Рішення № 53949397, 24.11.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2015р.Справа№ 914/2092/15

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Іванчук С.В., суддів Манюка П.Т. та Пазичева В., при секретарі Білан О.Г., розглянувши матеріали справи за позовом: Заступника військового прокурора Львівського гарнізону, в інтересах держави в інтересах держави в особі позивачів: 1- Міністерства оборони України, м.Київ; 2- Державного підприємства Міністерства оборони України Монтажник-Львів, м.Львів; 3- Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова, м.Львів

до відповідача-1: Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м.Львів

до відповідача-2: Львівської міської ради, м.Львів

про визнання права власності на нежитлові приміщення

від прокуратури: не зявився;

від позивача-1: ОСОБА_1 представник;

від позивача-2: ОСОБА_2 начальник виробничо-технічного відділу; ОСОБА_3 представник;

від позивача-3: ОСОБА_4 представник;

від відповідача-1: ОСОБА_5 представник;

від відповідача-2: ОСОБА_6 представник.

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід суддів не поступали, в судових засіданнях проводилася технічна фіксація судового процесу програмно-апаратним комплексом Оберіг.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Заступника військового прокурора Львівського гарнізону, в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Державного підприємства Міністерства оборони України Монтажник-Львів та Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова до Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради про визнання права власності на нежитлові приміщення площею 762,4кв.м., що розташовані по вул.Т.Шевченка, 11 у м.Львові.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Згідно із рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради депутатів трудящих №798 від 05.08.1960р. приміщення по вул.Т.Шевченка, 11 у м.Львові передано на баланс Прикарпатському військовому округу. З 1960 року до даного часу жодних рішень щодо вилучення даного приміщення з користування військового відомства не приймалось, майно не вилучалось. Згідно наказу МОУ №176 від 14.06.2000р. розформовано 587 управління начальника робіт Центрального спеціалізованого будівельного управління МОУ, що утримувалось на оборотних коштах та інших цінностях, які відображені в самостійному балансі вказаного управління, за юридичною адресою: 79039, м.Львів, вул.Шевченка, 11 та створено ДП МОУ «Монтажник-Львів», а зазначене майно закріплено за створеним підприємством на праві повного господарського відання, в тому числі, і нежитлові приміщення загальною площею 762,4м.кв., адміністративний корпус площею 514,5м.кв., складські приміщення площею 180,1м.кв. та 67,8м.кв. за адресою: м.Львів, вул.Шевченка, 11. Разом з тим, прокурор зазначає, що згідно із Положенням «Про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України», затвердженим наказом Міністерства оборони України №448 від 03.07.2013р., нерухоме майно по вул.Шевченка, 11 у м.Львові перебуває на обліку КЕВ м.Львова, як військове майно, що перебуває у державній власності. Проте, як стверджує прокурор, безпідставно Львівською міською радою виставляються рахунки ДП МОУ «Монтажник-Львів» щодо заборгованостей за безпідставним договором оренди щодо користування нежитловими приміщеннями, які знаходяться за вищевказаною адресою. Прокурор зазначає, що за таких обставин, виходячи з того, що у 1960 році нерухомі приміщення загальною площею 762,4м.кв. та земельна ділянка по вул.Шевченка, 11 у м.Львові передані у користування структурного підрозділу Міністерства оборони України, до даного часу уповноваженим органом (КМУ) рішень про відчуження даного майна не приймалось та воно продовжує перебувати у користуванні структурного підрозділу Міністерства оборони приміщення по вул.Шевченка, 11 у м.Львові відповідно до ЗУ «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» відноситься до державної власності. Тому, враховуючи вищенаведені обставини, прокурор просить позовні вимоги задоволити .

Ухвалою суду від 01.07.2015р. порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 17.08.2015р. З метою повного і всестороннього зясування всіх обставин спору, для забезпечення принципу змагальності, враховуючи невиконання сторонами в повному обсязі вимог попередньої ухвали суду, а також враховуючи залучення до участі у справі іншого відповідача Львівську міську раду, розгляд справи відкладався до 31.08.2015р. Через канцелярію суду (вх.№35212/15 від 21.08.2015р.) від прокуратури подано письмові пояснення №06-9590вих-15 від 18.08.2015р. до позовної заяви, в яких прокурор зазначає, що позивачами згідно даного позову є Міністерство оборони України, Державне підприємство Міністерства оборони України Монтажник-Львів та Квартирно-експлуатаційний відділ м.Львова.

Ухвалою суду від 31.08.2015р. розгляд справи відкладався до 22.09.2015р. У звязку із невиконанням учасниками судового процесу в повному обсязі вимог попередніх ухвал суду, а також враховуючи подане прокурором клопотання про витребування додаткових доказів по справі, розгляд справи відкладався до 13.10.2015р. строк розгляду спору продовжувався, в судовому засіданні оголошувалася перерва до 27.10.2015р.

Ухвалою суду від 27.10.2015р. призначено колегіальний розгляд справи №914/2092/15 у складі трьох суддів та розгляд справи відкладено до 24.11.2015р. Відповідно до Протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів , визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Іванчук С.В., суддя Пазичев В.М., суддя Манюк П.Т.

В судове засідання 24.11.2015р. прокурор явку повноважного представника не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Жодних клопотань та заяв від прокуратури на адресу суду станом на 24.11.2015р. не поступало.

В судове засідання 24.11.2015р. представники позивачів-1,2,3 явку забезпечили, позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві і просять суд позов задоволити.

В судове засідання 24.11.2015р. представник відповідача-1 явку забезпечив, позовні вимоги заперечив, просить в задоволенні позову відмовити.

В судове засідання 24.11.2015р. представник відповідача-2 явку забезпечив, позовні вимоги заперечив, просить в задоволенні позову відмовити. Відповідачем 2 подано відзив вх. №40845/15 від 24.09.15р. в якому відповідач зазначає, що 10.03.1987 р. Залізничною районною радою народних депутатів м. Львова прийнято рішення № 109 «Про затвердження реєстру №1, реєстрацію будинків, які належать місцевим радам народних депутатів по Залізничному району м. Львова». У вказаному рішенні передбачено затвердити реєстр житлових будинків (споруд), належних місцевим радам по Залізничному району м. Львова згідно з додатком № 1. Відповідно до додатку № 1 до вказаного рішення вказано споруду на вул. Шевченка, 11. З-поміж документів, долучених до зазначеного рішення, знаходиться довідка територіального відділення Львівського заводу «Фізприлад», з якої вбачається, що цех № 3, який розташований на вул. Шевченка, 11, орендується в ЖЕК.

Згідно Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (п. 10), з набранням чинності цим Законом майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних (підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку) є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, і міст. Відповідач стверджує, що у 28.01.1998 р. між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та військовою частиною А-2868 укладено Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № 3417, згідно з п.1. якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 677,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 11. Договір укладено на термін до 31.12.1999 для службових потреб (п.1.а Договору). Остання проплата за договором оренди № 3417 була проведена відповідачем 01.12.2008 р. Таким чином, зважаючи на вказані вище рішення та дії сторін, які вчинялись відносно приміщень на вул. Шевченка, 11, (зокрема, укладення договору оренди, сплату орендної плати), власником вказаних приміщень є територіальна громада м. Львова.

Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Враховуючи вищевикладене, відповідач 2 просить у задоволенні позову відмовити.

За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обовязок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх учасників судового процесу, судом забезпечено рівні процесуальні можливості у захисті процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 ГПК України.

Дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд Львівської області,

в с т а н о в и в:

15.07.1960р. згідно із зверненням ОСОБА_2 народного господарства Львівського економічного адміністративного району УРСР до Голови виконавчого комітету Львівської міської ради депутатів трудящих у якому зазначалося, що у звязку із розміщенням цехів заводу у різних місцях міста понижує рентабельність виробництва на заводі «Фізприлад», який розташовано по вул.Шевченка, № 80, а цеху по вул..Шевченка №11 та №85. З метою концентрації виробництва і подальшого розширення заводу, рада просить дозволу передати заводу «Фізприлад» примикаючі будівлі по вул..Шевченка №78 де розташований збірний пункт облвійськомату і польова пошта ПрикВО, які закріплені за ними рішенням виконкому №24 від 30.06.1959р..Львівський завод «Фізприлад» із свого боку згоден передати Львівському Облвійськомату під збірний пункт приміщення по вул. Шевченка №85, закріплене за заводом рішенням виконкому №365 від 29.111.1953р., а польовій пошті ПрикВО приміщення по вул. Шевченка,№11, яке орендується заводом згідно договору із ЖЕК №26 Залізничного району м. Львова.

Згідно до змісту довідки територіального розташування Львівського заводу «Фізприлад» , виданої директором Львівського заводу «Фізприлад» , цех №1 розташований по вул.. Шевченка №80,цех №2 розташований по вул.. Шевченка №85 та цех №3 розташований по вул. Шевченка №11 площею забудови 816 м. кв. У даній довідці зазначається, що і територія і будівлі цехів №1 і №2 знаходяться на балансі заводу, цех №3 орендується в ЖЕК.

Відтак із змісту вищенаведених документів вбачається, що цех №3 який розташований за адресою м. Львів, вул.. Шевченка,11, не був закріплений за заводом «Фізприлад», не знаходився на його балансі, а належав на праві користування, що виникло на підставі правовідносин договору оренди із ЖЕК №26 Залізничного району міста Львова.

05.08.1960р. Виконавчим комітетом Львівської міської ради депутатів трудящих прийнято рішення №798 «Про передачу на баланс заводу «Фізприлад» приміщень облвійськомату по вул. Шевченка №78», яким вирішено пунктом 1 клопотання дирекції заводу «Фізприлад» задоволити та передати на баланс заводу будівлі облвійськомату по вул.. Шевченка №78 для розміщення збірного цеху заводу. Пунктом 2 вирішено зобовязати дирекцію заводу «Фізприлад» будинок №85 по вул. Шевченка передати на баланс облвійськомату, а приміщення по вул. Шевченка (із дописом ручкою №11 ) передати командуванню польової пошти ПРикВО (із закресленням слова команди та дописом ручкою пошти). Пунктом 3 даного рішення вирішено заборонити дирекції заводу «Фізприлад» проводити реконструкцію існуючих будівель та будівництво нових споруд на території будинкоуправління №78 по вул. Шевченка.

Доказів виконання даного рішення та фактичної передачі, зокрема актів приймання передачі зазначених у рішенні обєктів суду не надано.

Запису виправленому вірити у даному рішенні немає, оригінал документа суду не представлено. Представники сторін зазначають, що такі копії надані державним архівом Львівської області, та дана обставина підтверджується підписом заступника директора із скріпленням відтиском печатки державного архіву Львівської області.

Відтак, як вбачається із рішення № 798 від 05.08.1960р., із врахуванням виправлень, щодо адреси будівлі на № 11 по вул.Шевченка у м. Львові то даним рішенням було вирішено передати будівлі на баланс командуванню польової пошти ПрикВо.

Слід зазначити, що передача на баланс майна, не змінює власника майна, не тягне за собою автоматичне виникнення права власності на це майно . Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства. Одним з основних критеріїв визначення законності володіння майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства). Таким чином, знаходження спірного приміщення на балансі не змінює власника цього майна та не свідчить про наявність правових підстав для автоматичного виникнення у балансоутримувача чи у позивача -1, права власності на останнє.

Згідно наказу Міністра оборони України №176 від 14.06.2000 «Про створення державного підприємства Міністерства оборони України «Монтажник - Львів» та затвердження Статуту» розформовано 587 управління начальника робіт Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України та наказано створити державне підприємство Міністерства оборони України «Монтажник - Львів» надати йому статус юридичної особи. Умовне найменування військова частина А2868 та ідентифікаційний код 0845726 анулювати.

Листом №312/1/9555 від 09.09.2004р. Головного управління особового складу та організаційно-мобілізаційної роботи Генерального штабу Збройних Сил України Міністерства оборони України на лист №219 від 02.09.04р. до ДП Міністерства оборони України «Монтажник-Львів» повідомлено, що Державне підприємство Міністерства оборони України «Монтажник Львів» рахується в обліку Головного управління особового складу та організаційно-мобілізаційної роботи Генерального штабу Збройних сил України з ідентифікаційним кодом 31073938 .

При цьому, доказів у підтвердження того, що 587 управління начальника робіт Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України, чи що військова частина А2868 є правонаступниками командування польової пошти ПрикВО, якому передано спірне майно на баланс, суду не представлено.

10.03.1987р. рішенням виконавчого комітету Залізничної районної ради народних депутатів №109 від 10.03.87р. вирішено затвердити реєстр №1 житлових будинків (споруд), належний ОСОБА_2 по Залізничному району м.Львова згідно додатку №1; Львівському міжміському бюро технічної інвентаризації провести реєстрацію зазначених в даному рішенні будинків та реєстраційні посвідчення ЖЕО Залізничного району. Згідно додатку до даного рішення в перелік будівель внесено і будівлю за адресою вул. Шевченка 11.

Згідно із п. 1.5. Інструкції «Про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна» затвердженої Наказом Держбуду України від 24.05.2001 N 127 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 р. за N 582/5773 інвентаризаційна справа формується і ведеться на кожен об'єкт нерухомого майна на весь час його існування та зберігається в органі державної реєстрації прав за місцезнаходженням такого об'єкта.

На виконання вимог ухвал суду Обласним комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки надано суду інвентаризаційну справу на будівлі, що розташовані за адресою м.Львів вул..Шевченка,11. В матеріалах інвентаризаційної справи (аркуш 98) міститься реєстраційне посвідчення №2896 на житловий будинок (споруду) за адресою м. Львів вул. Шевченка 11.

Судом встановлено, що 10.07.1987р. на підставі реєстру №2896, затвердженого рішенням виконкому Залізничної районної ОСОБА_2 народних депутатів за №109 від 10.03.1987р. видано реєстраційне посвідчення на житловий будинок (споруду) №2896 , що в цілому належить місцевим ОСОБА_2 у м. Львові по вул. Шевченка,11, яке зареєстроване на праві державної власності за виконкомом Залізничної районної ради народних депутатів і знаходиться в оперативному управлінні ЖЕО Залізничного району м. Львова за реєстром №3 по місту Львову .

Доказів в підтвердження скасування чи визнання недійсним рішення виконкому Залізничної районної ОСОБА_2 народних депутатів за №109 від 10.03.1987р., скасування реєстрації згідно даного реєстраційного посвідчення №2896, суду не представлено, також не представлено доказів передачі у власність та закріплення за Міністерством оборони України спірних приміщень.

Відповідачем в підтвердження своїх заперечень суду надано копії договорів оренди на нежитлові приміщення у м. Львові по вул. Шевченка 11. Договір № 020 ПК від 01.01.1992р. укладений між Домоуправлінням №300 Залізничного району діючого на підставі рішення №231 від 11.05.1982р. та військовою частиною №75004 (орендар) площею 508кв.м. та договір №3417 від 28.01.1998р. який укладено між Управлінням комунального майна (орендодавець) який діяв на підставі «Положення про Фонд комунального майна м. Львова» від 29.01.1993р. та військовою частиною А-2868 (орендар) на підставі договору з ЖБК - 300 за №020 від 01.01.92р. звіту про експертну оцінку вартості приміщення від 01.07.98р. підготовленою ПП «Львів-Веста» загальною площею 677,8 кв.м. Долучено також копії платіжних доручень №8 від 14.01.08р. №36 від 10.02.08р.., згідно яких підтверджується здійснення орендної плати ВЧ А-2868 Департаменту економічної політики та ресурсів м. Львів на підставі договору оренди №020 ПК від 01.01.92р. Доказів визнання недійсними даних договорів оренди суду не надано.

Згідно до змісту Звіту про експертну оцінку вартості приміщення від 01.07.98р. (копія якого долучена до матеріалів справи), підготовленого ПП «Львів Веста» на замовлення орендаря будівель - військової частини А-2868 на підставі договору на проведення експертної оцінки з військовою частиною А-2868 №45 УІ- е від 29.06.1998р. Генеральної угоди про виконання послуг під час приватизації обєктів приватизації з Фондом державного майна України від 09.10.1997р. проведена оцінка будівлі, що знаходиться за адресою м. Львів вул. Шевченка,11 з метою визначення ринкової вартості будівлі та визначення орендної плати. Вартість майно згідно експертної оцінки визначено в розмірі 221114грн. У звіті зазначено, обєкт оцінки-дві двоповерхові зблоковані будівлі, що включають адміністративні, господарські та складські приміщення, котельню та гараж . У п.1 розділу 2 Звіту зазначено, що обєкт експертної оцінки належить до комунальної власності м. Львова, знаходиться в оперативному управлінні ЖЕО Залізничного району , зданий в оренду згідно договору на оренду нежитлових приміщень №3447 від 28.01.98р., та вказано що орендар не має відводу земельної ділянки.

Як вбачається із матеріалів справи військова частина А2868 зверталась листами №86 від 20.07.1998р., №3 від 05.01.1998р. до Управління комунального майна в яких просила переглянути орендну плату орендованого майна за адресою м.Львів вул. Шевченка 11 та у листі № 3 повідомлено Управління комунального майна, що військова частина 75004 сформована за наказом Міністра оборони СРСР №Д-883279 від 27.06.1961р з місцем дислокації у місті Львові та Наказом Міністра оборони України №Д-185/356 від 08.04.1996р. військова частина 75004 перейменована у військову частину А-2868.

Отже, із інформації зазначеної у даному листі №3 від 05.01.1998р., військова частина 75004 сформована за наказом Міністра оборони СРСР №Д-883279 від 27.06.1961р., а передача спірного обєкта на баланс, як зазначають прокурор та позивачі, відбулася 05.08.1960р., згідно рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради депутатів трудящих №798 «Про передачу на баланс заводу «Фізприлад» приміщень облвійськомату по вул. Шевченка №78».

Відтак, із наведеного вбачається, що оскільки прийняте рішення про передачу на баланс спірних приміщень було прийнято раніше, а військова частина створена пізніше, відтак за даних обставин спірні приміщення фактично не могли бути передані не існуючій на той час військовій частині, а відтак і передані на баланс її правонаступникам, одним із яких виступає ДП Міністерства оборони «Монтажник-Львів» . Доказів того, що військова частина 75004 є правонаступником чи входила у структуру командування польової пошти ПРикВО суду не надано та дані обставини не обґрунтовано.

Листом №26 від 15.02.2002р. військової частини №А2868 код 08457526 за підписом командира ДП МОУ «Монтажник-Львів» повідомлено ЖЕК -300 Залізничного району , що у звязку із ліквідацією військової частини А-2868 з 1 березня 2002р. всі розрахунки слід проводити з правонаступником в/ч А-2868- Державним підприємством Міністерства Оборони України «Монтажник-Львів» та зазначено реквізити даного підприємства. Листом вих. 06 від 15.06.2004р. ДП МОУ «Монтажник-Львів» до управління ресурсів Львівської міської ради звернувся про перезаключення договору оренди нежитлового приміщення за адресою м. Львів вул. Шевченка,11 з 01.01.2004р. . У листі також вказано, що ДП МОУ «Монтажник-Львів є правонаступником військової частини А-2868, яка орендувала вищевказане приміщення згідно договору №3417.

Із вищенаведеного також вбачається, та є додатковим підтвердженням того, що військова частина А - 2868, правонаступником якої є ДП Міністерства оборони «Монтажник Львів», укладаючи договори оренди, оплачуючи орендну плату, замовляючи експерту оцінку вартості майна з метою визначення розміру орендних платежів знала та визнавала , що вона є лише користувачем, а не власником спірного майна.

Листом від 21.01.2015р. №18-1323-0-2-111/2-15 Відділу Держземагенства у м. Львові Львівської області адресованому Управлінню комунальної власності Львівської міської ради зазначено, що відповідно до державної статистичної звітності, земельна ділянка на вул. Т.Шевченка,11 у м.Львові площею 0,4800га знаходиться в користуванні Військового містечка №356 без належно оформлених правовстановлюючих документів на землекористування. За категорією земель дана земельна ділянка відноситься до земель промисловості, транспорту, звязку, енергетики, оборони та іншого призначення. Згідно до списку землекористувачів та землевласників Залізничного району м. Львова, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради від 06.02.98р. за №51 «Про інвентаризацію земель м. Львова» земельна ділянка на вул.Шевченка,11 у м. Львові відповідно до додатково долученого плану земельної ділянки відноситься до земель м. Львова, що не надані у власність або користування.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України. (Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 лютого 2015 року у справі N 6-244цс14. від 24.06.2015, № 6-318цс15).

Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом статті 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Звернення з позовом про визнання права власності можливе лише за умови, що особи, які не визнають, заперечують та/або оспорюють право власності, не перебувають із власником у зобов'язальних відносинах, оскільки передумовою для застосування зазначеної статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права (постанова від 23.12.2014 N 5011-74/9393-2012, лист, Вищого господарського суду, від 20.04.2015, № 01-06/631/15 "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 N 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів").

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Таким чином, захист права власності шляхом його визнання в судовому порядку можливий за наявності одночасно двох умов: по-перше, це підтвердження в судовому порядку своїх прав на майно шляхом подання належних і достатніх доказів, які достеменно підтверджують факт набуття права власності на законних підставах, і, по-друге, вичерпне спростування доводів третіх осіб, які оспорюють або не визнають право власності позивача. Підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності на підставі статті 392 Цивільного кодексу України є оспорювання існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.

Таким чином, недоведення позивачем наявності у нього суб'єктивного матеріального права, на захист якого подано позов, а саме права власності на предмет спору, виключає можливість задоволення позовних вимог, які заявлено на підставі статті 392 Цивільного кодексу України. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України, яка викладена в постанові від 19.09.2011 по справі N 3-82гс11, а також підтверджується судовою практикою Вищого господарського суду України по справах NN 913/767/13-г, 904/1789/13-г, № 5011-62/8101-2012).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Враховуючі встановлені обставини та наведені докази прокурор та позивачі не довели в судовому порядку належними та допустимими доказами своїх прав на спірне майно, не спростували вищевикладених обставин, не надали належних і достатніх доказів, які достеменно підтверджують факт набуття права власності на законних підставах.

Враховуючи викладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, непідтвердженими належними доказами, тому задоволенню не підлягають.

Згідно із ст.1,ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір судовий збір збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат. За умовами п 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013, № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України "Приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам).

Як вбачається із позовної заяви та додаткових письмових пояснень №06-9590вих-15 від 18.08.2015р. до позовної заяви, прокурор зазначає, що позивачами даного позову є Міністерство оборони України, Державне підприємство Міністерства оборони України Монтажник-Львів та Квартирно-експлуатаційний відділ м.Львова.

Згідно із п.2.2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013, № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України") судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 ГПК такий обов'язок покладається на позивача (в тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у вигляді повернення майна застосовуються з ініціативи господарського суду, наприклад, при визнанні договору недійсним - пункт 1 статті 83 ГПК). На виняток з цього правила лише у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею (частина третя статті 55 ГПК); з цією метою суд вправі витребувати додаткові документи і матеріали як в учасників даного судового процесу, так і в інших підприємств та організацій (стаття 38, пункт 4 статті 65 ГПК), а в разі необхідності призначити відповідну судову експертизу (проведення експертної оцінки майна), у випадку ж відмови позивача від здійснення оплати такої експертизи - залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

У позовній заяві не визначено ціну позову, на вимогу ухвал суду, зокрема від 17.08.15р., від 27.10.15р. ні прокуратурою ні позивачами не надано доказів в підтвердження вартості спірного майна. Відтак, суд виходить із визначеної вартості спірного майна у звіті про експертну оцінку вартості обєкта оренди від 01.07.1998р., копію якого долучено до матеріалів справи відповідачем 1, згідно до змісту якого вартість експертної оцінки спірного обєкта нерухомості становить 221 114грн.

Згідно із ст.1, ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір (в редакції станом на момент подання позовної заяви) судовий збір збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат. За подання позовних заяв майнового характеру до господарського суду ставка судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011р. №3674-VI (з внесеними змінами і доповненнями) судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. З огляду на викладене, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір в загальному розмірі 4422,28грн. належить покласти на позивачів у рівних частинах.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 4-3, 12, 29, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити .

Стягнути з Міністерства оборони України ( 03168 м.Київ Повітрофлотський проспект,6 код ЄДРПОУ 00034022) в дохід державного бюджету 1407,43грн. судового збору.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Монтажник-Львів» (79039 м.Львів вул..Шевченка,11 ЄДРПОУ 31073938) в дохід державного бюджету 1407,43грн. судового збору.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова (79000 м.Львів вул..Шевченка,3 А код ЄДРПОУ 07638027) в дохід державного бюджету 1407,43грн. судового збору.

Накази видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Іванчук С.В.

суддя Манюк П.Т.

суддя Пазичев В.М.

Повне рішення складено 30.11.2015р.