Ухвала суду № 53954076, 26.11.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 377/471/15-ц Головуючий у І інстанції Теремецька Н. Ф.Провадження № 22-ц/780/5983/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 26.11.2015

УХВАЛА

Іменем України

26 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Волохова Л.А., Матвієнко Ю.О.,

та секретаря Петленко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Славутицького міського суду Київської області від 31 серпня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_3, до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про визнання договору поруки припиненим,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2015 року ПАТ «КБ «Надра» звернулось до суду із позовом, в обґрунтування якого зазначало, що 29 липня 2008 року між ним та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 09-02/КН/2008-840, на виконання умов якого надав їй кредит в іноземній валюті на суму74 000 доларів США, строком користування до 28 липня 2017 року зі сплатою процентів за користування кредитними коштами з розрахунку 16,9 % річних. Одночасно, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався солідарно відповідати у повному обсязі за виконання позичальником своїх зобов'язань за вищевказаним кредитним договором. Вказує, що відповідачі не виконують своїх зобовязань по поверненню кредитних коштів та сплати відсотків, через що змушений звернутися до суду із вимогою про солідарне стягнення цих коштів з відповідачів на його користь.

У свою чергу, ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом про визнання вищевказаного договору поруки припиненим.

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 31 серпня 2015 року первісний позов задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором у розмірі 57360, 26 дол. США та 98539, 21 грн. та судові витрати, а у задоволенні решти вимог первісного позову та задоволення зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись із цим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та неповне зясування судом усіх обставин справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у цих сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи частково первісний позов та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що оскільки відповідачі у добровільному порядку кредитних коштів не повертають та не сплачують відсотки за користування ними, то позовні вимоги банк про стягнення з них заборгованості по кредиту є обґрунтованими та підлягають задоволенню, проте вимоги зустрічного позову щодо визнання припиненим договору поруки, укладеного між банком та ОСОБА_2, заявлені безпідставно і задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 липня 2008 року між ним та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 09-02/КН/2008-840, на виконання умов якого надав їй кредит в іноземній валюті на суму74 000 доларів США, строком користування до 28 липня 2017 року зі сплатою процентів за користування кредитними коштами з розрахунку 16,9 % річних. Одночасно, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався солідарно відповідати у повному обсязі за виконання позичальником своїх зобов'язань за вищевказаним кредитним договором. У подальшому, між банком та ОСОБА_4 були укладені додаткові угоди № 1 від 15 жовтня 2008 року та № 02 від 07 серпня 2009 року, відповідно до якого сторони погодили реструктуризацію кредиту із зменшенням відсоткової ставки та встановленням пільгового періоду сплати по кредиту (а. с. 15-33).

Проте, у матеріалах відсутні будь-які докази погашення відповідачами кредитної заборгованості чи сплати відсотків за користування кредитними коштами.

З розрахунку заборгованості відповідачів за кредитним договором вбачається, що за ОСОБА_4 та ОСОБА_2 існує заборгованість перед банком у розмірі 62011, 53 дол. США (а. с. 5-7).

З матеріалів справи також вбачається, що 10 квітня2015року ПАТ «КБ «Надра» направив ОСОБА_4 листа за вих. № 62-12/3/25/236 із повідомленням про наявність заборгованості за вищевказаним кредитним договором (а. с. 46). Аналогічну вимогу банк надсилав і її поручителю, ОСОБА_2 (а. с. 107-109).

Відповідно до п.1.1. кредитногодоговору банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти в сумі 74 000 доларів США в порядку і на умовах, визначених цим договором.

Разом з тим, відповідно до п.1.1. договору поруки поручитель (ОСОБА_2І.) поручається перед кредитором за належне виконання ОСОБА_4 взятих на себе зобов'язань, що витікають з кредитного договору № 09-02/КН/2008-840 від 29 липня 2008 року, в тому числі повернути до 28 липня 2017 року кредит в сумі 74000 доларів США, сплатити відсотки за користування кредитними коштами із розрахунку 16,9 % річних, сплатити інші платежі, передбачені кредитним договором, сплатити можливі штрафні санкції (штраф, пеня).

Згідно п. 1.3.1. кредитного договору відсотки за користування кредитом розраховуються банком на підставі відсоткової ставки у розмірі 16,9 % відсотків на рік.

Пунктом 1.3.2. кредитного договорупередбачено, що при умові отримання кредиту на придбання нерухомого майна, яке на дату укладення відповідного договору купівлі-продажу відноситься до житлового фонду з метою переведення цього майна в нежитловий фонд, банк має право переглянути розмір відсоткової ставки, встановлений у п.1.3.1 цього Договору на умовах, зазначених у цьому Договорі.

Відповідно до п. 1.4. кредитного договору банк надає позичальнику кредит строком до 28 липня 2017 року.

Відповідно до п.4.2.4 кредитного договору банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, зокрема, якщо позичальник не вніс чергові мінімально необхідні платежі у термін, визначений п.3.3.3. цього договору.

Як зазначено у п.4.3.3. кредитного договору, позичальник зобов'язаний сплачувати мінімально необхідно платежі у розмірі та порядку, визначених у п.3.3.1, 3.3.2, 3.3.3 цього договору.

Згідно п.5.2 кредитного договору у випадку прострочення виконання зобов'язань позичальника щодо повернення кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків, комісій у строк, визначений у п.3.3.4. цього договору, позичальниксплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п.п. 1.1.1., 1.1.3. Додаткової угоди № 02 від 07 серпня 2009 року, сума кредиту складає 74000 дол. США, щомісячна сума мінімально необхідного платежу складає 1258, 12 дол. США, відсоткова ставка за користування кредитом встановлюється у розмірі 15,4 % річних, при цьому на період до 12 місяців з моменту підписання цієї додаткової угоди відбувається зниження щомісячного платежу по кредиту на 30 % (а. с. 22-23).

Таким чином, сторони погодили реструктуризацію кредитного зобовязання та порядку сплати відсотків за користування коштами шляхом укладання вищевказаної додаткової угоди.

Відповідно до п.4.4.1. кредитного договору (в новій редакції від 07 серпня 2009 року) у разі невиконання Позичальником зобов'язань, визначених пп.3.3.2-3.3.18 цього договору, порушенняПозичальником умов договорів, визначених п.1.3.1 цього Договору, протягом більше 30 днів, Банк направляє Позичальнику письмове повідомлення про дострокове погашення кредиту, нарахованих відсотків за фактичний час використання кредиту, комісій та нарахованих штрафних санкцій.

Пунктом 4.4.1 Позичальник зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати отримання повідомлення Банка, визначеного п.4.4. цього договору, погасити кредит, сплатити відсотки за фактичний час використання кредиту, комісії та нараховані штрафні санкції.

Згідно п.4.2. цього договору у разі прострочення позичальником строківсплати відсотків, визначених цим договором та комісій, визначених Тарифами, а також прострочення строків повернення кредиту, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі 1 % в національній валюті України, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період невиконання зобов'язань за цим договором.

Крім того, у п.1.2. договору поруки зазначено, що поручитель відповідає перед Кредитором у повному обсязі. Позичальник і поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

Згідно п.1.3. договору поруки відповідальність поручителя виникає як у випадку невиконання позичальником будь-якої частини зобов'язань, так і не при виконанні позичальником зобов'язань в цілому.

За змістом п 1.5. договору поруки поручитель підтверджує, що він ознайомлений та погоджується з умовами кредитного договору.

Відповідно до п.2.1 кредитного договору кредитор набуває право вимагати від поручителя виконання зобов'язання, що витікає з кредитного договору при умові, якщо в установлений кредитним договором строк виконання позичальником зобов'язання в цілому чи в будь-якій його частині не будуть виконані, а також при умові обов'язкового направлення поручителю повідомлення з вимогою виконати зобов'язання позичальника в цілому(або в тій чи іншій частині).

Пунктом 2.2. договору поруки передбачено, що поручитель зобов'язаний виконати взяті на себе зобов'язання по цьому договору не пізніше 3(трьох) банківських днів з моменту отримання повідомлення від кредитора про невиконання позичальником зобов'язань і необхідності їх виконання поручителем.

Згідно п.2.4. договору поруки повідомлення, що направляється кредитором поручителю повинно бути здійснено у письмовій формі і буде вважатись поданим належним чином, якщо воно надіслано рекомендованим чи цінним листом, чи надано особисто поручителю.

За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 526 цього Кодексу передбачено, що зобов'язаннямають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогцього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 610 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 611 цього Кодексу передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки відповідачі не виконують своїх зобовязань за кредитним договором, не повертають взятих коштів та не сплачують відповідних відсотків, а тому вимоги ПАТ «КБ «Надра» про стягнення з них суми заборгованості, відсотків та пені заявлені обґрунтовано та підтверджені належними доказами.

Щодо доводів апелянта про правомірність заявленого зустрічного позову про визнання договору поруки припиненим, то у даному випадку колегія виходить з наступного.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч.1 ст. 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (ч. ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України).

Відповідно до вимог частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Пунктами 5.2., 5.3. договору поруки від 29 липня 2008 року, укладеного між позивачем іОСОБА_2І, не встановлено строк закінчення договору поруки, оскільки даними пунктами передбачено, що цей договір вступає у силу з моменту його належного оформлення сторонами. Дія цього договору закінчується належним виконанням позичальником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору чи виконанням поручителем своїх зобов'язань згідно з умовами цього договору.

Як вже зазначалося вище, вимога банку щодо наявності заборгованості була направлена поручителю у квітні 2015 року та була отримана ним особисто 16 квітня 2015 року ( а. с. 47, 107-109), а ПАТ «КБ «Надра» звернувся до суду із зазначеним позовом 20 квітня 2015 року (а. с. 49), тобто кредитором були пред'явлені до поручителя вимоги про виконання зобов'язання протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, а тому вимоги зустрічного позову є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Доводи апелянта про те, що договір поруки припинився у звязку із збільшенням обсягу його відповідальності без його згоди укладеною між сторонами додатковою угодою від 07 серпня 2009 року, є безпідставними, оскільки укладання цієї угоди зумовило реструктуризацію погашення кредитної заборгованості та зміну відсоткової ставки річних у бік її зменшення.

Інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, а тому і не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Славутицького міського суду Київської області від 31 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: