Постанова № 53947737, 26.11.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/1205/15

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Князєв В.С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача судді Турецької І.О.

суддів Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря Скоріної Т.С.

представника апелянта ОСОБА_1;

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів, визнання нечинною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (далі Товариство) звернулось до суду з позовом в якому просило:

-визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 17 січня 2015 року № 504000003/2015/000004/1;

-визнати нечинною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №504010000/2015/00004 від 17 січня 2015 року.

В обґрунтування зазначено про порушення митним органом вимог Митного кодексу України, які регулюють визначення митної вартості товарів, що потягло незаконне витребування субєктом владних повноважень додаткових документів та прийняття необґрунтованого рішення про відмову в прийнятті заявленої декларантом митної вартості товарів за ціною контракту.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Товариство, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови, якою позов задовольнити повністю.

Представник апелянта в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін.

Зясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між Товариством та ВАТ «Єдина торгова компанія» 01 квітня 2013 року укладено контракт №RF/RD/79-13/11-M, предметом якого, відповідно до специфікації №23 від 22 грудня 2014 року, є поставка позивачу 7500т. натру їдкого (гідроксиду натрію) (а.с.23-27). Ціна товару складала 270,00 доларів США за тонну та в загальній сумі складала 2 025 000,00 доларів США.

У звязку з поставкою товару, 17 січня 2015 року Товариством подано до Митниці електронну митну декларацію за № 504010000/2015/000118 (а.с.18-19), в якій визначена митна вартість імпортованих товарів за основним методом (ціною Контракту) та подано наступні документи: Контракт, специфікацію №23 від 22 грудня 2014 року, згідно якої ціна 270,00 доларів США, інвойс №V-1 від 05 січня 2015 року, накладні СМГС, сертифікат походження товару, паспорти якості. Також було надано платіжне доручення та біржові котирування.

17 січня 2015 року митницею направлено на адресу Товариства повідомлення №13639 із запитом про надання Митниці (за наявності) додаткових документів, а саме: бухгалтерську документацію: щодо оплати складових митної вартості (страхування), страховий поліс, банківські документи про здійснення оплати за оцінюваний товар; щодо формування ціни товару з обґрунтуванням зниження ціни товару на 40 доларів США; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається.

На виконання вимог даного запиту, позивачем надані наступні документи: платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах №210 від 14 січня 2015 року; біржові котирування міжнародної біржової організації ІСІS за останні 4 тижня, що формували цінову політику на каустичну соду згідно умов контракту та специфікації №23, датовані 21 листопада 2014 року, 28 листопада 2014 року, 05 грудня 2014 року, 12 грудня 2014 року, 19 грудня 2014 року.

Також позивач повідомив, що інших запитуваних документів немає в наявності, оскільки товар не страхувався, угод з третіми особами не укладалося.

У звязку з тим, що Товариством не надано інформацію щодо страхування товару, а також не надані додаткові документи для підтвердження митної вартості, 17 січня 2015 року посадовою особою Митниці прийнята картка відмови у митному оформленні (випуску) товарів №504010000/2015/00004 (а.с.15-17) та рішення про коригування митної вартості товарів № 504000003/2015/000004/1, в якому митна вартість визначена за другорядним методом, передбаченим пп. «б» п.2 ч.1 ст.57 Митного кодексу України за ціною (364,00 доларів США) подібних (аналогічних) товарів (а.с.10-11).

Із метою використання вказаного товару у виробництві, Товариством 19 січня 2015 року подано до Митниці нову митну декларацію №504010000/2015/000129, в якій визначено ціну товару відповідно до прийнятого Митницею рішення та товар випущено у вільний обіг (а.с.20-21).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначення Товариством митної вартості товарів, оскільки останнім не надано будь-яких пояснень чому вартість товару, поставленого позивачу, виявилася значно нижче, ніж найнижча європейська вартість аналогічного товару. При цьому, суд зазначив, що позивач придбав товар не напряму у виробника товару, а у підприємства-посередника, але і при цьому ціна виявилася меншою ніж, відповідна ціна у європейських виробників.

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.159 КАС України, виходячи з наступного.

Перелік документів, які декларант має надати митному органу для підтвердження митної вартості товару визначений у ст.53 Митного кодексу України. Відповідно до ч.2 цієї статті документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.

Згідно ч.4 ст.53 Кодексу, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

При цьому, ч.5, 6 ст.53 Кодексу визначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Колегія суддів вважає, що позивач надав достатню кількість документації, яка не містить розбіжностей і дані якої піддаються обчисленню та підтверджують ціну товару, а тому висновок митного органу щодо застосування другорядного методу обчислення митної вартості товару є необґрунтованим.

Як визначено в ст.49 Кодексу, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст.57 цього Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

-основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

-другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною контракту (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, другорядний метод за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів може бути використано для визначення митної вартості товару тільки в разі неможливості використання попередніх методів визначення вартості за умови додержання процедури визначення митної вартості.

Аналіз наведених норм, дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить необхідність обґрунтування неможливості обрання першого методу визначення митної вартості.

Між тим, колегія суддів вважає, що Митницею не доведено наявності підстав для коригування заявленої Товариством митної вартості.

Посилання суду першої інстанції на те, що у митниці виникли обґрунтовані сумніви щодо визначення позивачем митної вартості товару за основним методом, оскільки ціна контракту виявилась значно нижчою, ніж найнижча європейська вартість аналогічного товару є безпідставними, з огляду на наступне.

По-перше, судом попередньої інстанції не зазначено в чому полягає обґрунтованість сумніву.

По-друге, відповідно до листа Міністерства доходів і зборів України від 07 травня 2014 року № 10441/7/99-99-10-03-01-17 «Щодо судових спорів стосовно визначення (коригування) митної вартості товарів», сумніви є обґрунтованими, коли подані документи для митного оформлення товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

На думку колегії суддів, відповідач повинен був зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Усупереч сказаному, спірне рішення не містить посилань на будь-які суттєві недоліки.

Є також необґрунтованим посилання суду на те, що сумніви щодо такої низької вартості товару полягають у придбанні товару не безпосередньо у виробника, а у підприємства-посередника.

Із цього приводу необхідно зазначити, що вказаний висновок суперечить принципу свободи договору, який закріплений в ст.3 Цивільного кодексу України а також ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України, де зазначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивач, укладаючи контракт з ВАТ «Єдина торгова компанія», діяв в межах цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, Митниця не надала належних доказів та не обґрунтувала правомірність митного оформлення товару за його митною вартістю визначеною не за першим, а за другорядним методом за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, не довела здійснення заходів щодо можливості застосування послідовного вибору методів визначення митної вартості.

В постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року за аналогічним позовом суд дійшов висновку, що Митниця не довела, що подані позивачем для визначення митної вартості товару документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до абз.2 ст.244-2 КАС України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Однією з вимог позивача є визнання нечинною і скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення.

Проте, як зазначено у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року № 7, суди повинні мати на увазі, що одночасне застосування обох способів захисту порушеного права визнання спірного акта нечинним та скасування такого акта є помилковим.

Частина 2 ст.162 КАС України надає суду право прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Використовуючи таке право, суд вважає за необхідне визнати протиправною і скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тобто, виходячи з норми даної статті та враховуючи, що Товариством було сплачено судовий збір за подачу даної апеляційної скарги в розмірі 2436,00 грн. відповідно до платіжних доручень №03267 від 10 липня 2015 року та №04074 від 25 серпня 2015 року (а.с.180,189), такий збір підлягає стягненню з Миколаївської митниці ДФС на користь позивача.

Підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до ч.1 ст.202 КАС України, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів, визнання нечинною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 17 січня 2015 року № 504000003/2015/000004/1.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №504010000/2015/00004 від 17 січня 2015 року.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Миколаївської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39536431) 2436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) гривень на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (код ЄДРПОУ 33133003), в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова