Рішення № 53955262, 02.12.2015, Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/4947/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м у к р а ї н и

02 грудня 2015 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Яковенко Н.Л.,

при секретарі Кондра Ю.Ю.,

за участю

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтава цивільну справу за позовами ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення грошових коштів за договором про строковий банківський вклад, упущеної вигоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 26 серпня 2015 року звернувся в суд з позовом до відповідача ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» стягнення грошових коштів за договором про строковий банківський вклад.

В своїй позовній заяві позивач посилався на те, що 14 січня 2015 року уклав з відповідачем договір-заяву № 331832/290435/1-15 про банківський строковий вклад (депозит) «Класік» на 1 місяць на суму 16000 євро.

Також вказував, що строк дії договору закінчився, але відповідач грошові кошти за договором в повному обсязі не повернув.

В своїй позовній заяві просив суд стягнути з відповідача на його користь 9864,67 євро.

Також позивач ОСОБА_1 26 серпня 2015 року звернувся в суд з позовом до відповідача ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» про стягнення суми упущеної вигоди. Вказував, що 31 березня 2015 року уклав з ПАТ КБ «Приватбанк» договір (депозит), за умовами якого на суму вкладу нараховуються проценти в розмірі 9,5 % річних.

Зазначав, що мав намір розмістити грошові кошти в сумі 9864,67 євро, які не повернув відповідач, на вказаному рахунку та отримувати відповідні відсотки.

Тому просив суд стягнути з відповідача 364,59 євро упущеної вигоди.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 27 серпня 2015 року зазначені позови обєднані в одне провадження.

В подальшому позивач ОСОБА_1 неодноразово збільшував розмір позовних вимог в частині стягнення упущеної вигоди та зменшував розмір позовних вимог в частині стягнення грошових коштів за договором.

В поданих до суду 02 грудня 2015 року уточнених заявах просив суд стягнути на його користь залишок грошових коштів за договором вкладу в розмірі 1701,40 євро та 631,61 євро упущеної вигоди.

В судовому засіданні позивач та представник позивача повністю підтримали подані до суду позовні заяви, з урахуванням змін від 02 грудня 2015 року.

Відповідачі в судове засідання свого представника не направили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що неявка представників відповідача є неповажною, тому за відсутності підстав, передбачених ст. 169 ЦПК України вважає за можливе провести розгляд справи без участі осіб, які не зявилися.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази, приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом, 14 січня 2015 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» укладено договір-заяву № 331832/290435/1-15 про банківський строковий вклад (депозит) «Класік» на 1 місяць в іноземній валюті, за умовами якого позивач ОСОБА_1 вніс, а банк прийняв грошові кошти в іноземній валюті в сумі 16000 євро на строк з 14 січня 2015 року по 14 лютого 2015 року зі сплатою позивачу процентів за ставкою 10 % річних.

Також судом встановлено, що позивач на виконання умов договору вніс грошову суму в розмірі 16000 євро.

Встановивши дані обставини, суд приходить до висновку, що між сторонами з вказаних договорів виникли відповідні правовідносини, які регулюються умовами договору та чинним законодавством.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та ЦК України. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку.

Як встановлено судом, по закінченню терміну дії договору позивачу ОСОБА_1 сума вкладу в повному обсязі повернута не була. Станом на 03 червня 2015 року залишок складав 9864,67 євро.

Встановивши дані обставини, суд приходить до висновку, що в даному випадку відповідач ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» дійсно порушив умови договору та кошти вкладу позивачу в повному обсязі не повернув.

Разом з тим, як встановлено судом, на підставі постанови Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 року № 612 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі Фонд) прийнято рішення від 17 вересня 2015 р. № 171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Згідно з даним рішенням у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 18 вересня 2015 р. до 17 грудня 2015 р. включно,призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратораАТ «Банк «Фінанси та кредит», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», заступнику начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_3 строком на три місяці з 18 вересня 2015 р. до 17 грудня 2015 р. включно.

Відповідно до ч. ч. ст. 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Згідно з п. 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 6 ст. 2 цього Закону України ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Таким чином, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Статтею 36 вказаного Закону України врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Згідно ч. 5 статті 36 зазначеного Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку); нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі; нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.

При цьому згідно з ч. 6 статті 36 Закону обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо: виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.

Як встановлено судом, позивачу ОСОБА_1 в порядку, визначеному Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» було здійснено виплату коштів за договором вкладу від 14 січня 2015 року, строк якого закінчився, в межах суми відшкодування, що гарантується фондом, в національній валюті в розмірі 200000 грн.

Дана обставина визнавалася позивачем в судовому засіданні.

На підставі викладеного, враховуючи що ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» віднесено до неплатоспроможних, що фактично унеможливлює здійснення банком операцій за вкладами власних клієнтів, а також те, що після запровадження Фондом тимчасової адміністрації відносно неплатоспроможного банку задоволення вимог кредиторів банку здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», і чинним законодавством не передбачено задоволення вимог окремих кредиторів банку поза межами ліквідації банку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі є безпідставними та не підлягають задоволенню.

При цьому Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в жодні цивільно-правові відносини з позивачем не вступав, гарантовану суму вкладу виплатив, жодних прав позивача не порушував.

Крім того, при вирішенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення грошових коштів як упущеної вигоди, судом враховується наступне.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Віднесення ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» до неплатоспроможних виключає ознаку протиправності, а тому відповідальність у вигляді упущеної вигоди в даному випадку не настала.

У звязку з відмовою в задоволенні позовних вимог відповідно до ст. 88 ЦПК України понесені позивачем ОСОБА_1 витрати на правову допомогу не підлягають йому відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 11, 209, 213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення грошових коштів за договором про строковий банківський вклад, упущеної вигоди відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя /підпис/ ОСОБА_4

Суддя Н.Л.Яковенко

02.12.2015