Ухвала суду № 53947618, 30.11.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/1772/15

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко М.М. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваля М.П.,

суддів Єщенка О.В.,

ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року по справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області звернулась з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 47550,80 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року вказаний адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про залишення без розгляду заявленого позову. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 17.07.2010 року співробітниками ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області була проведена перевірку господарської одиниці крамниці «Продукти» ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт від 20.07.2010 року № 3081/15/32/23/НОМЕР_1.

Перевіркою встановлені наступні порушення з боку відповідача: п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадянського харчування та послуг», а саме: проведення розрахункової операції без застосування РРО на суму 1884 грн.; п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадянського харчування та послуг», а саме: здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами», а саме: здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності відповідних ліцензій.

На підставі акту перевірки від 20.07.2010 року № 3081/15/32/23/НОМЕР_1, податковим органом прийнято рішення від 05.08.2010 року № НОМЕР_2 про застосування до ФОП ОСОБА_2 штрафних (фінансових) санкцій на суму 31985,40 грн. та рішення від 07.10.2010 року № НОМЕР_3 про застосування до ФОП ОСОБА_2 фінансових санкцій на суму 22565,40 грн.

Оскільки відповідач не сплатив суму штрафних (фінансових) санкцій, визначені зазначеними рішеннями про їх застосування, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення цих коштів на підставі судового рішення.

З огляду на викладене, беручи до уваги те, що суму штрафних (фінансових) санкцій згідно рішень від 05.08.2010 року № НОМЕР_2 та від 07.10.2010 року № НОМЕР_3 відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що штрафні санкції підлягають стягненню з відповідача та відповідно вимоги ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області підлягають задоволенню.

При цьому, доходячи вказаних висновків, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не пропущено строк звернення до суду із заявленими вимогами, оскільки останній набув права на звернення з цим позов з дня набрання законної сили постанови Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року, якою відмовлено у задоволенні заявлених ФОП ОСОБА_2 вимог про скасування рішень, суми штрафних санкцій, визначених якими, просить стягнути позивач у даній справі.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на викладене.

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, предметом даної справи є стягнення з відповідача штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до відповідача згідно вимог ст.ст. 17, 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

За правилами ст. 25 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (чинної та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17-24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.

В свою чергу, згідно вимог ч. 5 ст. 17 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та п. 10 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених цією статтею, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 року № 790 (чинних та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) у разі невиконання суб'єктом підприємницької діяльності рішення про застосування фінансових санкцій протягом 30 днів після його отримання сума санкцій стягується на підставі рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що рішення про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій згідно ст.ст. 17, 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № НОМЕР_2 було прийнято 05.08.2010 року та отримано відповідачем цього ж дня, а про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій згідно ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» № НОМЕР_3 07.10.2010 року та отримано відповідачем цього ж дня.

З урахуванням вищевикладеного, позивач набув право на звернення до суду з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_2 штрафних (фінансових) санкцій, застосованих рішенням від 05.08.2010 року № НОМЕР_2 15.08.2010 року, а застосованих рішенням від 07.10.2010 року № НОМЕР_3 07.11.2010 року.

Стаття 99 КАС України, в редакції на час виникнення у позивача права на позов, встановлювала шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.

Однак, позивач звернувся до суду з даним позовом лише 24.03.2015 року, тобто з пропуском шестимісячного строку, передбаченого КАС України, в редакції на час виникнення у останнього права на такий позов.

Посилання суду першої інстанції на те, що позивачем не пропущено строк звернення до суду із заявленими вимогами, оскільки останній набув права на звернення з цим позов з 10.04.2014 року з дня набрання законної сили постанови Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року, якою відмовлено у задоволенні заявлених ФОП ОСОБА_2 вимог про скасування рішень, суми штрафних санкцій, визначених якими, просить стягнути позивач у даній справі, тобто з моменту узгодження цих зобовязань, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на викладене.

Так, порядок узгодження податкових зобовязань, станом на момент прийняття рішень, суми штрафних санкцій, визначених якими, просить стягнути позивач у даній справі, визначав Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно абз. 1 Преамбули цього Закону цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Разом з цим, відповідно до п. 1.5 ст. 1 вказаного Закону у цьому Законі терміни вживаються у такому значенні: штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Крім того, Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинний та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначав порядок узгодження саме податкових зобовязань (ст. 5 цього Закону).

Водночас, податкове зобовязання за цим Законом зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України (п. 1.2 ст.1).

В свою чергу, частиною 1 статті 238 ГК України (чинної та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Одним із видів адміністративно-господарських санкцій, відповідно до ст. 239 ГК України, у вказаній редакції, є адміністративно-господарський штраф.

Статтею 241 ГК України (чинної та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено поняття адміністративно-господарського штрафу це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 217 ГК України (чинної та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Податковий орган є органом державної влади і уповноважена на застосування адміністративно-господарських санкцій, які передбачено Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Законом України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Отже, за своєю сутністю штрафні (фінансові) санкції, які визначені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Законом України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», є різновидом адміністративно-господарських санкцій, і на них не розповсюджуються положення щодо узгодження податкового зобов'язання, встановлені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами».

Також, вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції помилково послався на норми та положення Податкового кодексу України, з огляду на викладене.

Так, 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (пункт 1 розділу XIX «Прикінцеві положення» цього Кодексу).

Статтею 102 Податкового кодексу України врегульовано питання застосування строків давності визначення податкових зобов'язань, які становлять 1095 днів.

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1/99-рп, частину 1 статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно зміст суб'єктивного права особи, у тому числі права особи на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.

Водночас, неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності.

Отже, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.

З огляду на викладене тривалість і правила обчислення строку звернення особи до суду визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку.

Отже, тривалість строку звернення до суду не змінюється в разі подальших змін законодавства, яке регулює відповідні відносини. Тому строк звернення до суду розпочинається і закінчується з урахуванням тієї тривалості, яка передбачалася на момент початку перебігу відповідного строку.

При цьому тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов. Відповідно тривалість строку звернення до адміністративного суду не залежить від того, коли було фактично пред'явлено позов.

Як встановлено судом, позивач набув право на звернення до суду з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_2 штрафних (фінансових) санкцій, застосованих рішенням від 05.08.2010 року № НОМЕР_2 15.08.2010 року, а застосованих рішенням від 07.10.2010 року № НОМЕР_3 07.11.2010 року, тобто до набрання чинності Податковим кодексом України, а відтак строк звернення податкового органу до суду, визначений цим Кодексом не може бути застосований до спірних правовідносин.

Згідно з імперативною нормою ч. 1 ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

З урахуванням наведених вище обставин, та того, що відсутні будь-які докази поважності причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, колегія суддів приходить до висновку, що заявлений позов підлягає залишенню без розгляду.

За таких обставин, враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, судова колегія, керуючись ч. 1 ст. 203 КАС України, вважає необхідним, скасувати постанову суду першої інстанції, а заявлений адміністративний позов, згідно вимог ст. 100 КАС України, залишити без розгляду у звязку з пропуском позивачем строку звернення до суду без поважних причин.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року по справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості скасувати.

Адміністративний позов Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості залишити без розгляду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: О.В. Єщенко

Суддя: Л.П. Шеметенко