Рішення № 53949114, 18.11.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2015Справа №910/26073/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Максібуд Інжиніринг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичні будтехнології"

про стягнення 22 753, 81 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Гриценко І.А.

від відповідача: Павленко Ю.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Максібуд Інжиніринг» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичні будтехнології" про стягнення інфляційних втрат у розмірі 16 111, 31 грн., 3 % річних від простроченої суми у розмірі 993, 51 грн. та 5 648, 99 грн. - пені. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 14/04-ПР/14-В2 від 06.05.2014 р. щодо строку оплати виконаних робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2015 р. порушено провадження у справі № 910/26073/15 призначено її до розгляду у судовому засіданні на 28.10.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив застосувати наслідки спливу позовної давності до вимог про стягнення пені та відмовити у позові в цій частини.

Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 18.11.2015 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.05.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Максібуд Інжиніринг» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Столичні будтехнології", за умовами якого позивач зобов'язався за рахунок власних та/або залучених сил, засобів, матеріалів у відповідності до договору, проектної документації та державних будівельних норм і правил виконати комплекс підрядних робіт, а відповідач - прийняти та оплатити їх.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.5. договору ціна робіт становить 190 341, 29 грн. Після підписання договору відповідач сплачує аванс у розмірі 100 % вартості матеріалів, що становить 148 220, 10 грн.; решту - відповідач сплачує на підставі довідки КБ-3 та актів КБ-2В протягом 10 банківських днів після підписання акту приймання виконаних будівельних робіт.

14.05.2014 р. відповідачем перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Максібуд Інжиніринг» грошові кошти за договором у розмірі 148 220, 10 грн. відповідно до платіжного доручення № 827 від 14.05.2014 р.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору № 14/04-ПР/14-В2 від 06.05.2014 р. позивачем виконані, а відповідачем прийняті роботи, що підтверджується довідками про вартість робіт КБ-3 та актами приймання виконаних будівельних робіт КБ-2В на загальну суму 182 344, 54 грн., засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

30.12.2014 р. позивач звернувся до відповідач з вимогою про погашення заборгованості за договором № 14/04-ПР/14-В2 від 06.05.2014 р. у розмірі 33 207, 93 грн.

03.06.2015 р. позивач направив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичні будтехнології" лист вимогу про сплату заборгованості у розмірі 33 207, 93 грн. та штрафних санкцій на суму 25 207, 32 грн.

30.09.2015 р. відповідачем перераховано на користь позивача грошові кошти у розмірі 33 207, 93 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2072 від 30.09.2015 р.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що відповідачем допущено порушення умов договору № 14/04-ПР/14-В2 від 06.05.2014 р. щодо строку оплати виконаних робіт, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 16 111, 31 грн., 3 % річних від простроченої суми у розмірі 993, 51 грн. та 5 648, 99 грн. - пені у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору та встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, а також поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням забов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом забов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Виходячи із умов договору № 14/04-ПР/14-В2 від 06.05.2014 р., граничним строком виконання відповідачем зобов'язань з оплати виконаних робіт є 30.09.2015 р.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 230, 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

За приписами ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тож, оскільки відповідачем допущено порушення договірних зобов'язань щодо оплати виконаних відповідачем робіт, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду доказів вжиття ним заходів щодо уникнення прострочення виконання зобов'язань, суд вважає обґрунтованим притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором.

Згідно розрахунку позивача за період з 01.10.2014 р. до 29.09.2015 р. розмір інфляційних втрат становить 16 111, 31 грн., 3 % річних від простроченої суми - 993, 51 грн.

Пеня позивачем розрахована за період з 01.10.2014 р. до 01.04.2015 р. та становить 5 648, 99 грн.

Розрахунок позивача перевірено судом та є арифметично вірним.

В той же час, суд відзначає, що відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За правилами ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Тож, приймаючи до уваги, що датою прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 14/04-ПР/14-В2 від 06.05.2014 р. є 01.10.2014 р., в силу приписів ст. 258 Цивільного кодексу України позивач мав право звернутись до суду з вимогою про стягнення пені до 01.10.2015 р. включно.

У відповідності до ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Відповідно до п. 4.4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» за змістом ч. 2 ст. 264 Цивільного кодексу України переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, зокрема, ст.ст. 54, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України. Тому якщо господарським судом у прийнятті позовної заяви відмовлено (ст. 62 Господарського процесуального кодексу України) або її повернуто (ст. 63 Господарського процесуального кодексу України), то перебіг позовної давності не переривається. Так само не перериває цього перебігу подання позову з порушенням правил підвідомчості справ.

З урахуванням положення частини четвертої статті 51 Господарського процесуального кодексу України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду). Якщо позовну заяву було повернуто, перебіг позовної давності переривається з того дня, коли заяву подано до суду з додержанням установленого порядку.

Як встановлено судом, 18.09.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Максібуд Інжиніринг» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичні будтехнології" про стягнення заборгованості за договором № 14/04-ПР/14-В2 від 06.05.2014 р. у розмір 33 207, 94 грн., інфляційних втрат у розмірі 16 111, 31 грн., 3 % річних від простроченої суми у розмірі 993, 51 грн. та 5 648, 99 грн. - пені, однак ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2015 р. № 910/24831/15 позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Максібуд Інжиніринг» повернуто на підставі п.п. 2, 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

В той же час, як вбачається з календарного штампу, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Максібуд Інжиніринг», що розглядається в межах даної справи, подано через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 02.10. 2015 р.

Відтак, встановлена законом позовна давність щодо вимог про стягнення пені, на дату звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Максібуд Інжиніринг» з даним позовом сплила.

Між тим, доказів наявності поважних причин пропущення позовної давності відповідно до ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України позивачем не надано.

На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку про застосування наслідків спливу позовної давності та відмовляє Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Максібуд Інжиніринг» у задоволені вимоги про стягнення пені у розмірі 5 648, 99 грн.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового бору при покладаються обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, враховуючи, що при зверненні до суду, позивачем сплачено судових збір за мінімальною ставкою, визначеною Законом України «Про судовий збір», суд відшкодовує за рахунок відповідача у повному обсязі.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Максібуд Інжиніринг» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичні будтехнології" (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 62 , кімната 64, код ЄДРПОУ 35392258), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Максібуд Інжиніринг» (07541, Київська обл., м. Березань, вул. Куйбишева, 164, код ЄДРПОУ 38065661) інфляційні втрати у розмірі 16 111, 31 (шістнадцять тисяч сто одинадцять грн. 31 коп.) грн., 3 % річних від простроченої суми у розмірі 993, 51 (дев'ятсот дев'яносто три грн. 51 коп.) грн. та 1 218, 00 (одна тисяча двісті вісімнадцять грн. 00 коп.) грн. - судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 23.11.2015 р. .

Суддя Пригунова А.Б.