Ухвала суду № 53947723, 26.11.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

26 листопада 2015 р.м.ОдесаСправа № 484/3483/15-а

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Літвіненко Т.Я.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача судді Турецької І.О.

суддів Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря Скоріної Т.С.

апелянта ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 вересня 2015 року про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Кривоозерському районі Миколаївської області про визнання протиправним розпорядження та зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

31 серпня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовними вимогами, в яких просив:

-визнати протиправним розпорядження (рішення) управління Пенсійного фонду України в Кривоозерському районі Миколаївської області від 08 січня 2015 року №115493 про призначення пенсії з 23 квітня 2010 року за вислугу років відповідно до ч.5 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру»;

-зобовязати прийняти рішення щодо призначення пенсії за вислугу років з 01 квітня 2008 року та виплачувати її відповідно до ч.5 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» згідно подання прокуратури Миколаївської області від 14 березня 2008 року, виходячи з посади Первомайського міжрайонного прокурора Миколаївської області та оформити відповідне розпорядження.

Вважаючи, що позивач пропустив строк звернення до суду, встановлений ч.2 ст.99 КАС України, суд першої інстанції ухвалою від 22 вересня 2015 року позов залишив без розгляду.

При цьому, суд першої інстанції виходив із того, що про порушення своїх прав позивачу достовірно було відомо з 2013 року, коли він звертався до суду до того ж самого відповідача з вимогами про призначення йому пенсії з 23 квітня 2010 року за тими самими підставами.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, просить зазначену ухвалу скасувати та поновити строк звернення до суду.

В суді апеляційної інстанції апелянт підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Інші учасники судового процесу до суду апеляційної інстанції не зявилися, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторони, належним чином повідомленої про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Заявлені позовні вимоги позивача можна розподілити на дві частини.

Перша частина вимог стосується визнання протиправним та скасування рішення субєкта владних повноважень від 08 січня 2015 року, яке було прийнято на виконання рішення суду від 18 листопада 2013 року.

Інша частина вимог позивача складалася з зобовязання субєкта владних повноважень вчинити певні дії, починаючи з 2008 року.

Суд першої інстанції, залишаючи позов ОСОБА_1 без розгляду з підстав пропущення останнім строку звернення до суду, виходив тільки із другої частини вимог, а саме з періоду, з якого він просив нараховувати йому пенсію.

Колегія суддів не погоджується з такою правовою позицією суду, виходячи з наступного.

Залишаючи позовні вимоги ОСОБА_1 без розгляду щодо оскарження рішення субєкта владних повноважень, яке було прийнято 08 січня 2015 року, суд першої інстанції повинен був застосувати до спірних правовідносин вимоги ст.99 КАС України, яка встановлює шестимісячний строк звернення до суду.

Отже, суд повинен був пересвідчитися, коли позивач дізнався про порушення своїх прав і чи не пропустив він строк звернення до суду саме на оскарження спірного рішення.

Матеріали справи свідчать, що рішення суду від 18 листопада 2013 року фактично було виконане Пенсійним фондом після винесення судом ухвали про розяснення судового рішення від 19 січня 2015 року, яка набрала законної сили 08 квітня 2015 року.

Розглядаючи вимогу позивача щодо призначення йому пенсії за вислугу років з 01 квітня 2008 року, суд першої інстанції повинен був звернути увагу на наступне.

У 2008 році, тобто у період, коли позивач вважав, що його право на пенсійне забезпечення порушено, діяла редакція статті 99 КАС України, якою було передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В свою чергу, ч.1 ст.100 КАС України (в редакції квітень 2008 року) передбачала, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.

Тобто, відмова в задоволенні позову з підстав пропуску строку звернення до суду є нормою матеріального права. Такий висновок зазначено в постанові Верховного Суду України від 05 листопада 2011 року у справі за позовом Ізобільненської сільської ради Автономної Республіки Крим до Верховної Ради України, третя особа Алуштинська міська рада про визнання постанови протиправною та її скасування.

Відповідно до ч. 1 ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає із Рішення Конституційного суду України від 09 лютого 1999 року №1/99 рп, частину першу ст.58 Конституції України щодо дії нормативного акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон, під час дії якого вони настали або мали місце.

Зміст субєктивного права особи, у тому числі і до звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.

За таких обставин, відповідно до ст. 204 КАС України, ухвала суду підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 196, 199, 204, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 вересня 2015 року про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Кривоозерському районі Миколаївської області про визнання протиправним розпорядження та зобовязання вчинити певні дії скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Доповідач суддяІ.О. Турецька

суддяЛ.В. Стас

суддяІ.П. Косцова