Рішення № 53951, 12.07.2006, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" липня 2006 р.

Справа № 27/94-06-3300

За позовом Акціонерне товариство закритого типу "Виробниче об`єднання "Облпаливо";

ддо відповідачів Державне підприємство "Одеська залізниця" Відкрите акціонерне товариство Центральна збагачувальна фабрика"Нагольчанская"

про стягнення суми збитків 1485грн.

Суддя Семенюк Г.В.

Представники:

Від позивача: Бевза К.І., довіреність від 10.01.2006 року;

Від відповідачів: 1) не з’явився;

2) Македонський І.Д., доручення № 05/533 від 12.05.2006 року;

СУТЬ СПОРУ:Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Одеської залізниці –1485 грн.

Позивач наполягає на своїх позовних вимогах.

У судовому засіданні від 12.05.2005 року представниками сторін було заявлено усне клопотання про залучення іншого відповідача по справі, на підставі того що, вантажовідправником за накладною № 52248593 є ВАТ ЦОФ «Нагольчанська».

Ухвалою від „12” травня 2005 року господарський суд Одеської області, на підставі клопотання сторін та ст. 24 ГПК України, залучив до участі по справі іншого відповідача - ВАТ ЦОФ „Нагольчанська”, 94638, м. Антрацит, п. Дубовський, Луганська обл.

Відповідач (ВАТ ЦОФ „Нагольчанська”) відзив на позов не надав, позовні вимоги по суті не заперечив.

Розглянувши матеріали, додані до позовної заяви, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи та заслухавши представників позивача та відповідача, суд, встановив.

Відповідно до Договору № 23 від «30»червня 2005 року, укладеного між АТЗТ „ВО „Облпаливо” та ТОВ „ЮТК-А”, відправник вантажу відпустив зі станції відправлення «Карахаш»в адресу позивача вугілля марки AМ у вагоні № 67176081 за залізничною накладною № 52248593 в обсязі 69000 кг. однак фактично на Вигодянський паливний склад у вказаному вагоні прибуло в об’ємі 64600 кг.

Відповідно до специфікації № 7 від 01.10.2005 року до договору № 23 від «30»червня 2005 року, укладеного між АТЗТ „ВО „Облпаливо” та „ЮТК-А”, ціна однієї тонни вугілля марки AМ становить 337,50 грн. за одну тонну вугілля з урахуванням ПДВ.

За поставку вугілля (зокрема у зазначеному вагоні) АТЗТ „ВО „Облпаливо” здійснило платіж на поточний рахунок ТОВ „ЮТК-А” у розмірі 207720 грн. відповідно до платіжного доручення № 3403 від 03.10.2005 року.

При комісійному перевантаженні вугілля у вагоні № 67176081 встановлена нестача вугілля в обсязі 4400 кг. на суму:

337,50 грн. [ціна однієї тонни вугілля марки AМ] x 4,4 т [кількість недостачі] = 1485 грн.

Нестача вугілля підтверджується:

- комерційним актом серії БИ № 573240/180/9 від 06.10.2005 року, у якому зазначено, що «вагон в технічному відношенні несправний. Навантаження в вагоні розрівняне, над 3-4 люками воронка 3000 мм х1200 мм на ширину вагону...»

- Актом загальної форми № 1524 від 04.10.2005 року.

При подачі позову позивачем не враховані вимоги ст. 114 Статуту залізниць України щодо обчислення збитків з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Так саме, відповідно до ст. 114 Статуту залізниць України, - залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме:

а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі;

б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості;

в) за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно з розрахунком позивача, наданим ним під час судового розгляду справи з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення, збитки позивача від втрати вантажу складають –1252,12 грн.

Відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України, перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу, якщо не доведе, що недостача виникла по незалежним від перевізника причинам.

Згідно ст.ст. 114, 115 Статуту, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знищено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.

За незбереження (втрату, недостачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин (ст. 113 Статуту).

Статтею 31 Статуту встановлено, що залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу вагони. Придатність вагонів для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.

У випадках, коли під завантаження поданий несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника. Винятки з цього правила, можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу. Прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера.

Так в комерційному акті серії БИ № 573240/180/9 від 06.10.2005 року, про технічний стан вагону містяться висновки про те, що вагон № 67176081 прибув несправним (Акт про технічний стан вагону № 63 від 04.10.2005 року). Так саме, «вагон в технічному відношенні несправний. Навантаження в вагоні розрівняне, над 3-4 люками воронка 3000 мм х1200 мм на ширину вагону...».

Враховуючи те, що залізниця в порушення вимог ст. 31 Статуту подала під завантаження несправний вагон, а відправник не відмовився від його використання, відповідальність за недостачу вугілля яка має місце при перевезенні вагоном № 67176081 покладається в рівних долях, з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення, на вантажовідправника, тобто на ВАТ ЦОФ „Нагольчанська” та на перевізника - Одеську залізницю.

На теж саме вказує і п. 3.9 Роз’яснення Вищого Господарського Суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»№ 04-5/601 від 29.05.2002 року, за яким відповідно до статті 31 Статуту залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках –продезінфіковані вагони та контейнери. У випадках, коли під завантаження поданий несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника. Винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу. Прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера. У такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю. Якщо незбереження вантажу сталося внаслідок того, що вагон чи контейнер поряд з прихованими несправностями або з несправностями, які виникли під час транспортування, мали ще й такі, які могли бути виявлені до завантаження, господарський суд може вирішити питання про покладення відповідальності як на залізницю, так і на відправника.

Витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу віднести за рахунок сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44-49, 77, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Одеської залізниці (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19), код ЄДРПОУ 01071315, р/р 26003000001 в Од. філії АБ «Експрес-банк», № 26031100003 в Од. філії АБ «Експрес-банк», МФО 328801 на користь Акціонерного товариства закритого типу „Виробниче об’єднання „Облпаливо” (65045, м. Одеса, вул. В. Арнаутська, 60), код ЄДРПОУ 30514975, р/р 26000340 у ТОВ КБ „СКБ”, МФО 388313 –626,06 грн. основного боргу, 42,84 грн. держмита та 49,56 грн. –витрати на ІТЗ судового процесу.

3.Стягнути з відкритого акціонерного товариства ЦОФ „Нагольчанська” (94638, м. Антрацит, п. Дубовський, Луганська обл.), код ЄДРПОУ 00179648, р/р 26005301150552 в ПИБ, МФО 304331 на користь Акціонерного товариства закритого типу „Виробниче об’єднання „Облпаливо” (65045, м. Одеса, вул. В. Арнаутська, 60), код ЄДРПОУ 30514975, р/р 26000340 у ТОВ КБ „СКБ”, МФО 388313 –626,06 грн. основного боргу, 42,84 грн. держмита та 49,56 грн. –витрати на ІТЗ судового процесу.

4.В решті позову відмовити.

Накази видати у порядку ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили у порядку передбаченому ст. 85 ГПК України.

Суддя Семенюк Г.В.