Ухвала суду № 53947860, 24.11.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 р.Справа № 816/3450/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної фінансової інспекції в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.09.2015р. по справі № 816/3450/15

за позовом Державної фінансової інспекції в Полтавській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукла" третя особа Полтавська районна державна адміністрація

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач -Державна фінансова інспекція в Полтавській області, звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукла", третя особа: Полтавська районна державна адміністрація про стягнення коштів у розмірі 16436,82 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.09.2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального права ( ст.ст. 1, 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», п.10 ч.1 ст. 2 Бюджетного кодексу України , ч.ч. 1, 2 ст. 116, ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України, ст. ст. 1, 21 Закону України «Про оренду землі») та процесуального права (ст. 86, 159 КАС України), а також правової оцінки обставин у справі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДФІ в Полтавській області на виконання п.1.4.1 Плану контрольно-ревізійної роботи ДФІ в Полтавській області на І квартал 2015 року та на підставі направлень на проведення ревізії від 06.01.2015 №№9, 10, 11, від 16.03.2015 №214, виданих начальником ДФІ в Полтавській області ОСОБА_1, проведено планову виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності Полтавської РДА, в тому числі використання бюджетних коштів на утримання апарату та коштів, головним розпорядником яких визначено райдержадміністрацію за період з 01.01.2012 по 31.12.2014.

За результатами ревізії складено акт від 08.04.2015 №08-21/20 (а.с. 11-20).

Так, в ході ревізії встановлено, що Полтавська РДА протягом ревізійного періоду виконувала функції з управління об'єктами державної власності, які знаходяться на її балансі. До ревізії Полтавською райдержадміністрацією надано договори оренди землі за межами населених пунктів Полтавського району.

Передача в оренду земельних ділянок здійснювалася на підставі розпоряджень голови Полтавської РДА (окремо по кожному орендарю) шляхом укладання договорів оренди земельної ділянки.

Ревізією питання дотримання законодавства в частині повноти надходження коштів до місцевих бюджетів в межах Полтавського району, відповідно умов укладених договорів оренди землі, проведено за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 по окремим договорам, що укладались Полтавською РДА.

Під час проведення ревізії фінансово-господарської діяльності Полтавської РДА, виявлено факти невиконання орендарями умов договорів, укладених з органами влади та місцевого самоврядування, щодо коригування орендної плати на індекс інфляції.

28.04.2009 Полтавською РДА укладено з ТОВ "Дукла" договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець - Полтавська РДА зобов'язувався надати, а орендар - ТОВ "Дукла" прийняти в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Абазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Умовами укладеного договору оренди земельної ділянки площею 5,2828 га від 28.04.2009 встановлено річний розмір орендної плати в сумі 33240,38 грн в рік (розмір місячної орендної плати складає 1/12 річної та становить 33240,38 грн : 12 = 2770,03 грн).

Відповідно до п.10 договору оренди землі від 28.04.2009 обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки здійснюється з урахуванням індексу інфляції.

Ревізією встановлено, що при коригуванні місячної суми орендної плати в розмірі 2770,03 грн на індекс інфляції за підсумком 2012 року ТОВ "Дукла" повинно сплатити до Абазівського сільського бюджету 39172,87 грн, за підсумком 2013 року - 39070,64 грн, 2014 року - 43797,99 грн. Фактично ТОВ "Дукла" щорічно протягом 2012-2014 років сплачено 35201,56 грн.

Внаслідок невиконання умов п.10 договору від 28.04.2009, за висновком ревізії, до Абазівського сільського бюджету у 2012-2014 роках не надійшло 16436,82 грн (2012 - 3971,31 грн, 2013 - 3869,08 грн, 2014 - 8596,43 грн; 3971,31 + 3869,08 + 8596,43 = 16436,82 грн).

Таким чином, як стверджує позивач, внаслідок невиконання ТОВ "Дукла" умов п.10 договору оренди землі від 28.04.2009, останнім порушено вимоги ст.ст.525-526, п.1 ст.629 Цивільного кодексу України, п.1 ст.193 Господарського кодексу України, ст.21 Закону України "Про оренду землі".

На підставі висновків акту ревізії від 08.04.2015 №08 21/20, ДФІ в Полтавській області відповідно до пункту 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" направлено письмову вимогу на адресу Полтавської РДА про усунення виявлених ревізією порушень від 28.04.2015 №16-08-6-15/2893 та встановлено термін подання інформації про їх виконання до 28.05.2015 (а.с. 21-23).

Листом від 04.06.2015 №2607/01-22 Полтавська РДА повідомила ДФІ в Полтавській області про те, що на виконання вимоги від 28.04.2015 №16-08-6-15/2893 про усунення виявлених ревізією порушень належним чином повідомлено кожного з 24 орендарів про наявність у них заборгованості, яка виникла в зв'язку з не проведенням ними коригування орендної плати на індекс інфляції, як передбачено п.10 договорів оренди землі (а.с. 34-35).

Оскільки ТОВ "Дукла" не забезпечено сплату збитків у розмірі 16436,82 грн, ДФІ в Полтавській області звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення позову, оскільки дійшов до висновку, що повноваження органів державного фінансового контролю не розповсюджуються на здійснення контролю за правильністю обчислення і справляння орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993 №2939-XII встановлено, що державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 50 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550, за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Вказані вимоги Порядку узгоджуються з пунктом 10 статті 10 "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" відповідно до якого органу державного фінансового контролю надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Разом з тим, пунктом 19 Порядку проведення інспектування встановлено, що якщо під час ревізії виявлено факти порушення законодавства, вжиття заходів щодо яких не належить до компетенції контролюючого органу (зокрема, з питань обігу готівки, валютних операцій, формування об'єкта та/або бази оподаткування, ціноутворення, управління державним майном, дотримання антимонопольного законодавства та інших), посадові особи контролюючого органу невідкладно письмово повідомляють про це керівнику контролюючого органу чи його заступнику, які забезпечують інформування відповідних державних органів про такі факти.

З огляду на викладене, статтею 10 "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" та пунктом 50 Порядку надано право органу державного фінансового контролю на звернення до суду в інтересах держави лише в тому випадку, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державного фінансового контролю.

Правовідносини з оренди земельних ділянок регулюються нормами спеціального законодавства, а саме, нормами Земельного кодексу України та Податкового кодексу України .

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Таким чином, об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач, у тому числі орендар.

Згідно зі статтею 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Підпунктами 14.1.136, 14.1.147 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній у перевіряємий період) визначено орендну плату за земельні ділянки державної і комунальної власності як обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою, а плату за землю - як загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Питання щодо оподаткування, механізм нарахування та стягнення податків регулюються Податковим кодексом України і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Положення вказаного нормативного акту регулюють відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Зокрема, пунктом 41.1 статті 41 Податкового кодексу України визначено, що контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, у тому числі на запит правоохоронних органів (пункт 41.4 стаття 41 Кодексу).

Згідно з пунктом 191 статті 191 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Контролюючі органи мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України (пункт 20.1.19 статті 20 Кодексу).

Отже, аналізуючи фактичні обставини справи та наведені вище норми, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що повноваження органів державного фінансового контролю не розповсюджуються на здійснення контролю за правильністю обчислення і справляння орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Крім того, судовим розглядом встановлено, що у період з 18.03.2015 по 24.03.2015 Полтавською ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області проведено перевірку повноти надходження до бюджету плати за користування земельними ділянками відповідно до укладених договорів Полтавською РДА, які знаходяться за межами населених пунктів Полтавського району за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, результати якої оформлені довідкою від 30.03.2015 №5/22-02/04057505 (а.с. 35-46). При цьому, згідно з висновком довідки перевіркою своєчасності внесення до бюджету сум орендної плати за землю встановлено, що станом на 01.01.2015 відповідно до карток особових рахунків рахується заборгованість по ТОВ "Полтавська інвестиційна група", ФО-П ОСОБА_2, ОСОБА_3 та громадянину ОСОБА_4, по решті платників відповідно до карток особових рахунків заборгованість відсутня.

Тобто, уповноваженим органом доходів і зборів перевірено питання щодо повноти надходження до бюджету плати за користування земельними ділянками відповідно до укладених договорів Полтавською РДА з відповідними суб'єктами господарювання, в тому числі з відповідачем, та встановлено, що орендна плата за землю визначається відповідно до вимог статей 288, 289 Податкового кодексу України.

З огляду на зазначені обставини справи та вимоги діючого законодавства України, колегія суддів підтверджує висновки суду першої інстанції про відсутність достатніх підстав та належних доказів на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 16.09.2015 року по справі № 816/3450/15 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання.

З приводу розподілу судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Порядок та розмір сплати судового збору визначений Законом України "Про судовий збір" від 14.07.2011 року № 3674-VI.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" встановлено розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2015 року 1218 грн. 00 коп.

З 01 вересня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 № 484-VIII, яким внесено зміни до Закону України "Про судовий збір".

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору встановлюється у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви) встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру розмірі судового збору становить 2 відсоток розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірі мінімальних заробітних плат.

Колегія суддів зазначає, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення коштів носять майновий характер.

Таким чином, в даному випадку розмір ставки судового збору за подання ДФСІ в Полтавській області апеляційної скарги по справі за позовом майнового характеру становить 2009 грн. 70 грн.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про судовий збір" (у редакції на час подання апеляційної скарги), апелянт не віднесений до осіб, звільнених від сплати судового збору, а тому судовий збір повинен бути сплачений на загальних умовах.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, звертаючись із апеляційною скаргою, не надав доказів сплати судового збору, проте надав клопотання, в якому просив відстрочити сплату судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат чи звільнити від їх сплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2015 року клопотання позивача було задоволено та відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення апеляційним судом рішення у даній справі.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність стягнення з Державної фінансової інспекції в Полтавській області вищевказаної суми судового збору.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.09.2015р. по справі № 816/3450/15 залишити без змін.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної фінансової інспекції в Полтавській області на рахунок УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова (банківські реквізити отримувач УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк ГУДКУ у Харківській області, рахунок 31210206781011, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173) судовий збір у розмірі 2009 грн. (дві тисячі дев'ять) гривень 70 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_5Судді ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повний текст ухвали виготовлений 30.11.2015 р.