Рішення № 53951723, 30.11.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 139/764/15-ц Провадження № 22-ц/772/3310/2015Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 27 Доповідач Іващук В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2015 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючогоОСОБА_2,суддів:ОСОБА_3, ОСОБА_4, при секретаріОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства (далі-ПАТ КБ) «Комерційний банк «Надра» Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення кредитної заборгованості,

за апеляційною скаргою ПАТ КБ «Надра» Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» ОСОБА_6 на рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 29 вересня 2015 року,

у с т а н о в и л а :

із зазначеним позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором ПАТ КБ «Надра» звернулося в суд 7 вересня 2015 року.

Зазначало, що 24 грудня 2007 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_7 укладено договір № 24/12/2007/840-ЖК/35, за яким останньому надано кредит в сумі 28050 дол. США зі сплатою 13,79 % за користування кредиту на рік, строком на 240 місяців. Термін повернення кредиту - 24 грудня 2027 року.

В якості забезпечення виконання покладеного на ОСОБА_7 зобовязання щодо погашення кредиту, між банком та ОСОБА_8 24 грудня 2007 року укладено договір поруки.

Зазначало, що банк виконав свої зобовязання за договором, а ОСОБА_7 зобовязання за даним договором належним чином не виконував, у звязку із чим станом на 14 серпня 2015 року заборгованість по кредитному договору становила 29399, 89 дол. США та 33059, 13 грн., що у еквіваленті до гривні становило всього 662106, 44 грн., в тому числі :

заборгованість по кредиту 24 755, 41 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 529 672, 87 грн.;

заборгованість по відсотка 4644,48 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 99 374,44 грн.;

пеня 33 059,13 грн.

Оскільки позичальник та поручитель не виконують зобовязання добровільно, то позивач просив стягнути з них солідарно вказану суму боргу в силу укладених договорів та положень статей 530, 554, 559, 625, 1054, 1048 -1050 ЦК України.

Рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 29 вересня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_7 заборгованість по кредитному договору №24/12/2007/840-ЖК/35 від 24 грудня 2007 року в сумі : заборгованість по кредиту - 27755,41 дол. США; заборгованість по сплаті відсотків - 4644,48 дол. США; пеня за прострочення сплати кредиту - 3000 грн.

У задоволенні позову до ОСОБА_8 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_7 судовий збір на користь держави в сумі 3654 грн.

У апеляційній скарзі ПАТ КБ «Надра», посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_8 та в частині зменшення розміру стягнення заборгованості по пені та ухвалити у цій частині нове про задоволення позовних вимог повністю.

Відповідачі заперечували доводи апеляційної скарги через їх безпідставність та просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи із наступного.

Відповідно частинам 1 та 2 статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду, в частині відмови у задоволенні позову до ОСОБА_8 про солідарне стягнення боргу та судових витрат законним і обґрунтованим визнати не можна, оскільки суд при вирішенні вимог до неї не виконав всі вимоги цивільного судочинства та допустив неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено і не заперечувалось сторонами, що 24 грудня 2007 року між ВАТ КБ «Надра» (правонаступник ПАТ КБ «Надра») та ОСОБА_7 укладено Кредитний договір № 24/12/2007/840-ЖК/35. Відповідно до пункту 1.1. відповідачу надано кредит в сумі 28050 дол. США строком до 24 грудня 2027 року. За користування кредитом відповідно до п.1.3.1. договору позичальник зобовязався сплачувати відсотки в розмірі 13,79 % на рік, та відповідно до п.п. 3.3.1., 3.3.3. договору, на погашення кредиту щомісячно вносити до 10 числа поточного місяця платіж в сумі 346,81 дол. США.

Пунктом 4.2.3 Договору передбачено, що в разі невиконання позичальником своїх зобовязань за договором, банк має право вимагати дострокове повернення кредиту. Пунктом 5.3. договору визначено, що у разі порушення позичальником взятих на себе зобовязань, він сплачує банку штраф в розмірі 10% від суми кредиту, визначену у пункті 1.1.

Встановлено, що в якості забезпечення виконання покладеного на ОСОБА_7 зобовязання щодо погашення кредиту, між Банком та ОСОБА_8 24 грудня 2007 року укладено договір поруки.

Встановлено і не оспорюється сторонами, що відповідач ОСОБА_7 зобовязання за даним договором належним чином не виконував через що виникла заборгованість, яка станом на 14 серпня 2015 року становила 29399,89 дол. США з яких : заборгованість по кредиту 24755,41 дол. США, заборгованість по сплаті відсотків 4644,48 дол. США, а також пеня за прострочення сплати кредиту в сумі 33059,13 грн.

Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог до ОСОБА_8 про солідарне стягнення боргу, суд, як це вбачається із змісту рішення суду, виходив із того, що шестимісячний строк позовної давності за договором поруки закінчився 12 грудня 2014 року, оскільки останній платіж за кредитним договором позичальник ОСОБА_7 здійснив 10 червня 2014 року, а тому позивачем пропущено позовну давність, про застосування якої просить відповідач, через що в силу положень частини 4 статті 267 ЦК України та частини 4 статті 559 цього Кодексу порука припинилась.

Проте, з таким висновком суду щодо припинення договору поруки через пропуск позовної давності погодитись не можна, оскільки до такого висновку суд дійшов при неправильному застосуванні норм матеріального права.

ї

Відповідно до частини першоїстатті 553 ЦК Україниза договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з положенням частини 1 статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За правилом частини 4статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строкосновного в'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, вказаною нормою матеріального права встановлені преклюзивні строки, які не є позовною давністю у розумінні положень глави 19 ЦК України, а тому висновок суду про пропущення позовної давності за заявленими вимогами до ОСОБА_8 та наявність підстав для відмови у позові до останньої за спливом позовної давності, суперечать положенням 4статті 559 ЦК України та положенням статей 256 - 268 цього Кодексу.

Неправильне застосування вказаних норм матеріального права призвело до неправильного вирішення позовних вимог до ОСОБА_8 про солідарне стягнення боргу.

Невідповідність висновків суду обставинами справи, порушення або неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, відповідно до правил пунктів 3 та 4 частини 1 статті 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Оскільки судом неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення позову в частині вимог до ОСОБА_8 про солідарне стягнення боргу, то рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Вирішуючи позов в частині вимог до ОСОБА_8 про солідарне стягнення боргу за кредитним договором колегія суддів виходить із наступного.

Із наданої суду копії Досудової вимоги про виконання зобовязання ПАТ «Надра» №14/5/3-367 від 31 серпня 2015 року адресованої ОСОБА_7 (а.с.53) вбачається, що до останнього заявлено вимогу про дострокове повернення кредиту та відсотків за користування ним через невиконання зобовязань по кредитному договору, що передбачено пунктом 4.2.4 Кредитного договору. Погасити заборгованість у розмірі 29399,89 доларів США та пеню у розмірі 33059,13 грн., станом на 14 серпня 2015 року, запропоновано протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання вимоги. Згідно поштового повідомленні про вручення поштового відправлення ОСОБА_7 одержав Досудову вимогу 4 вересня 2015 року (а.с.54).

Таку ж Досудову вимогу про виконання зобовязання за договором поруки ПАТ «Надра» направило поручителю ОСОБА_8 ( №14/5/3-366 від 31 серпня 2015 року), яку вона отримала 4 вересня 2015 року (а.с.52,54).

Отже, кредитор змінив строк виконання основного зобовязання позичальником з 24 грудня 2027 року на 7 вересня 2015 року, а отже, відповідно до положення частини 4 статті 559 ЦК України, протягом шести місяців з цієї дати кредитор мав звернутися в суд (до 7 березня 2016 року) з вимогою до поручителя про виконання ним зобовязання по договору поруки.

Оскільки Кредитор звернувся із зазначеним позовом 7 вересня 2015 року, то преклюзивний шестимісячний строк для звернення з вимогою до поручителя про виконання зобовязання за договором поруки він не пропустив і порука відповідно не припинилась.

Виходячи із зазначеного вище висновки суду першої інстанції щодо початку перебігу шестимісячного преклюзивного строку саме з дня останнього платежу позичальником ОСОБА_7, а саме з 10 червня 2014 року, а також припинення через це поруки 12 грудня 2014 року, є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на законі.

В цій частині слід ухвалити нове рішення про задоволення позову до ОСОБА_8 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, відповідно до умов укладеного Договору поруки, а також виходячи із положення частини 1 статті 553 ЦК України та вимог статей 526, 541, 554 цього Кодексу.

Заборгованість за кредитним договором №24/12/2007/840-ЖК/35 від 24 грудня 2007 року в розмірі 29399 доларів 89 центів США, з них : заборгованість по кредиту - 27755 доларів 41 цент США; заборгованість по сплаті відсотків 4644 доларів 48 центів США на користь ПАТ «Комерційний банк «Надра» слід стягувати з ОСОБА_8 солідарно з ОСОБА_7

У звязку із скасуванням рішення у цій частині рішення слід скасувати також і в частині розподілу судових витрат. Слід ухвалити нове рішення в цій частині про стягнення судових витрат з відповідачів в рівних частках з кожного, оскільки законом солідарного обовязку по оплаті судового збору не передбачено.

Слід стягнути з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в дохід держави по 1827 грн. судових витрат за подачу позовної заяви у суді першої інстанції з кожного.

У решті рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням вимог закону.

Щодо доводів апеляційної скарги про незаконність рішення в частині вирішених вимог про стягнення пені у розмірі 33059,13 грн., то колегія суддів вважає, що наведені доводи є безпідставними.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи вимоги про стягнення пені у розмірі 33059,13 грн. з відповідачів солідарно на користь позивача, правильно керувався положеннями статей 3 та 551 ЦК України та обґрунтовано зменшив розмір пені з 33059,13 грн. до 3000 грн. з урахуванням того, що розмір неустойки значно перевищує розмір збитків та з урахуванням майнового стану позичальника.

Відповідно до положення частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають значення.

Із матеріалів справи вбачається, що розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, а матеріальне становище ОСОБА_7 є такою обставиною, що має істотне значення, а тому висновок суду щодо цієї частини позовних вимог є правильним, справедливим і законним, а тому вимоги апеляційної скарги у цій частині задоволеними бути не можуть.

Колегія суддів також виходить із того, що оскаржуючи у зазначеній частині рішення суду позивач не навів доводів та в обґрунтування цих доводів на надав суду належних доказів про те, що нарахований позивачем розмір пені не перевищує значно збитки.

Відповідно до статті 303 ЦПК України колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Оскільки рішення суду в іншій частині не оскаржується всіма сторонами справи, то підстав для перевірки в цій частині немає.

Отже рішення у решті підлягає залишенню без змін як законне та справедливе.

На підставі викладеного, керуючись статтею 303, пунктами 1,2 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, статтею 313, частиною 2 статті 314, статтею 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 29 вересня 2015 року у цій справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_8 солідарно з ОСОБА_7 та в частині стягнення судових витрат скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в частині вимог до ОСОБА_8 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Заборгованість за кредитним договором №24/12/2007/840-ЖК/35 від 24 грудня 2007 року в розмірі 29399 (двадцять девять тисяч триста девяносто девять) доларів 89 центів США, з них : заборгованість по кредиту - 27755 (двадцять сім тисяч сімсот пятдесят пять) доларів 41 цент США; заборгованість по сплаті відсотків 4644 (чотири тисячі шістсот сорок чотири) доларів 48 центів США на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» стягувати з ОСОБА_8 солідарно з ОСОБА_7.

Стягнути з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в дохід держави по 1827 (одній тисячі вісімсот двадцять сім) грн. судових витрат за подачу позовної заяви у суді першої інстанції з кожного.

У решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено на протязі двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: /підпис/ ОСОБА_2

/підпис/ ОСОБА_3

/підпис/ ОСОБА_4

Згідно з оригіналом

Суддя В. А. Іващук