Постанова № 53947634, 30.11.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/5444/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваля М.П.,

суддів Домусчі С.Д.,

ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Ексімтранссервіс-Південь» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 18.08.2015 року № 690-23,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Ексімтранссервіс-Південь» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 18.08.2015 року № 690-23.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року вказаний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, наголошуючи, зокрема, на порушенні судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного її вирішення.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області 18.08.2015 року було сформовано та виставлено ПП «Ексімтранссервіс-Південь» податкову вимогу № 690-23, за якою ДПІ вимагає від позивача сплатити податковий борг за узгодженими грошовими зобовязаннями з податку на додану вартість у сумі 300207,42 грн. (основний платіж - 0,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 0,00 грн., пеня - 300207,42 грн.) (а.с.9).

Не погоджуючись з прийнятою відповідачем вимогою № 690-23 від 18.08.2015 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи заявлені позивачем вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що нарахування відповідачем ПП «Ексімтранссервіс-Південь» 22.07.2015 року пені на суму 300207,42 грн. відповідно до пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України згідно податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 10.12.2013 року та рішення суду від 07.04.2015 року по справі № 815/3324/14 є неправомірним, а тому підстави для виставлення позивачу податкової вимоги № 690-23 від 18.08.2015 року на суму пені у розмірі 300207,42 грн. у контролюючого органу були відсутні.

При цьому, доходячи вказаного висновку, суд першої інстанції зазначив, що 22.07.2015 року відповідачем було здійснено поновлення основного зобовязання позивача з податку на додану вартість у сумі 2630743 грн. та штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у сумі 657685,75 грн. згідно з постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2015 року по справі № 815/3324/14 відповідно до податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 10.12.2013 року. Проте, цього ж дня зазначений податковий борг був повністю зарахований у дохідну частину бюджету за рахунок існуючої у позивача станом на 22.07.2015 року переплати в сумі 3505853,17 грн., що підтверджено представником відповідача у судовому засіданні. За викладених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідача не було підстав для нарахування пені на вказане зобовязання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заявленого позивачем позову, проте, вважає, що до такого висновку суд першої інстанції дійшов з помилковим застосуванням норм матеріального права, з огляду на викладене.

Так, колегія суддів наголошує, що предметом даного спору є правомірність виставлення позивачу податкової вимоги від 18.08.2015 року № 690-23 про сплату суми податкового боргу за узгодженими грошовими зобовязаннями у розмірі 3000207,42 грн.

В свою чергу, порядок та підстави для направлення платнику податків податкової вимоги, визначені ст. 59 Податкового кодексу України.

Відповідно до вимог п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно вимог п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Тобто, з наведеного вбачається, що підставою для надіслання (вручення) платнику податків податкової вимоги є наявність у такого платника податкового боргу.

Разом з тим, як вбачається з наявної в матеріалах справи картки особового рахунку позивача за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), станом на момент формування оскаржуваної вимоги у позивача був відсутній податковий борг, у сумі визначеній в цій вимозі (а.с.76-84).

Посилання апелянта на наявність у позивача податкового боргу, який виник у звязку з несплатою грошових зобовязань, визначених податковим повідомленням рішенням № НОМЕР_1 від 10.12.2013 року, а також пені, нарахованої за несплату такого зобовязання, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на викладене.

Так, як вбачається з зазначеної картки особового рахунку позивача за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 22.07.2015 року відповідачем було здійснено поновлення основного зобовязання з податку на додану вартість у сумі 2630743 грн. та штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у сумі 657685,75 грн. згідно з постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2015 року по справі № 815/3324/14 відповідно до податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 10.12.2013 року (а.с.82-83).

Також, як вбачається з цієї ж картки особового рахунку позивача, 22.07.2015 року позивачу здійснено нарахування пені за несплату зазначеного грошового зобовязання у розмірі 300207,42 грн.

Проте, цього ж дня, відповідачем було здійснено зарахування зазначеного податкового боргу у розмірі 3588636,17 грн., що включає в себе суму основного платежу та штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у сумі 3288428,75 грн. згідно податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 10.12.2013 року і нарахованої пені у розмірі 300207,42 грн., у дохідну частину бюджету за рахунок існуючої у останнього станом на 22.07.2015 року переплати в сумі 3505853,17 грн.

Тобто, станом на 18.08.2015 року у позивача був відсутній податковий борг за узгодженими грошовими зобовязаннями у розмірі 300207,42 грн., а тому у відповідача не було підстав для виставлення останньому оскаржуваної податкової вимоги на зазначену суму.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволення, а оскаржувана податкова вимога від 18.08.2015 року № 690-23 скасуванню.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що вирішуючи спірне питання та доходячи обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заявленого позивачем позову, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що відповідач протиправно нарахував позивачу пеню за весь період заниження ним податкових зобовязань, оскільки за правилами пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України пеня нараховується: у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Отже, в даному випадку, податкове законодавство пов'язує початок нарахування пені саме з моментом настання строку погашення податкового зобов'язання.

Тобто, пеня є видом відповідальності за порушення податкового законодавства, а саме заниження податкових зобов'язань.

З огляду на викладене та враховуючи факт заниження позивачем грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у податкового органу наявні підстави для нарахування пені на виявлені під час перевірки суми заниження податків за весь період такого заниження, тобто з 30.10.2013 року.

За викладених обставин, колегія суддів вважає правомірними дії відповідача з нарахування позивачу пені з моменту вчинення податкового правопорушення у вигляді заниження податкових зобов'язань, а не з моменту їх узгодження.

За таких обставин, оскільки судом першої інстанції правильно вирішено справу по суті позовних вимог, проте із помилковим застосуванням норм матеріального права, колегія суддів вважає, що судове рішення, відповідно до вимог ст. 201 КАС України, підлягає зміні в частині мотивів, з яких суд першої інстанції виходив, задовольняючи заявлені позовні вимоги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 201, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Ексімтранссервіс-Південь» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 18.08.2015 року № 690-23 змінити, виключивши мотиви, з яких виходив суд першої інстанції, та визначити мотиви за цією постановою, які викладені у рішенні суду апеляційної інстанції.

В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: Л.П. Шеметенко