Постанова № 53950671, 01.12.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2015 р. Справа№ 910/8779/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Сітайло Л.Г.

Пашкіної С.А.

при секретарі Матюхін В.І.

за участю представників:

від позивача: не з'явився.

від відповідача: Волобоєва С.В.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

на рішення

господарського суду міста Києва

від 13.10.2015 року

у справі №910/8779/15-г (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах"

до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 13392 грн. 45 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2015 року позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" - задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, ВУЛИЦЯ ІЛЛІНСЬКА, будинок 8, ідентифікаційний код юридичної особи 20474912) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" (49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпропетровськ, ВУЛИЦЯ НАБЕРЕЖНА ПЕРЕМОГИ, будинок 32, ідентифікаційний код юридичної особи 33248430) 13392 (тринадцять тисяч триста дев'яносто дві) грн. 45 (сорок п'ять) коп. та судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2015 року та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2015 р. апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2015 року прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

В судове засідання 01.12.2015 року представник позивача з'явився.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника позивача, враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 17 червня 2009 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Інгосстрах" (Страховик) та ОСОБА_4 (Страхувальник) було укладено Договір страхування наземного транспорту №ABZ2AK79260693, предметом якого є страхування транспортного засобу "Део", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Додатковою угодою №1 від 17.06.2012 року до Договору страхування наземного транспорту №ABZ2AK79260693 від 17.06.2009 року Сторони визначили, що вигодонабувачем є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк".

Як вбачається з матеріалів справи, 11.11.2012 року по вул. Ільїна - Рябоконя у м. Черкаси відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Део", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, та транспортного засобу "Део", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, що підтверджується Довідкою №9104985 про дорожньо - транспортну пригоду.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований Позивачем автомобіль "Део", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.11.2012 року у справі №2314/9161/12 ОСОБА_5, водія транспортного засобу "Део", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.

Висновком експертного автотоварознавчого дослідження №182 від 16.11.2012 р., складеного Приватним підприємцем ОСОБА_3 встановлено, що сума матеріальних збитків, нанесених власнику автомобіля "Део", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 без урахування втрати товарної вартості в результаті його пошкодження при ДТП з ПДВ 20% складає 36 925 грн. 84 коп.

Відповідно до Страхового акту № И-4068 від 06.12.2012 року Позивач здійснив виплату страхового відшкодування ПАТ КБ "Приватбанк" в розмірі 36665 грн. 84 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 11874 від 07.12.2012 року із призначенням платежу: "виплата ОСОБА_6 (дог. №ABZ2AK79260693 від 17.06.2012р.)".

05.09.2013 року Позивач звернувся до Відповідача з претензією №05-09/02-08 з вимогою відшкодувати в порядку регресу суму в розмірі 36665 грн. 84 коп., у відповідь на яку Відповідач листом від 09.12.2013 р. за вих. №7536/12цв повідомив про виплату страхового відшкодування в розмірі 23273 грн. 39 коп.

Платіжним дорученням №77_100 від 11.12.2013 року Відповідач перерахував на рахунок Позивача страхове відшкодування згідно з актом №VESKO43183/2013 в розмірі 23273 грн. 39 коп.

Відповідно до інформації наданої МТСБУ на запит Суду, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Део", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, на момент настання страхової події була застрахована у Відповідача на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/6754817, розмір франшизи згідно з вказаним Полісом складає 00 гривень 00 копійок.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач посилався на те, що Відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язаний відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, розмір якої становить 13392 грн. 45 коп. (36665 грн. 84 коп. - 23273 грн. 39 коп.) відповідно до встановлених Полісом №АВ/6754817 лімітів відшкодування по майну.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Також, статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем на виконання зобов'язань за Договором страхування наземного транспорту №ABZ2AK79260693 від 17.06.2009 року, предметом якого є страхування транспортного засобу "Део", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, було відшкодовано на користь Страхувальника 36 665 грн. 84 коп.

Таким чином, до Позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як вбачається з матеріалів справи, вина особи, яка керувала транспортним засобом "Део", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.11.2012 року у справі №2314/9161/12, якою ОСОБА_5, водія транспортного засобу "Део", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.

Відповідно до частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України „Про страхування").

Абзацем 18 статті 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Статтею 1191 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Висновком експертного автотоварознавчого дослідження №182 від 16.11.2012 р., складеного Приватним підприємцем ОСОБА_3 встановлено, що сума матеріальних збитків, нанесених власнику автомобіля "Део", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 без урахування втрати товарної вартості в результаті його пошкодження при ДТП з ПДВ 20% складає 36 925 грн. 84 коп.

Відповідно до Страхового акту № И-4068 від 06.12.2012 року Позивач здійснив виплату страхового відшкодування ПАТ КБ "Приватбанк" в розмірі 36665 грн. 84 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 11874 від 07.12.2012 року із призначенням платежу: "виплата ОСОБА_6 (дог. №ABZ2AK79260693 від 17.06.2012р.)".

05.09.2013 року Позивач звернувся до Відповідача з претензією №05-09/02-08 з вимогою відшкодувати в порядку регресу суму в розмірі 36665 грн. 84 коп., у відповідь на яку Відповідач листом від 09.12.2013 р. за вих. №7536/12цв повідомив про виплату страхового відшкодування в розмірі 23273 грн. 39 коп.

Платіжним дорученням №77_100 від 11.12.2013 року Відповідач перерахував на рахунок Позивача страхове відшкодування згідно з актом №VESKO43183/2013 в розмірі 23273 грн. 39 коп.

Відповідач, не погоджуючись з розміром страхового відшкодування у розмірі 36925 грн. 84 коп., визначеного на підставі висновку експертного автотоварознавчого дослідження №182 від 16.11.2012 р., складеного Приватним підприємцем ОСОБА_3, заявив клопотання про призначення у справі судової автотехнічної експертизи.

Судом першої інстанції задоволено та призначено судову автотехнічну експертизу.

24.09.2015 року на адресу господарського суду міста Києва від Київського науково - дослідного інституту судових експертиз надійшло повідомлення про неможливість надання висновку №10170/15-54 від 10.09.2015 року у зв'язку з незадоволенням клопотання експерта, а саме ненаданням на огляд автомобіля.

Пунктом 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998 року, встановлено, що у випадку невиконання клопотань експерта щодо надання додаткових матеріалів, несплати вартості експертизи протягом 45 календарних днів з дня направлення клопотання в порядку, передбаченому чинним законодавством, незабезпечення прибуття експерта, безперешкодного доступу до об'єкта дослідження, а також належних умов для його роботи (учинення перешкод з боку сторін, що беруть участь у справі, в обстеженні об'єкта) матеріали справи повертаються органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), із зазначенням мотивованих причин неможливості її проведення.

За таких підстав, у зв"язку з незадоволенням клопотання експерта Київського науково - дослідного інституту судових експертиз, Суд першої інстанції вірно розглянув справу №910/8779/15-г на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Законом України "Про страхування" та Законом України "Про обов"язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов"язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.

Згідно зі статтею 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Отже, враховуючи визначені Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/6754817 розміри лімітів відповідальності та франшизи, скд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Відповідач зобов'язаний відшкодувати Позивачу витрати в розмірі 13392 грн. 45 коп. (36665 грн. 84 коп. страхового відшкодування - 23273 грн. 39 коп. перерахована Відповідачем сума страхового відшкодування в порядку регресу).

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2015 року у справі №910/8779/15-г залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/8779/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Л.Г. Сітайло

С.А. Пашкіна