Постанова № 53947848, 24.11.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 р. Справа № 553/1550/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Вовченко І.В,

за участю позивача ОСОБА_1,

за участю представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 10.08.2015р. по справі № 553/1550/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про зобов'язання вчинити дії з відновлення виплати пенсії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просив суд зобовязати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області відновити його пенсійні виплати з 01.04.2015 року відповідно до його конституційних прав.

Постановою Ленінського районного суду м. Полтава від 10.08.2015 р. по справі № 553/1550/15-а позов задоволено.

Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 10.08.2015 р. по справі № 553/1550/15-а, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу відповідача у якій посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції просив залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 10.08.2015 р. по справі № 553/1550/15-а без змін.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав.

Позивач проти апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, пояснення представника відповідача, позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач з 20 грудня 2009 року наказом командира військової частини К 1410 № 232-а/д звільнений з військової служби у запас за п. 66, підпунктом є - за станом здоровя та йому призначена і до 01 квітня 2015 року виплачувалась пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Довідкою Полтавської обласної державної адміністрації від 07 квітня 2015 року № 02-44/649 підтверджується, що позивач працює в апараті Полтавської обласної державної адміністрації начальником відділу зовнішньоекономічної та виставкової діяльності управління інвестиційної діяльності та міжнародного співробітництва Департаменту економічного розвитку та є державним службовцем (а.с.6).

Позивач з 2010 року перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримував довічну пенсію за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Відповідач з 01 квітня 2015 року припинив виплату позивачу грошового утримання на підставі 1 статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з протиправності припинення виплати пенсії позивачу з 1 кітня 2015 року.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції на підставі наступного.

Відповідно до п. 6 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту,

форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно Законами України.

Так з 01.04.2015 року набув чинності ОСОБА_3 України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 № 213-УІІІ.

Частину 1 статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб доповнено реченням такого змісту: Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

З матеріалів справи встановлено, що позивач на час виникнення спірних правовідносин, працював до 01 червня 2015 року в апараті Полтавської обласної державної адміністрації на посаді начальника відділу зовнішньоекономічної та виставкової діяльності управління інвестиційної діяльності та міжнародного співробітництва Департаменту економічного розвитку, яка давала йому право на призначення пенсії або щомісячного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».

З 01.04.2015р. позивачу тимчасово припинено виплату пенсії за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб у звязку із тим, що станом на 01.04.2015 р. він працював на посаді начальника відділу Полтавської обласної державної адміністрації та був державним службовцем.

Відповідно до п. 2 розділу Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення № 213-УІІІ від 02.03.2015 року порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Вказані норми Закону є діючими, рішенням Конституційного суду України чи іншим законом скасовані не були, а отже підлягають обовязковому застосуванню органами Пенсійного фонду України та всіма органами державної влади на території України.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 року № 20-рп/2011, визначено, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадянина та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень (абзац сьомий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення). При цьому Конституційним Судом України взято до уваги статтю 22 Загальної декларації прав людини, за якою розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 року у справі Ейрі проти Ірландії констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено і рішенні цього суду у справі Кйартан Асмундсон проти Ісландії від 21.10.2004 року (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення).

Отже, одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Конституційний Суд України також зазначив, що передбачені законами соціально - економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позивач продовжував працювати в апараті Полтавської обласної державної адміністрації на посаді начальника відділу зовнішньоекономічної та виставкової діяльності управління інвестиційної діяльності та міжнародного співробітництва Департаменту економічного розвиткуголовного та був державним службовцем, тому наявні підстави для нарахування та виплати йому пенсії за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб з 01 квітня 2015 року.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково застосував норми Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення № 213-УІІІ від 02.03.2015 року були внесені зміни до ч. 1 ст. 54 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, за яким тимчасово з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року пенсія, призначена відповідно до цього Закону, не виплачуються.

Враховуючи наведене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зобовязання відповідача відновити виплату позивачу пенсії.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 п.4 ст. 202 КАС України, підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матерального або процесуального права, що призвело до не привального вирішення справи або питання.

Отже, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області задовольнити.

Постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 10.08.2015р. по справі № 553/1550/15-а скасувати, прийняти нову постанову, якою прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_5 Повний текст постанови виготовлений 30.11.2015 р.