Ухвала суду № 53947626, 24.11.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 року Справа № 876/7453/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участі секретаря - Волошин М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року у справі за його позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Управління Державної автомобільної інспекції УМВС в Івано-Франківській області, про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення коштів за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

27.04.2015 позивач звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській (далі - УМВС) у якому просив: визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновити його; визнати протиправними та скасувати накази відповідача від 05.12.2014 №1637 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників УДАІ УМВСУ України в Івано-Франківській області» (далі - Наказ №1637) та від 26.12.2014 №700о/с «По особовому складу» (далі - Наказ №700о/с) щодо ОСОБА_1 про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення з органів внутрішніх справ (далі - ОВС) відповідно; поновити його на службі в ОВС на посаді інспектора відділу організації роботи дорожньо-патрульної служби та адміністративної практики Управління Державної автомобільної інспекції УМВС в Івано-Франківській області; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому грошове та речове забезпечення за встановленими нормами за весь час вимушеного прогулу. Вказує, що його звільнено під час тимчасової непрацездатності та до закінчення розгляду справи про адміністративне правопорушення, яке ним вчинено.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року у справі №809/1721/15 в задоволенні позову відмовлено.

Постанову оскаржив позивач, який в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову постанову по суті позовних вимог. В апеляційній скарзі покликається на обставини викладені в позовній заяві, яким суд не дав належної правової оцінки. Зазначає, що з 17.11.2014 по 31.12.2014 перебував на лікарняному, що підтверджується довідкою Івано-Франківської міської поліклініки №1 від 17.11.2014 №115 (далі - Довідка) про його тимчасову непрацездатність. Цей суд помилково вважав, що тимчасова непрацездатність повинна засвідчуватися виключно листком непрацездатності, не застосувавши вимоги пунктів 1.9, 2.22 «Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001 №455 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.12.2001 за №1005/6196; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Інструкція).

Позивач клопотав про розгляд справи за його відсутності.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких міркувань.

Відмовляючи в задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з доведеності факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку, належного врахування відповідачем при визначенні виду дисциплінарного стягнення тяжкості такого проступку та особи позивача. Вважав, безпідставним твердження позивача про незаконність його звільнення під час перебування на лікуванні, оскільки всупереч Порядку звільнення від службових обов'язків через тимчасову непрацездатність осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ і військовослужбовців внутрішніх військ МВС України, затвердженого заступником Міністра внутрішніх справ України (далі - МВС) від 27.01.2004 не повідомив свого керівника про перебування на лікуванні та не підтвердив тимчасову непрацездатність в лікувально-профілактичних закладах МВС листком звільнення від службових обов'язків через тимчасову непрацездатність. Суд не прийняв до уваги Довідку, позаяк відповідно до Інструкції тимчасова непрацездатність працівників засвідчується виключно листком непрацездатності.

Повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи і зроблені з порушенням норм процесуального права.

Відкриваючи, ухвалою від 29 квітня 2015 року, провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив з поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом, та поновив такий строк. При цьому врахував, що позивач раніше звертався до цього суду із аналогічною позовною заявою, яку ухвалами Івано-Франківського окружного адміністративного суду було залишено без руху, а потім повернуто йому. Зі слів позивача такі ухвали він не отримував, а про повернення позовної заяви дізнався лише 16.05.2015 (правильно 16.04.2015) (а.с.1-2).

Такі висновки цього суду не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими з огляду на таке.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.107 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення до суду із цим позовом; далі - КАС) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Так, за змістом частин 1-2 ст.99 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ч.3 ст.99 КАС для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватись інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Вказані положення ч.3 ст.99 КАС кореспондують із ч.1 ст.233 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній на час звернення до суду із цим позовом; далі - КЗпП) відповідно до якої, працівник у справах про звільнення може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Із вищенаведеного слідує, що законодавець чітко передбачив можливість особи в місячний строк оскаржити дії та рішення суб'єкта владних повноважень щодо свого звільнення, якщо вона вважає, що таке було здійснено незаконно, водночас зазначений строк обраховується з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Позивачем визнано та підтверджується матеріалами справи, що копію (витяг) Наказу №700о/с та трудову книжку він отримав 31.12.2014, а копію Наказу №1637 - 21.01.2015 (а.с.12, 40).

Такі накази оскаржені позивачем лише 27.04.2015, тобто із значним пропуском встановленого спеціальним законодавством місячного строку.

Слід зазначити, що суд, оцінюючи обставини, що перешкоджали особі здійсненню права на своєчасне оскарження відповідних дій, бездіяльності та рішень органів владних повноважень (або його посадових, службових осіб) у публічно-правових відносинах, повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених та наявних доводів.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що скорочені строки оскарження передбачені ч.3 ст.99 КАС та ч.1 ст.233 КЗпП слугують засобом унеможливлення порушення трудових прав працівників які можуть бути прийняті на посаду звільненої особи та функціональної діяльності органу з якого така особа була звільнена, оскільки вважається, що учасники трудових відносин у даному випадку безпосередньо обізнані з рішеннями, діями чи бездіяльністю роботодавця, крім цього, за законом вони мають право на таку «обізнаність», що також надає їм можливість оперативно звернутися за судовим захистом.

Як зазначено, поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду із цим позовом позивач обґрунтовує тим, що раніше - 02.02.2015, із дотриманням такого строку, звертався до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із аналогічною позовною заявою (справа №809/448/15), яку ухвалами цього суду було залишено без руху, а потім йому повернуто. Внаслідок незадовільної роботи пошти такі ухвали він не отримував. Вже коли з часу подачі цього позову пройшов тривалий час і жодних повідомлень від суду не було, то його адвокат на електронну адресу суду написав листа та 16.04.2015 отримав відповідь про повернення такого позову (а.с.8).

Остання справа витребувана та отримана апеляційним судом.

За змістом частин 1, 4-5 ст.6 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом. Відмова від права на звернення до суду є недійсною.

Одними із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є: верховенство права; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, установлених цим Кодексом; обов'язковість судових рішень (пункти 1, 6-7 ч.1 ст.7 КАС).

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.1 ст.8 цього ж Кодексу).

За змістом ст.108 КАС суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.

Позовна заява повертається позивачеві, якщо він не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху. Копія ухвали про повернення позовної заяви невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви можуть бути оскаржені особою, яка подала позовну заяву. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Відтак, коли позовна заява повернута особі, яка її подала, це не позбавляє її права повторного звернення до адміністративного суду, однак при цьому така особа повинна усвідомлювати (нести ризик), що при погодженні (згоді) із відповідною ухвалою (про повернення «первинної» позовної заяви), вона, при повторному зверненні до суду, повинна буде дотриматися загального порядку, встановленому законом для подання такого позову, зокрема, і строку звернення до адміністративного суду.

Частиною 3 ст.167 КАС передбачено, що особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копія судового рішення надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох днів з дня його ухвалення чи складення у повному обсязі або у разі їх звернення вручаються під розписку безпосередньо в суді. Якщо копія рішення надіслана представникові, то вважається, що вона надіслана й особі, яку він представляє.

Судове рішення вважається врученим, у тому числі у разі повернення поштового відправлення, яке не вручено адресату з незалежних від суду причин, та у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за адресою, повідомленою цими особами суду, або за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, чи для фізичних осіб, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, яка зареєстрована у встановленому законом порядку.

Стаття 40 КАС визначає, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається їм за останньою адресою і вважається врученою.

Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (ч.2 ст.49 цього ж Кодексу).

Дослідивши матеріали справи №809/448/15 (далі - Справа) апеляційний суд встановив таке.

Дійсно, 02.02.2015 (вбачається, що із дотриманням місячного строку звернення до адміністративного суду - 01.02.2015 неділя) позивач звертався із аналогічним позовом до Івано-Франківського окружного адміністративного суду. При цьому, вказав свою поштову адресу - АДРЕСА_1 (будь-якої іншої адреси позивача в матеріалах справи немає) (а.с.4-6 Справа).

Ухвалою цього суду від 03 лютого 2015 позовну заяву залишено без руху та запропоновано надати обґрунтування поважності пропущення строку на звернення до адміністративного суду з даними позовними вимогами та докази на підтвердження таких обставини, в строк до 13.02.2015 (а.с.11-12 Справа).

04.02.2015 така ухвала була надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення на вказану адресу, який (лист) 12.02.2015 повернувся із відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.13-18 Справа).

З урахуванням наведеного, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року позовну заяву повернуто позивачу (а.с.1-2 Справа).

Знову ж таки, ця ухвала 18.02.2015 надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення на вказану адресу, який (лист) 02.03.2015 повернувся до суду (а.с.19-21 Справа).

Невиконання позивачем процесуального обов'язку щодо повідомлення суду про зміну місця проживання було допущено позивачем і під час апеляційного провадження у даній справі.

В апеляційній скарзі позивач аналогічно вказав адресу АДРЕСА_1, хоча така апеляційна скарга направлена поштою ОСОБА_1 з адреси АДРЕСА_2 (а.с.110-112).

За першою адресою апеляційним судом двічі позивачу надсилалася рекомендованим листом з повідомленням про вручення ухвала цього суду від 17 липня 2015 року про залишення апеляційної скарги без руху (через несплату судового збору), однак поштові відправлення поверталися із відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.116-120).

Водночас, сплативши зазначений судовий збір, позивач у відповідній квитанції вказав адресу АДРЕСА_3 (а.с.121).

При цьому, треба звернути увагу, що остання адреса зазначена також позивачем ще в договорі про надання правової допомоги від 12.12.2014 №28 із своїм представником (а.с.22).

Відтак, позивач мав усі правові підстави для вчасного звернення до суду з відповідним позовом у строки, встановлені ч.3 ст.99 КАС України, будь-яких об'єктивних перешкод для реалізації такого права матеріали справи не містять, як і підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Відповідно до ст.100 КАС, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

За п.9 ч.1 ст.155 цього ж Кодексу суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Згідно з ч.3 ст.162 КАС якщо в ході судового розгляду справи суд встановить, що провадження у справі відкрито за позовною заявою, поданою з пропущенням установленого законом строку звернення до адміністративного суду, або викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, позовна заява залишається без розгляду.

Крім того, п.4 ч.1 ст.198 КАС визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі.

Постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу (ч.1 ст.203 КАС).

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про те, що наведені позивачем причини пропуску строку звернення до адміністративного суду із цим позовом не можна визнати поважними, що є безсумнівною підставою для скасування постанови суду першої інстанції та постановлення ухвали про залишення такого позову без розгляду.

В той же час, у випадку скасування судом касаційної інстанції даної ухвали і направлення справи на новий розгляд (апеляційний розгляд), вбачається, що такому суду необхідно визначально врахувати правові позиції викладені у постанові Верховного Суду України від 08 жовтня 2013 року №21-250а13 та вимоги пунктів 1.9, 2.22 Інструкції.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 203, 205, 206, 254 КАС, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року скасувати та залишити позовну заяву без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 30 листопада 2015 року.