Постанова № 53947851, 26.11.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2015 р. Справа № 816/1782/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Подобайло З.Г. , Старостіна В.В. ,

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКОТЕК" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2015р. по справі № 816/1782/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКОТЕК"

до Державного реєстратора реєстраційної служби Миргородського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_1 , Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_2 , Державної реєстраційної служби України третя особа Публічне акціонерне товариство "Банк Форвард"

про визнання дій протиправними, скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно,

ВСТАНОВИЛА

Позивач, ТОВ "Вікотек", звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного реєстратора реєстраційної служби Миргородського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_1, в якому просив визнати протиправними дії та скасувати рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (індексний номер 18974881 від 30 січня 2015 року, номер запису про право власності 8562547 від 26 січня 2015 року).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 травня 2015 року залучено до участі у справі у якості третьої особи ПАТ "Банк Форвард", ухвалою від 16 червня 2015 року до участі у справі у якості другого відповідача залучено Державного реєстратора Державної реєстраційної служби України ОСОБА_2, Державну реєстраційну службу України.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2015р. по справі № 816/1782/15 позов залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, незаконне та необґрунтоване.

В судове засідання, призначене на 26.1.2015 року сторони та їх представники не прибули, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

Від третьої особи надійшло через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке вмотивовано тим, що представник ПАТ "Банк Форвард" приймає участь у розгляді справи, судове засідання по якій призначено Вищим адміністративним судом України також на 26.1.2015 року. На підтвердження обґрунтованості підстав неможливості направити представника у судове засідання третьою особою надано копію повістки-повідомлення, отриманої ПАТ «Банк Форвард» 28.10.2015 року.

Колегія суддів вважає вказане клопотання необґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

За правилами ч. 2 ст. 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що ч. 1 ст. 195-1 КАС України встановлено строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, відповідно до якої апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом одного місяця з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Провадження у справі відкрито 15.10.2015 року та призначено справу до розгляду на 03.11.2015 року.

В судове засідання, призначене на 03.11.2015 року третя особа, який був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи належним чином та завчасно, свого представника не направив.

03.11.2015 року судом апеляційної інстанції постановлено ухвалу про витребування у третьої особи додаткових доказів та розгляд справи відкладено на 17.11.2015 року.

Судова повістка разом з ухвалою суду від 03.11.2015 року отримані третьою особою 06.11.2015 року, що підтверджується підписом уповноваженої особи в повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 79, т.2). Проте, в судове засідання, призначене на 17.11.2015 року третя особа представника не направив, витребувані судом докази не надав, розгляд справи відкладено на 26.11.2015 року.

Повістка про виклик у судове засідання, призначене на 26.11.2015 року отримана третьою особою 20.11.2015 року, третя особа не забезпечив явку свого представника в судове засідання, а 25.11.2015 року надав клопотання про відкладення розгляду справи за підписом представника ОСОБА_3

Колегія суддів звертає увагу на те, що третя особа є юридичною особою, матеріали справи свідчать про те, що у банка є декілька представників, в тому числі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, довіреності на імя яких є в матеріалах справи (а.с. 133, 214 т.1), а отже участь представника в іншому судовому засіданні, не можна вважати належною та достатньою підствою для відкладення розгляду справи.

Колегія суддів також враховує те, що з дати отримання копії ухвали від 03.11.2015 року у третьої особи було достатньо часу для надання додаткових доказів, в тому числі, на виконання ухвали суду, а також з дати отримання (28.10.2015 року) повістки - повідомлення про виклик до Вищого адміністративного суду України розподілити обовязки представників для забезпечення їх участі при розгляді даної справи та справи, призначеної у суді касаційної інстанції.

Сторони, повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи суду не надали, їх участь у судовому засіданні обовязковою не визнавалась, а отже колегія суддів вважає за можливе провести розгляд справи без участі сторін, їх представників та представника третьої особи

У звязку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, що Товариство з обмеженою відповідальністю Вікотек (ідентифікаційний код 31199958) зареєстроване як юридична особа 17.11.2000 р., відомості про яку включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 23.07.2004 р.

За ТОВ Вікотек 11.12.2007 р. зареєстровано право власності на 2-х кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2.

Вподальшому між Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_6 Стандарт", (правонаступник- ПАТ "Банк Форвард") (Іподекодержатель) і ТОВ "Вікотек" (Іпотекодавець), що діє у якості майнового поручителя за виконання зобов'язань Публічним акціонерним товариством "Світ Електроніки" (Позичальник) укладено договір іпотеки від 27 вересня 2011 року № 014-15 (а.с. 12-19, т.1).

За умовами вказаного договору Іпотекодавець, зокрема, передає в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру 51 за адресою Полтавська область, місто Миргород, вул. Гоголя, будинок 72.

Обтяження на підставі договору іпотеки від 27.09.2011 року зареєстровано у Державному реєстрі іпотек 27.09.2011 (а.с. 22, т.1).

У відповідності до змін і доповнень до Статуту Публічного акціонерного товариства ОСОБА_6 Стандарт (ідентифікаційний код 34186061), зареєстрованих 07.10.2014, Публічне акціонерне товариство "Банк "Форвард" (ідентифікаційний код 34186061) є правонаступником усіх прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства ОСОБА_6 Стандарт (а.с. 24-37, т.1).

Публічним акціонерним товариством "Банк "Форвард" 26 січня 2015 року подано до Реєстраційної служби Миргородського міськрайонного управління юстиції заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень разом з додатками (а.с. 64, т.1).

Державним реєстратором Державної реєстраційної служби України ОСОБА_2 30 січня 2015 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №18974881, яким проведено державну реєстрацію прав на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, за суб'єктом: Публічне акціонерне товариство "Банк Форвард" (код ЄДРПОУ 34186061) (а.с. 81, т.1).

Позивач не погодився із діями державного реєстратора реєстраційної служби Миргородського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_1 та прийнятим рішенням і оскаржив його до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що для проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно ПАТ "Банк Форвард" надано всі необхідні документи згідно з вимогами Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підтверджують перехід права власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Протиправності у діях відповідачів судом не встановлено, відповідно і підстави для скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно відсутні.

Колегія суддів, не погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, спірні правовідносини регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ОСОБА_7 № 1952-IV).

За змістом частини 13 статті 15 Закону № 1952-IV порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також порядок надання інформації з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України.

На виконання вимог Закону постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок № 868).

Відповідно до пункту 36 Порядку № 868 для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Згідно із частиною 1 статті 4 Закону № 1952-IV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно; право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; інші речові права відповідно до закону; податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Наказом Міністерства юстиції України "Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб" від 02 квітня 2013 року № 607/5 встановлено, що у разі подання до структурних підрозділів територіальних органів Мін'юсту, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру, заяв щодо державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно (далі - речові права на нерухоме майно), що виникають, зокрема, на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, приймаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до додатка до цього наказу.

Згідно із пунктами 3 -5 Порядку взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб, який є додатком до наказу Міністерства юстиції України від 02 квітня 2013 року № 607/5 (надалі - Порядок № 607/5), протягом одного робочого дня з дати прийняття заяви орган державної реєстрації прав забезпечує виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування оригіналів документів, що подаються для проведення державної реєстрації прав, та копій документів, що пред'являються для державної реєстрації прав, засвідчені в установленому порядку та розміщення у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи те, що заяву щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно ПАТ Банк Форвард подано на підставі договору іпотеки, який містить застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, державним реєстратором реєстраційної служби Миргородського районного управління юстиції ОСОБА_1 прийнято заяву і документи, та у відповідності до вимог Порядку 607/5 передано заяву № 18855161 із сканкопіями документів до Державної реєстраційної служби України для прийняття державним реєстратором прав на нерухоме майно Укрдержреєстру рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Оскільки будь-яких неправомірних реєстраційних дій, державним реєстратором Реєстраційної служби Миргородського районного управління юстиції ОСОБА_1 не вчинялося, позовні вимоги в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.

За результатами розгляду заяви із реєстраційним номером 18855161 державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_2 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 18974881 від 30.01.2015 р. (а.с. 81, т.1).

Колегія суддів зазначає, що згідно із частиною 1 статті 19 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч.3 ст.17 Закону № 1952-IV).

За змістом частини 2 статті 9 Закону № 1952-IV державний реєстратор, серед іншого: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом (ч.7 ст.16 вказаного Закону № 1952-IV).

Отже, за вимогами Закону № 1952-IV та Порядку № 868 підставою для проведення державної реєстрації перш за все є документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Як вбачається із матеріалів справи, ПАТ "Банк Форвард" звернувся із заявою про реєстрацію права власності на майно, передане йому в іпотеку.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до ч. 1 статті 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з ст. 37 вказаного Закону іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Враховуючи вищезазначені норми права, законодавцем чітко передбачений порядок набуття права власності на предмет іпотеки в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання за договором перед іпотекодержателем.

Таким чином законодавцем чітко передбачений порядок набуття права власності на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання по договору перед Іпотекодержателем.

Відповідно до пункту 4.2.3 договору іпотеки нерухомого майна від 27.09.2011 № 014-15 у разі невиконання/неналежного виконання Позичальником умов Основного зобов'язання або Іпотекодавцем умов цього Договору, звернути стягнення на Предмет іпотеки і задовольнити за рахунок його вартості свої вимоги в повному обсязі, відповідно до пункту 1.3 цього Договору переважно перед іншими кредиторами.

Пунктом 4.2.5 Договору визначено обставини, за яких Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язань за договором кредиту у повному обсязі, незалежно від терміну виконання зобов'язань, а якщо його вимогам не буде задоволена - звернути стягнення на предмет іпотеки і задовольнити за рахунок його вартості свої вимоги у повному обсязі.

Вказаним пунктом встановлено, що при настанні зазначених обставин, Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю та Позичальнику письмову вимогу щодо усунення порушень у тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на Предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. У випадку, якщо протягом тридцяти днів вимога Іпотекодержателя про усунення порушень зобов'язань за Договором кредиту та/або цим Договором залишається без задоволення, Іпотекодержатель має право розпочати звернення стягнення на Предмет іпотеки. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище тридцятиденного строку вважається дата відправлення листа Іпотекодавцю та Позичальнику, зазначена на квитанції, яка надається Іпотекодержателю відділенням поштового зв'язку при відправленні листа з повідомленням про вручення.

Пунктом 46 Порядку № 868 встановлено, що для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Як вбачається з матеріалів справи, третя особа, ПАТ "Банк Форвард, в порядку, встановленому ст. 37 Закону України Про іпотеку, звернулвся до державного реєстратора із заявою про реєстрацію права власності на іпотечне майно, у зв'язку з порушенням позивачем умов Кредитного договору щодо повернення кредиту та процентів в строки, передбачені Кредитним договором.

Пунктом 46 Порядку № 868 передбачено, що для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, котрий підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Аналіз наведеної вище норми дає підстави для висновку про те, що обовязок з надіслання вимоги може вважатися виконаним тільки в разі, коли така вимога отримана іпотекодавцем і строк її виконання обчислюється з моменту отримання такої вимоги. Таким чином, іпотекодержатель має довести не тільки факт надіслання, а й отримання вимоги.

На окрему увагу заслуговує і та обставина, що вимога про усунення порушень повинна бути надіслана, як іпотекодавцеві так і боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Відповідно до визначень термінів, що містяться в ст. 1 Закону України Про іпотеку, боржником є особа відповідальна за основним зобовязанням, яким в даному випадку є кредитний договір.

Отже, ПАТ "Банк Форвард при подачі заяви про реєстрацію права власності серед необхідного комплекту документів повинно було бути разом з засвідченою копією вимоги (свідоцтвом нотаріуса) про усунення порушень з доказами її направлення та вручення позичальнику за кредитним договором (Боржник) ПАТ «Світ Електроніки». та Іпотекодавцю ТОВ Вікотек, який є відмінний від боржника.

Проте, матеріали справи не містять даних про направлення та отримання письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові.

Судом апеляційної інстанції на виконання приписів ст. 11 КАС України щодо офіційного з'ясування всіх обставин у справі, ухвалою від 03.11.2015 року (а.с. 23, т.2) зобовязано Публічне акціонерне товариство "Банк Форвард" надати до суду належним чином завірені копії доказів про надіслання приватним нотаріусом вимоги (фіскальний чек) та повідомлень про вручення поштового відправлення, опису цінного вкладення.

Проте, вимоги вказаної ухвали суду виконані не були.

Оскільки, судом вжиті, передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, а витребувані докази надані не були, колегія суддів перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, надає оцінку прийнятому рішенню за наявними у матеріалах справи доказами.

Окрім того, у картці прийому заяви № 18855161 документи на підтвердження направлення та отримання вимоги також не зазначені (а.с. 77, т.1).

В апеляційні скарзі представник позивача заперечує факт отримання від ПАТ "Банк Форвард" письмової вимоги про усунення порушень щодо виконання зобов'язань.

На підтвердження факту отримання позивачем вказаної вимоги третьою особою було подано до державного реєстратора копії свідоцтв від 09.01.2015, виданих приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 (а.с. 107-118, т.1).

Згідно із статтею 84 Закону України Про нотаріат від 02.09.1993 № 3425-ХІІ нотаріус передає заяви громадян, підприємств, установ та організацій іншим громадянам, підприємствам, установам і організаціям, якщо вони не суперечать закону та не містять відомостей, що порочать честь і гідність людини. Заяви передаються поштою із зворотним повідомленням або особисто адресатам під розписку. Заяви можуть передаватися також з використанням технічних засобів.

На прохання особи, що подала заяву, їй видається свідоцтво про передачу заяви.

Пунктами 4.2. - 4.3. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мінюсту від 22.02.2012 № 296/5, визначено, що у свідоцтві про передачу заяви викладається зміст одержаної на заяву відповіді або зазначається, що відповідь у встановлений у заяві строк не надійшла. Передача заяви та видача свідоцтва про передачу заяви є самостійними нотаріальними діями і реєструються в реєстрі нотаріальних дій під окремими номерами.

Відтак, свідоцтво нотаріуса про передачу заяви, в якій викладені вимоги, підтверджує лише факт передачі такої заяви нотаріусу, однак не може прирівнюватися до доказів вручення вимоги.

Колегія суддів зазначає, що пунктом 46 Порядку № 868 визначено вичерпний та безальтернативний перелік документів, що підлягають подачі у разі проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що саме по собі є імперативною вимогою.

При цьому, не надання третьою особою доказів направлення вимоги, а також її отримання позивачем та боржником по кредитних зобов'язаннях - ПАТ "Світ електроніки" виключало права вчиняти реєстраційні дії щодо проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі інших документів, ніж визначенні у вказаних нормах.

За приписами пункту 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку , що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №18974881 від 30.01.2015 прийнято без дотримання вимог Закону № 1952-IV та Порядку № 868, без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття такого рішення, а відтак підлягає скасуванню.

Відносно позовних вимог про визнання протиправними реєстраційних дій державного реєстратора, колегія суддів зауважує, що у відповідності до ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дії державного реєстратора щодо державної реєстрації прав вчиняються у формі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Крім того, в силу приписів частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Таким чином, підставою для скасування державної реєстрації прав є рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, тому належним способом захисту прав позивача є саме скасування рішення, а не визнання протиправними дій.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дій державного реєстратора задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 4 ст. 202 КАС України, підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, допущено порушення норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, 198, 201, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКОТЕК" задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2015р. по справі № 816/1782/15 - скасувати

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКОТЕК" до Державного реєстратора реєстраційної служби Миргородського міськрайонного управління юстиціії ОСОБА_1, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_2, Державної реєстраційної служби України третя особа Публічне акціонерне товариство "Банк Форвард" про визнання дій протиправними, скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно задовольнити частково.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (індексний номер 18974881 від 30 січня 2015 року, номер запису про право власності 8562547 від 26 січня 2015 року).

В іншій частині у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКОТЕК" відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_9Судді ОСОБА_7 ОСОБА_10 Повний текст постанови виготовлений та підписаний 30.11.2015 р.