Рішення № 53952352, 30.11.2015, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/7223/15-ц

2/264/3833/2015

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

"30" листопада 2015 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Іванченко А. М. , при секретарі Родіній Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» про стягнення заборгованої заробітної плати, середнього заробітку, моральної шкоди та компенсації за надану правову допомогу,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого вказав, що він перебував у трудових відносинах з ПАТ «Азовзагальмаш» з 23.05.2011 року. 07.07.2015 року його було звільнено з підприємства за угодою сторін на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України. Зазначив, що за період з вересня 2014 року по липень 2015 року йому була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмір 7752,94 грн. У звязку з вищевикладеним просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість з виплати заробітної плати у розмірі 7752,94 грн., компенсацію за час затримки розрахунку у розмірі 2169,05 грн., середній заробіток за період з 08.07.2015 року по днь винесення судового рішення, компенсацію за витрати на правову допомогу в розмірі 1000,00 грн., а також зазначає, що у звязку із порушенням його права на заробітну плату йому була завдана моральна шкода, розмір якої позивач оцінює у 200,00 грн.

Позивач у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю. Позовні вимоги підтримав та просив задовольнити

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Надав до суду письмові заперечення в яких позовні вимоги визнав в частині стягнення заборгованої заробітної плати у розмірі 7752,94 грн. та компенсації за затримку виплати заробітної плати у розмірі 2169,05 грн.

У зв'язку з чим, суд ухвалив розглядати справу в порядку ст.224 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Основним законом України статтею 43 Конституції передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обовязки, в рівній мірі кореспондується обовязок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем з 23.05.2011 року та 07.07.2015 року його було звільнено тз підприємства за угодою сторін на підставі п.12 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується записами в його трудовій книжці.

За період роботи позивача йому нараховувалась заробітна платня.

Згідно наданої відповідачем довідки № 238/531 від 19.11.2015 р. сума заборгованості по заробітній платі з урахуванням вже утриманих обовязкових податків та зборів перед ОСОБА_1 за період його роботи з вересня 2014р. по липень 2015 р. складає: 7752,94 грн.

Положеннями ст. 115 КЗпП України встановлено обовязок працедавця виплачувати заробітну плату працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідачем вказаних вимог закону дотримано не було, заробітна плата у встановлені строки не виплачувалася, що підтверджується власною довідкою відповідача та його письмовими поясненнями, внаслідок цього по сьогоднішній день існує заборгованість по заробітній платі в розмірі 7752,94грн. з вирахуванням вже сум, які підлягають утриманню як обовязкові податки та збори.

Станом на день прийняття рішення судом відповідачем не надано до суду доказів, які б свідчили про виплату заборгованості по заробітній платі перед позивачем.

Згідно до ч.1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України П ри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною 2 ст.233 КЗпП України передбачено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем при звільненні ОСОБА_1 не була виплачена заборгованість по заробітній платі та остаточний розрахунок з позивачем не був проведений.

Одночасно з цим, судом також було встановлено, що позивач в день свого звільнення 07.07.2015 року не працював, що підтверджується табелем обліку робочого часу, де в графі за 07.07.2015 року стоїть позначка «М», яка відповідно є днем відсутності працівника на роботі. В такому випадку відповідно до вимог ст.ст. 47, 116 КЗпП України позивач мав обов'язок пред'явити до відповідача вимогу про проведення остаточного розрахунку. Відповідно до змісту статті 116 КЗпП України обов'язок працівника звернутися до працедавця із вимогою про здійснення остаточного розрахунку виникає у випадку, якщо працівник в день звільнення не працював. При цьому суд зауважує, що наведена норма не виділяє окремо причин невиконання трудових обов'язків працівником в день його звільнення.

Отже не виконання позивачем роботи у вказаний час, а саме в день свого звільнення, є тим випадком коли, працівник згідно статті 116 КЗпП України має додатково пред'явити вимогу про розрахунок і лише після пред'явлення такої вимоги про розрахунок у працедавця виникає обов'язок його проведення та можлива відповідальність за статтею 117 КЗпП України.

Позивач не надав до суду доказів того, що він звертався із заявою до відповідача про виплату йому суми заборгованості по заробітній платі, а тому такою вимогою про розрахунок слід вважати звернення із позовом до суду 30.10.2015 року.

У відповідності до вимог ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

В пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

За таких обставин з урахуванням положень ст.ст.116, 117 КЗпП України, позивач має право на відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з дати звернення до суду із позовом, тобто з 30.10.2015 року по 30.11.2015 року (день винесення судового рішення).

При розрахунку сум середнього заробітку, суд виходить з наступного.

Порядок обчислення середньої заробітної плати закріплений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», за частиною 3 пункту 2 якої середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно ч.3 п. 3 вказаного Порядку в розрахунок середньої заробітної плати включаються усі виплати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Згідно наданого позивачем розрахунку, який визнано відповідачем розмір середньоденного заробітку позивачки складає 33,18 грн. При цьому суд зазначає, що цей розрахунок зроблений відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженогоПостановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, згідно пункту 8 якого нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

За даними представленого відповідачем графіку роботи №1 середньостатистична кількість робочих днів за період з 30.10.2015р. по 30.11.2015р. позивача складає 22 дні.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 30.10.2015р. по 30.11.2015р. складає 729,96 грн. (22 днів х 33,18 грн.).

Законних підстав, передбачених статтею 117 КЗпП України, для зменшення сум середнього заробітку у суду не має, оскільки відсутній спір між сторонами про розмір заборгованості по заробітній платі перед позивачем.

За таких обставин та положень закону, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка підлягає задоволенню складає 729,96 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача компенсації втрати частини доходів у звязку з порушенням строків виплати заробітної плати, суд керується наступним.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Аналогічні норми закріплені в статті 34 Закону України «Про оплату праці», якими передбачено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

До структури заробітної плати, визначеної у статті 2 Закону України «Про оплату праці», входять: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Приймаючи до уваги вказані положення Закону та факт несвоєчасної виплати заробітної плати, відповідач має також обовязок здійснити позивачу компенсацію, передбачену Законом.

Статтею 3 Закону передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. № 159 (надалі за текстом - Порядок).

Згідно пункту 4 вказаного Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Приклади обчислення суми компенсації наведено у додатку.

Відповідач визнає розрахунок позивача щодо розміру компенсації у розмірі 2169,05 грн. і ця обставина не потребує доказуванню згідно ст. 61 ЦПК України.

Таким чином судом встановлено, що внаслідок не своєчасної виплати відповідачем заробітної плати позивачу має бути виплачена компенсація в сумі 2169,05 грн.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За змістом вказаного положення, законною підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У відповідності із п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року із змінами внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25 травня 2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань фізичних, душевних, психічних та з урахування інших обставин.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином судом встановлено, що внаслідок не своєчасної виплати відповідачем позивачу заробітної плати та остаточного розрахунку при звільненні, позивачу була спричинена моральна шкода, яку позивач оцінює а розмірі 200,00 грн.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, зокрема: характер порушення прав позивача, період виниклої заборгованості по заробітній платі, розмір заборгованості, що утворилася, істотність вимушених змін у її житті через тривалу невиплату заробітної плати та зусиль, вжитих для відновлення трудових прав, приходить до висновку, що саме 200,00 грн. буде достатньою і справедливою компенсацією моральної шкоди.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 1000,00 грн., в підтвердження чого представлено договір про надання правової допомоги, акт виконаних робіт та квитанцію. Згідно вимог статті 11, 60 ЦПК кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. З урахуванням зазначеного суд приходить до висновку про необхідність задоволення вимог про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 1000,00 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати у вигляді судового збору у сумі 487,20 грн. за вимоги майнового характеру та 487,20 грн. за вимоги немайнового характеру, а всього 974,40 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 79, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 115, 233, 237-1 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» про стягнення заборгованої заробітної плати, середнього заробітку, моральної шкоди та компенсації за надану правову допомогу задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (87535, Донецька область, м.Маріуполь, Площа Машинобудівельників, буд.1, ЄДРПОУ 13504334) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: м.Маріуполь, пр.. ЛенінаАДРЕСА_1, заборгованість по заробітній платі у сумі 7752,94 грн., компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати в розмірі 2169,05 грн., середній заробіток в розмірі 729,96 грн. з утриманням Публічним акціонерним товариством «Азовзагальмаш» з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті, у рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти у сумі 200,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 1000,00 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (87535, Донецька область, м.Маріуполь, Площа Машинобудівельників, буд.1, ЄДРПОУ 13504334) на користь держави судовий збір у розмірі 974,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто Іллічівським районним судом міста Маріуполя Донецької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський райсуд м. Маріуполя.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: А. М. Іванченко