Постанова № 53950683, 24.11.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2015 р. Справа № 907/407/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді Гнатюк Г.М.

суддів- Кравчук Н.М.

- ОСОБА_1

Розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю Монінвест, м. Мукачево б/н від 28.07.2015р.

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.07.2015 року

у справі № 907/407/15

за позовом: прокурора міста Мукачево в інтересах держави в особі Мукачівської міської ради, м. Мукачево

до відповідача 1: виконавчого комітету Мукачівської міської ради, м. Мукачево

до відповідача 2: товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю Монінвест, м. Мукачево

про визнання недійсним та скасування рішень, визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею та повернення земельної ділянки,

з участю представників:

від прокуратури: ОСОБА_2 прокурор відділу,

від позивача: ОСОБА_3 - представник,

від відповідача 1: не зявився,

від відповідача 2: ОСОБА_4 - представник

06.08.2015р. на адресу суду поступила апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю Монінвест на рішення господарського суду Закарпатської області від 13.07.2015 року у даній справі, яка автоматизованою системою документообігу суду розподілена до розгляду судді-доповідачу ОСОБА_5 При цьому, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, до складу колегії входять судді Кравчук Н.М. та Мирутенко О.Л.

У звязку з перебуванням судді Мирутенка О.Л. у відпустці, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 року у склад колегії для розгляду вказаної справи внесено зміни, сформувавши її у наступному складі: головуючий суддя Гнатюк Г.М., судді Кравчук Н.М. та Плотніцький Б.Д.

Ухвалою суду від 10.08.2015р. зазначена вище апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду на 25.08.2015р.

У звязку із перебуванням судді Плотніцького Б.Д. у відпустці, розпорядженням в.о.голови Львівського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 року у склад судової колегії для розгляду справи №907/407/15 внесено зміни, сформувавши її у наступному складі: головуючий суддя Гнатюк Г.М., судді Кравчук Н.М. та Мирутенко О.Л.

Ухвалою суду від 25.08.2015р. розгляд справи відкладено на 06.10.2015р.

У звязку з перебуванням головуючого судді Гнатюк Г.М. на лікарняному, 06.10.2015р. судове засідання не відбулось.

Ухвалою суду від 20.10.2015р. розгляд справи призначений на 02.11.2015р.

У звязку із перебуванням судді Кравчук Н.М. у відрядженні, розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 02.11.2015 року у склад судової колегії для розгляду справи №907/407/15 внесено зміни, сформувавши її у наступному складі: головуючий суддя Гнатюк Г.М., судді Галушко Н.А. та Мирутенко О.Л.

Ухвалою суду від 02.11.2015 року розгляд справи відкладено на 24.11.2015р.

У звязку із зайнятістю судді Галушко Н.А. у іншому судовому засіданні, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 23.11.2015 року у склад судової колегії для розгляду справи №907/407/15 внесено зміни, сформувавши її у наступному складі: головуючий суддя Гнатюк Г.М., судді Кравчук Н.М. та Мирутенко О.Л.

Рішення може прийматись тільки тим суддею (суддями), який брав участь у розгляді справи з його початку. В разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений п. 3 ч. 4 ст. 48 Закону України Про судоустрій і статус суддів принцип незмінності судді, слід починати з початку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених ст. 69 ГПК строків вирішення спору.

В судове засідання 24.11.2015р. зявилися прокурор, представники позивача та відповідача-2 (скаржника), яким розяснено їх права та обовязки, передбачені ст.22 ГПК України та які надали суду усні пояснення.

Відповідач-1 не забезпечив явку свого уповноваженого представника, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи.

Враховуючи, що ухвалою суду від 02.11.2015р. явка повноважних представників сторін в судове засідання не була визнана судом обовязковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача-1.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Встановив :

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 13.07.2015 року у справі №907/407/15 (головуючий суддя Васьковський О.В., судді Йосипчук О.С. та Русняк В.С.) позов задоволено повністю. Визнано недійсним та скасовано рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради №212 від 17.09.1997 року Про передачу земельних ділянок у приватну власність, затвердження матеріалів встановлення меж підприємствам міста Мукачева, розподіл ділянок спільного землекористування, внесення змін та доповнень в раніше прийняті рішення , в частині затвердження матеріалів зовнішніх меж плану землекористування виробничо-комерційного товариства Монінвест по вул. Росвигівській, б/н, загальною площею 1,3095 га. Визнано недійсним та скасовано рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради №237 від 15.10.1997 року Про передачу земельних ділянок у приватну власність, затвердження матеріалів встановлення меж підприємствам міста Мукачева, внесення змін та доповнень, в частині затвердження матеріалів зовнішніх меж плану землекористування виробничо-комерційного товариства Монінвест по вул. Росвигівській, б/н, загальною площею 0,2887 га. Визнано недійсним державний акт на право постійного користування землею серії І-ЗК №000316 від 24.11.1997 року, виданий виробничо-комерційному товариству Монінвест на земельну ділянку загальною площею 1,5982 га, зокрема земельну ділянку площею 0,2887 га, розташованої в м. Мукачево по вул. Росвигівській, б/н та на земельну ділянку площею 1,3095 га, розташованої в м. Мукачево по вул. Росвигівській, б/н. Зобовязано Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю Монінвест, повернути земельні ділянки загальною площею 0,2887 га та загальною площею 1,3095 га, нормативна грошова оцінка яких становить 9104266,97грн., розташовані по вул. Росвигівській, б/н в м. Мукачево у власність Мукачівської міської ради. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю Монінвест в дохід Державного бюджету України 2436,00 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору. Стягнуто з виконавчого комітету Мукачівської міської ради в дохід Державного бюджету України 2436,00 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що виконавчий комітет Мукачівської міської ради на момент прийняття оспорюваних рішень №212 від 17.09.1997 року та №237 від 15.10.1997 року не був наділеній повноваженнями міської Ради народних депутатів з питань передачі, надання та вилучення земельних ділянок, оскаржувані рішення прийняті з порушення норм ст.10, 19 Земельного кодексу України (в редакції 22.06.1993 року), п.34 ч.1 ст.26, ст.33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні в редакції від 21.05.1997 року, тобто є незаконними, відтак визнаються судом недійсними та підлягають скасуванню в оспорюваній частині. Враховуючи вище встановлений факт незаконності оспорюваних рішень виконавчого комітету Мукачівської міської ради №212 від 17.09.1997 року та №237 від 15.10.1997 року, суд першої інстанції прийшов до висновку про визнання недійсним виданого на їх підставі державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК №000316, на земельну ділянку загальною площею 1,5982 га.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю Монінвест оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що воно прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним зясуванням обставин справи, так як висновки місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи, у звязку з чим просить оскаржуване рішення скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначає про те, що висновки суду, про те, що виконавчий комітет не мав відповідних повноважень не ґрунтуються на обставинах справи та суперечать приписам ст. 3 ЗК України 1990 року у відповідній редакції яка діяла до 01.01.2002р. Вважає помилковими висновки суду про те, що зміна складу виконавчого комітету Мукачівської міської ради згідно рішення 1 сесії 22 скликання Мукачівської міської ради народних депутатів від 05.08.1994р. має правовим наслідком відсутність у новоствореного виконавчого комітету повноважень делегованих міською радою згідно рішення від 10.06.1992р., оскільки відповідні повноваження були делеговані виконавчому комітету як органу місцевого самоврядування, що входить до структури таких органів, а зміна особового складу таких органів не призводить до припинення повноважень власне самого органу місцевого самоврядування, а відбувається тільки зміна членів виконавчого комітету, в особі яких орган з існуючим обсягом повноважень буде їх здійснювати надалі. Зазначає, що висновок суду про те, що оскаржені рішення є незаконними через відсутність проектів відведення земельних ділянок щодо надання їх у постійне користування ВК ТОВ «Монінвест» по вул. Росвигівській спростовується наданими доказами щодо виготовлення технічної документації по відведенню спірної земельної ділянки, копії яких наявні в матеріалах справи. Звертає увагу на те, що суд помилково не застосував до спірних правовідносин норми ст.71 ЦК УРСР та ст.256 ЦК України. Крім того, до вимог про оскарження рішення органу місцевого самоврядування та до вимог про визнання недійним державного на право постійного користування земельною ділянкою має бути застосовано положення про позовну давність відповідно до того нормативно-правового акта, який був чинним на момент виникнення відповідних правовідносин; в даному випадку - до вимог про оскарження рішення та визнання державного акту недійним - Цивільний кодекс УРСР. Зазначає, що позов подано в інтересах Мукачівської міської ради, і саме вказаний орган місцевого самоврядування виступає позивачем у справі, що судом враховано не було.

Від прокуратури надійшло заперечення на апеляційну скаргу №67-36-15 від 15.09.2015р. (вх.№01-04/5856/15 від 16.09.2015р.) в яких прокуратура спростовує доводи апелянта та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

05.10.2015 року від відповідача-2 надійшли додаткові пояснення б/н 02.10.2015р. (вх.№01-04/6268/15 від 05.10.2015р.)

09.10.2015 року від позивача надійшли письмові пояснення № 1488/01-14 від 06.10.2015р. (вх.№01-04/6380/15 від 09.10.2015р.) у яких позивач просить рішення господарського суду Закарпатської області від 13.07.2015 року у справі №907/407/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Інші письмові пояснення чи відзиви на апеляційну скаргу не надходили.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, оцінивши докази, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідача-2, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення господарського суду Закарпатської області від 13.07.2015 року у справі №907/407/15 слід скасувати, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Мукачівської міської ради №212 від 17.09.1997 року Про передачу земельних ділянок у приватну власність, затвердження матеріалів встановлення меж підприємствам міста Мукачева, розподіл ділянок спільного землекористування, внесення змін та доповнень в раніше прийняті рішення вирішено затвердити матеріали зовнішніх меж плану землекористування виробничо-комерційного товариства Монінвест по вул. Росвигівській, б/н, загальною площею 1,3095 га та відділу земельних ресурсів виготовити державний акт на право постійного користування землею виробничо-комерційному товариству Монінвест по вул.Росвигівській для будівництва та обслуговування гостинично-розважального центру.

Рішенням виконавчого комітету Мукачівської міської ради №237 від 15.10.1997 року Про передачу земельних ділянок у приватну власність, затвердження матеріалів встановлення меж підприємствам міста Мукачева, внесення змін та доповнень затверджено матеріали зовнішніх меж плану землекористування виробничо-комерційного товариства Монінвест по вул. Росвигівській, б/н, загальною площею 0,2887 та вирішено відділу земельних ресурсів виготовити державний акт на право постійного користування землею виробничо-комерційному товариству Монінвест по вул.Росвигівській для будівництва та обслуговування гостиничного комплексу.

На підставі вказаних рішень видано Державний акт на право постійного користування землею серії І-ЗК №000316, на земельну ділянку площею 1,5982 га для будівництва та обслуговування гостиннично-розважального центру, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №121.

Державна інспекція сільського господарства в Закарпатській області на виконання вимоги прокурора від 20.03.15 №76-1665 вих.15, листом №04/412 від 26.03.15 повідомила про здійснення перевірки шляхом розгляду документації із землеустрою, пов'язаної з використанням та охороною земель (шляхом здійснення документальної перевірки) з питань дотримання вимог земельного законодавства Мукачівською міською радою при наданні в постійне користування земельної ділянки площею 1,5983 га ВК ТОВ Монінвест.

В ході вказаної перевірки встановлено, що рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради №212 від 17.09.1997 року Про передачу земельних ділянок у приватну власність, затвердження матеріалів встановлення меж підприємствам міста Мукачева, розподіл ділянок спільного землекористування, внесення змін та доповнень в раніше прийняті рішення та рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради №237 від 15.10.1997 року Про передачу земельних ділянок у приватну власність, затвердження матеріалів встановлення меж підприємствам міста Мукачева, внесення змін та доповнень прийняті на підставі листів Мукачівського міського відділу земельних ресурсів, всупереч вимогам ст.ст. 10, 19 Земельного кодексу України (в редакції 22.06.1993 р.), п.34 ч.1 ст.26, ст.33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні в редакції від 21.05.1997 року.

У позовній заяві прокурор вказує, що рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради №212 від 17.09.1997 року Про передачу земельних ділянок у приватну власність, затвердження матеріалів встановлення меж підприємствам міста Мукачева, розподіл ділянок спільного землекористування, внесення змін та доповнень в раніше прийняті рішення, яким затверджено матеріали зовнішніх меж плану землекористування виробничо-комерційного товариства Монінвест по вул. Росвигівській, б/н, загальною площею 1,3095 га та рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради №237 від 15.10.1997 року Про передачу земельних ділянок у приватну власність, затвердження матеріалів встановлення меж підприємствам міста Мукачева, внесення змін та доповнень, в частині затвердження матеріалів зовнішніх меж плану землекористування виробничо-комерційного товариства Монінвест по вул. Росвигівській, б/н, загальною площею 0,2887 га видані з порушенням вимог земельного законодавства, що діяло на час виникнення спірних правовідносин, у зв'язку з чим вони підлягають визнанню незаконними та скасуванню.

Згідно ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 сатті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч.5 ст. 16 Закону).

Частиною 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Згідно частини 1 статті 59 Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території (ч.1 ст. 73 Закону).

Як передбачено частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність його набуття не встановлена судом.

Набуття особою права власності на майно, здійснення правомочностей власника щодо цього майна можливе у разі припинення права власності на це майно у попереднього законного власника за встановлених законодавством підстав, а підстави набуття (припинення) права власності визначаються за законодавством, чинним у час виникнення відповідних правовідносин.

Згідно частини 1 статті 393 Цивільного кодексу України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно ст. 1 Земельного кодексу України введеного в дію з 15 березня 1991 року Постановою Верховної Ради Української РСР від 18 грудня 1990 року N 562-XII (в редакції станом на 22.06.1993 року) земельні відносини в Україні регулюються цим Кодексом та іншими актами законодавства України і Республіки Крим, що видаються відповідно до нього.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України (в редакції станом на 22.06.1993 року) розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

Згідно ст. 7 Земельного кодексу України (в редакції станом на 22.06.1993 року) визначено, що користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства; сільськогосподарським підприємствам і організаціям; громадським об'єднанням; релігійним організаціям; промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.10 Земельного кодексу України (в редакції станом на 22.06.1993 року) до відання міських Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить: передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу.

Рішенням 9 сесії 21 скликання Мукачівської міської ради від 10.06.1992 року Про передачу повноважень міської Ради народних депутатів виконавчому комітету з питань передачі, надання та вилучення земельних ділянок вирішено у відповідності до ст.3 Закону України Про землю, передати повноваження міської Ради народних депутатів виконавчому комітету з питань передачі, надання та вилучення земельних ділянок. (а.с. 144)

Суд першої інстанції вказав, що Закону України Про землю станом на момент прийняття вказаного рішення не існувало. Відтак, виконавчий комітет Мукачівської міської ради на момент прийняття оспорюваних рішень №212 від 17.09.1997 року та №237 від 15.10.1997 року не був наділеній повноваженнями міської Ради народних депутатів з питань передачі, надання та вилучення земельних ділянок.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, оскільки помилкове зазначення у рішенні 9 сесії 21 скликання Мукачівської міської ради від 10.06.1992 року Про передачу повноважень міської Ради народних депутатів виконавчому комітету з питань передачі, надання та вилучення земельних ділянок ст.3 Закону України Про землю, замість ст. 3 Земельного кодексу України (в редакції станом на 16.05.1992 року) якою передбачено, що повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати виконавчим органам місцевого самоврядування, не може вказувати на відсутність повноважень у виконавчого комітету на прийняття оскаржуваних рішень.

У оскаржуваному рішенні суд зазначив що, рішенням 1 сесії 22 скликання Мукачівської міської ради народних депутаті від 05.08.1994 року відповідно до ст. 3 Закону України Про формування місцевих органів влади і самоврядування міська рада народних депутатів вирішила утворити виконавчий комітет Мукачівської міської ради. Тобто, починаючи з 05.08.1994 року почав діяти виконавчий комітет Мукачівської міської ради у новому складі, відтак навіть, якщо б такі повноваження і могли бути передані рішенням 9 сесії 21 скликання Мукачівської міської ради від 10.06.1992 року виконавчому комітету, однак у попередньому складі, отже на момент прийняття оспорюваних рішень виконавчий комітет, створений 05.08.1994 року, вказаними делегованими повноваженнями наділений не був, а отже не був уповноважений на прийняття оспорюваних рішень.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки повноваження були делеговані виконавчому комітету як органу місцевого самоврядування, що входить до структури таких органів, а зміна складу таких органів не призводить до припинення повноважень власне самого органу місцевого самоврядування.

Враховуючи вищевказане, та відповідність рішень виконавчого комітету Мукачівської міської ради №212 від 17.09.1997 року та №237 від 15.10.1997 року приписам законодавства, у суду відсутні підстави для визнання недійсним виданого на їх підставі державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК №000316, на земельну ділянку загальною площею 1,5982 га, зокрема, на земельну ділянку площею 0,2887 га, розташованої в м. Мукачево по вул. Росвигівській, б/н та на земельну ділянку площею 1,3095 га, розташованої в м. Мукачево по вул. Росвигівській, б/н.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд неповно дослідив усі обставини справи, та відповідно прийшов до невірного висновку про підставність вимог прокурора, що відповідно до ст. 104 ГПК України є підставою для скасування рішення суду.

Окрім цього, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини у справах «Стретч проти Обєднаного Королівства Великої Британії та Північної Ірландії» та «Рисовський проти України», у яких позиція Європейського суду з прав людини полягає у тому, що особа субєкт приватного права не може відповідати за помилки державних органів… та органів місцевого самоврядування при прийнятті ними рішень…

У відповідності до вимог статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність, відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до п.4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів №10 від 29.05.2013р. початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.

Прокурор міста Мукачево в інтересах держави в особі Мукачівської міської ради звернувся з позовом до відповідача 1: виконавчого комітету Мукачівської міської ради та до відповідача 2: товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю Монінвест не як самостійний суб'єкт (позивач) і не просив поновити строк позовної давності, просив його обраховувати з моменту коли прокурору стало відомо про лист №04/412 від 26.03.15р. Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області про результати проведеної перевірки. Із матеріалів справи вбачається, що прокурор зазначив орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - Мукачівську міську раду і саме цей орган місцевого самоврядування виступає позивачем у справі.

Відповідні рішення виконавчого комітету №212 від 17.09.1997р. та №237 від 15.10.1997р. підписані головою виконкому ОСОБА_6 (а.с. 30,31). А згідно рішення 1 сесії 22 скликання Мукачівської міської ради народних депутаті від 05.08.1994 року Про виконавчий комітет міської Ради народних депутатів головою міської ради і виконавчого комітету був ОСОБА_6 (а.с.146-147).

Оскаржуваний державний акт на право постійного користування землею серії І-ЗК №000316 від 24.11.1997 року підписаний головою Мукачівської міської ради ОСОБА_6. В державному акті зазначено, що він складений в двох примірниках, з яких перший видано землекористувачу, а другий зберігається в Мукачівській міській раді. Акт зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 121 (а.с. 32-34).

Таким чином позивачу - Мукачівській міській раді було відомо про оскаржувані рішення з моменту їх прийняття (1997 рік), а також в ході розгляду справ за участі ТОВ ВК «Монінвест» та Мукачівської міської ради 2006-2008 років (а.с. 107-127).

Даний факт підтверджує також те, що проведення перевірки Державною інспекцією сільського господарства в Закарпатській області здійснювалось на вимогу прокуратури м. Мукачево (лист №04/3671 від 15.10.2014р. (а.с. 26), а до прокуратури звертався з відповідним клопотанням №1081/01-14 від 24.07.2014р. про проведення перевірки законності прийнятих рішень міський голова (а.с. 25).

Про обізнаність прокуратури щодо спірних земельних ділянок свідчать також наявні в матеріалах справи листи-відповіді директору ТОВ Монінвест про проведення Закарпатською міжрайонною природоохоронною прокуратурою перевірки, акт Державної екологічної інспекції в Закарпатській області про перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства, лист Управління з контролю за використанням та охороною земель у Закарпатській області та лист-відповідь прокуратури міста Мукачево (а.с. 128-132).

В той же час, згідно з частиною 5 статті 267 Цивільного кодексу України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як вбачається із матеріалів справи товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційним товариством з обмеженою відповідальністю Монінвест подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач-2 просить про застосування строків позовної давності (а.с.105-106).

Оскільки ні прокурором ні позивачем не доведено, що позивачеві не було відомо про спірні рішення виконавчого комітету раніше, а також, що у відповідності до ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним та необґрунтованим відмову у задоволенні клопотання відповідача 2 про застосування строку позовної давності місцевим господарським судом.

Крім того, судом першої інстанції також не зясовувалось відсутність у прокуратури можливості проведення такої перевірки у період з 1997 по 2015 роки з огляду на повноваження останньої згідно Закону України «Про прокуратуру».

У відповідності до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, у відповідності до ч.1 ст.43 ГПК України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд зробив невідповідні висновки, а також невірно застосував норми матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення про задоволення вимог позивача, що у відповідності до ст. 104 ГПК України є підставою для скасування рішення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю Монінвест задоволено, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, Закону України "Про судовий збір", п.4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", суд прийшов до висновку про необхідність відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги з прокуратури міста Мукачево, оскільки орган прокуратури згідно ст. 5 Закону України "Про судовий збір" не звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 101,103,104,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю Монінвест задоволити.

2.Рішення господарського суду Закарпатської області від 13.07.2015 року у справі №907/407/15 скасувати.

3.Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

4.Стягнути з прокуратури міста Мукачево (89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Л. Толстого,15,) на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю Монінвест, (89600, Закарпатська область, м. Мукачеве, вул. Берегівська-обїздна, 30, код ЄДРПОУ 22087349) 2436,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5.Господарському суду Закарпатської області видати відповідний наказ.

6.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

7.Матеріали справи повернути в господарський суд Закарпатської області.

Головуючий суддяГнатюк Г.М.

СуддяКравчук Н.М.

СуддяМирутенко О.Л.

Повний текст постанови

виготовлено 30.11.2015р.