Ухвала суду № 53948963, 30.11.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

30.11.2015 р.

Справа № 910/29267/15

За позовом "Сінгента Партісіпейшнз АГ" (Syngenta Participations AG)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Вассма Кемікал"

2) Державної служби інтелектуальної власності України

про визнання недійсним свідоцтва України № 203693 на знак для товарів і послуг,

Суддя Зеленіна Н.І.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Компанія "Сінгента Партісіпейшнз АГ" (Syngenta Participations AG) звернулась до господарського суду міста Києва з позовною заявою до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Вассма Кемікал", 2) Державної служби інтелектуальної власності України про визнання недійсним свідоцтва України № 203693 на знак для товарів і послуг.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.11.2015 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 07.12.2015 р.

Позовні вимоги у даній справі мотивовані тим, що на знак для товарів і послуг «Тіаметоксам» за свідоцтвом України № 203693, зареєстрований за Товариством з обмеженою відповідальністю "Вассма Кемікал" (відповідач-1), було надано правову охорону з порушенням вимог, встановлених ст. ст. 5, 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», що є підставою для визнання такого свідоцтва недійсним.

Так, позивач зазначає, що позначення «Тіаметоксам», яке охороняється свідоцтвом України №203693 на знак для товарів і послуг, є загальновживаним терміном, оскільки тіаметоксам є діючою (активною) речовиною, яка використовується в інсектицидних засобах, що застосовуються для боротьби з шкідниками рослин, та має певну структурну формулу.

В обґрунтування заявлених вимог про вжиття заходів до забезпечення позову позивач зазначає наступне.

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», власник свідоцтва може передавати будь-якій особі право власності на знак повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг, на підставі договору. Власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору. Договір про передачу права власності на знак і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами. Сторона договору має право на інформування невизначеного кола осіб про передачу права власності на знак або видачу ліцензії на використання знака. Таке інформування здійснюється шляхом публікації в офіційному бюлетені відомостей в обсязі та порядку, встановлених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності, з одночасним внесенням їх до Реєстру.

Відповідно до ч. 2 ст. 1114 Цивільного кодексу України, факт передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, які є чинними після їх державної реєстрації, підлягає державній реєстрації.

При цьому, позивач вказує, що передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, або укладання ліцензійного договору на знак за оспорюваним свідоцтвом, обов'язок реєстрації якого покладено на Державну службу інтелектуальної власності, призведе до необхідності залучення до участі у справі осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору, що затягне вирішення справи по суті; припинення провадження у справі через непідсудність спору господарським судам у разі, якщо виключні майнові права на знак за оспорюваним свідоцтвом будуть передані фізичній особі, що унеможливить розгляд справи; неможливості виконання рішення суду, у випадку задоволення позову, у зв'язку із наявністю нового власника оспорюваного свідоцтва.

Так, невжиття заходів до забезпечення позову може привести до затягування розгляду справи по суті, припинення провадження у справі, або значно утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі.

Як вбачається з позовної заяви, на сьогоднішній день відповідач-1, відповідно до статей 16, 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», має право заборонити будь кому використовувати позначення «Тіаметоксам» на продукції, яка відноситься до агрохімічної галузі, а також під час її реалізації. Також, відповідач-1 має можливість, відповідно до норм Митного Кодексу України, вчинити дії, спрямовані на призупинення митного оформлення товарів позивача.

У той же час, позивач являється власником патенту України на винахід № 41255, а відповідно до змісту формули винаходу надається прямий абсолютний захист похідним 1,3,5-оксадіазину загальної формули (І), зокрема тіаметоксаму, що використовується як діюча речовина в інсектицидних засобах.

До поданої заяви про вжиття заходів до забезпечення позову додано копію листа Державної фіскальної служби України від 19.11.2015 р. № 24597/6/99-99-24-03-02-15, з якого вбачається, що до Державної фіскальної служби України подана заява про сприяння захисту майнових прав та включення до митного реєстру знака для товарів і послуг «Тіаметоксам», що охороняється свідоцтвом України №203693.

Таким чином, позивач вказує, що у випадку внесення знака для товарів і послуг «Тіаметоксам» за свідоцтвом України №203693, до митного реєстру об’єктів інтелектуальної власності, будуть порушені права позивача на вільне використання терміну тіаметоксам, як загальновживаного терміну, оскільки тіаметоксам є діючою (активною) речовиною, яка використовується в інсектицидних засобах, що застосовуються для боротьби з шкідниками рослин.

Суд, розглянувши заяву про вжиття заходів до забезпечення позову дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, вважає вказані заяви законними та обґрунтованим, та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї власної ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно зі ст. 67 Кодексу, позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У пункті 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26 грудня 2011 року № 16 судам роз’яснено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», обсяг правової охорони, що надається, визначається формулою винаходу (корисної моделі). Тлумачення формули повинно здійснюватися в межах опису винаходу (корисної моделі) та відповідних креслень.

Частиною 2 ст. 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» визначено, що використанням винаходу зокрема визнається: виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях, а також застосування способу, захищеного патентом, або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей спосіб, знає про те, що його застосування забороняється без згоди власника патенту або, виходячи з обставин, це і так є очевидним.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про лікарські засоби», лікарські засоби допускаються до застосування в Україні після їх державної реєстрації, крім випадків, передбачених цим Законом.

Обґрунтовуючи подану заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, позивач стверджує, що у випадку задоволення позовних вимог, виконання рішення буде значно утрудненим або навіть неможливим, у зв’язку з можливою зміною власника оспорюваного Свідоцтва, а також будуть порушені права позивача на вільне використання терміну тіаметоксам, як загальновживаного терміну, та, відповідно, права позивача як власника патенту України на винахід № 41255.

Відповідно до п. 10 ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду, зокрема, вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову.

У поданій заяві позивач просить суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом заборони відповідачу-1 на території України передавати будь-якій особі (особам) право (права) інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг «Тіаметоксам» за свідоцтвом України № 203693 та видавати ліцензій (дозволи) на використання вказаного знака, а також вносити до митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності будь-які заборони щодо знаку для товарів та послуг «Тіаметоксам» за свідоцтвом України № 203693, до вирішення спору по суті; заборони відповідачу-2 вносити будь-які зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та здійснювати офіційні публікації, щодо свідоцтва України № 203693, до вирішення спору по суті; заборони Державній фіскальній службі України включати до митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності будь-які заборони щодо знаку для товарів та послуг «Тіаметоксам» за Свідоцтвом України № 203693, до вирішення спору по суті.

Суд, дослідивши зібрані у матеріалах справи докази, встановивши обставини справи та доводи, що являються підставами для подання даної заяви, погоджується з позицією позивача щодо пов'язаності заявлених до вжиття заходів забезпечення позову з предметом позовних вимог та наявності достатніх підстав вважати, що невжиття таких заходів, у разі задоволення позовних вимог, значно утруднить або зробить неможливим виконання такого рішення.

При цьому, заявлений позивачем спосіб забезпечення позову співвідноситься з предметом позову, а отже існує конкретний зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, тож такі заходи забезпечення позову спроможні забезпечити належне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Крім того, застосування заходів до забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідачів у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, не призведе до втручання у звичайну діяльність учасників судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову, дотримання збалансованості інтересів сторін, встановивши наявність правового зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, врахувавши ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, господарський суд вважає за доцільне заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову задовольнити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 65, 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

УХВАЛИВ:

1. Заяву Компанії "Сінгента Партісіпейшнз АГ" (Syngenta Participations AG) про вжиття заходів до забезпечення позову задовольнити.

2. З метою забезпечення позову:

1) Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Вассма Кемікал» (04021, м. Київ, Мінське шосе, 4; код ЄДРПОУ 36355395) на території України передавати будь-якій особі (особам) право (права) інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг «Тіаметоксам» за свідоцтвом України № 203693 та видавати ліцензій (дозволи) на використання вказаного знака, до вирішення спору у справі №910/29267/15 по суті.

2) Заборонити Державній службі інтелектуальної власності України (03035, м. Київ, вул. Урицького, 45; код ЄДРПОУ 37552556) вносити будь-які зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та здійснювати офіційні публікації, щодо свідоцтва України № 203693, до вирішення спору у справі №910/29267/15 по суті.

3) Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Вассма Кемікал» (04021, м. Київ, Мінське шосе, 4; код ЄДРПОУ 36355395) вчиняти дії щодо внесення до митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності будь-яких заборон щодо знаку для товарів та послуг «Тіаметоксам» за свідоцтвом України № 203693, до вирішення спору у справі №910/29267/15 по суті.

4) Заборонити Державній фіскальній службі України (04655, м. Київ, Львівська пл., 8; код ЄДРПОУ 39292197) включати до митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності будь-які заборони щодо знаку для товарів та послуг «Тіаметоксам» за Свідоцтвом України № 203693, до вирішення спору у справі №910/29267/15 по суті.

3. Стягувачем за даною ухвалою є: "Сінгента Партісіпейшнз АГ" (Syngenta Participations AG) (Шварцвальдаллее 215,4058 Базель, Швейцарія/Schwarzwaldallee 215,4058 Basel, Switzerland).

4. Боржниками за даною ухвалою є:

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Вассма Кемікал» (04021, м. Київ, Мінське шосе, 4; код ЄДРПОУ 36355395);

- Державна служба інтелектуальної власності України (03035, м. Київ, вул. Урицького, 45; код ЄДРПОУ 37552556);

- Державна фіскальна служба України (04655, м. Київ, Львівська пл., 8; код ЄДРПОУ 39292197).

5. Дана ухвала являється виконавчим документом, набирає чинності з моменту її прийняття, тобто з 30.11.2015 р., та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Дана ухвала підлягає обов'язковому виконанню на всій території України з моменту її винесення.

6. Строк пред'явлення ухвали господарського суду м. Києва від 30.11.2015 р. у справі № 910/29267/15 про вжиття заходів до забезпечення позову до виконання становить один рік, тобто до 30.11.2016 р.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва протягом п’яти днів з дня її проголошення.

Суддя Н.І. Зеленіна