Ухвала суду № 53947810, 24.11.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 р.Справа № 820/4818/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.,

в присутності:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний торговий будинок" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2015р. по справі № 820/4818/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний торговий будинок"

до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельний торговий будинок", звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 27.10.2014 року №0003772201, №0003782201.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2015 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального (ст. ст. 14, 20, 44, 54, 62, 63, 71, 75, 72, 85, 86, 198, 201 Податкового кодексу України, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. ст. 203, 215, 216, 228, 234 Цивільного кодексу України, ) та процесуального права (ст.. ст.. 11, 71 КАС України ) та правової оцінки обставин у справі.

Ухвалою суду, яка занесена до журналу судового засідання 24.11.2015 року, замінено на підставі ст. 55 КАС України відповідача ОСОБА_3 податкову інспекцію у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на ОСОБА_3 податкову інспекцію у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний торговий будинок" з питань дотримання податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "НВО "Східбуд" за період з 01.12.2013 року по 31.12.2013 року та подальшої участі отриманих ТМЦ (робіт, послуг) у фінансово-господарських операціях підприємства, за результатами якої складено акт № 3174/20-34-22-01-05/34632036 від 14.10.2014 року (а.с. 9-29).

Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельний торговий будинок" п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено та підлягає сплаті до бюджету податок на прибуток на загальну суму 24597 грн, в тому числі за 2013 рік в сумі 24597 грн; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 25891 грн, в тому числі за грудень 2013 року в сумі 25891 грн (а.с. 28).

На підставі акту перевірки № 3174/20-34-22-01-05/34632036 від 14.10.2014 року контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 27.10.2014 року №0003772201, №0003782201 (а.с.31-32).

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення позову, оскільки дійшов до висновку, що оскаржувані рішення відповідача прийнято у відповідності до вимог діючого законодавства з урахуванням встановлених в ході перевірки фактів порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки вони ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають приписам чинного законодавства, з огляду на наступне.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14, п.198.3, п. 198.6. ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, наявність податкових та видаткових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не є вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми податкового кредиту.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем (замовник) таТОВ "НВО "Східбуд" (підрядник) укладено договір підряду №02/12-13 від 02.12.2013 року, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується виконати ремонтні роботи за завданням замовника, а замовник - прийняти та оплатити виконану роботу (а.с. 45-47).

На підтвердження виконання робіт позивачем надано податкові накладні, договірна ціна, локальний кошторис, акт приймання виконаний будівельних робіт, відомості ресурсів.

Поряд із тим, відповідно до п. 6 вказаного договору, забезпечення об'єкта матеріалами покладається на замовника, тобто на Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельний торговий будинок".

Проте, доказів придбання матеріалу та його передачі підряднику для проведення ремонтних робіт позивачем не надано.

Крім того, позивачем не надано докази повної оплати будівельних робіт за вищевказаними договорами.

Також, матеріали справи не місять інформації про наявність дозволів та ліцензій, спеціалістів (працівників) організаційних структур у Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО "Східбуд" для виконання монтажно-будівельних робіт, що передбачені пунктами 2, 3, 4 Наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва. Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 13 вересня 2001 року № 112/182, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 листопада 2001 року за № 939/6130 "Про затвердження ліцензійних умов провадження будівельної діяльності (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих огороджуючи конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж).

На підтвердження наявності мети для замовлення будівельних робіт у Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО "Східбуд" позивачем надано копію дефектного акту огляду житлової будівлі №34 по вул. Зубарева, м.Харків., який складено без дати, у звязку із чим не може бути належним доказом у підтвердження необхідності виконання будівельних робіт, оскільки не можливо встановити в який період зазначена житлова будівля потребувала ремонтних робіт.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що відсутність відповідних документів, які підтверджують реальність та мету проведених операцій, з яких можливо було б встановити зміст та обсяги надання послуг вказує на відсутність реального виконання договору підряду №02/12-13 від 02.12.2013 року. Отже, оскільки позивачем не надано належним чином складених документів, які б підтверджували належне виконання вищезазначеної угоди, витрати позивача по зазначеним правочинам безпідставно включено до складу валових витрат відповідних періодів. Так само, приймаючи до уваги, відсутність підтвердження з боку позивача реальності здійснених господарських операцій, включення до складу податкового кредиту суми ПДВ за такими податковими накладними є безпідставним.

З огляду на зазначені обставини справи та вимоги діючого податкового законодавства України, колегія суддів підтверджує висновки суду першої інстанції про відсутність достатніх підстав та належних доказів на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2015 року по справі № 820/4818/15 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний торговий будинок" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2015р. по справі № 820/4818/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_4Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст ухвали виготовлений 30.11.2015 р.