Рішення № 53949146, 24.11.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2015Справа №910/17791/15

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес»

про стягнення 8 826,54 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Діденко І.В. (представник за довіреністю №Э.37.7.0.0/Д-841 від 08.11.2013р.);

від відповідача: Бакасова О.О. (представник за довіреністю №282 від 31.12.2014р.).

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах»» (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» (надалі також - відповідач) суми страхового відшкодування в розмірі 8 826,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виплативши страхове відшкодування власнику автомобіля, пошкодженого при дорожньо-транспортній пригоді, винним у якій визнано водія іншого автомобіля, отримав, в силу приписів статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України, у межах фактичних витрат, право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Спір виник внаслідок того, що позивачем виконано свій обов'язок щодо виплати страхового відшкодування, а відповідач ухиляється від виконання свого обов'язку здійснити виплату страхового відшкодування.

Відповідач надав письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого, він проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідачем проведено виплату страхового відшкодування позивачу на суму в розмірі 6 080,96 грн. Зазначена сума вбачається із висновку експертизи, наданої відповідачем до матеріалів справи за мінусом ПДВ. Таким чином, що випливає із відзиву відповідача, він виконав обов'язок покладений на нього нормами закону та полісу АС/8537964, у зв'язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2015р. позовна заява була прийнята до розгляду суддею Морозовим С.М., порушено провадження в справі №910/17791/15 та призначено її до розгляду на 04.08.2015р.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 04.08.2015р. у справі №910/17791/15 призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі.

16.10.2015р. до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання експертної установи про надання матеріалів, необхідних для проведення судової експертизи та оплату вартості її проведення.

Листом суду від 20.10.2015р. зобов'язано сторони надати необхідні для проведення судової експертизи докази, а позивача повторно зобов'язано оплатити вартість судової автотоварознавчої експертизи, докази чого надати до матеріалів справи.

29.10.2015р. до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про неможливість виконання вимог ухвали суду від 04.08.2015р. в частині надання необхідних для проведення судової експертизи документів та оплати вартості проведення судової експертизи.

Ухвалою від 02.11.2015р. провадження в справі було поновлено та призначено судове засідання на 24.11.2015р.

В судовому засіданні 24.11.2015р. представник позивача надав усні пояснення по суті спору та просив провадження в справі в частині стягнення 6 080,96 грн. припинити, а в іншій часині позовні вимоги задовольнити.

Відповідач, в судовому засіданні 24.11.2015р, наполягав на тому, що провадження в справі в частині стягнення 6 080,96 грн. слід припинити, а в іншій частині в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

В судовому засіданні 24 листопада 2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (страховик за Договором страхування) та Приватним акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» (надалі також - страхувальник) 09.07.2012р. було укладено Договір страхування наземного транспорту №DNQ0AX0000347974 (далі - Договір страхування), згідно з умовами якого позивач прийняв на себе обов'язок по страхуванню автомобіля «Geely CK», реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі також - застрахований автомобіль).

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

23.04.2014р. на вул. Передова, Широка н/п Амур-Нижньодніпровський Дніпропетровської області, ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Chery SQR7130», реєстраційний номер НОМЕР_2, відволікся від керування, чим порушив п. 2.3Б. ПДР України та допустив зіткнення з застрахованим автомобілем, під керуванням ОСОБА_4, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

ОСОБА_4 керувала автомобілем «Geely CK», реєстраційний номер НОМЕР_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 та посвідчення водія НОМЕР_3.

Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28.05.2014р. ОСОБА_3, за здійснення вказаного ДТП, було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Відповідно до Звіту експертного авто товарознавчого дослідження №092/14 від 25.04.2014р., складеного Приватним підприємцем ОСОБА_6, ремонт автомобіля «Geely CK», реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 9 101,04 грн.

Відповідно до складеного позивачем Страхового акту №И-1259 від 06.05.2014р. і розрахунку до нього, розмір страхового відшкодування, який підлягає до виплати страхувальнику, становить 8 826,54 грн.

Враховуючи зазначене, позивач на виконання умов Договору виплатив страхове відшкодування в сумі 8 826,54 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №1 від 08.05.2014р.

У зв'язку з невиплатою відповідачем суми страхового відшкодування позивачу, останній звернувся до суду за захистом своїх прав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 8 826,54 грн. (сума виплаченого страхового відшкодування) право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Так, частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина фізичної особи ОСОБА_3 встановлена у судовому порядку, а відповідальність особи, яка керує транспортним засобом «Chery SQR7130», реєстраційний номер НОМЕР_2 застрахована відповідачем на підставі Полісу №АС/8537964.

Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003р., відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, до позивача перейшло право вимоги до відповідача, згідно зі ст. ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що звітом, який надано ним до матеріалів справи, встановлюється сума матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Geely CK», реєстраційний номер НОМЕР_1, в розмірі меншому, ніж заявлено позивачем до стягнення в даній справі.

Відповідно до наданого позивачем Звіту експертного авто товарознавчого дослідження №092/14 від 25.04.2014р., складеного приватним підприємцем ОСОБА_6, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Geely CK», реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 9 101,04 грн.

Натомість, у відповідності до наданого відповідачем Висновку експертного дослідження авто товарознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ №3072 від 27.07.2015р., складеного експертом-автотоварознавцем ОСОБА_9, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Geely CK», реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 7 297,15 грн. в т.ч. ПДВ.

Задля встановлення достовірності зазначених сторонами сум матеріального збитку, в справі було призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інститут судових експертиз.

Однак, судова експертиза проведена не була, оскільки 29.10.2015р. до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про неможливість виконання вимог ухвали суду від 04.08.2015р. в частині надання необхідних для проведення судової експертизи документів та оплати вартості проведення судової експертизи.

Відповідно до ч. 5 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим. (ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).

Окрім того, як наголошує на тому Вищий господарський суд України у своїх постановах при розгляді справ даної категорії, (постанови від 23.08.2011р. у справі №42/92, від 07.08.2012р. у справі №2/22, від 01.03.2011р. у справі №47/372) звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Враховуючи викладене, реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є платіжне доручення.

Відповідно до складеного позивачем Страхового акту №И-1259 від 06.05.2014р. і розрахунку до нього, розмір страхового відшкодування, який підлягає до виплати страхувальнику, становить 8 826,54 грн. Зазначена сума була виплачена позивачем своєму страхувальнику на підставі платіжного доручення №1 від 08.05.2015р.

Таким чином, враховуючи пункт 22.1. статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», до позивача перейшло право вимоги до відповідача саме на суму в розмірі 8 826,54 грн., згідно зі ст. ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 12.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до Полісу №АС/8537964 розмір франшизи становить 0,00 грн., а ліміт відповідальності по майну становить 50 000,00 грн., отже, з огляду на це, з відповідача має бути стягнуто 8 826,54 грн. = 8 826,54 грн. (сума страхового відшкодування, виплачена позивачем своєму страхувальнику) - 0,00 грн. (франшиза відповідача).

Отже, згідно наведеного, обґрунтованою сумою страхового відшкодування, яка підлягає до стягнення з відповідача, є саме 8 826,54 грн.

Як встановлено судом, відповідачем, під час перебування справи в провадженні (як вбачається з матеріалів справи, позивачем було подано дану позовну заяву до суду 13.07.2015р., про що свідчить відмітка канцелярії на титульній сторінці позовної заяви) було сплачено суму страхового відшкодування в розмірі 6 080,96 грн. (сплата проведена 29.07.2015р., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №16359).

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, з урахуванням того, що відповідачем сплачено на рахунок позивача частину суми страхового відшкодування, а саме в розмірі 6 080,96 грн. вже після звернення позивача до суду, то провадження в справі, в цій частині, підлягає припиненню, а в іншій частині позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 2 745,58 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що провадження в справі №910/17791/15 в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 6 080,96 грн. підлягає припиненню, а в іншій частині позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 2 745,58 грн. підлягають задоволенню.

Судовий збір позивача у розмірі 1 827,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України та з огляду на проведення відповідачем часткового розрахунку по основному зобов'язанню вже після звернення позивача до суду з даним позовом, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження в справі №910/17791/15 в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» суми страхового відшкодування в розмірі 6 080,96 грн. припинити.

2. Позовні вимоги задовольнити повністю.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» (код ЄДРПОУ 20344871, адреса: 04050, м. Київ, вул. Білоруська, 3) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» (код ЄДРПОУ 33248430, адреса: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 32, офіс 402) суму страхового відшкодування в розмірі 2 745,58 грн. (дві тисячі сімсот сорок п'ять гривень 58 копійок) та суму судового збору в розмірі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок).

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.11.2015р.

Суддя С.М. Морозов