Постанова № 53947868, 24.11.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 р. Справа № 820/6105/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Вовченко І.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

за участю представника позивача ОСОБА_2,

за участю представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Манометр-Харків" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2015р. по справі № 820/6105/15

за позовом Приватного акціонерного товариства "Манометр-Харків"

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Манометр-Харків", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 25.05.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 283 183,50 грн., з яких 188 789,00 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями 94 394,50 грн.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем за результатами проведення перевірки слід скасувати, оскільки акт перевірки, на підставі якого було прийнято податкове повідомлення-рішення, ґрунтується на висновках, які суперечать діючому законодавству України. Вважає, що податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 25.05.2015 року є необґрунтованим та таким, що винесено з порушенням норм діючого законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2015 року у справі № 820/6105/15 відмовлено в задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "Манометр-Харків" до Харківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позивач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Представники позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали, просили суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив суд вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, на підставі наказу Харківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області " 373 від 15.04.2015 року та направлення № 438 від 20.04.2015 року фахівцями Харківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області було проведено документальну виїзну позапланову перевірку ПрАТ "Манометр-Харків" (код ЄДРПОУ 24275859) з питань обчислення та нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2013 року по 31.07.2013 року по взаємовідносинам з ТОВ "Компані "Плазма" (код ЄДРПОУ 36226451).

За результатами перевірки Харківською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області було складено ОСОБА_1 № 1071/20-23-22-01-05/24275859 від 06.05.2015 року.

Згідно висновків вказаного акту перевірки в діяльності ПрАТ "Манометр-Харків" встановлено порушення: п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, по операціях з придбання товару від ТОВ "Компані "Плазма" у сумі 188789,12 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за липень 2013 року в сумі 188789,12 грн.

Не погодившись із вказаним актом перевірки контролюючого органу, позивач звернувся до Харківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області із запереченням №02Х/161 ЮР від 18.05.2015 року.

Так, Харківською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області надано відповідь № 4956/10/20-23-22-01-05 від 21.05.2015 року, в якій зазначено, що висновок акту перевірки № 1071/20-23-22-01-05/24275859 від 06.05.2015 року залишено без змін.

На підставі висновків ОСОБА_1 перевірки № 1071/20-23-22-01-05/24275859 від 06.05.2015 року Харківською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області винесено податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 25.05.2015 року, яким ПрАТ "Манометр-Харків" збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 283183,50 грн., з яких за основним платежем - 188789 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 94394,50 грн.

Фактичною підставою для відображення в акті порушення позивачем пункту п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за липень 2013 року в сумі 188789,12 грн. слугував викладений в акті висновок відповідача про те, що неможливо підтвердити реальне здійснення господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді між ТОВ "Компані "Плазма".

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджено реальність господарських операцій між ПрАТ "Манометр-Харків" та ТОВ "Компані "Плазма", оскільки позивачем не надано до суду належних, достатніх та переконливих доказів, документів на підтвердження руху товару від продавця до покупця, документи, що засвідчують факт отримання та зберігання товару, документів щодо оплати товару. Відсутнє підтвердження фізичного переміщення товару від контрагента ТОВ "Компані "Плазма" до підприємства покупця ПрАТ "Манометр-Харків". Відсутність належним чином оформлених товарно-транспортних накладних є свідченням відсутності факту перевезення товару, що у свою чергу, вказує на фіктивність відповідної господарської операції.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг.

За змістом пункту п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Кодексу не відносяться до складу податкового кредиту суми податку сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Частина 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV встановлює, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 9 вказаного Закону передбачає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Обов'язковими реквізитами первинних документів є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати належним чином оформлені податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Так, судом першої інстанції було встановлено, що взаємовідносини між ПрАТ "Манометр-Харків" та контрагентом ТОВ "Компані "Плазма" здійснювалися на підставі договору купівлі - продажу № 5/1-ОМТО від 17.01.2013 року (т.1 а.с. 33-35).

Згідно умов зазначеного договору ТОВ "Компані "Плазма" (Продавець) зобов'язується передати у власність ПрАТ "Манометр-Харків" (Покупець) радіотехнічні вироби і інші комплектуючі, надалі іменовані Товар, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах, визначених даним Договором. Найменування, асортимент, кількість, терміни поставки (окремої партії товару) попередньо узгоджуються Сторонами і оформлюються у вигляді рахунків або Специфікацій, які є невід'ємною частиною даного Договору. Загальна вартість товару за даним договором складається з сум окремих партій по договору і на момент його укладання орієнтовно становить 5000000,00 грн. Оплата кожної поставленої партії товару здійснюється Покупцем на умовах цього Договору в національній валюті, у безготівковій формі, шляхом перерахування відповідних грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця. Одночасно з кожною партією товару Продавець надає Покупцю надає наступні документи: оригінал рахунку - фактури на партію товару; видаткову накладну на партію товару; податкову накладну на партію товару; копію сертифіката відповідності на товар, який підлягає сертифікації та передається з партією (за наявності); сертифікат походження на товар, який передається у партії (за наявності); товарно - транспорту накладну. Якість товару, що продасться, повинна відповідати вимогам креслень Покупця, або ТУ виробника, або ГОСТ (ДСТУ) які діють відносно конкретної продукції, що поставляється по цьому договору. Конкретний номер креслення або ТУ виробника, чи ГОСТ (ДСТУ), яким повинна відповідати продукція по договору, вказується в кожній специфікації на партію продукції.

На підтвердження взаємовідносин між ПрАТ "Манометр-Харків" та контрагентом ТОВ "Компані "Плазма" за липень 2013 року позивачем до суду було надано наступні копії документів: податкова накладна № 3050711 від 05.07.2013 року на загальну суму 70575,60 грн., у т.ч. ПДВ 11762,60 грн., податкова накладна № 3160712 від 16.07.2013 року на загальну суму 64200,00 грн., у т.ч. ПДВ 10700,00 грн., податкова накладна № 3100705 від 10.07.2013 року на загальну суму 19936,00 грн., у т.ч. ПДВ 3322,67 грн., податкова накладна № 3250701 від 25.07.2013 року на загальну суму 26414,00 грн., у т.ч. ПДВ 4402,33 грн., податкова накладна № 3250707 від 25.07.2013 року на загальну суму 58638,00 грн., у т.ч. ПДВ 9773,00 грн., податкова накладна № 3250708 від 25.07.2013 року на загальну суму 303012,00 грн., у т.ч. ПДВ 50502,00 грн., податкова накладна № 3260706 від 26.07.2013 року на загальну суму 95270,40 грн., у т.ч. ПДВ 15878,40 грн., податкова накладна № 3260707 від 26.07.2013 року на загальну суму 67208,40 грн., у т.ч. ПДВ 11201,40 грн., податкова накладна № 3260708 від 26.07.2013 року на загальну суму 36994,20 грн., у т.ч. ПДВ 6165,70 грн., податкова накладна № 3290704 від 29.07.2013 року на загальну суму 250062,00 грн., у т.ч. ПДВ 41677,00 грн., податкова накладна № 3290705 від 29.07.2013 року на загальну суму 44683,20 грн., у т.ч. ПДВ 7447,20 грн., податкова накладна № 3300704 від 30.07.2013 року на загальну суму 202176,00 грн., у т.ч. ПДВ 33696,00 грн., податкова накладна № 3300705 від 30.07.2013 року на загальну суму 528798,72 грн., у т.ч. ПДВ 88133,12 грн., податкова накладна № 3300706 від 30.07.2013 року на загальну суму 401760,00 грн., у т.ч. ПДВ 66960,00 грн.

Дослідивши зміст вищезазначених податкових накладних, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вони виписані на виконання інших цивільно-правових договорів, ані ж на той, що наданий до перевірки контролюючому органу та який міститься в матеріалах справи.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що у графі «ОСОБА_4 цивільно-правового договору» у виписаних контрагентом позивача міститься технічна описка, а саме замість дати та номеру укладеного договору у вказаній графі було зазначено дату та номер рахунку поставки окремої партії товару, у одній податковій накладній помилково зазначено інший договір.

З 01.01.2015 року у звязку із набранням законної сили Закону України від 28.12.2014 р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» була введена можливість здійснення розрахунку коригування до податкової накладної у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних із суми компенсації вартості товарів/послуг.

За змістом п. 192.1 статті 192 ПК України (у редакції, чинній на час проведення розрахунку коригування), розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Отже, починаючи з 1 січня 2015 року у випадку допущення помилки в реквізитах податкової накладної, складеної як до 1 січня 2015 року, так і після зазначеної дати, платник податків на дату виявлення зазначеної помилки має право скласти розрахунок коригування до такої податкової накладної, в якому всі правильно заповнені реквізити податкової накладної повторюються, а реквізит, в якому допущено помилку, заповнюється без помилок (лист Державної фіскальної служби України від 17.02.2015 р. N 5292/7/99-99-19-03-02-17).

Пунктом 21 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 N 957, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.10.2014 за N 1235/26012 (що діяв на час проведення розрахунку коригування), визначено, що у разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань відповідно до ст. 192 ПКУ постачальник товарів/послуг складає розрахунок коригування кількісних і вартісних показників До податкової накладної за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної. Порядок складання, реєстрації, зберігання розрахунку коригування аналогічний порядку, передбаченому для податкових накладних. У разі складання розрахунку коригування з метою виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, в розрахунку коригування зазначаються виправлені дані.

Так, на підтвердження зазначених позивачем було надано розрахунки коригування до податкових накладних, що були обєктом перевірки, та квитанції, що підтверджують надіслання за допомогою засобів електронного зв'язку розрахунків коригування з метою реєстрації таких електронних документів в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: по податковій накладній № 3050711 від 05.07.2013 року (т.1 а. с. 37) - розрахунок коригування № 3 від 13.08.2015 року, квитанція про прийняття РК (т.2 а. с. 31,32); по податковій накладній № 3100705 від 10.07.2013 року (т.1 а. с. 49) - розрахунок коригування № 4 від 13.08.2015 року, квитанція про прийняття РК (т.2 а. с.33); по податковій накладній № 3160712 від 16.07.2013 року (т.1 а. с. 44) - розрахунок коригування № 5 від 13.08.2015 року, квитанція про прийняття РК (т.2 а. с.35, 36); по податковій накладній № 3250701 від 25.07.2013 року (т.1 а. с. 50) - розрахунок коригування № 6 від 13.08.2015 року, квитанція про прийняття РК (т.2 а. с.39); по податковій накладній № 3250707 від 25.07.2013 року (т.1 а. с. 56) - розрахунок коригування № 7 від 13.08.2015 року, квитанція про прийняття РК (т.2 а. с.45, 46); по податковій накладній № 3250708 від 25.07.2013 року (т.1 а. с. 59) - розрахунок коригування № 8 від 13.08.2015 року, квитанція про прийняття РК (т.2 а. с.45, 46); по податковій накладній № 3260706 від 26.07.2013 року (т.1 а. с. 62) - розрахунок коригування № 9 від 13.08.2015 року, квитанція про прийняття РК (т.2 а. с.50, 51); по податковій накладній № 3260707 від 26.07.2013 року (т.1 а. с. 68) - розрахунок коригування № 10 від 13.08.2015 року, квитанція про прийняття РК (т.2 а. с.52, 53); по податковій накладній № 3260708 від 26.07.2013 року (т.1 а. с. 71) - розрахунок коригування № 11 від 13.08.2015 року, квитанція про прийняття РК (т.2 а. с.54, 55); по податковій накладній № 3290704 від 29.07.2013 року (т.1 а. с. 75) - розрахунок коригування № 12 від 13.08.2015 року, квитанція про прийняття РК (т.2 а. с.58, 59); по податковій накладній № 3290705 від 29.07.2013 року (т.1 а. с. 79) - розрахунок коригування № 13 від 13.08.2015 року, квитанція про прийняття РК (т.2 а. с.61, 62); по податковій накладній № 3300704 від 30.07.2013 року (т.1 а. с. 82) - розрахунок коригування № 14 від 13.08.2015 року, квитанція про прийняття РК (т.2 а. с.93, 94); по податковій накладній № 3300705 від 30.07.2013 року (т.1 а. с. 85) - розрахунок коригування № 15 від 13.08.2015 року, квитанція про прийняття РК (т.2 а. с.95, 96); по податковій накладній № 3300706 від 30.07.2013 року (т.1 а. с. 88) - розрахунок коригування № 16 від 13.08.2015 року, квитанція про прийняття РК (т.2 а. с.97, 98).

При цьому, колегія суддів зазначає, що податкова накладна є належною та підтверджує право покупця на податковий кредит і в тому разі, якщо вона заповнена із окремими недоліками (що зумовлені, зокрема, результатом описок чи механічних помилок), проте при цьому дає змогу ідентифікувати контрагентів позивача, містить достатні дані про зміст господарської операції, підтверджує фактичність здійснення такої операції та інші обставини, що підлягають відображенню в податковому обліку.

Така думка узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України у постанові від 06 грудня 2005 року у справі за позовом Приватного підприємства "Стальконвест" до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді про визнання недійсним рішення.

Крім того, окремі недоліки у податкових накладних не були зафіксовані у ОСОБА_1 перевірки контролюючого органу № 1071/20-23-22-01-05/24275859 від 06.05.2015 року, не були підставою для встановлення порушень податкового законодавства, і як наслідок не були покладені в основу рішення про збільшення грошового зобовязання. Будь-яких заперечень стосовно порядку заповнення податкових накладних, порядку їх реєстрації тощо у тексті ОСОБА_1 перевірки не зазначено, не було спору між сторонами і щодо інших показників, а саме: обсяг операції, сума податку, покупець та продавець указані вірно.

Разом з тим, матеріали справи не містять розрахунку контролюючого органу у справі щодо заниження податку на додану вартість в зазначенням суми заниження по кожній операції окремо. Так, у ОСОБА_1 перевірки контролюючий орган приходить до висновку заниження суми ПДВ за липень 2013 року на загальну суму у розмірі 188 789,12 грн. Разом з тим, загальна сума ПДВ за усіма податковими накладними, які на думку контролюючого органу у справі не підтверджують реальність господарських операцій, складає 361 621,42 грн.

При цьому, за змістом ОСОБА_1 перевірки відповідача сума у розмірі 188 789,12 грн. співпадає із сумою із ОСОБА_1 № 5010/20-31-22-03-07/37312719 від 07.10.2014 року ДПІ у Київському районі м.Харкова про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «КОМПАНІ «ПЛАЗМА» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року.

З цього приводу, колегія суддів зазначає, що в разі якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (в томі числі в разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту та валових витрат покупцем. Факт порушення контрагентами-постачальниками продавців своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. Однак таких доказів податковим органом до суду не надано і вказані факти не доведені.

Щодо висновку суду першої інстанції стосовно відсутності доказів на підтвердження фактичного переміщення товару за податковою накладною № 3160712 від 16.07.2013 року, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до п. 198.2, статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Компані «Плазма» було видано рахунок № 2057 від 15 липня 2013 року (т.1 а.с.41) на одну позицію товару на загальну суму 219 983, 81 грн. Вказаний рахунок було сплачено позивачем у справі частково, що підтверджується платіжним дорученням від 16 липня 2013 року № 1090 на суму 64 200,00 грн. (призначення платежу: попередня плата за комплектуючі згідно договору від 17.01.2013 року та рахунку № 2057 від 15.07.2013 року) (т.1 а.с.42), а також випискою із банківського рахунку Позивача про здійснення попередньої оплати (т.1 а.с.43).

16 липня 2013 року (за першою подією) контрагентом була видана податкова накладна №3160712 від 16 липня 2013 року на одну позицію товару на загальну суму 64 200,00 грн. (т.1 а.с.44)

Також позивачем було надано видаткову накладну № 1554 від 13 серпня 2013 року (т.2 а.с.33), якою підтверджується отримання товару за вказаним рахунком 13 серпня 2013 року. Так, позивачем 13 серпня 2013 року було отримано товар - плата А 1-2 Ц01 (змонтована друкована плата) у кількості 374 шт. на загальну суму 219 983, 81 грн. відповідно до номенклатури товару, що визначена у рахунку № 2057.

Таким чином, товар було частково оплачено на умовах передоплати, а податкова накладна була виписана контрагентом відповідно до вимог Податкового кодексу України по першій події (дата попередньої оплати).

З урахуванням вимог статті 198 ПК України саме 16 липня 2013 року у позивача у справі виникло право на віднесення суми податку до податкового кредиту.

Отримання товару у серпні 2013 року підтверджується оборотно-сальдовою відомістю за серпень 2013 року (т.2 а.с.34), відповідно до якої вказана плата була оприбуткована 13 серпня 2013 року у кількості 374 одиниці на головний склад та 13 серпня 2013 року було передано до дільниці монтажу плат та використано відповідно до технічної документації, оскільки станом на кінець серпня 2013 року залишків не залишилося.

Щодо висновку суду першої інстанції стосовно того, що всупереч вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" у вищевказаних видаткових накладних не зазначено місце їх складання, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи; які фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24:05.95 р. N 88, обов'язкові реквізити, зокрема, дату і місце складання первинного документа.

Відповідно до листа Міністерства фінансів України від 26.08.2011 р. N 31-08420- 07-25/21247 при наведенні інформації про місце складання первинного документа зазначається населений пункт, у якому його складено. Якщо первинний документ оформляється за межами населеного пункту, в місці, в якому здійснено господарську операцію, слід зазначати відповідну адміністративно-територіальну одиницю. У разі оформлення первинним документом господарської операції, здійсненої за межами України, також зазначається назва країни.

Такий же порядок заповнення реквізиту «місце складання» наведений і у листі Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 р. N 464/5/99-99-19-01-01-10.

Дослідивши наявні в матеріалах справи видаткові накладні, колегією суддів встановлено, що вони мають реквізит «місце складання», у якому відповідно до вищезазначеного, викладено «м. Харків», тобто у відповідності до норм діючого законодавства зазначено населений пункт, у якому його складено.

Щодо висновку суду першої інстанції стосовно того, що в товарно-транспортних накладних від 08.07.2013 року, від 25.07.2013 року, від 26.07.2013 року, від 29.07.2013 року, від 30.07.2013 року, визначено місце навантаження - м. Харків, вул. Пушкінська, 109, в той час, як зареєстрований контрагент позивача ТОВ "Компані "Плазма" за адресою АДРЕСА_1, колегія суддів зазначає наступне.

TOB «Компані «Плазма» відповідно до витягу із ЄДРПОУ зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

За змістом статті 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

При цьому, платник податків може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Проте, стосовно можливості фактичного здійснення господарської діяльності одночасно за декількома поштовими (фактичними) адресами діюче законодавство обмежень не містить.

Таким чином, колегія суддів вважає, що зазначення у товарно-транспортних накладних адреси навантаження іншої, ніж зазначеної у ЄДРПОУ, не є порушенням її заповнення, а також не свідчить про втрату товарно-транспортних накладних своєї юридичної сили.

З огляду на вище викладене, колегія суддів вважає, що позивачем на підтвердження включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту надані необхідні первинні документи, а саме: документи, що підтверджують факт отримання товару від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Подані первинні документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства України та відображають реальність проведених господарських операцій між ПрАТ "Манометр-Харків" та ТОВ "Компані "Плазма".

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Згідно ст. 11 ч. 1 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права, тому вона підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, п. 3 ч. 1 ст. 205, ст. 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Манометр-Харків" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2015р. по справі №820/6105/15 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 25.05.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 283 183,50 грн., з яких 188 789,00 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями 94 394,50 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_5Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_6 ОСОБА_4 Повний текст постанови виготовлений 30.11.2015 р.