Рішення № 53949583, 11.11.2015, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" листопада 2015 р.Справа № 921/865/15-г/3

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровець Я.Я.

розглянув матеріали справи

за позовом: Тернопільського обласного комунального підприємства "Профілактична дезинфекція" в Чортківському районі, вул. С. Бандери, 58а, м. Чортків, Тернопільська область, 48500

до відповідача: Приватного підприємства "КОЛО БОК", вул. Гайова, 30, м. Тернопіль, 46400

про: cтягнення заборгованості в сумі 13 730,44 грн.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 представник (довіреність № 419 від 14.09.2015 р.), ОСОБА_2 керівник

відповідача: ОСОБА_3 представник (довіреність б/н від 13.10.2015 р.)

В судовому засіданні представникам сторін розяснено процесуальні права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України. За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалася. В судовому засіданні 11.11.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: Тернопільське обласне комунальне підприємство "Профілактична дезинфекція" в Чортківському районі звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства "КОЛО БОК" про cтягнення заборгованості в сумі 13 730,44 грн., з яких: 4 284,20 грн. основний борг, 3 281,10 грн. пеня, 6 075,85 грн. інфляційні втрати та 89,29 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовуються неналежним виконанням відповідачем умов договору № 54 від 02.02.2013 року про надання послуг щодо оплати виконаних позивачем профдезробіт за період з вересня 2014 року по лютий 2015 року.

Ухвалою суду від 27.08.2015 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 15.09.2015 року.

Ухвалою суду від 15.09.2015 року, у зв'язку з неявкою повноважного представника відповідача, розгляд справи відкладався до 13.10.2015 року.

13.10.2015 року відповідачем через канцелярію суду подано письмове пояснення № 389 по суті спору, згідно якого проти позовних вимог заперечив.

Ухвалою суду від 13.10.2015 року розгляд справи відкладався до 27.10.2015 року.

26.10.2015 року та 27.10.2015 року відповідачем через канцелярію подано письмові пояснення № 396 та № 397 по суті спору, згідно яких проти позовних вимог заперечив.

Ухвалою суду від 27.10.2015 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів по 11.11.2015 року. В судовому засіданні 27.10.2015 року оголошувалась перерва до 03.11.2015 року.

02.11.2015 року відповідачем через канцелярію суду подано клопотання № 400 про витребування у позивача оригіналу договору № 54 про надання послуг (виконання робіт) від 02.02.2013 року.

Слід зазначити, що в судовому засіданні 03.11.2015 року представники позивача надали представнику відповідача для ознайомлення оригінал договору № 54 про надання послуг (виконання робіт) від 02.02.2013 року, про що зазначено в протоколі судового засідання від 03.11.2015 року по справі № 921/865/15-г/3.

02.11.2015 року відповідачем через канцелярію суду подано письмове пояснення № 399 по суті спору.

Заперечення відповідача проти позовних вимог обгрунтовуються тим, що як стверджує директор відповідача ним договір № 54 про надання послуг (виконання робіт) від 02.02.2013 року не підписувався. Також, в поданих у попередніх судових засідання письмових пояснення по суті спору відповідач зазначив, що акти приймання наданих позивачем послуг за період з вересня 2014 року по лютий 2015 року також директором відповідача не підписувалися. Щодо наявності відтиску печатки на договорі і на акт приймання виконаних робіт відповідач зазначив, що директору не відомо яким чином цей відтиск печатки там з'явився.

В судовому засіданні 03.11.2015 року оголошувалась перерва до 11.11.2015 року.

Представники позивача в судове засідання призначене на 11.11.2015 року з'явилися, позовні вимоги підтримали, просили позов задоволити повністю з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання призначене на 11.11.2015 року з'явився, проти позовних вимог заперечив з підстав наведених у письмових поясненнях по суті спору, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши подані докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Між Тернопільським обласним комунальним підприємством "Профілактична дезинфекція" в Чортківському районі (далі по тексту Виконавець/позивач) та Приватним підприємством "КОЛО БОК" (далі по тексту Замовник/відповідач) 02.02.2013 року укладено Договір № 54 про надання послуг (виконання робіт) (далі по тексту Договір), згідно умов якого Виконавець зобов'язується, а Замовник доручає вести спостереження в профілактичних цілях і виконувати профдезроботи по мірі необхідності, своїми отрутохімікатами та дезінфікуючими речовинами і своєю робочою силою по договірних цінах (п. 1.1. Договору).

Пунктом 4.2. Договору визначено строк дії договору, а саме: з 02 лютого 2013 року по 31 грудня 2018 року.

Зазначені в п. 1.1. Договору профдезроботи виконуються залежно від заселення об'єкта гризунами, комахами чи забруднення патогенними мікроорганізмами, але не рідше одного разу в місяць (п. 1.2. Договору).

У п. 1.2. Договору сторони визначили, що на місяць сума договору з ПДВ становить 703,20 грн.

Відповідно до пп. 2.4.1. п. 2.4. Договору Виконавець зобов'язався у 5-ти денний термін з моменту укладення договору розпочати передбачені в п. 1 цього Договору роботи і продовжувати їх до закінчення строку дії договору.

Виконавець зобов'язався виконувати роботи у встановлений термін, належної якості та своєчасно здати їх відповідно до цього Договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання по Договору виконував належним чином, що підтверджується підписаними обома сторонами та скріпленими печатками Актами приймання наданих послуг (виконаних робіт), копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо в зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до п. 3.1. Договору плата за виконання робіт, які є предметом цього договору, зазначені в п. 1.2., проводиться щомісячно на розрахунковий рахунок замовника після виконаних робіт та підписаного акту виконаних робіт.

Згідно п. 3.2. Договору розмір плати за виконання профдезробіт може змінюватися за взаємною згодою Виконавця та Замовника шляхом підписання додаткових угод до цього договору, додатків.

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що при зміні цін профдезроботи Виконавець зобов'язується письмово попередити замовника про введення в дію нових цін на профдезроботи, які вважаються прийнятими Замовником з моменту першої оплати за новими цінами.

Позивачем в підтвердження своїх позовних вимог долучено Акти приймання наданих послуг (виконаних робіт), а саме: № 71 за вересень 2014 року на суму 703,20 грн., № 71 за жовтень 2014 року на суму 703,20 грн., № 71 за листопад 2014 року на суму 703,20 грн., № 71 за грудень 2014 року на суму 703,20 грн., № 71 за січень 2015 року на суму 736,00 грн., а також в позовній заяві зазначив, що в лютому 2015 року ним надано відповідачу послуги на виконання умов Договору на суму 736,00 грн., однак відповідач підписаного примірника Акту не повернув. Таким чином, на думку позивача, у відповідача виникла заборгованість за виконані позивачем роботи за період з вересня 2014 року по лютий 2015 року на загальну суму 4 284,80 грн.

Слід зазначити, що згідно наявного в матеріалах справи Акту приймання наданих послуг (виконаних робіт) за січень 2015 року вартість виконаних позивачем робіт склала суму в розмірі 736,00 грн., тоді як п. 1.2. Договору встановлено суму договору на місяць в розмірі 703,20 грн.

Однак, суд вважає, що відповідач підписуючи Акт приймання наданих послуг (виконаних робіт) за січень 2015 року, який підписано на підтвердження того, що згідно договору № 54 від 02 лютого 2013 року у січні місяці 2015 року виконані роботи, погодився на зміну вартості виконаних у січні 2015 року робіт.

Щодо твердження позивача про відсутність Акта приймання наданих послуг (виконаних робіт) за лютий 2015 року, у зв'язку з неповерненням його відповідачем, суд зазначає, що відповідно до п. 6.1. Договору виконання робіт підтверджується підписами і печаткою Замовника (відповідача) або уповноважених ним осіб в акті прийому виконаних робіт.

Також, пунктом 3.1. Договору передбачено, що плата за виконання робіт проводиться після виконаних робіт та підписаного акту виконаних робіт.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не надано належних доказів в підтвердження виконання ним робіт у лютому 2015 року.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобовязання у строк, встановлений договором.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи згідно Договору № 54 про надання послуг (виконання робіт) від 02.02.2013 року, що підтверджується належним чином оформленими Актами приймання наданих послуг (виконаних робіт), а саме: № 71 за вересень 2014 року на суму 703,20 грн., № 71 за жовтень 2014 року на суму 703,20 грн., № 71 за листопад 2014 року на суму 703,20 грн., № 71 за грудень 2014 року на суму 703,20 грн., № 71 за січень 2015 року на суму 736,00 грн., є підставними та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо виконання позивачем робіт в лютому 2015 року на суму 736,00 грн., то враховуючи відсутність належним чином оформленого Акта приймання наданих послуг (виконаних робіт) за лютий 2015 року, суд вважає, що в цій частині позов є безпідставним та таким, що до задоволення не підлягає.

Таким чином, сума основного боргу, яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача становить 3 548,80 грн.

Судом не беруться до уваги пояснення директора відповідача, викладені в письмових поясненнях по суті спору, щодо того, що ним не підписувалися як Договір № 54 про надання послуг (виконання робіт) від 02.02.2013 року так і Акти приймання наданих послуг (виконаних робіт) за період з вересня 2014 року по січень 2015 року, у зв'язку з наступним.

Як встановлено судом, позивачем на підтвердження позовних вимог надано суду належним чином оформлені Договір № 54 про надання послуг (виконання робіт) від 02.02.2013 року та Акти приймання наданих послуг (виконаних робіт), а саме: № 71 за вересень 2014 року на суму 703,20 грн., № 71 за жовтень 2014 року на суму 703,20 грн., № 71 за листопад 2014 року на суму 703,20 грн., № 71 за грудень 2014 року на суму 703,20 грн., № 71 за січень 2015 року на суму 736,00 грн., оригінали яких подано в судовому засіданні для огляду.

Також, позивачем на вимогу суду подано належним чином оформлені Акти приймання наданих послуг (виконаних робіт) за період з лютого 2013 року по серпень 2014 року та докази про оплату відповідачем виконаних позивачем робіт за вказаний період (банківські виписки містяться в матеріалах справи), що підтверджує факт визнання відповідачем договірних відносин на підставі Договору № 54 про надання послуг (виконання робіт) від 02.02.2013 року, а отже підтверджує факт укладення даного Договору.

Крім того, слід зазначити, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою погасити заборгованість, а саме 03.02.2015 року, 16.02.2015 року та 18.02.2015 року. Вимоги позивача про погашення заборгованості відповідачем залишено без відповіді та без задоволення.

Згідно з приписами ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що за прострочення платежів, передбачених умовами цього договору, сплачується пеня у розмірі 0,5%, але не більше облікової ставки НБУ від належної суми до оплати за кожен день прострочення.

Позивач згідно розрахунку позовних вимог просить стягнути з відповідача пеню на загальну суму 3 281,10 грн.

Суд здійснивши перерахунок нарахування суми пені, дійшов висновку, що до задоволення підлягає сума пені в розмірі 3 218,70 грн., яка розрахована без врахування Акту приймання наданих послуг (виконаних робіт) за лютий 2015 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Позивачем згідно розрахунку позовних вимог нараховано відповідачу інфляційні втрати на загальну суму 6 075,85 грн. та три відсотки річних на загальну суму 89,29 грн.

Суд здійснивши перерахунок нарахування сум інфляційних втрат та трьох процентів річних, дійшов висновку, що до задоволення підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 5 032,20 грн. та сума трьох процентів річних в розмірі 78,40 грн., які розраховані без врахування Акту приймання наданих послуг (виконаних робіт) за лютий 2015 року.

Відповідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов'язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач надав суду всі належні та допустимі докази, які дають можливість суду частково задоволити позовні вимоги та стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 3 548,80 грн., пені в розмірі 3 218,70 грн., інфляційних втрат в розмірі 5 032,20 грн. та трьох процентів річних в розмірі 78,40 грн.

Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи приписи ст. 49 ГПК України, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 1 580,52 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, 530, 547, 549, 610, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 2, 4, 4-3 12, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 82, 83, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства "КОЛО БОК", вул. Гайова, 30, м. Тернопіль, 46400 (ідентифікаційний код 38427653) на користь Тернопільського обласного комунального підприємства "Профілактична дезінфекція" в Чортківському районі, вул. С. Бандери, 58а, м. Чортків, Тернопільська область, 48500 (ідентифікаційний код 21133136) 3 548 грн. 80 коп. основного боргу, 3 218 грн. 70 коп. пені, 5 032 грн. 20 коп. інфляційних втрат, 78 грн. 40 коп. 3% річних та 1 580 грн. 52 коп. судового збору.

3.Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

4.У решті частин позовних вимог у задоволенні позову відмовити.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (виготовлення та підписання повного тексту).

6.Сторони вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (виготовлення та підписання повного тексту), через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 01.12.2015 року.

СуддяБоровець Я.Я.