Ухвала суду № 53957752, 01.12.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/4942/15-ц Номер провадження 22-ц/786/3307/15Головуючий у 1-й інстанції Андрієнко Г.В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого-судді: Чумак О.В.,

суддів: Бондаревської С.М., Пікуля В.П.,

при секретарі: Лимар О.М.,

з участю: позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 вересня 2015 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, що стягуються на утримання неповнолітньої дитини.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Апеляційного суду Полтавської області ОСОБА_1,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Зменшено розмір стягуваних аліментів з ОСОБА_2, відповідно до рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 14 жовтня 2014 року, на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до 700 грн., починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

З вказаним рішенням не погодилась відповідачка ОСОБА_3О.і оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. Також просить вирішити питання судових витрат. Вважає, що позивачем не доведено погіршення його матеріального стану, а тому підстав для зменшення розміру аліментів немає.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відхилення апеляційної скарги з підстав, визначених ст. 308 ЦПК України, враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Октябрськогорайонного суду м. Полтави від 14жовтня 2014 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуті аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/3 частини усіх видів доходу, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У вересні 2014 року ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_5 /а.с. 7/.

Відповідно до свідоцтва про народження серія І-КЕ № 218299, 29 січня 2015 року у ОСОБА_2 і ОСОБА_5народився син ОСОБА_6 /а.с. 8/.

Задовольняючи позов частково місцевий суд виходив з того, що у позивача суттєво змінилося фінансове становище та сімейний стан, а тому розмір аліментів підлягає зменшенню.

Колегія суддів в повній мірі погоджується з такими висновками місцевого суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язанні утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За правилами статті 182 СК розмір аліментів визначається з урахуванням таких обставин, як стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно роз'яснень, даних у п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при вирішенні питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина, інших обставин, що мають істотне значення.

Частиною 1 статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось з них.

Як було встановлено місцевим судом в процесі судового розгляду, після ухвалення Октябрським районним судом м. Полтави рішення від 14 жовтня 2014 року про стягнення аліментів, в січні 2015 року у позивача народився син, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, у звязку з чим сімейний стан платника аліментів змінився, оскільки у нього на утриманні з'явилась ще одна дитина.

Доводи апелянта, що позивачем не доведено погіршення його матеріального стану не ґрунтуються на законі, оскільки судом встановлено факт зміни сімейного стану платника аліментів, що є самостійною умовою для зменшення розміру стягуваних з нього аліментів.

Що стосується доводів апеляційної скарги, щодо помилковості висновків місцевого суду про відсутність стабільного доходу у позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 59, ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести допустимими та належними доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Однак будь-яких доказів, які б підтверджували, що позивач має стабільний дохід відповідачкою не надано, а твердження, що позивач не перебуває на обліку у міському центру занятості свідчить про те, що його середньомісячний сукупний дохід вищий від прожиткового мінімуму, на думку колегії судів, є припущенням і не заслуговує на увагу.

Відповідно до копії трудової книжки, позивач не працює та стабільної заробітної плати не отримує. /а.с. 66-68/.

Також, колегія суддів вважає, що встановлений судом першої інстанції розмір аліментів, з урахуванням його сімейного становища, відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що збільшення розміру аліментів, стягуваних на користь ОСОБА_4 суттєво обмежить права на матеріальне забезпечення дитини відповідача ОСОБА_7 Сергійовича.Судова колегія, вважає, що обоє його дітей мають право на рівне забезпечення з боку батька, а тому висновок місцевого суду про наявність підстав для зменшення розміру аліментів, які утримуються з позивача на користь ОСОБА_4 є законним, обґрунтованим і відповідає обставинам справи.

Інші доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують, тому колегія суддів вважає, що висновки місцевого суду в повній мірі ґрунтуються на законі та місцевим судом було правильно встановлено характер правовідносин сторін у справі та застосовано норми матеріального і процесуального права, які регулюють ці правовідносини.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відхилення апеляційної скарги і залишення рішення місцевого суду без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, відхилити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 вересня 2015 року, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: (підпис) ОСОБА_1

Судді: (підпис) ОСОБА_8

(підпис) ОСОБА_9

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1