витрати в сумі 1630,15 грн.

У жовтні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до публічного акціонерного товариства «Кредобанк» про розірвання кредитного договору, посилаючись на те, що п.1.1 укладеного договору, передбачено строк виконання кредитного договору з 09.04.2008 року по 01.04.2035 року, позивач у порушення зазначеного пункту договору звернувся до суду з позовом про дострокове стягнення кредиту, що є підставою для розірвання кредитного договору, який втратив, у звязку з цим чинність і підлягає виконанню в порядку виконавчого провадження.

З посиланням на вимоги ст.654 ЦК України, ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», а також на порушення банком істотних умов договору відносно дострокового стягнення суми кредиту в судовому порядку, розголошення конфіденційного характеру договору без згоди позичальника позивач за зустрічним позовом просив суд розірвати кредитний договір № А16001 від 09.04.2008 року, укладений між ним та публічним акціонерним товариством «Кредобанк» і зобовязати банк прийняти в рахунок повного погашення кредиту за кредитним договором 153019,33 грн.

Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 18 серпня 2015 року позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Кредобанк» задоволено.

Судом стягнуто з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованість за договором №А160011 від 09.04.2008 року в сумі 163019,33 грн. та судові витрати в сумі 1630,15 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Кредобанк» про розірвання кредитного договору відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неповне зясування судом обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Зокрема, суд не правильно витлумачив норми права, які дають підстави позичальнику вимагати дострокового стягнення суми кредиту, та не звернув увагу на порушення банком п.6.1.3. та п. 10.2 укладеного договору.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу публічне акціонерне товариство «Кредобанк» її доводів не визнав, рішення суду просить залишити без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст.1048 ЦК України).

Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобовязання є прострочення невиконання зобовязання в обумовлений сторонами строк.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Судом установлено, що 09.04.2008 року між відкритим акціонерним товариством «Кредобанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Кредобанк» та ОСОБА_3 укладено договір кредиту за № А16011, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 191900 грн., зі сплатою 17,6% річних за користування коштами, строком повернення до 01.04.2035 року.

Пунктом 4.1. договору визначено, що повернення суми кредиту здійснюється щомісячними рівними частинами по 593 грн. не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, якщо інше не передбачено цим договором та\або додатковими угодами до нього. Якщо кредит надано після 15-го числа поточного місяця, перший платіж по поверненню кредиту здійснюється позичальником не пізніше останнього робочого дня наступного місяця. Останній платіж дорівнює залишку заборгованості по кредиту.

Пунктом 4.9 кредитного договору передбачено право банку вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів у разі несвоєчасної сплати процентів та/або повернення кредиту(частини кредиту).

З огляду на те, що ОСОБА_3 із листопада 2013 року порушує умови договору, що визнається боржником, не проводить оплату, визначених договором щомісячних платежів і станом на 24.03.2014 року має заборгованість за процентами в сумі 6541,43 грн., а також пеню в сумі 1939,35 грн. за прострочення погашення кредиту, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що позивач за первісним позовом, має право відповідно до вимог закону та умов укладеного договору вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, і пені за порушення умов договору.

Висновки суду відповідають обставинам справи в межах, наданих і досліджених у судовому засіданні доказів та нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Обставини, які б спростовували висновки суду щодо цього апеляційна скарга не містить і на такі представник апелянта не посилалася в ході розгляду справи в апеляційному порядку, а тому доводи апеляційної скарги, як такі, що висновки суду не спростовують підлягають відхиленню.

Безпідставними є посилання апелянта на порушення позивачем пунктів 6.1.3., 10.2 укладеного договору, оскільки укладений сторонами кредитний договір не містить зазначених пунктів.

Доводи апелянта про те, що банк порушив умови договору в частині розголошення інформації конфіденційного характеру без його згоди, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки згідно з п. 9.3 кредитного договору ОСОБА_3 надав свою згоду банку, надавати третім особам інформацію, яка стала відома, унаслідок укладення кредитного договору і може становити банківську таємницю. Окрім того, укладений банком договір доручення від 06 квітня 2012 року, за яким банк доручає, а повірений зобовязується здійснити за рахунок довірителя дії спрямовані на стягнення належної до сплати заборгованості за кредитними, зобовязує п.3.1.4 повіреного не розголошувати будь яку інформацію, яка стала йому відома у звязку з виконанням цього договору, а саме: інформацію, щодо фінансового стану довірителя, кількості та розміру простроченої заборгованості в портфелі Довірителя; інформацію щодо особових даних боржників.

Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не має.

В іншій частині рішення суду не оскаржено і судом апеляційної інстанції відповідно до положень ст. 303 ЦПК України не перевірялося.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 18 серпня 2015 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ухвали законної сили, шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий підпис ОСОБА_4

Судді: підпис ОСОБА_5

підпис ОСОБА_2