Постанова № 53949697, 17.11.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2015 р. Справа№ 5011-35/5108-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Тищенко А.І.

Зубець Л.П.

при секретарі Єременко К.Л.

за участю представників

від позивача: Шикеринець Р.І., дов. № 2-264 від 29.12.2014р.

від відповідача: Онищенко І.П., дов. № 85/16 від12.08.2015р.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Уктрансгаз" та Дочірньої

компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії

"Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду м. Києва

від 06.04.2015 р.

у справі №5011-35/5108-2012 (головуючий суддя: Літвінова М.Є.,

судді: Борисенко І.І., Полякова К.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної

компанії "Нафтогаз України"

про стягнення 639 158, 81грн.

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Дочірньої компанії "Газ України" Національної компанії "Нафтогаз України" про стягнення 1 819 124,38 грн. заборгованості, штрафних санкцій, та стягнення судового збору.

В процесі розгляду справи позивач подав до Господарського суду м. Киэва заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить припинити провадження у справі в частині основного боргу у порядку п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України та стягнути з відповідача інфляційні - 62 860,34 грн., пеню - 181 282,83 грн., 7 % штрафу - 233 462,97 грн., 3 % річних - 161 552,67 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 16.04.2014 замінено позивача Дочірню компанію "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" його правонаступником - Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз".

Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.04.2015р. у справі № 5011-35/5108-2012 провадження в частині основного боргу у розмірі 1 314 736,73 грн. припинено. Позов задоволено частково. Стягнуто з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" 3 % річних - 161 552,67 грн. (сто шістдесят одну тисячу п'ятсот п'ятдесят дві гривні 67 коп.), інфляційні втрати - 12 613, 53 грн. (дванадцять тисяч шістсот тринадцять гривень 53 коп.), пеню - 139 044,11 грн. (сто тридцять дев'ять тисяч сорок чотири гривні 11 коп.) та 32 558,93 грн. (тридцять дві тисячі п'ятсот п'ятдесят вісім гривень 93 коп.) судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в дохід Державного бюджету України 2 695,41 грн. (дві тисячі шістсот дев'яносто п'ять гривень 41 коп.) судового збору.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Дочірня компанія "Газ України" Національної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 06.04.2015р. у справі № 5011-35/5108-2012 в частині задоволення вимоги про стягнення 139 044,11 грн. пені та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір заявленої до стягнення пені до 1%, відмовити в задоволенні іншої частини вимоги про стягнення пені.

Також не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 06.04.2015р. у справі № 5011-35/5108-2012 в частині часткового задоволення вимог про стягнення інфляційних вимог.

Вимоги та доводи апеляційних скарг мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відповідно до протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Дочірньої компанії "Газ України" Національної компанії "Нафтогаз України" у справі № 5011-35/5108-2012 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 30.04.2015 р. у справі № 5011-35/5108-2012 було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючого судді Шапран В.В., судді: Жук Г.А., Буравльов С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.04.2015р. у справі № 5011-35/5108-2012 апеляційні скарги прийнято до провадження у складі колегії: головуючого судді Шапран В.В., судді: Жук Г.А., Буравльов С.І. та призначено розгляд справи на 11.06.2015р.

19.05.2015р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Дочірньої компанії "Газ України" Національної компанії "Нафтогаз України" надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 р. у справі № 5011-35/5108-2012 було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючого судді Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.04.2015р. у справі № 5011-35/5108-2012 апеляційні скарги прийнято до провадження у складі колегії: головуючого судді Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

В судовому засіданні 11.06.2015р. оголошено перерву до 02.07.2015р.

01.07.2015р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Дочірньої компанії "Газ України" Національної компанії "Нафтогаз України" надійшли письмові пояснення до апеляційної скарги.

В судовому засіданні 02.07.2015р. оголошено перерву до 03.08.2015р.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2015 року №09-52/1048/15 у зв'язку з перебуванням судді Шапрана В.В. у відпустці, відповідно до абзацу 1 підпункту 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматичний розподіл справи №5011-35/5108-2012.

Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу справ між суддями апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Дочірньої компанії "Газ України" Національної компанії "Нафтогаз України" у справі № 5011-35/5108-2012 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Чорна Л.В., Смірнова Л.Г.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2015 р. у справі № 5011-35/5108-2012 було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючого судді Кропивна Л.В., судді: Пашкіна С.А., Смірнова Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2015р. у справі № 5011-35/5108-2012 апеляційні скарги прийнято до провадження у складі колегії: головуючого судді Кропивна Л.В., судді: Пашкіна С.А., Смірнова Л.Г. та призначено розгляд справи на 26.08.2015р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2015р. у справі № 5011-35/5108-2012 відкладено розгляд справи на 16.09.2015р.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 року №09-52/1177/15 у зв'язку з перебуванням судді Кропивної Л.В. у відпустці, відповідно до абзацу 1 підпункту 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматичний розподіл справи №5011-35/5108-2012.

Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу справ між суддями апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Дочірньої компанії "Газ України" Національної компанії "Нафтогаз України" у справі № 5011-35/5108-2012 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2015 р. у справі № 5011-35/5108-2012 було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючого судді Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2015р. у справі № 5011-35/5108-2012 апеляційні скарги прийнято до провадження у складі колегії: головуючого судді Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Тищенко А.І. та призначено розгляд справи на 19.10.2015р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 р. у справі № 5011-35/5108-2012 було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючого судді Мартюк А.І., судді: Новіков М.М., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2015р. у справі № 5011-35/5108-2012 апеляційні скарги прийнято до провадження у складі колегії: головуючого судді Мартюк А.І., судді: Новіков М.М., Гаврилюк О.М.

В судовому засіданні 19.10.2015р. оголошено перерву до 16.11.2015р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2015 р. у справі № 5011-35/5108-2012 було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючого судді Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2015р. у справі № 5011-35/5108-2012 апеляційні скарги прийнято до провадження у складі колегії: головуючого судді Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Тищенко А.І.

В судовому засіданні 16.11.2015р. оголошено перерву до 17.11.2015р.

Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення Господарського суду м. Києва від 06.04.2015р. у справі № 5011-35/5108-2012 скасувати в частині задоволення вимоги про стягнення 139 044,11 грн. пені та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір заявленої до стягнення пені до 1%, відмовити в задоволенні іншої частини вимоги про стягнення пені, в задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити.

Представник відповідача підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення Господарського суду м. Києва від 06.04.2015р. у справі № 5011-35/5108-2012 скасувати в частині часткового задоволення вимог про стягнення інфляційних вимог, в задоволенні апеляційної скарги позивача відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" створене відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України "Про реорганізацію дочірніх компаній Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від 13.06.2012 №360-р, наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України "Про реорганізацію Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від 18.07.2012 №530 внаслідок реорганізації шляхом перетворення у Публічне акціонерне товариство Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", яка була створена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.1998 №1173 "Про розмежування функцій з видобування, транспортування, зберігання і реалізації природного газу".

Відповідно до п. 1.2 Статуту ПАТ "Укртрансгаз", товариство є правонаступником усіх майнових та не майнових прав та обов'язків Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

28.01.2011 між позивачем (виконавець за договором) та відповідачем (замовник за договором) укладений договір №110101407/Н47 про транспортування природного газу магістральними трубопроводами (далі -Договір), за умовами якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами (послуги) природного газу, замовника від пунктів прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Обсяг транспортування газу замовника з 01.01.2011 до 31.12.2011 складає 344 018,000 тис. куб.м., в тому числі по місяцях..

Відповідно до п. 3.1 Договору, тариф на послуги транспортування 1000 м.куб. Газу магістральними трубопроводами виконавця встановлюється в розмірі 31,60 грн., крім того ПДВ - 6,32 грн., всього - 37,92 грн.

Сторони домовились, що тариф на послуги з транспортування газу, вказаний в п. 3.1 цього Договору, змінюється за рішенням Національної комісії регулювання електроенергетики України. У разі зміни тарифу на послуги з транспортування газу, новий тариф є обов'язковим для сторін за цим договором з моменту введення його в дію Національною комісією регулювання електроенергетики України, і додаткового письмового погодження сторін не потребує.

Згідно п. 4.1. договору оплата за газ здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа, наступного за звітним місяця.

Відповідно до п. 5.1 Договору прийом-передача газу здійснюється сторонами в пунктах приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи виконавця та на газорозподільній станції.

Строк дії договору відповідно до умов п. 10.1 договору в редакції додаткової угоди №2 до договору встановлений з моменту його підписання сторонами і діє в частині транспортування газу з 1 січня 2011р. до 31 липня 2011р. включно, в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Як вбачається з матеріалів справи, акти свідчать про надання виконавцем послуг за договором та прийняття їх замовником у кількості і вартості вказаних в актах: №01Н від 31.01.2011, №01Н-2 від 28.02.2011, №02Н-1 від 28.02.2011, №03Н від 31.03.2011, №04Н від 30.04.2011, №05Н від 31.05.2011, № 06н від 30.06.2011, №07Н від 31.07.2011, об'ємом 172 282,877 тис. куб.м. на суму 5 638 587,92 грн., з яких було оплачено 4 323 851,19 грн.

13.06.2013р. позивачем було надіслано на адресу відповідача заяву № 12/13-21 про припинення зобов'язань заліком зустрічної однорідної вимоги, відповідно до якої провів зарахування на суму в розмірі 1 516 436,28 грн., в тому числі суму основного боргу в розмірі 1 314 736,73 грн. за договором про транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 110101407/Н47 від 28.01.12011р., що не заперечується відповідачем.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та вважає, оскільки сума основного боргу погашена в порядку ст. 610 ЦК України, таким чином в частині основного боргу у розмірі 1 314 736,73 грн. в порядку п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, слід припинити провадження.

Також, позивач заявив до стягнення інфляційні втрати - 62 860,34 грн., пеню - 181 282,83 грн., 7 % штрафу - 233 462,97 грн., 3 % річних - 161 552,67 грн.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Як передбачено ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач, згідно підписаного сторонами акту приймання-передачі, надав відповідачу послуги з транспортування природного газу з січня по липень 2011 року на суму 5 638 587,92 грн.

Відповідач оплатив транспортування природного газу у розмірі 5 638 587,92 грн., однак із порушенням строків визначених умовами договору.

Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до п.7.3 Договору, у разі неоплати або несвоєчасної оплати послуг з транспортування газу у строки зазначені в п. 7.3 договору, замовник повинен сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 6 статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Нормами статті 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч. 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до пункту 4.4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що з урахуванням положення частини четвертої статті 51 Господарського процесуального кодексу України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

Згідно з статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Пеня нарахована за період з 01.01.2011 по 13.06.2011.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та вважає, що строк позовної давності про стягнення пені за зобов'язаннями за січень та лютий 2011 року сплинув, тому пеня підлягає задоволенню в частині суми 139 044,11 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правомірного висновку, що вимоги щодо стягнення з відповідача 161 552,67 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення штраф 7 %, в порядку ч. 2 ст. 231 ГК України.

За приписами ч.2 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У п.2.2 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Тобто, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, можливо за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 04.02.2014р. по справі №3-14гс14.

Проте, як зазначалось вище, позовні вимоги обґрунтовані саме порушенням відповідачем свого зобов'язання з оплати послуг за договором №110101407/Н47 від 28.01.2011 (грошові зобов'язання).

Пунктом 1.1 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що грошовим зобов'язанням - є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Тобто, у даному випадку штрафні санкції заявником нараховано саме за порушення грошового зобов'язання, що виключає у даному випадку можливість визначення розміру штрафу на підставі ст.231 Господарського кодексу України.

Таким чином, оскільки контрагентами не було визначено відповідальність відповідача у формі пені та штрафу у разі несвоєчасного виконання грошового зобов'язання (порядок її сплати та розмір), місцевий суд дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача штрафу в сумі 233 462,97 грн.

Аналогічні висновки наведено у постановах від 16.06.2014 та від 01.07.2014 Вищого господарського суду України по справах №904/10238/13 та №905/9180/13.

Задовольняючи частково позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 12 613,56 грн. суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що «... інфляційні втрати за прострочення сплати коштів за зобов'язаннями за січень, лютий та частково за березень 2011 року позивач розрахував безпідставно, оскільки період їх нарахування складає менше місяця.»

З таким висновком суду, колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, дефляція).

Згідно із роз'ясненням Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999 №02-5/223 відповідні індекси інфляції розраховуються Державним комітетом статистики України (раніше - Міністерство статистики України), починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються у газеті "Урядовий кур'єр". Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на державний комітет статистики України ці показники згідно зі статтями 19, 21 і 22 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися для визначення розміру завданих збитків.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", якщо сума боргу повинна бути сплачена в період з 1 по 15 числа відповідного місяця, то вона індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця.

Колегією суддів встановлено, що позивач здійснив нарахування інфляційних втрат за весь час прострочення, керуючись роз'ясненнями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладеними у листі від 03.04.1997 р. № 62-97, з врахуванням того, що якщо сума боргу повинна бути сплачена в період з 1 по 15 числа відповідного місяця, то вона індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця.

Вказане підтверджується наданим позивачем розрахунком, відповідно до якого інфляційні втрати за весь час прострочення виконання відповідачем зобов'язань по оплаті послуг з транспортування природного газу в 2011 році за Договором складають 62 860,34 грн..

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що всупереч принципу повноти, всебічності та об'єктивності розгляду всіх обставин справи, суд першої інстанції інстанції не прийняв до відома обґрунтовані розрахунки позивача щодо заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат, таким чином інфляційні втрати підлягають задоволенню в розмірі 62 860,34 грн.

В своїй апеляційній скарзі відповідач в порядку п.3 ст. 83 ГПК України, просив суд зменшити розмір пені до 1 %.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення по справі, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що вирішуючи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Оскільки в порушення наведених законодавчих положень, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів існування виняткових обставин в розумінні ст. 83 ГПК України, крім того у даному випадку сума основної заборгованості за договором погашена, однак з порушенням з боку відповідача. Також суд враховує, що розмір штрафних санкцій за несвоєчасну оплату транспортованого газу на умовах договору не є значно чи надмірно великим, виходячи із загальної заборгованості по договору та часу прострочення належних до сплати сум.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні правові підстави для зменшення нарахованих позивачем суми пені на підставі ч. 1 ст. 233 ГК України, п. 3 ст. 83 ГПК України при встановленому та підтвердженому факту прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного, колегія Київського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" підлягає задоволенню, рішення Господарського суду м. Києва від 06.04.2015р. у справі № 5011-35/5108-2012 підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позову про стягнення інфляційних втрат в розмірі 62 860,34 грн., в цій частині слід прийняти нове рішення про задоволення позову, апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 101 - 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" задовольнити.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2015р. у справі № 5011-35/5108-2012 скасувати в частині відмови в задоволенні позову про стягнення інфляційних втрат в розмірі 62 860,34 грн.

4. Прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 62 860,34 грн..

Викласти абз. 2 резолютивної частини в такій редакції:

«1. Стягнути з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, код 30019801) 3 % річних - 161 552,67 грн., інфляційні втрати - 62 860,34 грн., пеню - 139 044,11 грн.»

5. В іншій частині рішення залишити без змін.

6. Стягнути з Стягнути з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, код 30019801) судовий збір за подання позовної заяви в сумі 7269,14 грн. та судовий збір в сумі 3 634,57 грн. за подання апеляційної скарги.

7. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, код 30019801) в дохід Державного бюджету України 2 695,41 грн. (дві тисячі шістсот дев'яносто п'ять гривень 41 коп.) судового збору.

8. Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

9. Матеріали справи № 5011-35/5108-2012 повернути до Господарського суду м. Києва.

10. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом одного місяця у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді А.І. Тищенко

Л.П. Зубець